Рішення від 15.12.2022 по справі 908/2039/22

номер провадження справи 5/136/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022 Справа № 908/2039/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (юридична адреса: вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, м. Київ, 03038; адреса для листування: вул. Леонтовича, буд. 9, корп. 1, оф. 301, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 30859524)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел-Авто (пр. Ювілейний, буд. 30, м. Запоріжжя, 69076; код ЄДРПОУ 33795846)

про стягнення 56 483,72 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

11.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група до Товариства з обмеженою відповідальністю Тревел-Авто про стягнення 56 483,72 грн.

11.10.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2039/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/136/22 та розгляд справи по суті розпочато з 10.11.2022.

09.11.2022 до суду від ТОВ Тревел-Авто надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 09.11.2022 за вих. №09/11-22-1, згідно з яким відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Також, до суду від ТОВ Тревел-Авто надійшла письмова заява від 09.11.2022 за вих. №09/11-22-2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору на стороні відповідача Дніпровську філію ПрАТ СК Оранта-Січ.

Ухвалою суду від 21.11.2022 № 908/2039/22 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Травел Авто» про залучення Дніпровської філії ПрАТ СК «Оранта Січ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.12.2022 без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.12.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 15.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 09.10.2019 у м. Запоріжжя по вул. Істоміна з боку вул. Шевченка в напрямку вул. Калнишевського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «MERCEDES BENZ 312 D» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «MAN TGM 18.240» д.р.н. НОМЕР_2 . Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у кримінальній справі № 337/5690/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном три роки. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «MAN TGM 18.240» д.р.н. НОМЕР_2 були застраховані в ПрАТ «СК «Українська страхова група» договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11 укладеного 21.11.2018 між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (Страховик) та ПП «Транс Логістик» та Додатку 2 до договору № 28-0401-00001/11 укладеного 21.11.2018 з переліком застрахованих транспортних засобів. 11.10.2019 страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11 звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява розглянута та пошкодження автомобіля «MAN TGM 18.240» визнано страховим випадком, внаслідок чого позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 104 954,29 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - «MERCEDES BENZ 312 D» д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/475903 в ПрАТ «СК «Оранта-Січ», останній сплатив на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 48 470,57 грн. (з урахуванням зносу складових частин автомобіля «MAN TGM 18.240» д.р.н. НОМЕР_2 ). Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ТОВ Тревел-Авто та виконував службові обов`язки водія, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 56 483,72 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та вказав, що до позовної заяви додано копію договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-00001/11, укладеного 21.11.2018 позивачем з ПП «Транс Логістик». При цьому, у додатку 2 до даного договору "Перелік транспортних засобів та умови їх страхування" зазначено про страхування автомобіля «MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 на підставі договору страхування № 28-0401-00001/00169. Вказаний договір страхування № 28-0401-00001/00169 від 21.11.2018 в екземплярі позовної заяви наданої ТОВ «Тревел-Авто» відсутній, також у позові не зазначено обставин його укладення, виконання та необґрунтовано чому позивач посилається на цей договір. Крім того, позивач зазначає, що 11.10.2019 страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в якій міститься посилання до договору страхування № 28-0401-00001/169 від 05.07.2018, який в екземплярі позовної заяви наданої ТОВ «Тревел-Авто» відсутній. Також, до позовної заяви додано копію страхового акту № ССКА-6244/1 від 08.04.2021 з розрахунком суми страхового відшкодування від 08.04.2021 на суму 17 492,38 грн. Страхову виплату у сумі 17 492,38 грн. було здійснено згідно з платіжним дорученням № 10015 від 08.04.2020, в якому міститься посилання на договір № 28-0401-00001/00169 від 21.11.2018 та страховий акт № ССКА-6244/1 від 08.04.2020, який до позовної заяви не додано. Крім цього, відповідно до страхового полісу № АО/0475903 строк дії якого розпочався о 00 год. 00 хв. 19.04.2019 року ТОВ «Тревел-Авто», як користувач транспортного засобу, застрахувало цивільно-правової відповідальності на забезпечений транспортний засіб «MERCEDES BENZ 312 D» д.р.н. НОМЕР_1 . Згідно вказаного Полісу страховик - Дніпровська філія ПрАТ СК «Оранта-Січ» (код ЄДРПОУ 02307300). Відповідно до вказаного страхового полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 100 000,00 грн., у зв`язку з чим страховик за страховим випадком майже повністю покриває понесені матеріальні збитки позивачем. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 були застраховані в ПрАТ «СК «Українська страхова група» договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11 укладеного 21.11.2018 між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ПП «Транс Логістик» та додатку 2 до договору №28-0401-00001/11 укладеного 21.11.2018 з переліком застрахованих транспортних засобів (в додатку № 2 до договору № 28-0401-00001/11 автомобіль «MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 зареєстровано під номером 28-0401-00001/00169). На виконання своїх зобов`язань за полісом АО/475903 в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 48 470,57 грн. (з урахуванням зносу складових частин автомобіля «MAN TGM 18.240» д.р.н. НОМЕР_2 ). Оскільки строк експлуатації транспортного засобу «MAN TGM 18.240» д.р.н. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди перевищував 7 рок (тз 2012 року випуску), то ПрАТ«СК «Оранта-Січ» застосувало коефіцієнту фізичного зносу, в результаті чого страхова виплата за полісом № АО/475903 становить 48 470,57 грн., у зв`язку з чим сума виплати страхового відшкодування, яку позивач просить суд стягнути з відповідача становить 56 483,72 грн. Просить суд позов задовольнити.

Станом на 15.12.2022 заперечення на відповідь на відзив відповідач на адресу суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (позивач, страховик) та Приватним підприємством «Транс логістик» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-00001/11, та додаток № 2 до договору № 28-0401-00001/11 укладеного 21.11.2018 з переліком застрахованих транспортних засобів (в додатку № 2 до договору № 28-0401-00001/11 автомобіль «MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 зареєстровано під номером 28-0401-00001/00169).

Строк дії договору встановлено з 27.11.2018 по 26.11.2019.

09.10.2019 у м. Запоріжжя по вул. Істоміна з боку вул. Шевченка в напрямку вул. Калнишевського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «MERCEDES BENZ 312 D» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автобуса «MERCEDES BENZ 312 D» д.р.н. НОМЕР_1 Сучкова ОСОБА_2 загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, інші пасажири отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у кримінальній справі № 337/5690/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном три роки.

11.10.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою № ССКА-6244 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Протоком технічного огляду КТЗ від 21.11.2019 зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до рахунку ТОВ «Технофорум» № DP-1903996 від 13.11.2019, вартість ремонту застрахованого транспортного засобу MAN TGM 18.240», д.р.н. НОМЕР_2 становить 104 954, 29 грн.

За результатами розгляду заяви страхувальника № ССКА-6244 від 11.10.2019, позивачем складено страховий акт № ССКА-6244 від 16.01.2020 на суму 87 461,91 грн. та розрахунок суми страхового відшкодування від 16.01.2020 на суму 87 461,91 грн., внаслідок чого платіжним дорученням № 1134 від 16.01.2020 позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 87 461,91 грн.

Крім цього, за результатами розгляду заяви страхувальника № ССКА-6244 від 11.10.2019, позивачем складено страховий акт № ССКА-6244/1 від 08.04.2021 на суму 17 492,38 грн. та розрахунок суми страхового відшкодування від 08.04.2021 на суму 17 492,38 грн., внаслідок чого платіжним дорученням № 10015 від 08.04.2020 позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 17 492,38 грн.

З урахуванням викладеного, загальна сума страхового відшкодування, яку позивач сплатив страхувальнику становить 104 954,29 грн.

Оскільки цивільно правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - «MERCEDES BENZ 312 D» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/475903 в ПрАТ «CK «ОРАНТА-Січ», позивач направив заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 11/19774 від 05.02.2019.

На виконання своїх зобов`язань за полісом АО/475903 в ПрАТ «СК «ОРАНТА - Січ», сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 48 470,57 грн. (з урахуванням зносу складових частин автомобіля «MAN TGM 18.240» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Враховуючи вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у кримінальній справі № 337/5690/19, відповідальною особою за завдані збитки є відповідач, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ТОВ «Тревел-Авто» та виконував службові обов`язки водія.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду справи є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на суму 56 483,72 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із ч. 2 ст. 20 ГК України.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Враховуючи вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2020 у кримінальній справі № 337/5690/19, відповідальною особою за завдані збитки є відповідач, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ТОВ Тревел-Авто та виконував службові обов`язки водія.

Позивач у позовній заяві зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля MAN TGM 18.240 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані позивачем за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11, укладеним 21.11.2018 з ПП «Транс Логістик».

До позовної заяви додано копію договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0401-00001/11, укладеного 21.11.2018 між позивачем та ПП «Транс Логістик». При цьому, у додатку 2 до даного договору "Перелік транспортних засобів та умови їх страхування" зазначено про страхування автомобіля MAN TGM 18.240 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі договору страхування № 28-0401-00001/00169.

Договір страхування № 28-0401-00001/00169 від 21.11.2018 в екземплярі позовної заяви наданої TOB Тревел-Авто відсутній, також у позові не зазначено обставин його укладення, виконання та необґрунтовано чому позивач посилається на цей договір.

Крім того, позивач зазначає, що 11.10.2019 страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0401-00001/11 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в якій міститься посилання до договору страхування № 28-0401-00001/169 від 05.07.2018. Більш того, у заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в графі «Дані про ТЗ 1-го учасника ДТП» зазначено Mercedes-Benz ГосНомер: НОМЕР_3 .

Проте в матеріалах справи міститься страховий поліс ПрАТ «СК «Оранта-Січ» № АО/0475903, строк дії якого розпочався 19.04.2019 та ТОВ «Тревел-Авто», як користувач транспортного засобу, застрахувало цивільно-правову відповідальність на транспортний засіб Mercedes-Benz 312D ГосНомер: НОМЕР_1 .

Також, до позовної заяви додано копію страхового акту № ССКА-6244/1 від 08.04.2021 з розрахунком суми страхового відшкодування від 08.04.2021 на суму 17 492,38 грн. Страхову виплату у сумі 17 492,38 грн. було здійснено згідно з платіжним дорученням № 10015 від 08.04.2020, в якому міститься посилання на договір № 28-0401-00001/00169 від 21.11.2018 та страховий акт № ССКА-6244/1 від 08.04.2020.

Таким чином, якщо на підставі невірновказаного транспортного засобу та державного реєстраційного номеру у заяві про настання страхового випадку позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, то вказане здійснено на власний ризик позивача, а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати страхового відшкодування. Доказів належності відповідачу транспортного засобу Mercedes-Benz ГосНомер: НОМЕР_3 та будь-яких письмових пояснень щодо цього позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами, є такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.