Рішення

від 21.12.2022 по справі 914/2392/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 Справа № 914/2392/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державної установи Дрогобицька виправна колонія (№ 40), м. Дрогобич

до відповідача: Самбірської державної нотаріальної контори, м. Самбір Львівської області

про зняття арешту з майна

Представники сторін:

від позивача: Коваль О.Р. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1913 від 31.08.2012 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1119948 від 19.09.2022 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної установи Дрогобицька виправна колонія (№ 40) до відповідача: Самбірської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2022 р. позовну заяву Державної установи Дрогобицька виправна колонія (№ 40) до відповідача: Самбірської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.10.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2022 р., подано на електронну адресу суду клопотання про усунення недоліків з додатками за вх. № 20870/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.11.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 р. підготовче засідання призначено на 30.11.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2392/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2022 р.

21.12.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

21.12.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 12.10.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу на адресу - 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Руська, 4, а також скеровувались йому судом на його електронну адресу.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2392/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2022 р., направлялась відповідачу на адресу - 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Руська, 4 та на його електронну адресу.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414695372, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 р., відповідачем отримано 03.12.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2022 р. від відповідача на адресу суду надійшов лист за вх. № 26498/22, в якому зазначається про те, що відповідач просить суд здійснювати розгляд справи 21.12.2022 року за відсутності повноважного представника відповідача та покладається на об`єктивність та повноту розгляду даної справи. Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/2392/22 в Господарському суді Львівської області.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2392/22.

В судовому засіданні 21.12.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Наказом Міністерства юстиції України від 14.05.2020 р. № 1673/5 реорганізовано державну установу «Самбірський виправний центр (№121)», яка розташована за адресою: вулиця Івана Франка, будинок 4, місто Самбір, Львівська область, 81400 (код згідно з ЄДРПОУ 08563961), шляхом її приєднання до державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)», яка розташована за адресою: вулиця Трускавецька, 77, місто Дрогобич, Львівська область, 82100 (код згідно з ЄДРПОУ 08563918). Згідно з пунктом 2 вказаного вище Наказу встановлено, що державна установа «Дрогобицька виправна колонія (№40)» є правонаступником усього майна, прав і обов`язків припиненої Державної установи «Самбірський виправний центр (№121)». Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2021 року № 1029/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління», за державною установою «Дрогобицька виправна колонія (№40)» закріплено на праві оперативного управління державне майно згідно з додатком: переліком державного майна, закріпленого за ДУ «ДВК(№40)».

30.04.2021 року державна установа «Дрогобицька виправна колонія (№40)», на виконання вказаного наказу, звернулась до Центру надання адміністративних послуг з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права, право оперативного управління на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: Львівська область, м. Самбір, вулиця Івана Франка, будинок 4. Однак, як зазначає позивач, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюгою А.Я., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська область, від 11.05.2021 р. № 58057346 державній установі «ДВК(№40)» відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оперативного управління на єдиний майновий комплекс, шо розташований: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що згідно з інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: Львівська область, м. Самбір, вулиця Франка Івана, будинок 4 є внесені записи про арешт нерухомого майна. Вказане обтяження, арешт нерухомого майна за адресою: м.Самбір, вулиця Франка Івана, будинок 4, зареєстровано 05.07.2005 року за № 2156646 реєстратором Самбірська державна нотаріальна контора, 81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Руська, 4 на підставі постанови АА №074681, 01.07.2005, Самбірського міськрайонного управління юстиції. Власник: Підприємство виховної колонії м.Самбора.

Позивач також зазначає, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2021 р. стало відомо, що 01.11.2006 р. за № 3982282 реєстратором: Самбірська державна нотаріальна контора зареєстровано обтяження - заборона (архівний запис) на підставі повідомлення, б/н, 26.11.1962, Самбірське відділення Держбанку. Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, комментарий: Самбір, адреса: Львівська область, м.Самбір, вулиця Івана Франка, будинок 4. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Дата виникнення обтяження: 26.11.1962 р.

В подальшому, наказ МЮУ від 31.03.2021 р. № 1029/7 «Про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління» скасований наказом МЮУ від 25.10.2021 р. № 3666/7.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2021 р. № 3664/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління» та наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2021 р. № 3666/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління» за державною установою «ДВК(№40)» закріплено передане на праві оперативного управління майно згідно з Переліком такого у додатках до зазначених наказів.

