Рішення

від 03.10.2022 по справі 910/16397/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2022Справа № 910/16397/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Київстар»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ»

про стягнення 28443,62 грн,

Представники

від позивачаМашковська О.А.

від відповідачаШипов К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом приватне акціонерне товариство «Київстар» до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ» про стягнення 28443,62 грн, з яких: 23824,60 грн боргу, 3848,21 грн інфляційних, 770,81 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані таким обставинами.

30.05.2007 товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Київстар» (оператор), та товариство з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ» (абонент) уклали договір № 1-1268/07 про надання телекомунікаційних послуг. Позивач виставив відповідачеві рахунки за надані послуги на суму 23824,60 грн., які відповідач не оплатив. Заборгованість виникла за надані послуги у квітні 2017 року.

Суд своєю ухвалою від 26.09.2017 порушив провадження у справі № 910/16397/17.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на таке. Відповідно до виставленого позивачем рахунку № 78-6457036 від 30.04.2016, в період з 01 по 30 квітня 2016 року з номеру НОМЕР_1 було здійснено 119 вихідних закордонних телефонних дзвінків загальною тривалістю 91047 сек. на суму 26707,85 грн. Водночас, вказаний телефонний номер у зазначений період відповідач для міжнародних та міжміських дзвінків не використовував, а обладнання, через яке повинна проходити аутентифікація, було вимкнене, про що було зазначено у претензії відповідача № 16/06-1 від 09.06.2016, адресованій позивачеві. За твердженням відповідача, у програмному забезпеченні позивача стався збій.

Суд витребував у позивача пояснення щодо одночасних дзвінків із номеру НОМЕР_1 на одні і ті ж номери (в контексті технічних можливостей); дані про ІР адресу, з якої здійснювались дзвінки з номеру НОМЕР_1 , стягнення вартості яких є предметом спору.

Позивач пояснив, що в контексті технічних можливостей та використаних технологій, здійснювати дзвінки з номеру НОМЕР_1 на одні і ті ж номери можливо. З 13.04.2016 по 28.10.2016 дзвінки з номеру НОМЕР_1 здійснювались з ІР адрес: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 .

23.11.2017 суд витребував у позивача відомості щодо «Log» файлів, створених в процесі здійсненні спірних дзвінків.

Позивач подав СD-диск з деталізацією всіх дзвінків за спірний період товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ».

Відповідач подав клопотання про призначення у справі судової технічної комп`ютерної експертизи, призначення якої доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України», витрати про проведенню експертизи покласти на відповідача.

Суд своєю ухвалою від 14.12.2017 призначив у справі судову комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертів поставив питання:

- чи здійснювалась модернізація і/чи програмування обладнання абонента, що могло будь-яким чином вплинути на тарифікацію послуг у мережі оператора чи на функціонування мережевого обладнання оператора?

- чи було несанкціоноване використання даних SIP аккаунтів (логіни та паролі) абонента, внаслідок дій, які не залежали від оператора, що дозволило здійснити вихідні дзвінки в період з 01.04.2016 по 30.04.2016?

- чи було несанкціоноване використання даних SIP аккаунтів (логіни та паролі) абонента, внаслідок дій, які залежали від абонента, що дозволило здійснити вихідні дзвінки в період з 01.04.2016 по 30.04.2016?

- чи було зовнішнє несанкціоноване втручання у роботу кінцевого обладнання абонента та/або програмного забезпечення, що привело до вихідних дзвінків у період з 01.04.2016 по 30.04.2016 внаслідок дій, які не залежали від оператора?

- чи було зовнішнє несанкціоноване втручання у роботу кінцевого обладнання абонента та/або програмного забезпечення, що привело до вихідних дзвінків у період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. внаслідок дій, які залежали від оператора?

- чи було зовнішнє несанкціоноване втручання у роботу кінцевого обладнання абонента та/або програмного забезпечення, що привело до вихідних дзвінків у період з 01.04.2016 по 30.04.2016 внаслідок дій, які не залежали від абонента?

- чи було зовнішнє несанкціоноване втручання у роботу кінцевого обладнання абонента та/або програмного забезпечення, що привело до вихідних дзвінків у період з 01.04.2016 по 30.04.2016 внаслідок дій, які залежали від абонента?

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав повідомлення від 24.12.2021 про неможливість надання висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи.

Експерт зазначив, що Державний стандарт України ДСТУ 3396.2-97 «Захист інформації. Технічний захист інформації. Терміни та визначення» визначає несанкціонований доступ (до інформації) як доступ до інформації, за якого порушуються встановлений порядок його здійснення та (чи) правові норми.

На відміну від технічного терміну «несанкціонований доступ (до інформації)», термін «несанкціонованого втручання в роботу (електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку), - є суто юридичним терміном, що є складовою об`єктивної сторони злочину відповідно до ст. 361 КК України.

Тобто, «несанкціоноване втручання у роботу кінцевого обладнання абонента» та «несанкціоноване використання даних SІР аккаунтів (логіни та паролі) абонента» не є технічними термінами, а визначають юридичну оцінку певних дій, що, як наслідок, виходить за межі компетенції експерта, зокрема, експерта з комп`ютерно-технічних досліджень.

18 січня 2022 року суд поновив провадження у справі, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

21 лютого 2022 року суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті.

25 липня 2022 року відповідач подав клопотання про призначення у справі судової комп`ютерної-технічної експертизи (т. 2 а.с. 12-14), проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Одночасно з клопотанням відповідач подав заяву про поновлення строку звернення із цим клопотанням.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, про що на місці 05.09.2022 постановив протокольну ухвалу. Відмовляючи в задоволенні клопотання суд виходив з того, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості призначення експертиз після закриття підготовчого провадження.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30 травня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Київстар» (оператор), та товариство з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ» (абонент) уклали договір № 1-1268/07 про надання телекомунікаційних послуг» (далі Договір), відповідно до умов якого оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги в обсягах, замовлених абонентом, з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках до цього Договору, а абонент оплачує вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим Договором та відповідними додатками до нього.

Згідно з п. 2.2.2 Договору абонент зобов`язався оплачувати рахунки за послуги в повному обсязі та не пізніше дати, вказаної у рахунку оператора.

Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора у строки, вказані в рахунку (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила) надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Згідно з п. 72 Правил у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

У квітні 2016 року сторони погодили замовлення № 10 до Договору (далі замовлення № 10), відповідно до умов якого абоненту надається послуга фіксованого телефонного зв`язку «ІР-телефонні лінії через Інтернет» (далі Послуга).

Абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (ІР адреси, які використовуються для доступу до послуги) (п. 3.11.4 замовлення).

Згідно із замовленням загальна кількість номерів 3 (444994440, 444994444, 444994459). Пілотний номер 444994444.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 73-25600874 від 30.11.2015 на суму 13,48 грн, рахунок № 74-27603398 від 31.12.2015 на суму 575,46 грн, рахунок № 75-217394 від 31.01.2016 на суму 3000,00 грн, № 76-3022290 від 29.02.2016 на суму 179,50 грн, рахунок № 77-4347552 від 31.03.2016 на суму 1203,60 грн, рахунок № 78-6457036 від 30.04.2016 на суму 28028,20 грн, рахунок № 79-9200100 від 31.05.2016 на суму 28024,60 грн, рахунок № 80-12356873 від 30.06.2016 на суму 28024,60 грн, рахунок № 81-14383953 від 31.07.2016 на суму 23824,60 грн.

Спірним є рахунок № 78-6457036 від 30.04.2016, відповідно до якого в період з 01 по 30 квітня 2016 року з номеру НОМЕР_1 було здійснено 119 вихідних закордонних телефонних дзвінків загальною тривалістю 91047 сек. на суму 26707,85 грн.

Відповідно до п. 3.11.4 замовлення № 10 абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (ІР адреси, які використовуються для доступу до послуги). Водночас оператор не несе відповідальності за можливі перебої у наданні послуг, якщо такі будуть викликані невірними налаштуваннями або роботою кінцевого обладнання абонента та/або програмного забезпечення, що використовується абонентом, або ж втратою абонентом ідентифікаторів доступу (п. 3.11.2 замовлення № 10).

Абонентом є споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі (ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»).

Згідно із ч. 4 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживач телекомунікаційних послуг зобов`язаний не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам.

Так, за відсутності доказів використання абонентської лінії, наданої відповідачу, іншими особами, що призвело до споживання міжнародного трафіку на спірну суму, суд дійшов висновку про виникнення обов`язку з оплати спірних послуг «ІР-телефонні лінії через Інтернет» саме у відповідача. Той факт, що за зверненням відповідача відкрито кримінальне провадження по вказаним відповідачем обставинам у запереченнях на позов, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати спірних послуг. При цьому у разі з`ясування факту здійснення послуг зв`язку третьою особою відповідач не позбавлений можливості заявити відповідні вимоги про відшкодування понесених ним збитків.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив за послуги 23824,60 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 23824,60 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3848,21 грн інфляційних, 770,81 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Київстар» до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ЦІННІ ПАПЕРИ» (провулок Музейний, 4, м. Київ, 01001, код 32709075) на користь приватного акціонерного товариства «Київстар» (вул. Дегтярівська, 53, м. Київ, 03119, код 21673832) 23824,60 грн боргу, 3848,21 грн інфляційних, 770,81 грн 3% річних, 1600,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 28.12.2022.

Суддя С. А. Ковтун