Рішення

від 28.12.2022 по справі 904/4017/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022м. ДніпроСправа № 904/4017/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер України" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019 у загальному розмірі 140 627 грн. 64 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер України" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019 у загальному розмірі 140 627 грн. 64 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 131 779 грн. 97 коп. - основний борг;

- 8 847 грн. 67 коп. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (орендарем) зобов`язань за договором оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2021 по 01.06.2022, а саме: у належному розмірі з урахуванням рішень Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799 та від 26.05.2021 № 523, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 131 779 грн. 97 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 12 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.03.2021 по 31.10.2022 у сумі 8 847 грн. 67 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 11.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Транспортна, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50105, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.70-71).

Так, за участю позивача, ухвала суду від 11.11.2022 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Транспортна, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50105, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 11.11.2022, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 09.12.2022 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 78-80).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 11.11.2022 вважається врученою відповідачу 09.12.2022.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою).

Так, ухвалою суду від 11.11.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 28.12.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 10.01.2022, отже у даному випадку судому було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди земельної ділянки, строк дії договору, умови передачі землі та повернення її з оренди, факт передачі землі в оренду, час користування нею орендарем, настання строку сплати орендної плати та її розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені.

Відповідно до Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом України (стаття 13 Конституції України).

Згідно з статтями 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Наведена норма кореспондується з приписами статей 142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

На підставі положень статті 80 Земельного кодексу України, частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада є суб`єктом права власності на землі комунальної власності та реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Орендні відносини в Україні регламентуються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди землі, а порядок справляння орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Податковим кодексом України.

За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Слід відзначити, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). У зв`язку з вказаним та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (статті 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, у відповідності до статті 12 Земельного кодексу України, належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).

Як визначено статтею 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, 18.04.2019 сторони на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.11.2018 №3260 уклали договір оренди земельної ділянки № 2019167 (державна реєстрація права оренди земельної ділянки 18.04.2019 (далі - договір, а.с.17-21), за яким відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролідер України" (далі - ТОВ "Агролідер України") передано в платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за адресою: вул. Транспортна, 1 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, площею 0,7962 га, кадастровий номер: 1211000000:03:129:0002, для розміщення виробничої бази терміном до 19.11.2023.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Пунктом "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, в силу пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Як визначено статтею 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з пунктом 7 договору річна орендна плата у 2018 році вноситься орендарем виключно у грошовій формі та на момент укладення договору становить 23 397 грн. 18 коп. за ставкою 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862. Річна орендна плата у 2019 році вноситься виключно у грошовій формі відповідно до рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 № 2816.

За умовами пункту 8 договору розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства України. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Пунктом 11 договору сторони обумовили, що розмір орендної плати переглядається без внесення змін до договору, зокрема, у разі зміни граничних розмірів орендної плати за землю, визначених Податковим кодексом України та зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, за пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки

Річний розмір орендної плати не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки (пункт 288.5.2. Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом 284.1. статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (пункт 12.03. статті 12 Податкового кодексу України). Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

А отже, встановлення Криворізькою міською радою, як то передбачено нормами Податкового кодексу України, ставок плати за землю у відповідному періоді є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення змін до договору.

За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2022 у справі №904/4393/21, рішення Криворізької міської ради 30.06.2020 №4799, про встановлення ставок плати за землю у 2021 році, є нормативним актом, було офіційно оприлюднено у визначений податковим законодавством строк, є чинним, діючими у відповідному періоді, та не скасованим у передбаченому законом порядку, а тому підлягає, у відповідності до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обов`язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов`язанням, у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

В силу статті 599 Цивільного кодексу України підставою для припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином.

Однак, відповідачем договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою належним чином не виконувалися, зокрема, у період з 01.01.2021 до 01.02.2022 він не сплачував орендну плату у належному розмірі з урахуванням рішень Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799 та від 26.05.2021 № 523, що підтверджується інформацією органів податкової служби.

Орендодавець, крім іншого, у відповідності до статті 24 Закону України "Про оренду землі" та пункту 22 договору, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення у повному обсязі орендної плати.

Щодо неналежного виконання умов договору оренди земельної ділянки відповідачу направлялася письмова претензія від 14.10.2022 за вих. № 20/18/4542, в якій наголошувалось на необхідності добровільно здійснити погашення заборгованості з орендної плати за землю, проте наразі вимоги Криворізької міської ради залишаються без виконання, у зв`язку з чим позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Щодо обчислення розміру заборгованості з орендної плати за земельну ділянку слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За умовами статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

У відповідності до статті 23 вказаного закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу затверджено рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 та яка діяла до 31.12.2021.

У відповідності до статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Кумулятивно шляхом перемноження коефіцієнтів.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік 1,06; 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованим Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 19.01.2016 за № 34-404-99.16-1549/2-16 (далі - Витяг), нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7962 га з кадастровим номером 1211000000:03:129:0002 становить 2 452 534 грн. 86 коп. Тобто, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з дати укладення договору оренди змінилась з причини проведення її індексації у 2016 році з 2 452 534 грн. 86 коп. на 2 599 686 грн. 95 коп. (2 452 534 грн. 86 коп. х 1,06 (2016 рік) х 1,00 (2017 рік) х 1,00 (2018 рік) х 1,00 (2019 рік) х 1,00 (2020 рік).

Таким чином, у 2021 році розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:129:0002 становить 2 599 686 грн. 95 коп.

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 втрачає чинність.

За витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.09.2022 № 867762 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:129:0002 становить 8 024 899 грн. 80 коп.

Також, в силу статті 143 Конституції України, статей 12, 284 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Так, рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2021 рік (далі - рішення від 30.06.2020 № 4799), яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2021.

За відомостями витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 19.01.2016 №34-404-99.16-1549/2-16, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: вулиця Транспортна, 1 у місті Кривому Розі, кадастровий номер 1211000000:03:129:0002 за цільовим призначенням віднесена до секції 11.03 - для розміщення виробничої бази, що відповідає розміру ставки орендної плати 2,5 % від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.03 в додатку 2 до рішення від 30.06.2020 № 4799).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506, встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2022 рік (далі - рішення від 26.05.2021 № 506), за яким розмір ставки орендної плати для спірної земельної ділянки за цільовим призначенням 11.03 встановлено в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.03 в додатку 2 до рішення від 26.05.2021 № 506).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Розрахунок за період з 01.01.2021 по 31.12.2021:

2 599 686 грн. 95 коп. х 2,5 % = 64 992 грн. 17 коп. - орендна плата за рік, де:

2 599 686 грн. 95 коп. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.01.2016 №34-404-99.16-1549/2-16 з урахуванням коефіцієнтів індексації;

2,5 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799.

Розрахунок за період з 01.01.2022 по 01.06.2022:

8 024 899 грн. 80 коп. х 3 % = 240 746 грн. 99 коп. - орендна плата за рік, де:

8 024 899 грн. 80 коп. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.09.2022 №867762;

3 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506.

240 746 грн. 99 коп. : 12 місяців = 20 062 грн. 25 коп. - місячна орендна плата.

20 062 грн. 25 коп. х 5 місяців = 100 311 грн. 25 коп. (за період з 01.01.2022 до 31.05.2022).

Денний розмір орендної плати визначається шляхом ділення місячного розміру на кількість днів у місяці, де за червень 2022 року сплаті підлягає 668 грн. 74 коп. (20 062 грн. 25 коп. : 30 днів х 1 день).

Всього з 01.01.2021 до 01.06.2022 підлягає сплаті орендна плата в розмірі 165 972 грн. 11 коп.

Відповідачем за спірний період сплачено 34 192 грн. 14 коп.; не сплаченою залишилася орендна плата в сумі 131 779 грн. 97 коп.

Вказане і стало причиною звернення із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

За частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону).

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").

Положеннями статті 24 Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами пункту 25 договору, відповідач, крім іншого, зобов`язався систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установленому договором строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної сплати відповідачем орендної плати за період з 01.01.2021 до 01.06.2022 в залишковій сумі 131 779 грн. 97 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 131 779 грн. 97 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 131 779 грн. 97 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 12 укладеного договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, стягується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 12 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.03.2021 по 31.10.2022 у сумі 8 847 грн. 67 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Отже, з вищенаведених приписів вбачається право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище судом, зміст пункту 12 укладеного договору оренди земельної ділянки містить певний термін, шляхом вказівки на подію: включаючи день такого погашення.

Відтак слід визнати, що у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань з оплати орендної плати, що виникли із договору оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, які обмежують період нарахування пені строком у шість місяців.

Наведене узгоджується з правовою позицією у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 04.10.2019 у справі № 912/1433/16, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19.

Так в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 проаналізовано чи змінює вжите в умові договору формулювання у вигляді "нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання" строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, та визнано, що така умова договору не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Між тим у даному спорі умови договору оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019 містять інше формулювання, а саме, що пеня справляється, тобто нараховується, "за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення".

Такі умови договору про відповідальність орендаря за невнесення орендної плати є ближчими за змістом до правовідносин, щодо яких наведено висновки Верховного Суду зокрема у постановах від 04.10.2019 по справі № 912/1433/16, від 21.07.2017 по справі №910/2031/16, та полягають в тому, що визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2020 по справі № 916/1777/19 також зазначено, що, встановивши в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 по справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 916/804/17.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що умови договору оренди, а саме пункту 12, за яким сторони передбачили нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання "за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення", відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України і не суперечить їм, а тому позивач правомірно здійснив нарахування пені в загальний період з 03.03.2021 по 31.10.2022 в сумі 8 847 грн. 67 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.11-12), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 847 грн. 67 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер України" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 2019167 від 18.04.2019 у загальному розмірі 140 627 грн. 64 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер України" (вулиця Транспортна, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50105; ідентифікаційний код 38256027) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 131 779 грн. 97 коп. - орендної плати за період з 01.01.2021 до 01.06.2022, 8 847 грн. 67 коп. - пені та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний - 28.12.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко