Рішення

від 15.12.2022 по справі 523/18140/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/18140/19

Провадження №2/523/1192/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"15" грудня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Одесі в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи: Суворовська районна адміністрації Одеської міської ради, ОСББ «Отамана Чепіги-7», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», третя особа: Суворовська районна адміністрації Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до договору найму житла в будинках комунальної власності являється наймачем квартири АДРЕСА_1 . Позивач у 2019 році вирішив скористатись правом наданим державою на приватизацію квартири, відповідно до ст. 9 ЖК УРСР, однак отримав відмову у зв`язку з тим, що будинок є аварійним що є перешкодою у здійсненні його права. Однак, вважає, що відмова у приватизації ним житла суперечить висновкам експертів та є упередженою. На підставі викладеного просить визнати протиправним та скасувати рішення КП «Міське агентство з приватизації житла» від 17.10.2019 року та зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у приватизації квартири.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року (суддя Бабаков В.П.) відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2021 року суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Суворовського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2021 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, третій особі про право на подання пояснень щодо позовних вимог відповідно до положення ст. 81 ЦПК України (а.с.69).

На адресу суду 16.03.2022 року (вх. № 5684) від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову. Згідно якої позивач просить розглядати його наступні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2019 року Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», яким відмовлено ОСОБА_1 в приватизації житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 46, 5 кв.м., у зв`язку з її аварійністю; зобов`язати Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» розглянути заяву в межах своїх повноважень та надати дозвіл ОСОБА_1 , на право приватизації житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 46, 5 кв.м.

Разом із заявою про зміну предмету позову, позивач подав заяву про залучення до участі в справі в якості третьої особи балансоутримувача житла ОСББ «Отамана Чепіги-7», оскільки, у разі ухвалення рішення суду на користь позивача, воно безпосередньо вплине на права та обов`язки ОСББ, враховуючи що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі ОСББ «Отамана Чепіги-7», що у свою чергу підтверджується актом приймання-передачі житлового будинку (а.с.121-124).

Ухвалою Суворовського районногосуду м.Одеси від 29 липня 2022 року - прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову від 16.03.2022 року (вх. № 5684) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.10.2019 року Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», яким відмовлено ОСОБА_1 в приватизації житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 46,5 кв.м., у зв`язку з її аварійністю; зобов`язання Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» розглянути заяву в межах своїх повноважень та надати дозвіл ОСОБА_1 , про право на приватизацію житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 46, 5 кв.м. (а.с.142-143).

Ухвалою Суворовського районногосуду м.Одеси від 12 жовтня 2022 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.150).

В судове засідання ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Береговий Віталій Васильович не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Разом з цим, 16.12.2022 (подано 15.12.2022) вх. № 24780 надійшло клопотання за підписом представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони позивача, в якому представник зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, що викладені в позові (а.с.157).

Таким чином судом встановлено, що всі сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення слухання справи не подали, а відтак з урахуванням заяви представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у відсутність належним чином повідомлених сторін, підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Суворовського районногосуду м.Одеси від 15 грудня 2022 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 17.10.2019 року КП «Міське агентство з приватизації житла» яким відмовлено в приватизації житла, а саме квартири АДРЕСА_1 , позивач зазначає, що будинок є в задовільному стані, відмовляючи в наданні дозволу на приватизацію позивачу, відповідач суперечить собі у власних твердженнях, оскільки частина квартир у вказаному будинку вже приватизовані.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. та «Положення про порядок передачі квартир у власність громадян» від 15.09.1992 р. передбачає, що кожен громадянин України, який раніше не брав участь у приватизації та маючи бажання приватизувати займану їм та його сім`єю житлову площу має право звернутися до органів міської держадміністрації за реалізацією свого права на приватизацію.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку (ст. 8 Про приватизацію державного житлового фонду».

Судом досліджується лист (рішення про відмову) КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради від 17.10.2019 року вих. № 238-Ф/01-07 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого зазначено, що органом приватизації розглянуто заяву від 11.10.2019 року стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 , за результатами розгляду заяви повідомлено, що у зв`язку з аварійністю житлового приміщення ОСОБА_1 , відмовлено в розгляді заяви, та післязняття аварійності,приватизація будездійснена відповіднодо закону (а.с.10).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Договору найму житла в будинках комунальної власності від 27.08.2018 року ОСОБА_1 , згідно даного договору безстроково користується житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Даним договором, а саме п.1.3.6 передбачено, що у випадку приватизації житла, копію відповідних правовстановлюючих документів необхідно надати в житлово-експлуатаційне підприємство протягом 15 календарних днів з моменту їх отримання (а.с.96).

Згідно Витягу з розпорядження адміністрації № 338 від 19.06.2018 року про переоформлення особистих рахунків вирішено переоформити особисті рахунки на житлову площу: в квартирі АДРЕСА_1 з імені ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю відповідального квартиронаймача (а.с.113).

Раніше, відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 20.08.1976 року № 972-І на підставі розглянутих документів, вирішено задовольнити прохання інваліда дитинства ОСОБА_3 у вигляді надання їй вільної квартири АДРЕСА_3 складом сім`ї 4 особи (а.с.114).

Відповідно до довідки (виписка про склад сім`ї та прописку) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрований з 14.12.1990 року (а.с.24).

Таким чином, з огляду на рішення про надання квартири для проживання, договору найму та витягу з розпорядження вбачається, що позивач та його родина з 1976 року проживали та відповідно позивач з 1990 року зареєстрований за вказаною адресою, і досі проживає в даній квартирі. Матеріалами справи встановлено, що позивачу відмовлено в приватизації житла, з підстав аварійності житла.

