Постанова

від 21.12.2022 по справі 924/355/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 924/355/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2022 р. у справі № 924/355/22

за позовом Заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради

до Приватного підприємства "МВМ-13"

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 534 853, 18 грн

за участю представників сторін:

прокуратури - Безпалов А.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Васильченко В.О.;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Шепетівської міської ради звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства "МВМ-13" про стягнення 534 853, 18 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га, яка знаходиться за адресою: вул. Тітова, 1-Г, м. Шепетівка, Хмельницька область без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позову прокурор посилається на використання відповідачем земельної ділянки без належним чином оформлених документів, з огляду на що відповідач зобов`язаний повернути майно, яке безпідставно зберігав у себе, - кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Правовою підставою позову є положення ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 83, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 79-1, 92, 93, 116, 120, 125, 126, 141, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 16, 18-1, 19, 60, 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 64 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 14, 284, 288, 289 Податкового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2022 р. у справі №924/355/22 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "МВМ-13" на користь Шепетівської міської ради 534 853, 18 грн безпідставно збережених коштів.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач з 04.03.2015 р. використовує земельну ділянку комунальної власності площею 2,34 га з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 для розміщення на ній своїх об`єктів нерухомого майна по вул. Тітова, буд. 1Г у м. Шепетівка. Водночас належне оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщене його майно, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації права оренди, відповідачем не здійснено, а отже, він без законних підстав зберіг у себе майно - кошти у вигляді орендної плати землі, тому суд, із врахуванням положень ст. 1212, 1214 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "МВМ-13" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що прокурор у даній справі не мав передбачених законом повноважень подавати позов та підписувати позовну заяву від імені та в інтересах органу місцевого самоврядування - Шепетівської міської ради. Відтак, незважаючи на доводи представника відповідача та всупереч вимог процесуального закону суд безпідставно прийняв рішення по суті справи, не залишивши позов без розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито провадження у справі, зупинено дію рішення суду та призначено розгляд апеляційної скарги на 21.12.2022 р. об 14:30 год.

Шепетівська окружна прокуратура надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає хибними твердження представника відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та відсутності порушень інтересів держави та суспільства в цілому; відсутності функцій держави щодо наповнення місцевого бюджету та щодо використання земельних ділянок; втручання прокурора у спірні правовідносини та порушення таким втручанням принципу рівності сторін правовідносин і створення переваг для позивача. Просить суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач подав до суду заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій просить суд даний позов прокурора у справі залишити без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2022 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов прокурора у справі залишити без розгляду.

В судовому засіданні 21.12.2022 р. прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просить суд відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача та прокурора, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2022 р. № 301614186, від 27.05.2022 р. № 301689788 за Приватним підприємством "МВМ-13" 04.03.2015 р. на праві приватної власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна загальною площею 5506,3 кв. м, а саме: комплекс, який складається з будівлі адмінкорпусу - 931,3 кв.м, будівлі арматурного цеху з навісом - 637,7 кв. м, будівлі бетонно-розчинного вузла - 187,4 кв. м, будівлі відпуску бетонно-цементного розчину - 10,5 кв. м, будівлі гаражів із складами - 902,8 кв. м, будівлі цементного складу - 208,2 кв. м, будівлі столярного цеху з прибудовами - 294,2 кв. м, будівлі прохідної - 12,5 кв. м, будівлі складу -34,2 кв. м, будівлі майстерні зі складами і битовками - 290,9 кв. м, споруди полігону - 1250 кв. м, споруди вапняної ями - 36 кв. м, споруди вапняної ями - 36,0 кв. м, споруди складу інертних заповнювачів - 598,5 кв. м, споруди естакади - 28,0 кв. м, споруди естакади - 17,0 кв. м, будівлі трансформаторної підстанції - 31,1 кв. м, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації права власності вказано договір купівлі - продажу № 321 від 04.03.2015 р.

Як слідує з матеріалів справи, попередньо вказаний об`єкт нерухомого майна на праві спільної часткової власності належав КБМП "Промжитлобуд" на підставі свідоцтва про право власності (колективної) від 27.04.2012 р., виданого виконавчим комітетом Шепетівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі укладеного з КБМП "Промжитлобуд" договору купівлі - продажу № 1880 від 29.05.2012 р.

