Рішення

від 20.12.2022 по справі 908/2111/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 Справа № 908/2111/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретареві судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Парамонова, буд. 15-В, м. Запоріжжя, 69059; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД (вул. Олександра Говорухи (вул. Радгоспна), буд. 32, м. Запоріжжя, 69059; код ЄДРПОУ 22145555)

про стягнення 104 829,44 грн.,

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД про стягнення 104 829,44 грн.

24.10.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 25.10.2022 № 908/2111/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2111/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд справи по суті розпочати з 22.11.2022.

16.11.2022 Верховна Рада України прийняла за основу і в цілому проект Закону про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.

10.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

22.11.2022 від Концерну Міські теплові мережі на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 20.12.2022 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант-ЛТД» (далі - відповідач) має у власності нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи буд. 32, що підтверджується інформацією з державного реєстру. Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 75200801 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Запоріжжя вул. Олександра Говорухи буд. 32, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним. Житловий будинок № 32 по вул. Олександра Говорухи оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 30.06.2022 на загальну суму 104 829,44 грн. Відповідач не виконав свої обов`язки згідно з договором по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 104 829,44 грн. за період з 01.11.2021 по 30.06.2022.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що між сторонами існують договірні зобов`язання на підставі договору № 501354 від 01.09.2006 з усіма змінами, додатками та доповненнями. Пунктом 1.1. договору № 501354 від 01.09.2006, передбачено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) а терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є невід`ємними частинами. Пунктом 3.2.1. договору, передбачено що споживач зобов`язується виконувати умови цього договору та додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром, в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, (п. 3.2.5 договору).Пунктом 6.1. договору, передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4 договору).Тобто, між сторонами існують договірні правовідносини, які на день подання позивачем позову до суду не розірвані ні за згодою сторін, ні в односторонньому порядку, ні в судовому порядку. Типовий Договір між сторонами про надання послуг не укладався, у зв`язку з тим, що між Концерном «МТМ» та відповідачем укладено договір № 501354 від 01.09.2006, оскільки жодна сторона не виявила письмового наміру щодо його розірвання. Крім того, питання щодо розірвання договору № 501354 від 01.09.2006 в судовому порядку не розглядалось. Пунктом 10 договору № 501354 від 01.09.2006 передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.09.2006 і діє до 01.09.2007.Пунктом 10.2. передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Пунктом 10.4. передбачено, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1., якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п.10.2. договору. Жодної дії або події між сторонами не відбулося. Договір був пролонгований на кожний рік, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору, передбаченого п. 10.2. договору. У сторін відсутній обов`язок укладення нових договорів з причин того, що дія діючого договору не припинена. Дійсно, відповідач має у власності нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, б. 32. Під час підписання договору № 501354 від 01.09.2006, з боку Товариства було виконанні всі вимоги, які були передбачені чинним законодавством України на той час щодо встановлення приладів комерційного обліку - обсягу спожитої теплової енергії. Оплату товариство здійснювало на підставі показань приладів, які належним чином подавалися товариством до Концерну «МТС», про що свідчать показники приладів теплової енергії за договором № 501354 за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022. Під час встановлення приладу обліку теплової енергії за адресою м. Запоріжжя, вулиця Олександра Говорухи, б. 32 між сторонами було підписано, а з боку товариства були виготовлені наступні документи: Акт приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 01.11.1012,Акт про приймання в експлуатацію відокремленої системи від 01.11.2012,Акт на включення теплопостачання від 01.11.2012,Технічна документація комплекту робіт по установці приладу обліку теплової енергії на потреби теплопостачання. Акт приймання будинку (споруди) 61 квартирного житлового будинку по вул. Радгоспна, 34 А державною комісією, який погоджений Запорізькою міською радою депутатів. Акт про прийняття вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік. Паспорт на тепло лічильник. Листом №53 від 21.02.2022 товариство просило позивача провести обстеження приміщення підвалу, яке перебуває у власності ТОВ «Грант-ЛТД», де відсутні транзитні мережі опалення (трубопроводів) та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі. Проте, вимоги товариства виконані не були. Обстеження не проводилося. Листом № 42 від 01.11.2021 товариство повідомляло Концерн про те, що в приміщенні встановлений прилад обліку теплової енергії і що вартість теплової енергії має розраховуватися та оплачуватися на підставі показань прибору обліку теплової енергії у відповідності до вимог договору № 501354 від 01.09.2006 року та Додатку № 3 до нього. Зазначений лист залишений з боку позивача без реагування. Згідно з Актом приймання в експлуатацію відокремленої системи від 01.11.2012 року прокладення системи і місце підключення по вул. Радгоспна, 32 та Акту щодо приймання в експлуатацію прибору обліку теплової енергії від цієї ж дати, підписаного сторонами, зазначені документи свідчать про те, що в приміщенні, яке належить ТОВ «Грант-ЛТД» - установлений прилад обліку теплової енергії. Таким чином, вартість теплової енергії має розраховуватися та оплачуватися на підставі показань лічильника, а не згідно Додатку № 1 до договору № 501354 від 01.09.2006, який втратив чинність при підписанні сторонами Додатку № 3 від 19.11.2012 до цього ж договору. Крім того, ТОВ «Грант-ЛТД» неодноразово листами зверталося на адресу Концерну «Міські теплові мережі» з проханням переглянути нарахування оплати за теплопостачання. Відповідач вважає виставлені з боку позивача рахунки на оплату теплової енергії безпідставними, та завищеними, та такими, що нараховані без урахування показань приладу обліку теплової енергії, показники якої подавалися товариством на адресу Концерну «Міські теплові мережі». Просить в позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що позивачем виконані вимоги чинного законодавства та опубліковано на офіційному веб-сайті типові індивідуальні договори. На адресу позивача до 01.11.2021 не надходили заяви, звернення, заперечення тощо від відповідача з приводу договору, що був опублікований на офіційному сайті 02.10.2021. Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 76200471 про надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлові приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд.32 , між позивачем та відповідачами з 01.11.2021 є укладеним. Після укладання договору № 76200471 від 01.11.2021, договір № 501354 від 01.09.2006 втратив свою чинність. Також, суду надано пояснення щодо нарахувань.