Так, згідно положення ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» - не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з цим, позивачем на спростування обставин аварійності житла надано суду Висновок №029/2019 будівельно-технічного експертного дослідження квартири АДРЕСА_1 про придатність її для подальшого проживання. Висновок складено 26.02.2019 року. За результатами проведеного експертного дослідження, експертом зазначено, що квартира АДРЕСА_1 не являється аварійною та придатна для подальшого проживання (а.с.100-105).

Отже, з огляду на наданий висновок, судом встановлено, що квартира, яку позивач має намір приватизувати не є аварійним житлом.

Відповідно до листа КП «Міське агентство з приватизації житла» від 29.10.2019 року вих. № 595/01.09 зазначено, що в будинку АДРЕСА_2 приватизовані наступні квартири, а саме: №№1,10,14,15,16,17,18,2,21,23,24,25,26,27,28,5,6,7 (а.с.26).

Судом досліджуються пояснення ОСББ «Отамана Чепіги-7» згідно яких зазначено, що безпідставним є твердження КП «Міське агентство з приватизації житла» щодо до того, що перший поверх в будинку АДРЕСА_2 є аварійним та не придатним для житла. Даний будинок за рахунок постійного підтримання мешканцями будинку, перебуває в задовільному стані, що зумовлено проведенням капітальних ремонтів в квартирах та будинку в цілому. Таким чином, позивач має право скористатись своїм правом на приватизацію квартири, і за законом не має перешкод в цьому. В поясненнях також зазначено, що відповідно до технічного висновку по визначенню технічного стану конструкції квартири АДРЕСА_1 , після виконаного в ній капітального ремонту з метою зняття аварійності, експертом встановлено, що аварійні конструкції в квартирі відсутні, квартира не є аварійною та підлягає подальшій експлуатації, при цьому частина квартир в будинку приватизовані (а.с.128-130).

Судом досліджується довідка АТ «Державний ощадний банк України» від 14.01.2022 року згідно якої, остання видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому, що він в період з 14.12.1990 року по теперішній час в списках на право приватизації державного житла по вказаній адресі: АДРЕСА_4 , не значиться. У приватизації державного житлового фонду не приймав участь. Житлові чеки не отримував. За адресою: АДРЕСА_4 , виданий майновий сертифікат ОС0080968. Дата видачі 22.07.1995 рік (а.с.133).

Таким чином, судом встановлено, що позивач право надане державою на приватизацію не використав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положенні пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ч. 1 ст. 345 ЦК України). разом з цим, зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Згідно із частиною 4 статті 5Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» право на приватизацію квартири (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно мешкають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 5.Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Закон України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунального господарстваУкраїни від16.12.2009№ 396 (із змінами) (далі - Положення від 16.12.2009 № 396) визначений перелік документів, який громадянин, що виявив бажання приватизувати займане ним і членами його сім`ї на умовах найму житлове приміщення подає до органу приватизації.

Набуття фізичними особами у власність житла в результаті приватизації здійснюється органами приватизації на підставі Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 16.12.2009№ 396 (із змінами). Даний нормативно - правовий акт знаходиться у публічному доступі.

Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерстваюстиції Українивід 12.04.2005№ 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України15.05.2013 № 883/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 № 381/10661, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (даний акт знаходиться у публічному доступі).

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім`ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири(будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті 3 Закону (пункт 1 частини першої); якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (частина друга); якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима (частина третя). Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).

Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири(будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Наведене кореспондується з Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК УРСР), згідно з нормами статті 48 якого жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України, при цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (частина перша); при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі (частина друга); громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства (частина третя).

Системний аналіз наведених положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЖК УРСР дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.

Це вбачається зі змісту частини п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якої кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Положення частини п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Отже, приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010.

Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься, зокрема, ненадання особою необхідних документів для приватизації, перелік яких наведено в пункті 18 Положення, зокрема, громадянин подає до органу приватизації, серед інших, такі документи: оформлену заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідку про склад сім`ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків з приватизації державного житлового фонду.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Однією із засад правової системи України є визнання і дія принципу верховенства права. У Рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5статті 2 цього Закону.

Судом, встановлено, що квартира про право на приватизацію щодо якої заявив позивач, відповідно до висновку судового експерта не є аварійним житлом, а відтак, суд приходить до висновку, що а відповідач неправомірно відмовив позивачу у приватизації квартири, а тому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії в межах повноважень з приватизації житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв.м.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави- учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95Цивільного процесуальногокодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81Цивільного процесуальногокодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а відтак позов підлягає задоволенню. Судом зазначається, що відзиву на позов не надійшло, відповідач не спростував та не заперечив доводи позивача не надав доказів на спростування експертного висновку, яким встановлено, що квартира, яку позивач має намір приватизувати не є аварійною.

Позивачем не заявлено вимоги про покладення витрат понесених з розглядом справи на відповідача, у зв`язку з цим, судом в силу ст. 141 ЦПК України не вирішується питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76 -81, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284, 354, ЦПК України, ст.ст. 15,16, 345 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», треті особи: Суворовська районна адміністрації Одеської міської ради, ОСББ «Отамана Чепіги-7», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2019 року Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приватизації житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 5 кв.м., у зв`язку з її аварійністю.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» розглянути в межах своїх повноважень заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 5 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.12.2022 р.

Суддя: