Рішення

від 13.12.2022 по справі 902/909/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р. м.Вінниця Cправа №902/909/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс", м.Київ

до Фізичної особи-підприємця Шишкіної Наталії Георгіївни, с.Махаринці Хмільницького району Вінницької області

про повернення 10000,00 грн безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шишкіної Наталії Георгіївни 10000,00 грн безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Славресурс" вказує на помилкове і безпідставне перерахування 14.03.2022 ФОП Шишкіній Наталії Георгіївні грошових коштів на банківський рахунок у АТ "Райффайзен Банк Аваль", тоді як між сторонами відсутні будь-які господарські зобов`язання та жодних договорів не укладалося.

Ухвалою суду від 03.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/909/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.11.2022.

Ухвалою від 03.11.2022 судом закрито підготовче провадження у справі №902/909/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

13.12.2022 представником позивача на адресу суду подано пояснення з додатком щодо робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На визначену судом дату (13.12.2012) в судове засідання представники сторін не з`явились, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалася їм на електронні адреси.

Представник позивача 13.12.2022 надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги.

Копія ухвали від 03.11.2022 надсилалась на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 Крім того, судом на наявні номери мобільних телефонів відповідача ( НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ) надсилалися телефонограми, однак встановити з`єднання секретарю судового засідання не вдалося.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представників сторін в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач відзиву на позовну заяву, письмових пояснень щодо причин невиконання вимог ухвал суду не надав. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній документами.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду цієї справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" з рахунку № НОМЕР_3 в АТ "Прокредит банк" перерахувало на рахунок ФОП Шишкіної Наталії Георгіївни за № НОМЕР_4 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Перерахування позивачем коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням №11715 від 14.03.2022 з призначенням платежу: "Оплата за товар по рахунку №20 від 14.03.2022. Без ПДВ" (а.с.16).

16.08.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу - претензію №291 від 16.08.2022 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, у якій просив протягом 3 днів повернути позивачеві грошові кошти в сумі 10000,00 грн (а.с.17). Таке надіслання підтверджується копією фіскального чеку (ПН215600426655). В зазначеній претензії №291 від 16.08.2022 позивач вказував реквізити для перерахування грошових коштів.

Відповідач надав відповідь (вих.№09/09 від 09.09.2022) на претензію позивача, в якій повідомив, що на даний час діяльності не веде через те, що знаходиться за межами України, в зв`язку з чим просив відтермінувати строк повернення коштів до 31.11.2022.

Судом встановлено, що на день перерахування коштів між сторонами не існувало жодних договірних відносин, не було правових підстав для перерахування коштів. Зазначені твердження позивача відповідачем не спростовані. При цьому перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" грошові кошти на підставі платіжного доручення №11715 від 14.03.2022 станом на теперішній час не повернуті.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач помилково перерахував, а відповідач безпідставно набув кошти в сумі 10000,00 грн, що стало підставою звернення з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів на підставі ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу ст.1212 ЦК України слідує, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув грошові кошти у розмірі 10000,00 грн помилково, за умови відсутності правової підстави, відтак, суд вважає оспорювану суму отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст.1212 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Приписами ст.73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень та доказів в їх обґрунтування суду не надав, свій обов`язок з повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 10000,00 грн не виконав, хоча ним у відповіді на претензію позивача фактично було визнано факт помилкового набуття грошових коштів; на час розгляду справи доказів повернення позивачу грошових коштів не надав; позовні вимоги не спростував у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам, а тому позов про стягнення 10000,00 грн помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний.

Позивачем заявлено стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, у зв`язку із чим суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 01.03.2021 між Адвокатським бюро "Василика В.В." в особі керуючого бюро Луценка Романа Олександровича (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (Клієнт) укладено договір №33 про надання правничої допомоги (а.с.10-14).

Як слідує із п.1.1 договору Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених цим договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що попередньо узгоджений сторонами розмір гонорару може зазначатись у додатках до договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, вказується в актах про надання правничої допомоги.

16.09.2022 між Адвокатським бюро "Василика В.В." в особі керуючого бюро Луценка Романа Олександровича (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (Клієнт) укладено додаток №5 до договору про надання правничої допомоги від 01.03.2021 №33.

Пунктами 1, 2, 4 додатку №5 від 16.09.2022 визначено, що Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта, а саме проаналізувати судову практику, підготувати та подати до Господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шишкіної Наталії Георгіївни безпідставно набутих грошових коштів в сумі 10000,00 грн, помилково перерахованих їй згідно платіжного доручення №11715 від 14.03.2022 року, а також представляти інтереси Клієнта у Господарському суді Вінницької області у справі за вказаним позовом з підготовкою усіх необхідних процесуальних документів, у т.ч. адвокатських запитів. Попередньо узгоджений Сторонами розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом Адвокатському бюро за надання правничої допомоги вказаної у п.1 цього додатку складає 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.). Крім того, Клієнт додатково оплачує Адвокатському бюро 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) за кожне судове засідання в приміщенні суду, у випадку їх проведення, а при умові проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon" - 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.) за кожне судове засідання. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, вказується в актах про надання правничої допомоги.

Так, за актом №5 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 01.03.2021 №33 позивач як Клієнт прийняв від Адвокатського бюро "Василика В.В." в особі керуючого бюро Луценка Романа Олександровича послуги на загальну суму 2500,00 грн по аналізу законодавства, підготовці і поданню позову до Фізичної особи-підприємця Шишкіної Наталії Георгіївни.

Платіжним дорученням №13116 від 12.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Славресурс" сплатило грошові кошти в сумі 2500,00 грн за послуги, надані згідно договору про надання правничої допомоги №33 від 01.03.2021 та рахунку №4 від 17.01.2022.

В обґрунтування понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено:

- договір про надання правової допомоги №33 від 01.03.2021;

- додаток №5 від 16.09.2022 до договору про надання правової допомоги №33 від 01.03.2021;

- ордер про надання правничої допомоги серії ВХ №1033368 від 19.09.2022;

- рахунок-фактура на оплату за надання правничої допомоги №5 від 12.12.2022;

- платіжне доручення №13116 від 12.12.2022 про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" Адвокатському бюро "Василика В.В." 2500,00 грн згідно договору про надання правничої допомоги №33 від 01.03.2021 та рахунку №4 від 17.01.2022.

Суд акцентує, що за приписами п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином позивачем доведено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн та правомірність їх стягнення з відповідача.

При цьому відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).

Враховуючи викладене та виходячи з положень ст.129 ГПК України, суд приходить до висновку про покладення на відповідача як понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №902/909/22 в сумі 2500,00 грн, так і 2481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст.2, 73-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шишкіної Наталії Георгіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (вул.Солом`янська, буд.6-В, офіс 13, м.Київ, 03110, код ЄДРПОУ 37939071) 10000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам згідно переліку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку загрозою ракетних ударів по всій території України та тривалою повітряною тривогою, що мала місце в зв`язку з цим, повне рішення складено 27 грудня 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2 - відповідачу (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_5)