Станом на 20.12.2022 заперечень на відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД до суду не надійшло.

Згідно положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивач та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»,Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант-ЛТД» (далі - відповідач) має у власності нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи буд. 32, що підтверджується інформацією з державного реєстру.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 75200801 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Запоріжжя вул. Олександра Говорухи буд. 32, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну «МТМ», суду надано копію публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

Житловий будинок № 32 по вул. Олександра Говорухи у м. Запоріжжі оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

В матеріалах справи мстяться копії актів зняття показань приладів обліку теплової енергії.

Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

На виконання пункту 5 договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд. 32.

Позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2022 на загальну суму 104 829,44 грн., що підтверджується відповідними рахунками постачання теплової енергії за вказаний період.

Концерном «МТМ» були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату за надані послуги.

Рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення умов договору № 75200801 від 01.11.2021 відповідач оплатив спожиту теплову енергію не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 104 829,44 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку, а також підтверджується актом стану готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період, актом готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період, актом готовності до опалювального періоду.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант-ЛТД» (далі - відповідач) має у власності нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи буд. 32, що підтверджується інформацією з державного реєстру.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 75200801 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Запоріжжя вул. Олександра Говорухи буд. 32, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну «МТМ», суду надано копію публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

На виконання пункту 5 договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд. 32.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 30.06.2022 на загальну суму 104 829,44 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Згідно з п. 8 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 382 від 23.10.2021 позивачу було доручено забезпечити початок опалювального періоду для житлових будинків з 01.11.2021.

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022 було визначено, що опалювальний сезон закінчити з 31.03.2022 у м. Запоріжжя. Пунктом 2 цього ж рішення було доручено позивачу провести дії щодо відключення споживачів.

Тобто, керуючись діючим законодавством та рішеннями виконавчого комітету ЗМР позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінну частину тарифу) з 01.11.2021 по 30.06.2022.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані. Кількість та потужність технологічного обладнання визначена, виходячи з обсягу теплового навантаження, яке приєднане до джерела теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок).

Згідно із п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів п.2.

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

-вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

-вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плату за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Щодо плати за абонентське обслуговування:

Відповідно до п. 30 договору, плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням за заміною вузлів комерційного обліку води.

Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 10.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Зі змісту Порядку слідує, що абонентська плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Отже, відповідно до вищезазначеного позивач надавав рахунки за постачання теплової енергії відповідачу керуючись нормами чинного законодавства та показниками приладу обліку.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів її оплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Стосовно заперечень відповідача в обґрунтування того, що типовий Договір між сторонами про надання послуг не укладався у зв`язку з тим, що між Концерном «МТМ» та відповідачем укладено договір № 501354 від 01.09.2006, оскільки жодна сторона не виявила письмового наміру щодо його розірвання суд зазначає наступне.

Позивачем виконані вимоги чинного законодавства та опубліковано на офіційному веб-сайті типові індивідуальні договори. На адресу позивача до 01.11.2021 не надходили заяви, звернення, заперечення тощо від відповідача з приводу договору, що був опублікований на офіційному сайті 02.10.2021. Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 76200471 про надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлові приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд.32 , між позивачем та відповідачами з 01.11.2021 є укладеним. Після укладання договору № 76200471 від 01.11.2021, договір № 501354 від 01.09.2006 втратив свою чинність.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу складає 104 829,44 грн., яка підтверджена матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 104 829,44 грн. основного боргу за період з листопада 2021 по червень 2022 включно є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грант-ЛТД (вул. Олександра Говорухи (вул. Радгоспна), буд. 32, м. Запоріжжя, 69059; код ЄДРПОУ 22145555 на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Парамонова, буд. 15-В, м. Запоріжжя, 69059; код ЄДРПОУ 32121458) суму основної заборгованості у розмірі 104 829 (сто чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.