Постанова

від 20.12.2022 по справі 910/16587/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16587/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Случ О. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖенСан»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖенСан»

до: 1) Комунального підприємства «Київпастранс»,

2) Київської міської ради,

третя особа - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити дії.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Салій М. В., Комунального підприємства «Київпастранс» - Тараско Т. Є., Київської міської ради - Тетерятник О. В., третьої особи - Тетерятник О. В.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖенСан» (далі - ТОВ «ЖенСан» та/або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами (з урахуванням заяви від 03.11.2021) до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс» та/або відповідач-1) та Київської міської ради (далі - Міськрада та/або відповідач-2) про:

- визнання протиправною бездіяльність КП «Київпастранс» та Міськради щодо невчинення дій, відповідно до Порядку списання об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Міськради від 27.09.2018 № 1536/5600, спрямованих на списання аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташованої за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ;

- зобов`язання КП «Київпастранс» та Міськради вчинити дії відповідно до Порядку списання об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Міськради від 27.09.2018 № 1536/5600, спрямовані на списання аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташованої за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ;

- зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, розташованої між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу належної КП «Київпастранс» аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташованої за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ «А», м. Київ.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ухилення відповідачів від вчинення необхідних дій зі списання, знесення (демонтажу) вищезгаданої аварійної будівлі порушує законне право позивача на володіння та користування орендованою земельною ділянкою.

Так, позивач наголошує на тому, що 08.09.2005 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ «ЖенСан» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 18.11.2004 № 826/2236, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва;

- розмір 4,0141 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова»;

- кадастровий номер 8000000000:62:035:0030.

Позивач зазначав, що наразі на вищевказаній (орендованій) земельній ділянці проводяться будівельні роботи з будівництва багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова», на підтвердження чого позивач надав дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.09.2020 № ІУ013200921342, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Водночас на земельній ділянці, яка є об`єктом оренди за договором оренди, знаходиться нежитлова будівля Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що будівля тривалий час не використовується відповідачем-1 (у тому числі як диспетчерський пункт), знаходиться в аварійному стані, становить загрозу для життя та здоров`я працівників позивача, відновлення будівлі є технічно та економічно недоцільним, а тому така будівля підлягає демонтажу задля безпеки людей, які будуть знаходитись на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у ТОВ «ЖенСан» та використовується під будівництво, експлуатацію, багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова».

При цьому, як стверджував позивач, не зважаючи на його неодноразові звернення, відповідачі ухиляються від вчинення дій, спрямованих на списання відповідного комунального майна, а тому позивач наголошував на наявності підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідачів, зобов`язання відповідачів вчинити дії відповідно до Порядку списання об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що затверджений рішенням Міськради від 27.09.2018 № 1536/5600 (далі - Порядок № 1536/5600), спрямовані на списання аварійної нежитлової будівлі, а також зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належної на праві оренди земельною ділянкою шляхом проведення демонтажу вищевказаної аварійної нежитлової будівлі.

1.3. КП «Київпастранс» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що оскільки спірна нежитлова будівля є власністю територіальної громади міста Києва та передана КП «Київпастранс» на праві повного господарського відання без права розпорядження нею, вимоги щодо усунення перешкод шляхом проведення демонтажу пред`явлено до неналежного відповідача (так як лише Міськрада має правомочність щодо розпорядження майном, що є власністю територіальної громади міста Києва, та прийняття відповідного рішення). При цьому, за твердженням відповідача-1, оскільки диспетчерський пункт передано КП «Київпастранс» раніше, ніж позивач отримав земельну ділянку в оренду, КП «Київпастранс» не порушує права позивача щодо володіння та користування відповідною земельною ділянкою.