Відповідно до умов наявного в матеріалах справи договору комплексу купівлі-продажу від 04.03.2015 р. № 321, укладеного між КБМП "Промжитлобуд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та Приватним підприємством "МВМ-13" (покупець), продавці продали, а покупець купив комплекс загальною площею 5506,3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Комплекс складається із: будівлі адмінкорпусу загальною площею 931,3 кв.м; будівлі арматурного цеху з навісом - 637,7 кв.м; будівлі бетонно-розчинного вузла - 187,4 кв. м; будівлі відпуску бетонно-цементного розчину - 10,5 кв. м; будівлі гаражів із складами - 902,8 кв. м; будівлі цементного складу - 208,2 кв. м, будівлі столярного цеху з прибудовами - 294,2 кв. м; будівлі прохідної - 12,5 кв. м; будівлі складу - 34,2 кв. м; будівлі майстерні зі складами і битовками - 290,9 кв. м; споруди полігону - 1250 кв. м; споруди вапняної ями - 36 кв. м; споруди вапняної ями - 36,0 кв. м; споруди складу інертних заповнювачів - 598,5 кв. м; споруди естакади - 28,0 кв. м; споруди естакади - 17,0 кв. м; будівлі трансформаторної підстанції - 31,1 кв. м. (п. 1 договору купівлі-продажу).

У п. 2 вказаного договору зазначено, що комплекс розташований на земельній ділянці площею 2,3400 га, яка не зареєстрована на праві приватної власності. Кадастровий номер земельної ділянки 6810700000:01:009:0425.

Згідно з п. 20 договору покупцю роз`яснено статтю 377 ЦК України та статі 116, 120, 125 ЗК України.

З Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.05.2022 р. № 301614186, від 27.05.2022 р. № 301689788 убачається, що належний ПП "МВМ-13" об`єкт нерухомого майна загальною площею 5506,3 кв. м по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2022 р. №301587723 земельна ділянка з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га зареєстрована 10.10.2014 р. на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Шепетівки в особі Шепетівської міської ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Матеріали справи містять копію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою № 000987 від 09.11.1998 р., виданого КБМП "Промжитлобуд" про надання у постійне користування 2,74 га землі в межах згідно з планом землекористування (для виробничих цілей); витяг від 10.10.2014 р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га по вул. Тітова, 1 у м.Шепетівці Хмельницької області (форма власності - комунальна; право постійного користування земельною ділянкою КБМП "Промжитлобуд"), кадастровий план земельної ділянки.

Рішенням Шепетівської міської ради від 10.06.2010 р. № 9 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Шепетівка, рекомендовано Шепетівській ОДПІ з 01.07.2010 р. здійснювати нарахування плати за землю згідно з п. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Шепетівка.

07.06.2018 р. Шепетівською міською радою прийнято рішення № 13 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2019 рік на території міста Шепетівка", яким встановлено на території Шепетівської міської ради місцеві податки і збори, в тому числі податок на майно, що складається з плати за землю, а також затверджено Положення про плату за землю (додаток 3). Також вказаним рішенням вирішено вважати таким, що втратило чинність з 01.01.2019 р. рішення XVIII (позачергової) сесії міської ради VII скликання від 12.01.2017 р. № 1 "Про затвердження Положень про місцеві податки і збори у м. Шепетівка". Рішення набуває чинності з 01.01.2019 р.

Положенням про плату за землю (Додаток 3 до рішення від 07.06.2018 р. № 13) на 2019 рік встановлено розмір земельного податку стосовно нормативної грошової оцінки земель на рівні 3% за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств будівельних організацій та підприємств (п. 29 додатку 5.1.1) та річний розмір орендної плати (% від нормативної грошової оцінки землі) на рівні 3 % для земель виробничого використання (п. 2 Додатку 13.5.1).

Рішенням Шепетівської міської ради від 13.06.2019 р. № 5 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік на території міста Шепетівка" встановлено на території Шепетівської міської ради ставки земельного податку згідно з Додатком 3; затверджено Положення про порядок обчислення та сплату земельного податку та орендної плати за землю, ставки орендної плати за землю згідно з додатком 6; вирішено вважати такими, що втратило чинність з 01.01.2020 р., зокрема рішення ради від 07.06.2018 р. № 13 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2019 рік на території міста Шепетівка". Рішення набуває чинності з 01.01.2020 р.

Положенням про порядок обчислення та сплату земельного податку та орендної плати за землю (Додаток 6 до рішення від 13.06.2019 р. № 5) встановлено ставку орендної плати (встановлюється з 2020 р. та вводиться в дію з 01.01.2020 р.) на рівні 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (п. 11.03 Додатку 13.5.1).

Рішенням Шепетівської міської ради від 24.06.2021 р. № 15 "Про встановлення річних розмірів орендної плати за земельні ділянки" установлено на території Шепетівської міської територіальної громади (міста Шепетівка, села Плесна, села Жилинці, села Пліщин) річні розміри орендної плати за земельні ділянки згідно з Додатком 1. Вирішено вважати таким, що втратило чинність з 01.01.2022 р., зокрема рішення ради від 13.06.2019 р. № 5 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік на території міста Шепетівка". Рішення набуває чинності з 01.01.2022 р.

Положенням про орендну плату за земельні ділянки (Додаток 1 до рішення від 24.06.2021 р. № 15) встановлено річний розмір орендної плати (вводиться в дію з 01.01.2022 р.) на рівні 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (п. 11.03 Додатку 1.5.1).

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2022 р., наданих відділом у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 27.05.2022 р. на запит керівника Шепетівської окружної прокуратури від 22.04.2022 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810700000:01:009:0425 площею 23400 кв.м, розташованої в місті Шепетівка по вул. Тітова, 1-Г, станом на 2019-2021 роки становила 6 318 367, 36 грн, станом на 2022 рік 6 950 204, 09 грн.

Згідно із наданою ГУ ДПС у Хмельницькі області відповіддю від 02.05.2022 р. на запит керівника Шепетівської окружної прокуратури від 07.04.2022 р., за даними ІС "Податковий блок" ПП "МВМ-13" упродовж 2019-2022 років подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та оподатковано земельні ділянки загальною площею 4,2639 га. Земельна ділянка площею 2,34 га, що розташована за адресою: вул. Тітова, буд. 1-Г, м. Шепетівка, яка перебуває у комунальній власності Шепетівської міської ради, без правовстановлюючих документів ПП "МВМ-13" до оподаткування не включена, оскільки згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір такої земельної ділянки, об`єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 п. 270.1. ст. 270 ПКУ). ГУ ДПС у Хмельницькій області з метою оподаткування земельної ділянки площею 2,34 га, яка перебуває у комунальній власності Шепетівської міської ради та використовується без правовстановлюючих документів, направлено листи ПП "МВМ-13" та Шепетівській міській територіальній громаді щодо усунення порушень земельного законодавства, укладання договору оренди.

Керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Шепетівського міського голови із листом від 10.11.2021 р., в якому для вжиття заходів щодо нарахування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та проведення досудового врегулювання повідомив, що ПП "МВМ-13" використовує земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425, площею 2,34-га, яка розташована за адресою: вул. Тітова, буд. 1-Г, м. Шепетівка, без укладення договору оренди землі та не сплачує орендну плату, що свідчить про безпідставне збереження коштів у вигляді орендної плати, яка повинна надходити до місцевого бюджету. У випадку, якщо це питання не врегулюється у добровільному порядку та якщо не будуть вжиті заходи представницького характеру самостійно, просив направити на адресу Шепетівської окружної прокуратури відповідні документи для вжиття заходів представницького характеру з обов`язковим роз`ясненням причин невжиття заходів представницького характеру самостійно та долученням підтвердження проведення досудового врегулювання за вказаним фактом. Крім того, просив повідомити, чи вживались ПП "МВМ-13" заходи щодо оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки, чи надходили на адресу Шепетівської міської ради відповідні звернення, чи зверталася Шепетівська міська рада із позовом до суду про стягнення з ПП "МВМ-13" коштів за користування спірною земельною ділянкою.

У відповідь Виконавчий комітет Шепетівської міської ради листом від 20.12.2021р. повідомив, що на підставі розрахунку розміру несплаченої ПП "МВМ-13" орендної плати, розмір якої становить 568 653, 06 грн, виконавчим комітетом направлено претензію до підприємства з вимогою у 10-денний термін з моменту отримання претензії сплатити кошти за користування земельною ділянкою комунальної форми власності. Крім того, направлено лист щодо зобов`язання укласти договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. До листа додано копію копія претензії від 08.12.2021 р., розрахунку від 02.12.2021 р. розміру несплаченої ПП "МВМ-13" орендної плати за період із 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. на суму 568 653, 06 грн.

