Рішення

від 28.12.2022 по справі 916/2111/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2022Справа № 916/2111/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовомМиколаївського обласного центру зайнятості

доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 76 648,85 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Миколаївський обласний центр зайнятості, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Адміністрація морських портів України про стягнення нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) у розмірі 76 648 грн 58 коп. безробітному ОСОБА_1 , у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі №916/2111/22 передано матеріали позовної заяви (вх.№2190/22 від 26.08.2022р.) Миколаївського обласного центру зайнятості до Державного підприємства Адміністрація морських портів України про стягнення нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) у розмірі 76 648 грн 58 коп. безробітному ОСОБА_1 , у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

03.10.2022 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 03.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 92922842.

01.07.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в позові відмовити повністю.

15.11.2022 до канцелярії суду (на електронну адресу та поштою) надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, до Вітовської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості 09.02.2021 з заявою про надання статусу безробітного звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно наказу №НТ210210 від 10.02.2021, відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» гр. ОСОБА_1 надано статусу безробітного з 10.02.2021 (персональна картка № 146521020900003).

Згідно наказу №НТ210210від 10.02.2021р. керуючись ч. ч. 1,3,4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 10.02.2021 по 04.02.2022 та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 10.02.2021.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.10.2021 по справі №488/2444/21 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Адміністрація морських портів України про визнання протиправними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі і оплату часу вимушеного прогулу задоволено. Скасовано наказ Державного підприємства Адміністрація морських портів України від 04.12.2020 № 747-к про переведення ОСОБА_1 , інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загрозу управління економічної безпеки апарату управління, на посаду економіста 1 категорії відділу тарифної політики департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління з 10.12.2020 року на умовах строкового трудового договору на період відпустки по вагітності і пологам ОСОБА_2 , з посадовим окладом згідно із штатним розписом (місце роботи - АДРЕСА_1 ).Скасовано наказ Державного підприємства Адміністрація морських портів України від 20.01.2021 № 20-к про звільнення ОСОБА_1 , економіста 1 категорії відділу тарифної політики департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління, за п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору). Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління Державного підприємства Адміністрація морських портів України. Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2021 року по 13 жовтня 2021 року, який складає 325 877, 42 грн., та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави, судові витрати в загальній сумі 5074,77 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління Державного підприємства Адміністрація морських портів України, а також у частині стягнення з Державного підприємства«Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з21.01.2021 року і по день прийняття рішення суду -13.10.2021року, допустити до негайного виконання, з виплатою за один місяць.

На виконання рішення суду Державним підприємством Адміністрація морськихпортів України видано наказ №509-к від 18.10.2021 Про поновлення ОСОБА_1 , яким 1. Скасовано наказ ДП «АМПУ» від 04.12.2020 №747-к «Про переведення». 2. Скасовано наказ ДП «АМПУ» від 20.01.20221 №20-к «Про звільнення». 3. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління ДП «АМПУ».

Вітовською районною філією Миколаївського обласного центру зайнятості прийнято рішення (наказ №НТ211020 від 20.10.2021) про припинення реєстрації безробітного.

Відповідно до довідки та розрахунку Вітовської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , що був зареєстрований як безробітний з 26.02.2021 по 20.10.2021 отримав 76 648,58 грн.

23.10.2021 Вітовською районною філією Миколаївського обласного центру зайнятості видано наказ №30 «Про повернення коштів ДП «Адміністрація морських портів України» в якому наказано вжити заходів по поверненню коштів у сумі 76 648,58грн., виплачених безробітному ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 10.02.2021р. по 17.10.2021р. внаслідок поновлення особи згідно постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.10.2021 по справі №488/2444/21 та наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 18.10.2021р. за №509-к на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління ДП «АМПУ» протягом 15 робочих днів після отримання ДП «Адміністрація морських портів України» цього наказу.

26.10.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №04-1555/08 від 23.10.2021 в якій просив сплатити кошти в сумі 76 648,58 грн., виплачених безробітному ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 10.02.2021р. по 17.10.2021р.

У відповідь листом №3933/10-01-01 від 11.11.2021 відповідач повідомив про те, що ДП «АМПУ» звернулося до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення, а відтак рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва не набрало законної сили, а тому вимога щодо повернення допомоги по безробіттю у розмірі 76 648,58 грн. є передчасними.

