Рішення

від 27.12.2022 по справі 920/938/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.2022м. СумиСправа № 920/938/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/938/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомСумської міської ради (м-н. Незалежності, 2, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 23823253)

до відповідачафізичної особи-підприємця Дегтярьова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 )

про стягнення 129 729,28 грн

установив:

08.11.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 129729,28 грн (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн 28 коп.) за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 31.01.2021, а також 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.

Ухвалою від 11.11.2022 у справі №920/938/22 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Копія ухвали від 11.11.2022 у справі №920/938/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси, зазначені у позовній за списком розсилки №4145 від 11.11.2022.

28.11.2022 копія ухвали від 11.11.2022 у справі №920/938/22 була надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, що співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: фізична особа-підприємець Дегтярьов Сергій Миколайович, АДРЕСА_1 , - повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.10.2007, зареєстрованого в реєстрі за №5642, свідоцтва від 10.12.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 6106, витягу з Державного реєстру правочинів 47455410 від 11.10.2007, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССІ №884310 №16394291 від 24.10.2007, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві приватної власності належить нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 287,9 кв.м.), розташоване за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова (Воровського), буд. 24.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2021 №НВ-5917343502021 зазначене нерухоме майно відповідача розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0941 га, кадастровий номер 5910136600:03:001:0093, категорія земель -землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, власником якої є Сумська міська рада.

18.09.2012 між Сумською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою підприємцем Дегтярьовим Сергієм Миколайовичем (далі відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішень Сумської міської ради від 23 лютого 2011 року №260-МР «Про затвердженні технічних документацій із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям підприємцям» та від 27 квітня 2011 року №445-МР «Про внесення змін та доповнень до деяких пунктів рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Воровського, 24. Кадастровий номер 5910136600:03:001:0093. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається ділянка площею 0,0941 га. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

Пунктом 2.1. договору визначено, що земельна ділянка надається в оренду під розміщеним адміністративним приміщенням, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель-землі громадської забудови.

Згідно з п. 2.1. договору договір укладається терміном до двадцять третього лютого дві тисячі шістнадцятого року (23.02.2016). Після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення договору. У цьому, разі орендар повинен повідомите письмово орендодавця про бажання щодо продовженню дії .договору на новий термін, не пізніше, ніж за два . місяці до його закінчення. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Розділом 3 договору визначена орендна плата та порядок її сплати.

Договір припиняється у разі: закінчення строку дії договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу (вилучення) земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності; у разі смерті орендаря, засудження його до позбавлення волі, у разі відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання цього договору.

Як зазначає позивач, 23.02.2016 договір припинив свою дію та у подальшому договір не продовжувався.

13.11.2019 розглянувши звернення відповідача, надані документи, ураховуючи протокол засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради від 11.07.2019 № 161, відповідно до статей 12, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України «Про землеустрій», керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сумська міська рада вирішила надати фізичній особі-підприємцю Дегтярьову Сергію Миколайовичу (2257104574) дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої її передачі у користування на умовах оренди за адресою: м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, площею 0,0941 га, кадастровий номер 5910136600:03:001:0093, функціональне призначення земельної ділянки: під адміністративним приміщенням (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 16394291 від 24.10.2007, реєстраційний номер: 20458036), про що прийняте рішення №5883-МР «Про надання фізичній особі підприємцю Дегтярьову Сергію Миколайовичу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24».

30.07.2020 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив на адресу відповідача лист про усунення порушень земельного законодавства, в якому наполягав на укладенні з Сумською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки з метою усунення порушень вимог земельного законодавства, а також зазначав про право позивача звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без зареєстрованого на неї речового права.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, зазначеної в листі від 02.02.2021, відповідач земельний податок та/або орендну плату за 2018, 2019 та 2020 роки не сплачував.

16.02.2021 листом проінформовано відповідача про те, що оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, розмір втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади склав 129729,28 грн. При цьому позивач наголошує, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів проведений з урахуванням площі спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, на підставі нормативно грошової оцінки, зазначеної у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.02.2021 №1721 з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішеннями Сумської міської ради від 26.04.2017 №2041-МР, від 20.06.2018 №3576-МР, від 19.06.2019 №5298-МР, від 24.06.2020 №7000-МР «Про встановлення плати за землю» (додаток 3).

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору чи договору оренди земельної ділянки на новий строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.02.2018 по 31.01.2021 відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:001:0093 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 1212 - 1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.10.2007, зареєстрованого в реєстрі за №5642, свідоцтва від 10.12.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 6106, витягу з Державного реєстру правочинів 47455410 від 11.10.2007, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССІ №884310 №16394291 від 24.10.2007, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником нерухомого майна (нежитлового приміщення загальною площею 287,9 кв.м.), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова (Воровського), буд. 24.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об`єкту нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.02.2018 по 31.01.2021 місцевий бюджет не доотримав 129729,28 грн орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою. Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів проведений позивачем з урахуванням площі спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, на підставі нормативно грошової оцінки, зазначеної у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.02.2021 №1721, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішеннями Сумської міської ради від 26.04.2017 №2041-МР, від 20.06.2018 №3576-МР, від 19.06.2019 №5298-МР, від 24.06.2020 №7000-МР «Про встановлення плати за землю» (додаток 3).

Відповідач не подав ні обґрунтованих заперечень проти позову, ні доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Сумська область, м.Суми, вул. Юрія Вєтрова (Воровського), буд. 24, за період з 01.02.2018 по 31.01.2021 є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позов задовольняється судом.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

При зверненні до суду з позовом у даній справі, як доказ сплати судового збору до позову позивачем додане платіжне доручення від 18.10.2022 №284 в сумі 2481,00 грн. Судовий збір сплачено платіжним дорученням, де платником зазначено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (код 40456009).

Водночас, у розділі «Призначення платежу» зазначено платіжного доручення вказано, що судовий збір сплачується за позовом Сумської міської ради до Господарського суду Сумської області.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сумська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Суми та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сумська міська рада створює свої виконавчі органи, у вигляді виконавчого комітету, відділів, управлінь та інших створюваних радою виконавчих органів. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Позивач зазначає, що Сумська міська рада не має власних банківських рахунків, не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включена до мережі установ і організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджету, отже Сумська міська рада не може самостійно сплачувати судовий збір.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (у редакції рішення Сумської міської ради від 23.09.2020 №7367-МР, далі - Положення) останній є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітний та підконтрольний, підпорядкований виконавчому комітету Сумської міської ради та Сумському міському голові, оперативно підпорядкований заступнику міського голови згідно з розподілом обов`язків; є юридичною особою, має власну печатку із зображенням Малого Державного Герба України і надписом свого найменування та штампи із надписом свого найменування, рахунки в банках та Державній казначейській службі.

Пунктами 3.2.71, 3.2.72 Положення визначено, що Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, несе зобов`язання по сплаті коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, по оплаті судового збору, виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів та інших зобов`язань, які виникають в діяльності Департаменту.

Отже, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради є платником судового збору, як розпорядник бюджетних коштів територіальної громади м. Суми, за позивача - Сумську міську раду, яка звернулась із позовом від імені та в інтересах територіальної громади м. Суми у даній справі.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради підлягає стягненню 2481,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Дегтярьова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (м-н. Незалежності, 2, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 23823253) 129729,28 грн (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять грн 28 коп.) за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.02.2018 по 31.01.2021.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Дегтярьова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009; код ЄДРПОУ 40456009) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2022

СуддяВ.Л. Котельницька