Листом від 22.02.2022 р. Виконавчий комітет Шепетівської міської ради повідомив заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури про те, що з метою проведення досудового врегулювання спору на адресу ПП "МВМ-13" направлено претензію з вимогою сплатити кошти за користування земельною ділянкою комунальної форми власності та обов`язку оформити договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Дану претензію підприємством отримано 07.12.2021 р. Проте станом на 10.02.2022 р. ПП "МВМ-13" самостійно не вжито заходів щодо оформлення договору оренди земельної ділянки та не сплачено кошти за користування земельною ділянкою. ПП "МВМ-13" заходи щодо оформлення договору оренди земельної ділянки самостійно не вживались. Крім того, повідомлено, що в 2019 році Шепетівська міська рада звернулася з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з ПП "МВМ-13" коштів в розмірі 523 084 грн, які було нараховано за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2019 р. у справі № 924/91/19 позов задоволено. Ухвалою Північно-західного Господарського суду від 31.10.2019 р. затверджено мирову угоду, укладену між Шепетівською міською радою та ПП "МВМ-13". Відповідно до вказаної угоди ПП "МВМ-13" кошти сплачено в повному обсязі, згідно графіка платежів, враховуючи кошти по оплаті судового збору. До листа додано, зокрема копію листа Виконавчого комітету Шепетівської міської ради, адресованого ПП "МВМ-13" щодо необхідності звернення до Шепетівської міської ради та укладення договору оренди земельної ділянки.

Керівник Шепетівської окружної прокуратури у листі від 24.03.2022 р. до Шепетівського міського голови, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та з огляду на відсутність підтвердження направлення на юридичну адресу ПП "МВМ-13" претензії про необхідність сплати безпідставно збережених коштів орендної плати та проведення розрахунку не в межах строку позовної давності, просив провести помісячний розрахунок безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою в межах строків позовної давності, неохоплених позовною давністю, та провести досудове врегулювання за вказаним фактом. У випадку, якщо дане питання не врегулюється у добровільному порядку та якщо не будуть вжиті заходи представницького характеру самостійно, просив направити на адресу Шепетівської окружної прокуратури відповідні документи для вжиття заходів представницького характеру з обов`язковим роз`ясненням причин невжиття заходів представницького характеру самостійно та долученням підтвердження проведення досудового врегулювання за вказаним фактом. Також просив повідомити, чи вживались ПП "МВМ-13" заходи щодо оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки, після отримання листа міської ради про необхідність укладення такого договору, чи надходили на адресу Шепетівської міської ради відповідні звернення.

У відповідь Виконавчий комітет Шепетівської міської ради у листі від 29.03.2022 р. зазначив про здійснення розрахунку розміру несплаченої ПП "МВМ-13" орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Титова, 1-Г в межах строків позовної давності за період з 29.03.2019 р. по 28.03.2022 р.; з метою проведення досудового врегулювання спору 29.03.2022 р. на адресу ПП "МВМ-13" направлено претензію з вимогою сплатити безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності. До листа додано, з-поміж іншого помісячний розрахунок розміру несплаченої ПП "МВМ-13" орендної плати.

У листі від 14.04.2022 р. Виконавчий комітет Шепетівської міської ради повідомив керівника Шепетівської окружної прокуратури про те, що направлена 29.03.2022 р. на адресу ПП "МВМ-13" претензія із вимогою сплатити безпідставно збережені кошти орендної плати вручена адресату особисто 31.03.2022 р. Станом на 15.04.2022 р. безпідставно збережені кошти не сплачено, договір оренди земельної ділянки не укладено. Також повідомив, що бюджетом Шепетівської міської ради, затвердженим рішенням IV сесії міської ради VIII скликання № 48 від 23.12.2021 р. "Про бюджет Шепетівської міської територіальної громади на 2022 рік" не передбачені витрати по оплаті судового збору за подання позовів. Просив самостійно вжити заходів представницького характеру в інтересах Шепетівської міської ради щодо стягнення безпідставно збережених коштів з ПП "МВМ-13".

Додатково у листі від 02.05.2022 р. Виконавчий комітет Шепетівської міської ради повідомив, що відповідно до пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України у разі, якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів. З огляду на вищенаведене, в 2021 році на території Шепетівської міської територіальної громади діяли ставки податків та зборів, встановлені рішенням сесії на 2020 рік.

У повідомленні від 06.06.2022 р. про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді прокурор, зважаючи на те, що позивачем заходи щодо усунення порушень (в тому числі звернення до суду) тривалий час не вживались, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивачу про пред`явлення відповідного позову в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради.

При цьому листом від 24.06.2022 р. Виконавчий комітет Шепетівської міської ради повідомив прокурору про те, що з урахуванням сформованого відповідно до уточненої нормативної грошової оцінки, 18.05.2022 р. на адресу відповідача направлено претензію із вимогою сплатити безпідставно збережені кошти орендної плати. Претензія вручена відповідачу 24.05.2022 р. Станом на 24.06.2022 р. кошти не сплачено, договір оренди не укладено. До листа додано, зокрема розрахунок розміру несплаченої відповідачем орендної плати за період з 29.03.2019 р. по 28.03.2022 р., а саме: за період з 29.03.2019 р. по 31.12.2019 р. на суму 143691,90 грн, за 2020 та 2021 роки на суми по 189551,02 грн, за період 01.01.2022 р. по 28.03.2022 р. на суму 50 445, 02 грн.

У матеріали справи надане рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2019 р. у справі № 924/91/19, яким задоволено позов Шепетівської міської ради до Приватного підприємства "МВМ-13" про стягнення 523 084, 82 грн збережених без достатньої правової підстави за рахунок Шепетівської міської ради як власника земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Титова, 1-Г у м. Шепетівка, площею 2,34 га, з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 (за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2018 р.).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 р. у справі №924/91/19 затверджено мирову угоду від 30.10.2019 р., укладену між Шепетівською міською радою та Приватним підприємством "МВМ-13", відповідно до п. 1 якої відповідач визнав позові вимоги щодо стягнення коштів в розмірі 523 084, 82 грн, як таких, що збережені ним без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Титова, 1-Е в м. Шепетівка Хмельницької області, площею 2,34 га, з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про стягнення з відповідача 534 853, 18 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га, яка знаходиться за адресою: вул. Тітова, 1-Г, м. Шепетівка, Хмельницька область без правовстановлюючих документів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку наявності/відсутності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у даній справі в особі Шепетівської міської ради, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивача в суді прокурор зазначив про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. З посиланням на постанову Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 прокурор зауважив, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. У цьому випадку інтерес держави, за твердженням прокурора, полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Порушення інтересів держави полягає у тривалому, без законних підстав збереженні відповідачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою , що призводить до ненадходження плати за землю комунальної власності, що, у свою чергу, має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету.

Щодо доводів прокурора про наявність у спірних правовідносин порушеного інтересу держави судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селиш, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Крім того, місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка також діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а, отже, бюджет Шепетівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Шепетівка як носія влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку тощо.

Позиція щодо правомірності представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у правовідносинах щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18, від 09.02.2022 р. у справі № 922/2399/21.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У контексті наведеного слід мати на увазі, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Тобто прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України) (позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 911/1497/18).

Так, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 р. № 914/882/17, від 22.10.2019 р. № 926/979/19).

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта для захисту інтересів держави, на що також звертає увагу відповідач.

Проте, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Із матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся до Шепетівського міського голови із листами від 10.11.2021 р. та від 24.03.2022 р., в яких повідомив про використання ПП "МВМ-13" земельної ділянки з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425, площею 2,34 га, яка розташована за адресою: вул. Тітова, буд. 1-Г, м. Шепетівка без належної правової підстави і просив надати підтверджуючі документи, а також вжити заходи представницького характеру самостійно, у випадку невжиття - зазначити причини.

У відповідь Виконавчий комітет Шепетівської міської ради листами від 20.12.2021 р., від 22.02.2022 р., від 29.03.2022 р. та від 14.04.2022 р. направив прокурору копії запитуваних документів щодо обставин використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів; повідомив про направлення відповідачу претензій (в тому числі з новим розрахунком) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без належної правової підстави та про відсутність реагування відповідача на заявлені у претензії вимоги. Крім того, позивач повідомив, що бюджетом Шепетівської міської ради не передбачені витрати по оплаті судового збору за подання позовів.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що позивач, отримавши від прокурора повідомлення про виявлене порушення інтересів держави, заходів захисту інтересів держави у судовому порядку не вжив.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. по справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, невжиття Шепетівською міською радою заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без належної правової підстави, за умови обізнаності позивача про відповідне порушення інтересів територіальної громади та держави, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з Шепетівською міською радою, є достатньою підставою для висновку про нездійснення позивачем захисту відповідних інтересів.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює надані законодавством повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави. Наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачем не заперечено.

При цьому суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі №910/3486/18, в якій судом вказано, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Вищенаведеним спростовуються посилання відповідача на втручання прокурора у спірні правовідносини та порушення таким втручанням принципу рівності сторін правовідносин і створення переваг для позивача.

В підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення прокурора від 06.06.2022 р. про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до суду в інтересах позивача із відповідним позовом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі про те, що прокурор не мав передбачених законом повноважень подавати позов та підписувати позовну заяву від імені та в інтересах органу місцевого самоврядування - Шепетівської міської ради, а даний позов суд першої інстанції безпідставно не залишив без розгляду, оскільки дані доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та відсутності порушень інтересів держави та суспільства в цілому, а також втручання прокурора у спірні правовідносини та порушення таким втручанням принципу рівності сторін правовідносин і створення переваг для позивача.

Щодо суті заявленого позову суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Також згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Норми ст. 90 Земельного кодексу України у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначенням ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як убачається із матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га по вул. Тітова, буд. 1 у м. Шепетівка належить до комунальної власності (зареєстрована в Державному земельному кадастрі 10.10.2014 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.10.2014).

При цьому за відповідачем 04.03.2015 на праві приватної власності зареєстровано об`єкт нерухомого майна загальною площею 5506,3 кв. м - комплекс, який знаходиться за адресою: вул. Тітова, буд. 1Г у м. Шепетівка. Належний ПП "МВМ-13" об`єкт нерухомого майна загальною площею 5506,3 кв.м по вул. Тітова, буд. 1Г у м. Шепетівка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 площею 2,34 га (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств) (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2022 р. № 301614186, від 27.05.2022 р. № 301689788).

Таким чином, відповідач з 04.03.2015 р. використовує земельну ділянку комунальної власності площею 2,34 га з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 для розміщення на ній своїх об`єктів нерухомого майна по вул. Тітова, буд. 1Г у м. Шепетівка.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів використання ним всієї земельної ділянки для обслуговування його майна судом оцінюються критично, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено протилежного. Зокрема, відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо зменшення площі земельної ділянки або докази використання цієї земельної ділянки іншими особами.

У контексті наведеного судом враховується, що умовами договору купівлі-продажу комплексу від 04.03.2015 р. передбачено, що придбаний відповідачами комплекс по вул. Тітова, 1Г у м. Шепетівці знаходиться на земельній ділянці площею 2,34 га з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425, на яку не оформлено право власності. При цьому під час придбання нерухомого майна відповідачу роз`яснено положення ст. 377 ЦК України та ст. ст. 116, 120 та 125 ЗК України (п. п. 2, 20 договору).

Також у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2019 р. у справі №924/91/19 зазначено, що станом на час набуття відповідачем права власності на будівлі, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,34 га по вул. Тітова, 1-Г у м. Шепетівка, дана земельна ділянка була сформована та перейшла у повному обсязі у користування відповідача.

Колегія суддів зазначає, що до відповідача як покупця нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка належала попереднім власникам (власнику) на праві постійного користування, не може перейти право постійного користування такою земельною ділянкою з урахуванням положень ст. 92 ЗК України. Водночас належне оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщене його майно, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації права оренди, відповідачем не здійснено.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 917/432/19, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу як власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 ЦК України.

При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено позицію, згідно з якою обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, розмір доходу відповідача в період з 11.06.2019 р. по 28.03.2022 р. в сумі 534 853, 18 грн розрахований як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності площею 2,34 га без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю, що нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою рішеннями Шепетівської міської ради від 07.06.2018 р. № 13 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2019 рік на території міста Шепетівка", від 13.06.2019 р. № 5 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік на території міста Шепетівка", від 24.06.2021 р. № 15 "Про встановлення річних розмірів орендної плати за земельні ділянки" на рівні 3 % нормативної грошової оцінки, з урахуванням даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період з 2019 р. по 2022 р. (витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.04.2022 р.).

Вищезазначені рішення міської ради були чинними протягом відповідних періодів, у визначеному законодавством порядку не скасовані та не визнані недійсними.

Суд вказує, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Пунктами 288.5.1 та 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів від 29.06.2022 р. в сумі 534853,18 грн, розрахунок здійснено, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6810700000:01:009:0425 загальною площею 2,34 га за період з 11.06.2019 р. по 28.03.2022 р., що протягом 2019-2021 років становила 6 318 367, 36 грн, у 2022 році - 6 950 204, 09 грн, з урахуванням ставки орендної плати в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, враховуючи викладене та дослідивши розрахунок заявлених до стягнення коштів за весь період, суд апеляційної інстанції вважає його вірним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, тому дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати) в розмірі 534 853, 18 грн на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому об`єкт нерухомості - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в апеляційні скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2022 р. у справі №924/355/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2022 р. у справі № 924/355/22 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.