Станом на момент звернення позивача до суду, кошти відповідач не повернув.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Отже, статтями 34, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданихсоціальнихпослугбезробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Заперечуючи проти позову, у відзиві відповідачем зазначено, що наказом ДП «АМПУ» від 20.01.2021 №20-к «Про звільнення» 20.01.2021 ОСОБА_1 , економіста 1 категорію відділу тарифної політики департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП «АМПУ», звільнено за п.2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

19.02.2021 ОСОБА_1 звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до ДП «АМПУ», в якій просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 20.01.2021 № 20-к про його звільнення, поновити його на роботі на посаді економіста 1 категорії відділу тарифної політики Департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління ДП "АМПУ.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.07.2021 у справі №488/563, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

У липні 2021 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.10.2021 по справі №488/2444/21, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16.02.2022 у справі №488/2444/21,позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Адміністрація морських портів України про визнання протиправними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі і оплату часу вимушеного прогулу задоволено.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №488/2444/21 касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 20 січня 2021 року № 20-к про його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправним та скасування наказу від 20 січня 2021 року № 20-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року залишено без змін.

Таким чином, постановою Верховного Суду по справі №488/2444/21, яка є остаточною та не оскаржується, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання незаконним наказу ДП «АМПУ» від 20 січня 2021 №20-к про звільнення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, звільнення ОСОБА_1 є законними. А тому, на думку відповідача, відсутність судового рішення, яким би встановлювалося незаконність звільнення ОСОБА_1 , відсутні підстави для звільнення з ДП «АМПУ» виплаченого Вітовською районною філією Миколаївського обласного центру зайнятості матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_1 .

З приводу заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Дійсно постановою Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №488/2444/21 касаційну скаргу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 20 січня 2021 року № 20-к про його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправним та скасування наказу від 20 січня 2021 року № 20-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року залишено без змін.

Так, у мотивувальній частині свого рішення касаційний суд зазначив: Встановивши, що позивача було переведено на посаду економіста першої категорії відділу тарифної політики департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління, яку йому було запропоновано роботодавцем на підставі частини третьої статті 49-2 КЗпП України, але яка не була вакантною у розумінні КЗпП України, оскільки її займала особа (на момент переведення позивача перебувала відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 17 вересня 2020 року по 20 січня 2021 року), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для скасування наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 04 грудня 2020 року № 747-к про переведення ОСОБА_1 та поновлення на посаді інженера з економічної безпеки другої категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України». Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, оскільки ДП «Адміністрація морських портів України`не може вважатись таким, що належно виконало вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, попередженого про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ураховуючи те, що набрало законної сили рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2021 року у справі № 488/563/21, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у частині вирішення позовних вимог про скасування наказу від 20 січня 2021 року № 20-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, постановою Верховного Суду по справі №488/2444/21 рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.10.2021 та постанова Миколаївського апеляційного суду від 16.02.2022 у справі №488/2444/21, залишено без змін в частині:

- скасування наказу Державного підприємства Адміністрація морських портів України від 04.12.2020 № 747-к про переведення ОСОБА_1 , інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загрозу управління економічної безпеки апарату управління, на посаду економіста 1 категорії відділу тарифної політики департаменту бюджетування та тарифоутворення апарату управління з 10.12.2020 року на умовах строкового трудового договору на період відпустки по вагітності і пологам ОСОБА_2 , з посадовим окладом згідно із штатним розписом (місце роботи- АДРЕСА_1 );

- поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління Державного підприємства Адміністрація морських портів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Як зазначалось раніше, Державним підприємством Адміністрація морських портів України видано наказ №509-к від 18.10.2021 Про поновлення ОСОБА_1 , яким 1. Скасовано наказ ДП «АМПУ» від 04.12.2020 №747-к «Про переведення». 2. Скасовано наказ ДП «АМПУ» від 20.01.20221 №20-к «Про звільнення». 3. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління ДП «АМПУ».

У даному випадку саме Державне підприємство Адміністрація морських портів України по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а тому саме на Державне підприємство Адміністрація морських портів України покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 76 648,85 грн. на користь позивача відповідачем не надано.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 76 648,85 грн., виплачених гр. ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості за період з 10.02.2021 по 17.10.2021, як безробітного, підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Миколаївського обласного центру зайнятості Державного підприємства Адміністрація морських портів України про стягнення 76 648,85 грн., які виплачені як забезпечення безробітному.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання провірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України(01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок14, ідентифікаційний код 38727770) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (54001, Миколаївська обл.., місто Миколаїв, вул. Нікольська, будинок 68, ідентифікаційний код 03491441) грошові кошти в розмірі 76 648 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий