Рішення

від 28.12.2022 по справі 904/3727/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3727/22За позовом Приватного підприємства "Яромак", м. Старокостянтинів Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 47 236,58грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Яромак" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" заборгованість у розмірі 47 236,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 справу №904/3727/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Ухвалу суду від 31.10.2022 по справі №904/3727/22 в електронному вигляді направлено на електронні адреси сторін, а саме: yaromak.metalobaza@ukr.net (позивача) та o.dolgih@mts-ua.com (відповідача).

Документ доставлено до електронних скриньок 31.10.2022, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Пунктом 2 ч.6 ст.242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Харцизька, 11, прим. 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50071.

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №4930021095488, ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі не вручена відповідачу.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством "Яромак", як постачальником, здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Меттрассервіс", як покуцю, на загальну суму 96 164,71грн, що підтверджується видатковими накладними:

№1707 від 22.08.2022 на суму 432,00грн;

№1652 від 15.08.2022 на суму 4 157,38грн;

№1545 від 03.08.2022 на суму 2 852,02грн;

№1310 від 13.07.2022 на суму 805,00грн;

№261 від 14.02.2022 на суму 1 426,68грн;

№415 від 23.03.2022 на суму 620,56грн;

№118 від 26.01.2022 на суму 77 698,73грн;

№74 від 13.01.2022 на суму 7 490,24грн;

№2696 від 13.12.2021 на суму 252,02грн;

№2671 від 09.12.2021 на суму 430,08грн (а.с. 17-36)

Видаткові накладні складені та підписані сторонами, скріплені печатками підприємств.

Відповідач перерахував на рахунок позивача 48 928,13грн, згідно платіжних доручень №911524 від 19.08.202221 на суму 432,00грн, №911439 від 08.08.2022 на суму 5307,65грн, №911421 від 03.08.2022 на суму 2852,02грн, №911232 від 07.07.2022 на суму 805,00грн, №910651 від 21.02.2022 на суму 682,10грн, №910393 від 25.01.2022 на суму 7490,24грн, №910392 від 25.01.2022 на суму 31359,12грн (а.с. 7-16).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків складеного позивачем, станом на 22.08.2022 заборгованість відповідача складає 47 236,58грн (а.с. 38).

З викладеного слідує, що між Приватним підприємством "Яромак" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меттрассервіс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме: позивач підтвердив наявність домовленостей за товаром, який він має поставити, а відповідачем прийнято ці умови шляхом здійснення часткової оплати та прийняття товару за видатковими накладними.

Проте, відповідачем не виконано зобов`язання щодо повної оплати товару. Сума заборгованості за поставлений товар складає 47236,58грн (96 164,71грн-48 928,13грн). У зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію на суму 47 236,58грн від 22.08.2022 (а.с. 37).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 47 236,58грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 47 236,58грн, що і стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до стаття 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України чітко встановлений строк виконання покупцем обов`язку з оплати товару, у тому разі, якщо такий строк самостійно не визначений сторонами.

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Обов`язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття також визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 906/232/19.

Таким чином, враховуючи, що вищезазначеними видатковими накладними, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов`язок оплатити товар в день його прийняття, а у позивача виникло право вимагати такої оплати.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 47 236,58грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47 236,58грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 481,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 47 236,58грн, отже, сума судового збору за подання даного позову складала 2481,00грн.

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 841,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1002 від 06.10.2022 (а.с. 6). Надходження судового збору у сумі 2841,00грн підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 360,00грн (2841,00грн-2481,00грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2481,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Яромак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" про стягнення 47 236,58грн - задовольнити.

Стягнути з Тобмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" (вул. Харцизька, 11, прим. 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50071; ідентифікаційний код 32693741) на користь Приватного підприємства "Яромак" (вул. Попова, 51, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100; ідентифікаційний код 35568983) заборгованість у розмірі 47 236 (сорок сім тисяч двісті тридцять шість)грн 58коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн 00коп., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 28.12.2022.

Суддя Н.М. Євстигнеєва