Рішення

від 28.12.2022 по справі 369/14880/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14880/21

Провадження № 2/369/2445/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.12.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/14880/21 за позовом Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом позбавлення права користування житловим поміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2021 року позивач звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд: усунути перешкоди у користуванні майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_1 та зняття його з реєстрації місця проживання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач є закладом, якому на праві господарського відання передано комплекс будівель та споруд Дитячого спеціалізованого (спеціального) санаторію «Барвінок» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 160. До складу об`єктів, що перебувають на балансі Позивача входить чотирьохквартирний відомчий житловий будинок літер «Г» для тимчасового поселення працівників, що не мають власного житла, на період їх роботи в санаторії. Цей будинок не є гуртожитком.

Позивач зазначає, що наказом від 16 жовтня 2012 року № 91-к ОСОБА_1 було надано відпустку з 01 листопада 2012 року до 06 грудня 2012 року з наступним звільненням на підставі його особистої заяви. Таким чином, ОСОБА_1 звільнений із займаної посади садівника, тому з 07 грудня 2012 року він втратив підстави для проживання у відомчому будинку для працівників, комунальні послуги він не сплачує, у квартирі фактично не проживає, зв`язку з ним позивач не має.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2021 року по справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду невідомі, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49207395 санаторій за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у повному господарському віданні Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» Міністерства охорони здоров`я України. До складу об`єктів, що перебувають на балансі Позивача входить чотирьохквартирний відомчий житловий будинок літер «Г» для тимчасового поселення працівників, що не мають власного житла, на період їх роботи в санаторії. Цей будинок не є гуртожитком.

03 листопада 2008 року на підставі наказу головного лікаря Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» Міністерства охорони здоров`я України за №75 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду садівника.

Наказом від 16 жовтня 2012 року за №91-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі особистої заяви з 07 грудня 2012 року.

Відповідно до копії карти прописки Форми А, ОСОБА_1 з 05 червня 2009 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною першоюстатті 118 ЖК Української РСРслужбові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, відповідно до пунктів 15-18 якого, службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов`язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в

місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім`ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.

Перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов`язана роз`яснити працівникові особливості договору найму зазначеного приміщення.

Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов`язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу (за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної

власності).

Конституція Українив частині третій статті 47 проголошує, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСРніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 109 ЖК Української РСРвиселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття124 ЖК Української РСР).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від04липня 2018року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18) зробила висновок, що навіть якщо власник службового житла не висловив вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування зазначених правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права та висновків свідчить, що, за загальним правилом, особи втрачають право користування службовим жилим приміщенням та підлягають виселенню із нього без надання іншого житла після того, як припинили існувати підстави для вселення та проживання у службовому жилому приміщенні, зокрема, у разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією, переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, колишні члени сім`ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу тощо.

Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 71 Житлового кодексу України, встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться лише у судовому порядку.

ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 07 грудня 2012 року, а відтак він втратив підстави для проживання у відомчому будинку для працівників. З того часу у вказаній квартирі він не проживає, комунальні послуги не сплачує. А відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 втратив право користування вказаним житлом.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

А відтак, щодо позовної вимоги з приводу зняття відповідача із реєстрації така вимога задоволенню не підлягає. Зняття із реєстрації відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема на підставі рішення суду. Зняття з реєстрації, дійсно, відбувається за заявою, однак лише тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Заява подається особисто, або її уповноваженим представником. Зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання. Іншими передбаченими законом підставами для зняття особи з реєстрації може бути судове рішення, але не рішення про зняття з реєстрації, а рішення про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням; 2) про виселення; 3) про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданого позову.

У відповідності дост. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 273, 317, 321, 354, 368, 372 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом позбавлення права користування житловим поміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: ліжкомісцем в будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація пропозивача: Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» Міністерства охорони здоров`я України, адреса: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вулиця Хрещатик, буд. 160.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 31 травня 2001 року Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя: І.О. Фінагеєва