Постанова

від 21.12.2022 по справі 910/5215/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. Справа№ 910/5215/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Добрицька В.С.

учасники справи:

від позивача: Безрода Р.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022

у справі №910/5215/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери

до Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича

про стягнення 404 207,83 грн

УСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання Гапоненко Роман і партнери звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича про стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/5215/22 позовну заяву Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери до Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича про стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Виносячи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява подана з порушенням приписів ст. 27 ГПК України та не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд до Господарського суду Волинської області.

Не погодившись з ухвалою суду, Адвокатське бюро Гапоненко Роман і партнери подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та надіслати справу №910/5215/22 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за невиконання відповідачем умов договору, місцем виконання якого є м. Київ, у даному випадку можливим є застосування положень ст. 29 ГПК України, та відповідно не за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання правочину.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 апеляційну скаргу Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери у справі №910/5215/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5215/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5215/22.

06.12.2022 на адресу суду надійшли матеріали справи №910/5215/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5215/22 за апеляційною скаргою Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери. Розгляд апеляційної скарги Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери призначено на 21.12.2022.

21.12.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.11.2022 у справі №910/5212/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначав, що судом першої інстанції було вірно установлено, що даний спір стосується виключно порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за Договором №03-490 про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021, у зв`язку з чим останньому нараховані штрафні санкції згідно з умовами цього договору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги заслухавши пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивач визначив предметом позову матеріально-правову вимогу стягнення штрафних санкцій за Договором №03-490 про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021, а підставою - порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

Таким чином, предметом позову у даному спорі визначено саме стягнення штрафних санкцій, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору №03-490 про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2021.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначав, що що спір про стягнення штрафних санкцій безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору про надання послуг, оскільки предметом спору є вимога про стягнення щтрафних санкцій, при цьому, умовами договору не визначено конкретного місяця виконання зобов`язання відповідача по оплаті послуг та сплаті штрафних санкцій, які нараховуються, у зв`язку з порушенням строків оплати цих послуг, а тому таке зобов`язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці. Отже, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов`язань в чітко визначеному місці.

Однак, колегія суддів не погоджується із вищенаведеним виходячи з наступного.

За приписами ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Статтями 27-30 ГПК України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині 1 статті 27 ГПК України, відповідно до якої позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Частина п`ята ст. 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому, вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором).

В той же час, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Тобто, якщо у договорі чітко указано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується ч. 5 ст. 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання установлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не установлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язаннями щодо передачі товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору №03-490 від 20.01.2021, укладеного між сторонами, останні чітко визначили, що усі спору, що пов`язані із цим Договором, або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за місцем виконання даного договору у м. Києві.

Крім цього, як убачається із умов укладеного між сторонами договору, у ньому указано місце його виконання.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Беручи до уваги вищенаведене, ухвала Господарського суду м. Києва від 07.11.2022 у справі №910/5215/22 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд Господарського суду м. Києва.

Питання розподілу судових витрат визначено у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до частини 1 названої статті в залежності від результатів розгляду справи по суті. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Також, Господарський процесуальний кодекс України не ставить вирішення питання розподілу судових витрат в залежності від стадії розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну судового рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду справи по суті.

Отже, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції в даному випадку не здійснює розподіл судових витрат, в тому числі судового збору.

Колегія суддів відзначає, що аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд в ухвалі від 18.06.2018 у справі № 914/31/18.

Керуючись ст. 129, 267-28, 316 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро Гапоненко Роман і партнери на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/5215/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/5215/22 скасувати.

3. Справу №910/5215/22 передати на розгляд Господарського суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.12.2022.

Головуючий суддяВ.В. Андрієнко

СуддіВ.В. Шапран

С.І. Буравльов