1.4. Міськрада проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення Міськрадою його прав неприйняттям рішення про списання спірного майна та не доведена обов`язковість таких дій по відношенню до позивача. Міськрада зазначала про те, що наразі відсутні докази на підтвердження того, що диспетчерський пункт на вул. Кіото, б/н, під літ. «А» загальною площею 144 кв. м не може бути в установленому порядку відчужений, а тому позивач помилково вимагає списання диспетчерського пункту та безпідставно просить суд зобов`язати провести його демонтаж. Також відповідач-2 наголошував на відсутність відомостей щодо подання відповідачем-1 до Департаменту комунальної власності м. Києві пакету документів, який визначено Порядком № 1536/5600.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/16587/21 (суддя Смирнова Ю. М.) позов задоволено частково; зобов`язано КП «Київпастранс» усунути перешкоди у користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, що розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташованої за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ; в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна будівля є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та перебуває на балансі КП «Київпастранс» (на праві господарського відання).

Тому, оскільки матеріалами справи підтверджується, що нежитлова будівля Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 знаходиться в аварійному стані, будівельні конструкції будівлі відновленню не підлягають, проведення реконструкції будівлі технічно та економічно не доцільно, про що КП «Київпастранс» було достеменно відомо (адже сам відповідач-1 неодноразово наголошував на цьому в своїх листах), відповідач-1 зобов`язаний був з дотриманням встановленої Порядком № 1536/5600 процедури ініціювати питання щодо списання даної будівлі, в тому числі подавши до Департаменту комунальної власності міста Києва передбачений пунктом 8 Порядку № 1536/5600 перелік документів.

Однак, як свідчать матеріали справи, жодних дій, вчинення яких вимагається Порядком № 1536/5600, щодо списання аварійної нежитлової будівлі вчинено не було, а тому доводи позивача про допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності є обґрунтованими.

У свою чергу місцевий господарський суд зазначив про те, що оскільки відповідно до вимог Порядку № 1536/5600 згода на списання майна надається компетентним органом (в даному випадку - Міськрадою) виключно після надання суб`єктом господарювання до Департаменту комунальної власності міста Києва відповідного звернення разом із чітким переліком документів, однак, як встановлено судом, КП «Київпастранс» на порушення вимог Порядку № 1536/5600 таких документів подано не було, доводи позивача про допущення протиправної бездіяльності з боку Міськради судом відхилено.

Отже, місцевий господарський суд наголосив на тому, що матеріалами справи підтверджується, що спірна будівля є аварійною та відновленню не підлягає, однак КП «Київпастранс» (і, як наслідок, Міськрадою) не було вчинено дій відповідно до Порядку № 1536/5600, спрямованих на списання аварійної нежитлової будівлі.

Так само не набуло розвитку і питання щодо приватизації даної будівлі (про яке йшлося у листуванні між балансоутримувачем та Департаментом комунальної власності міста Києва, а також у протоколі виїзної наради робочої групи від 04.06.2021).

Зазначаючи про те, що аварійний стан будівлі зумовлений саме діями позивача і вказуючи на наявність підстав для викупу даної будівлі позивачем, відповідачі в той же час не надали доказів того, що встановлену законодавством процедуру приватизації даної будівлі взагалі було розпочато (ініційовано). Доказів щодо внесення відповідної будівлі до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, матеріали справи не містять.

Місцевий господарський суд зазначив, що списання об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва має здійснюватися із дотриманням Порядку № 1536/5600. Разом з тим ТОВ «ЖенСан» у розумінні положень Порядку № 1536/5600 не є суб`єктом, який може брати участь (у тому числі виступити ініціатором) у процедурі списання майна, належного до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, на якій розташована спірна будівля (Диспетчерський пункт), і, як свідчать обставини справи, наразі він здійснює будівництво багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкцію площі біля станції метро «Лісова» (що відповідає визначеному в договорі оренди цільовому призначенню даної земельної ділянки).

Оскільки матеріалами справи підтверджено та відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано те, що спірна нежитлова будівля є аварійною, становить загрозу людям (зокрема, працівникам позивача, який є орендарем земельної ділянки та замовником будівництва), будівельні конструкції будівлі відновленню не підлягають, проведення реконструкції будівлі технічно та економічно не доцільно, вимоги позивача про зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди у користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, що розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, що розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, зміст суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, суд дійшов висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованою земельною ділянкою шляхом проведення демонтажу аварійної нежитлової будівлі.

При цьому вимоги про зобов`язання вчинити відповідні дії саме відповідача-1 кореспондуються (відповідають) положенням пункту 23 Порядку № 1536/5600, яким прямо передбачено, що знесення нерухомого майна, демонтаж або розбирання іншого майна забезпечується безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває майно.

У свою чергу інші визначені позивачем способи захисту, а саме визнання протиправною бездіяльності КП «Київпастранс» та зобов`язання відповідачів вчинити дії відповідно до Порядку № 1536/5600, спрямовані на списання аварійної нежитлової будівлі, в даному випадку не в змозі забезпечити реальне поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, тобто самі по собі не є ефективними.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність КП «Київпастранс» та зобов`язання відповідачів вчинити дії відповідно до Порядку № 1536/5600, спрямовані на списання аварійної нежитлової будівлі, залишені судом без задоволення.

У задоволенні вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Міськради щодо невчинення дій відповідно до Порядку № 1536/5600, спрямованих на списання спірної будівлі, місцевий господарський суд відмовив з підстав їх необґрунтованості.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/16587/21 (Мальченко А. О. - головуючий, судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/16587/21 в частині зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, що розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу належної КП «Київпастранс» аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, що розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ - скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ЖенСан» до КП «Київпастранс» в частині зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, що розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу належної КП «Київпастранс» аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, що розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ, відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/16587/21 залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що демонтаж нерухомого майна має розглядатись як крайній, остаточний захід у вирішенні такого питання.

При цьому встановлення самого лише факту приналежності майна технічної характеристики «аварійний стан» не є достатнім для застосування положень Порядку № 1536/5600 для списання майна та знищення такого майна шляхом демонтажу, відтак, висновки суду першої інстанції у цій частині не ґрунтується на нормах матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Розглядаючи спір та враховуючи положення статей 316, 317, 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 1 статті 26 та частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила про те, що вирішення питань стосовно використання будівлі, доцільності такого використання, подальшої долі будівлі, як то її демонтаж, консервування, продаж (приватизація) або ж безоплатна передача мають реалізовуватися власником, а отже, і необхідність застосування Порядку № 1536/5600 належить виключно до компетенції власника майна, тобто Міськради та КП «Київпастранс» як титульного володільця такого майна.

Власні судження позивача щодо використання чи невикористання відповідачами належного їм майна наразі чи в майбутньому, як і виявлена ним під час власної господарської діяльності аварійність будівлі, яка до того ж підтверджена лише експертним висновком, виготовленим на замовлення ТОВ «ЖенСан», не мають спонукати відповідачів до реалізації повноважень власника та володільця щодо належного їм майна, а саме нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/, інвентарний № 0010013, площею 144 кв. м виключно у межах, передбачених Порядком № 1536/5600, та виключно шляхом демонтажу будівлі.

Тобто підстави стверджувати про наявність протиправної бездіяльності відповідачів щодо невчинення ними дій, спрямованих на списання спірної аварійної нежитлової будівлі, або ж щодо наявності в останніх обов`язку вчинити такі дії, відсутні, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог ТОВ «ЖенСан» у цій частині.

Натомість доводи ТОВ «ЖенСан», викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції, підтверджених під час апеляційного провадження, не спростовують.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначила про те, що до моменту отримання позивачем дозволу на будівництво, Диспетчерський пункт № 3, принаймні окремі його приміщення, здавалися в оренду, після отримання дозволу на будівництво та початку підготовчих/будівельних робіт будівля опинилася посеред котловану, із частково оголеним фундаментом, неможливістю доступу до будівлі у зв`язку з відсутністю ґрунту по периметру будівлі.

Ураховуючи викладене, а також доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі щодо порушення самим фактом розташування на орендованій ним земельній ділянці нерухомого майна його права на забудову землі, як і характер позовних вимог, які спрямовані на ліквідацію будівлі, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись закріпленим у статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) принципом вірогідності доказів, дійшла висновку, що метою поданого позову фактично є знесення комунального майна, а не захист життя та здоров`я працівників позивача, і саме тому останнім заявлено вимогу до КП «Київпастранс» про усунення перешкод у користуванні належною йому на праві оренди земельною ділянкою шляхом демонтажу нежитлової будівлі Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м.

Апеляційний господарськи суд акцентував увагу на тому, що матеріалами справи також підтверджується, що спірна будівля розташована на земельній ділянці, що перебуває у ТОВ «ЖенСан» на правах оренди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за умовами договору оренди орендована позивачем земельна ділянка вільна від будь-яких обмежень та обтяжень та може бути використана за призначенням, а саме - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова». Дана обставина об`єктивно підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки від 08.09.2005, в якому позивач вказує про передачу земельної ділянки в оренду у придатному для її використання стані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розташування спірної будівлі на орендованій землі не свідчить про неможливість використання позивачем цієї земельної ділянки за призначенням, а саме для будівництва. Більш того, задоволення вимог позивача та знесення будівлі порушить права територіальної громади на неї.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість знесення об`єкта права комунальної власності у порядку усунення перешкод у користуванні майном. Водночас, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила про те, що вважає такий висновок суду необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує майнові права Міськради як власника нерухомого майна - Диспетчерського пункту № 3 /Кіото/ на вул. Кіото, 10.

З огляду на те, що у позовній заяві позивач вказує лише на можливість порушення прав працівників та завдання шкоди їхньому життю та здоров`ю, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним та достатнім способом захисту прав позивача було б зобов`язання КП «Київпастранс» як балансоутримувача майна встановити постійний нагляд за будівлею чи вжиття заходів для обмеження доступу до будівлі тощо.

Оскільки позивачем у ході розгляду справи не було доведено сукупності обставин вчинення відповідачами саме протиправних дій, які унеможливлюють використання орендованої ним земельної ділянки, підстави для застосування статті 391 ЦК України до спірних правовідносин сторін відсутні, відповідно висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимог не ґрунтуються на нормах матеріального права та порушують права територіальної громади міста Києва як власника майна.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи, незастосування місцевим господарським судом при вирішенні спору норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статті 391 ЦК України, частини 5 статті 16, частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 136 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги КП «Київпастранс» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/16587/21 у частині задоволення вимог про зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою комунальної власності площею 4,0141 га з кадастровим номером 8000000000:62:035:0030, що розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, шляхом проведення демонтажу належної КП «Київпастранс» аварійної нежитлової будівлі - Диспетчерського пункту 3/Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, що розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Переглядаючи оскаржуване рішення з підстав, викладених ТОВ «ЖенСан» в апеляційній скарзі, судова колегія зазначила, що в частині відмови у задоволенні вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною, судове рішення господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТОВ «ЖенСан», не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/16587/21, подало касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/16587/21 - залишити в силі.

3.2. Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, визначеної пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.3. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме положення статті 120 ГПК України без урахування висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 06.09.2022 у справі № 910/16067/19.

3.4. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частин 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 319, 322, 386, 391, 398 ЦК України, статті 3 Конституції України.

Також у тексті касаційної скарги скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частин 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» при необхідності дотримання Міськрадою Порядку № 1536/5600 та за наявності порушення прав орендаря з боку вказаного органу місцевого самоврядування в частини неможливості завершення орендарем будівництва та введення в експлуатацію у зв`язку із знаходженням на орендованій земельній ділянці аварійної будівлі, правомочності щодо якої реалізує Міськрада та яка (будівля) підлягає списанню (демонтажу) відповідно до положень зазначеного Порядку № 1536/5600.

Скаржник вважає, що положення частин 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» підлягали застосуванню під час вирішення цього спору з урахуванням положень статей 319, 322, 386, 391, 396, 398 ЦК України, статті 5 Конституції України, а також Порядку № 1536/5600.

Так, скаржник наголошує на тому, що несписання спірної аварійної будівлі у зв`язку із її неналежним станом, пов`язаним з руйнуванням, пошкодженням та знищенням, що створює загрозу безпеці людей, які знаходяться на земельній ділянці, безумовно є порушенням прав позивача як орендаря цієї земельної ділянки у зв`язку з неможливістю її ефективного використання відповідно до цільового призначення - будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова».

3.5. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що апеляційним господарським судом грубо порушені також положення статей 2, 119, 256 ГПК України, адже апеляційна скарга КП «Київпастранс», яка була задоволена апеляційною інстанцією, подана з пропуском процесуального строку, встановленого на її подачу, за відсутності поважних причин, при цьому відповідне клопотання про поновлення такого строку КП «Київпастранс» не заявлялося, що також було проігноровано апеляційною інстанцією.

3.6. КП «Київпастранс» у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 08.09.2005 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ «ЖенСан» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 18.11.2004 № 826/2236 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва;

- розмір 4,0141 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова»;

- кадастровий номер 8000000000:62:035:0030.

Пунктом 2.3 договору оренди сторони визначили, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до пункту 5.2 договору оренди обмеження та сервітути щодо земельної ділянки на день підписання цього договору відсутні.

За умовами пункту 3.1 договору оренди, такий укладено на 25 років.

Як вказує позивач та це не заперечувалося відповідачами, на орендованій позивачем земельній ділянці проводяться будівельні роботи з будівництва багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова», що підтверджується, зокрема, дозволом на виконання будівельних робіт від 21.09.2020 № ІУ013200921342, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, протоколом виїзної наради робочої групи від 04.06.2021 за № 68.

У свою чергу на земельній ділянці, яка є об`єктом оренди за договором оренди, знаходиться нежитлова будівля Диспетчерського пункту № 3 /Кіото/ на вул. Кіото, 10 загальною площею 144 кв. м, розташована за адресою: вул. Кіото, б/н, під літ. «А», м. Київ.

Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 № 30 нежитлову будівлю - Диспетчерський пункт № 3 /Кіото/, інвентарний № 0010013, площею 144 кв. м закріплено за КП «Київпастранс» на праві повного господарського відання.

На керівника підприємства наказом покладено обов`язки:

забезпечити контроль за збереженням та використанням з цільовим призначенням закріплених основних фондів;

дотримуватись встановленого порядку щодо продажу, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно у тимчасове користування або позику, списання з балансу основних фондів.

Отже, спірна нежитлова будівля є об`єктом права комунальної власності.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з необхідністю, як стверджує позивач, демонтажу Диспетчерського пункту № 3 /Кіото/ на вул. Кіото, 10 як такого, що перебуває в аварійному стані.

Звертаючись із позовом, позивач посилався на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку № 1536/5600 та зобов`язання відповідачів вчинити дії, спрямовані на списання аварійної нежитлової будівлі, а також зобов`язання КП «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «ЖенСан» належною на праві оренди земельною ділянкою, шляхом проведення демонтажу вищевказаної аварійної нежитлової будівлі, адже, незважаючи на його неодноразові звернення, відповідачі ухиляються від вчинення дій, спрямованих на списання відповідного комунального майна.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 3.3 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме положення статті 120 ГПК України без урахування висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 06.09.2022 у справі № 910/16067/19. Водночас скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності Міськради, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 287 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Водночас у силу положень пункту 5 частини 1 статті 287 ГПК України саме сторона за відсутності якої та без належного повідомлення якої було здійснено розгляд справи, у цьому разі - Міськрада, наділена повноваженнями на обґрунтування своєї касаційної скарги такою підставою (доводами), проте касаційну скаргу у цьому разі подало ТОВ "ЖенСан", а отже, такі доводи судом касаційної інстанції не розглядаються, адже заявлені не тим учасником справи.

