Ухвала

від 27.12.2022 по справі 923/320/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 923/320/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020

у справі №923/320/20

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю КПД-5 С,

2) Приватного підприємства Виробнича фірма Паритет,

3) Приватного підприємства Приватне інженерне підприємство Тоніка,

4) Приватного підприємства Будівельне підприємство Престижбуд,

5) Комерційно-виробничого приватного підприємства Продсервіс

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 провадження по справі закрито.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020.

Також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020.

В обґрунтування даного клопотання апелянт зазначив, що з 01.06.2020 звільнився з посади державного реєстратора Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області і на теперішній час не є державним реєстратором, крім того самої селищної ради вже не існує, а кореспонденція направлялась на адресу селищної ради. Апелянт зазначає, що він не отримував та не міг отримали оскаржувану ухвалу та про її існування дізнався випадково із реєстру судових рішень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/320/20 залишено без руху, визначено ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати заяву про поновлення строку апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Рекомендоване повідомлення від 24.01.2022 направлене на адресу ОСОБА_1 було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою та надійшло до суду апеляційної інстанції 15.12.2022.

Відповідно до частин 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. (пункт 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Колегія суддів дійшла висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у даній справі опублікована 14.12.2021 та розміщена у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність скаржника, як заявника апеляційної скарги, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Відповідно, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався, недоліків апеляційної скарги не усунув.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:

- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;

- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2021 по справі №640/3393/19:

До поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними),яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299КАС.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та було встановлено в ухвлі про залишення апеляційної скарги без руху від 13.12.2021, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 22.12.2020. Повний текст складено та підписано 28.12.2020.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваної ухвали, останнім днем строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 є 13.01.2021 (з урахуванням святкових, неробочих днів).

Разом з цим з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв`язку 08.11.2021.

Скаржник зазначив, що з 01.06.2020 звільнився з посади державного реєстратора Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області, оскаржувану ухвалу не отримував та про її наявність дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, судом першої інстанції було направлено оскаржувану ухвалу на адресу Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича, однак таке поштове відправлення було повернуто до суду першої інстанції з відміткою відділення поштового зв`язку відсутність адресата за вказаною адресою (т.2, а.с. 227-228).

Як свідчать наявні матеріали справи, відповідач, про зміну адреси місця знаходження суд першої інстанції не повідомляв.

Отже суд першої інстанції виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича про результати розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення по даній справі.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Так стверджуючи про звільнення з 01.06.2020 з посади державного реєстратора Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області, ОСОБА_1 не надав до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження таких обставин. Не містять таких доказів й наявні матеріли справи.

Також, як свідчать наявні матеріали справи, ОСОБА_1 не повідомляв суду першої інстанції про звільнення з посади державного реєстратора Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області та зміну адреси місця проживання. Відтак, суд першої інстанції, за відсутності таких відомостей належним чином виконав свій обов`язок щодо направлення оскаржуваної ухвали відповідачу по справі Державному реєстратору виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєву Фаріту Анваровичу за адресою, що була повідомлена суду.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того. ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

При цьому, судова колегія зазначає, що у заявах по суті справи поданих до суду першої інстанції ОСОБА_1 вказував єдину адресу для листування, а саме АДРЕСА_1 .

Варто зауважити також, що цю ж саму адресу зазначає сам апелянт як власну у поданій ним апеляційній скарзі, що також свідчить про її дійсність та відповідно змогу його отримувати за цією адресою поштову кореспонденцію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що неотримання скаржником відповідних процесуальних документів можливе виключно через недотримання останнім вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованих йому судових рішень.

До того ж до аналогічного висновку приходить і Верховний Суд у постанові від 11.06.2021 у справі N9 2-6236/11, де зауважує, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернена поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі. До таких висновків дійшов також Верховний Суд у постановах від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 та від 18.12.2019 у справі № 2-4159/12.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі М 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі М10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі М 24/260-23/52-6).

Крім того, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень, ст.ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 01.01.2007.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана ухвала Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 була оприлюднена 30.12.2020. За такого, увесь цей час апелянт не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі та у разі незгоди з оскаржуваною ухвалою звернутись із відповідною апеляційною скаргою.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суду постановах від 11.12.2018 по справі № 921/6/18; від 22,08.2019 по справі №922/85/18. від 19.08.2019 по справі № 922/3016/17, від 02.08.2019 по справі №908/2445/18, від 16.09.2019 по справі №904/5452/18, від 14.08.2019 по справі 925/1650/15.

Отже причини пропуску строку, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції поважними для поновлення цього строку (ч.3 ст.256 ГПК України).

З огляду на викладене вище, враховуючи не наведення апелянтом інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/320/20, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/320/20, адже апелянт не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.

Таким чином, оскільки скаржник не навів поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/320/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 по справі №923/320/20.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.