Рішення

від 28.12.2022 по справі 910/10806/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022Справа № 910/10806/22Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гелон Груп

про стягнення 65 619,49 грн.

Учасники справи: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гелон Груп (відповідач) про стягнення 65 619,49 грн., з яких 34 512,09 грн. основний борг, 10 379,08 грн. інфляційне збільшення, 14 123,01 грн. подвійна облікова ставка НБУ, 6 902,40 грн. штраф 20%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 79 від 01.02.2017 (далі Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.10.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 позовну заяву Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10806/22, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження направлення електронної копії ухвали Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/10806/22 на електронну адресу позивача та його представника, з огляду на необхідність раціонального використання бюджетних коштів у воєнний час та обмеженість потужностей поштових відділень АТ «Укрпошта».

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/10806/22 було направлене відповідачу за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-А, корпус 2, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв`язку до Господарського суду міста Києва з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гелон Груп (орендар) було укладено Договір №79 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно у вигляді приміщення (далі Майно) загальною площею 92,1 мІ, що перебуває на балансі Інституту педагогіки НАПН України, який є структурним підрозділом Національної академії педагогічних наук України і розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52а, корпус 2, вартість якого визначена відповідно до звіту незалежної експертної оцінки (Акти оцінки вартості майна) і становить 1 мІ на 31 грудня 2016 року 5901, 43 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот одна грн. 43 коп.), а за всю орендовану площу 543522,00 грн. (п`ятсот сорок три тисячі п`ятсот двадцять дві грн. 00 коп.)

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Згідно п. 2.5 Договору майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту повернення Майна.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди 8152, 83 грн. (вісім тисяч сто п`ятдесят дві грн. 19коп.). Базовий місяць січень 2017 року. Розрахунок орендної плати також наведений у додатку до Договору.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

У разі користування Майно протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця за який здійснено нарахування.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 0% до 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.8 сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.7. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п.3.9 Договору).

Згідно п. 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом повернення майна включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою Орендодавцю, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Цей Договір укладено строком, що діє з 01 лютого 2017 року до 16 листопада 2017 року включно (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою №1 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 17.11.2017 сторони дійшли згоди щодо продовження в установленому порядку строку дії договору оренди від 01.02.2016 року №79 з 17 листопада 2017 року по 16 листопада 2018 року включно.

Додатковою угодою №2 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 15.11.2018 сторони дійшли згоди щодо продовження в установленому порядку строку дії договору оренди від 01.02.2016 року №79 з 17 листопада 2018 року по 16 листопада 2019 року включно.

Додатковою угодою №3 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 18.10.2019 сторони дійшли згоди щодо продовження в установленому порядку строку дії договору оренди від 01.02.2016 року №79 з 17 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року включно.

Додатковою угодою №4 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 16.03.2020 сторони, у зв`язку з впровадженням на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «По запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» від 11.03.2020 року №211 з відповідними змінами, на усій території України карантину, керуючи Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та п. 6 ст. 762 ЦК України, уклали Додаткову угоду до Договору оренди №79 від 01.02.2016 року, якою дійшли згоди що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «По запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» від 11.03.2020 року №211 (з наступними змінами та доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач звільняється від орендної плати за користування майном (приміщенням).

Згідно з п.2 Додаткової угоди №4 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 16.03.2020 орендодавець та орендар дійшли взаємної згоди, що строк дії цієї Додаткової угоди встановлюється до завершення дії карантину на території України в передбаченому законом порядку.

Дана додаткова угода діє з 18.03.2020 року по 20.05.2020 року включно (п.3 Додаткової угоди №4 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 16.03.2020).

На виконання умов Договору №79 від 01.02.2017 Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Гелон Груп прийняло нерухоме майно, що належить до державної власності, у вигляді Приміщення загальною площею 92,1 мІ, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52а, корпус 2, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2017.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, Договір №79 від 01.02.2017 є припиненим, а об`єкт оренди будо повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.11.2020.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 34 512,09 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 10 379,08 грн., пеню у розмірі 14 123,01 грн. та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 6 902,40 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 79 від 01.02.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору №79 від 01.02.2017 позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно, що належить до державної власності, у вигляді Приміщення загальною площею 92,1 мІ, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52а, корпус 2, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2017. Договір укладено строком, що діє з 01 лютого 2017 року до 16 листопада 2017 року включно.

Додатковими угодами до договору оренди від 01.02.2016 року №79 сторони дійшли згоди щодо продовження в установленому порядку строку дії договору по 16 листопада 2020 року включно.

Оскільки до матеріалів справи сторонами не надано іншого договору оренди, укладеного між Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Гелон Груп, суд вважає, що додаткова угода №1 від 17.11.2017, додаткова угода №2 від 15.11.2018, додаткова угода №3 від 18.10.2019 та додаткова угода №4 від 16.03.2020 укладені до Договору оренди №79 від 01.02.2017, долученого до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Гелон Груп утворилась заборгованість зі сплати орендної плати.

Відповідно до банківської виписки позивача останньою сплатою відповідачем в межах дії договору оренди була сплата за оренду за січень місяць 2020 року.

Додатковою угодою №4 до договору оренди від 01.02.2016 року №79 від 16.03.2020 сторони, у зв`язку з впровадженням на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «По запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» від 11.03.2020 року №211 з відповідними змінами, на усій території України карантину, керуючи Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та п. 6 ст. 762 ЦК України, уклали Додаткову угоду до Договору оренди №79 від 01.02.2016 року, якою дійшли згоди що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «По запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» від 11.03.2020 року №211 (з наступними змінами та доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач звільняється від орендної плати за користування майном (приміщенням). Орендодавець та орендар дійшли взаємної згоди, що строк дії цієї Додаткової угоди встановлюється до завершення дії карантину на території України в передбаченому законом порядку. Однак, при цьому встановили, що дана додаткова угода діє з 18.03.2020 року по 20.05.2020 року включно (п.3 Додаткової угоди №4 до договору оренди від 01.02.2017 року №79 від 16.03.2020).

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, Договір №79 від 01.02.2017 є припиненим, а об`єкт оренди будо повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.11.2020.

Згідно п. 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом повернення майна включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою Орендодавцю, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

З огляду на викладене, період заборгованості відповідача перед позивачем за надані орендні послуги становить з 01.02.2020 по 17.03.2020 включно та з 21.05.2020 по 16.11.2020 включно, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Гелон Груп утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 44 412,09 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №50 від 28.04.2021 року на оплату заборгованості за договором оренди №79 від 01.02.2017 на загальну суму 44 412,09 грн.

Відповідно до банківської виписки позивача, 08.06.2021 року відповідачем сплачено за оренду 9 900,00 грн. на підставі рахунку №50 від 28.04.2021 року.

З огляду на вищевикладене, станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди №79 від 01.02.2017 року складає 34 512,09 грн.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Гелон Груп перед Інститутом педагогіки Національної академії педагогічних наук України за Договором №79 від 01.02.2017 по сплаті орендної плати у розмірі 34 512,09 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про заборгованість зі сплати орендної плати, яка підписана головним бухгалтером Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належним та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем по орендній платі за договором №79 від 01.02.2017 у загальному розмірі 34 512, 09 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору № 79 від 01.07.2017 не здійснив повну сплату по орендній платі за період 01.02.2020 по 17.03.2020 включно та з 21.05.2020 по 16.11.2020 включно, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 34 512, 09 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 10 379,08 грн., пеню у розмірі 14 123,01 грн. та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 6 902,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 3.9. договору сторони узгодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю на суму 6 902, 40 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Пунктом 3.8 сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.7. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач здійснював нарахування пені наступним чином: з 18.12.2020 по 31.12.2020 на суму 158, 42 грн.; з 01.01.2021 по 04.03.2021 на суму 714, 83 грн.; з 05.03.2021 по 15.04.2021 на суму 516, 26 грн.; з 16.04.2021 по 22.07.2021 на суму 1 389,94 грн.; з 23.07.2021 по 09.09.2021 на суму 741, 30 грн.; з 10.09.2021 по 09.12.2021 на суму 1 462,75 грн.; з 10.12.2021 по 20.01.2022 на суму 714, 83 грн.; з 21.01.2022 по 02.06.2022 на суму 2 515, 13 грн.; з 03.06.2022 по 05.10.2022 на суму 5 909, 60 грн.

Період, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Сторони не передбачили договором більшу або меншу тривалість періоду нарахування пені, а отже нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з доказів, наданих позивачем, період заборгованості відповідача перед позивачем за надані орендні послуги починається з 01.02.2020 по 17.03.2020 включно та з 21.05.2020 по 16.11.2020 включно, з урахуванням додаткової угоди №4 до договору №79 від 01.02.2017.

Перебіг нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Пунктом 3.7 Договору сторони узгодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 0% до 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктами 3.1-3.3 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди 8152, 83 грн. (вісім тисяч сто п`ятдесят дві грн. 19коп.). Базовий місяць січень 2017 року. Розрахунок орендної плати також наведений у додатку до Договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Із наявних в матеріалах справи доказів та розрахунку містяться відомості щодо загальної суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором №79 від 01.02.2017 року, із якого неможливо встановити суму заборгованості за кожен місяць окремо.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З огляду на викладене, суд не має можливості перевірити наданий позивачем розрахунок пені, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 379,08 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказаний позивачем період з 18.12.2020 по 05.10.2022 складають 11 735, 22 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 10 379, 08 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 949,32 грн.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гелон Груп (вул. Січових Стрільців, 52-А, корпус 2, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 37470856) на користь Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (вул. Богдана Хмельницького, 10, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 02141221) 34 512 грн. 09 коп. заборгованості з орендної плати, 10 379 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 6 902 грн. 40 коп. штрафу та 1 949 грн. 32 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.12.2022.

СуддяТ. Ю. Трофименко