Ураховуючи наведене, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/16067/19, відхиляються, адже у наведеній справі розглядалися доводи тієї сторони, за відсутності якої та без належного повідомлення якої про дату, час і місце судового засідання було розглянуто справу.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 3.4 цієї постанови), то колегія суддів зазначає про таке.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування, зокрема, положень частин 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 319, 322, 386, 391, 398 ЦК України, статті 3 Конституції України.

Також у тексті касаційної скарги скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частин 5, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» при необхідності дотримання Міськрадою Порядку № 1536/5600 та за наявності порушення прав орендаря з боку вказаного органу місцевого самоврядування в частини неможливості завершення орендарем будівництва та введення його в експлуатацію у зв`язку із знаходженням на орендованій земельній ділянці аварійної будівлі, правомочності щодо якої реалізує Міськрада та яка (будівля) підлягає списанню (демонтажу) відповідно до положень зазначеного Порядку № 1536/5600.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно).

З урахуванням викладеного Суд не вважає за необхідне формувати висновок Верховного Суду щодо обставин, наведених у пункті 3.4 цієї постанови, адже з урахуванням предмета та підстави позову, не вбачає в оскаржуваній постанові неправильного застосування судом апеляційної інстанції наведених норм матеріального права, які регулюють право комунальної власності.

Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити, що, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, твердження позивача щодо неможливості завершення орендарем будівництва у зв`язку із знаходженням на орендованій земельній ділянці аварійної будівлі були оцінені судом з урахуванням досліджених доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Так, як правомірно наголошено судом апеляційної інстанції, розташування спірної будівлі на орендованій землі не свідчить про неможливість використання позивачем цієї земельної ділянки за призначенням, а саме для будівництва, адже під час розгляду справи позивачем неодноразово підкреслювалося те, що за умовами договору оренди, орендована ним земельна ділянка вільна від будь-яких обмежень та обтяжень та може бути використана за призначенням, а саме для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро «Лісова». Дана обставина об`єктивно підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки від 08.09.2005, в якому позивач вказує про передачу земельної ділянки в оренду у придатному для її використання стані.

Крім цього, є доречними посилання суду апеляційної інстанції стосовно того, що задоволення вимог позивача та знесення будівлі порушить права територіальної громади на неї та є втручанням у здійснення як права власності останньою, так і функцій та повноважень відповідачів.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним у пункті 3.4 цієї постанови норм матеріального права у спірних правовідносинах.

5.5. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 3.5 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.

Підставою касаційного оскарження також є пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що апеляційним господарським судом грубо порушені положення статей 2, 119, 256 ГПК України, адже апеляційна скарга КП «Київпастранс», яка була задоволена апеляційною інстанцією, подана з пропуском процесуального строку, встановленого на її подачу, за відсутності поважних причин, при цьому відповідне клопотання про поновлення такого строку КП «Київпастранс» не заявлялося, що також було проігноровано апеляційною інстанцією.

Так, відповідно до положень частини 2 статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Натомість касаційна скарга не містить заперечень саме на ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 30.05.2022 у справі № 910/16587/21, у зв`язку з чим у Верховного Суду відсутні підстави для касаційного перегляду цієї ухвали по суті.

При цьому доводи скаржника щодо відсутності клопотання КП «Київпастранс» про поновлення строку на апеляційне оскарження спростовуються як змістом апеляційної скарги, у якому викладено таке клопотання, з відповідними мотивами та доводами, так і змістом ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 30.05.2022, в якій розглянуто заявлене клопотання КП «Київпастранс» та поновлено КП «Київпастранс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/16587/21.

З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 3.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖенСан» залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/16587/21залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