На звернення державної установи «ДВК(№40)» від 14.07.2021 р. № 10/2571 до Львівського державного нотаріального архіву щодо надання інформації стосовно накладеної заборони відчуження на майно та відомостей про її зняття, Львівський державний нотаріальний архів листом від 15.07.2021 р. № 1986/01-17 повідомив, що в «Реєстрі Самбірської нотаріальної контори для реєстрації заборон, які надаються на будівлі за повідомленням банків про видані позики за 1955-1978 роки» на сторінці 101 є запис: пор. № 1488; назва банку - Самбірський Держбанк; дата одержання повідомлення 7.12.1962 р.; дата накладення заборони 26.11.1962р.; прізвище, ім`я по-батькові особи, на чию будівлю або право забудови накладено арешт (заборону) - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

27.01.2022 р. представник ДУ «ДВК (№40)» адвокат О.Коваль звернулась до Національного банку України з адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно правонаступника Держбанку СРСР, на що листом від 01.02.2022 року отримала відповідь, з якої вбачається, що Український республіканський банк Держбанк СРСР не має правонаступників.

27.01.2022 р. ДУ «ДВК(№40)» звернулась до Самбірської державної нотаріальної контори з проханням про зняття заборони відчуження на майно за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи тим, що станом на сьогоднішній день зазначене державне майно закріплено за ДУ «ДВК(№40)» на праві оперативного управління на підставі відповідних наказів Міністерства юстиції України та, що підставою для реєстрації накладеного обтяження слугувало повідомлення Самбірського відділення Держбанку від 26.11.1962 р. у зв`язку з позикою, виданою фізичній особі ОСОБА_1 .

Разом з тим ДУ «ДВК(№40)» зазначила, що відповідно до нормативних документів, що супроводжували ліквідацію Держбанку СРСР, та роз`яснень Національного банку України, вбачається, що Державний банк СРСР ліквідований, правонаступники відсутні, відтак, інформація щодо стану позики ОСОБА_1 є недоступною.

16.02.2022 року ДУ «ДВК(№40)» отримала від Самбірської державної нотаріальної контори відмову у припиненні заборони відчуження на арештоване майно, оскільки, державною установою «Дрогобицька виправна колонія (№40)» не надано повідомлення кредитора про погашення позики.

Позивач зазначає, що наявність вказаного вище обтяження нерухомого майна позбавляє можливості державну установу «ДВК (№40)» реалізувати щодо такого свої права, визначені законодавством України. На підставі наведеного, позивач просить суд скасувати обтяження шляхом зняття арешту (заборони, архівного запису) з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та вилучити обтяження (заборону/архівний запис) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 12.10.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2022 р. від відповідача на адресу суду надійшов лист за вх. № 26498/22, в якому зазначається про те, що відповідач просить суд здійснювати розгляд справи 21.12.2022 року за відсутності повноважного представника відповідача та покладається на об`єктивність та повноту розгляду даної справи. Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/2392/22 в Господарському суді Львівської області.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2392/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2022 р. направлялась відповідачу на адресу - 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Руська, 4.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414695372, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.11.2022 р., відповідачем отримано 03.12.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом також на його електронну адресу.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 р. № 1673/5 вирішено реорганізувати державну установу «Самбірський виправний центр (№121)», яка розташована за адресою: вулиця Івана Франка, будинок 4, місто Самбір, Львівська область, 81400 (код згідно з ЄДРПОУ 08563961), шляхом її приєднання до державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)», яка розташована за адресою: вулиця Трускавецька, 77, місто Дрогобич, Львівська область, 82100 (код згідно з ЄДРПОУ 08563918) (п. 1 Наказу).

Згідно з пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 р. № 1673/5, встановлено, що державна установа «Дрогобицька виправна колонія (№40)» є правонаступником усього майна, прав і обов`язків припиненої Державної установи «Самбірський виправний центр (№121)».

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2021 року № 1029/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління» за державною установою «Дрогобицька виправна колонія (№40)» закріплено на праві оперативного управління державне майно згідно з додатком: переліком державного майна, закріпленого за ДУ «ДВК(№40)». Також у вказаному Наказі Міністерства юстиції України від 31.03.2021 року № 1029/7 зазначено про те, що Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Кощинець В.В.) та державній установі «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» (Купець О.М.) вжити вичерпних заходів щодо утримання в належному технічному стані і використання за призначенням державного майна, зазначеного в пункті 1 наказу, та внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням відомостей про вищевказане майно.

30.04.2021 року позивач, на виконання наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2021 року № 1029/7, звернувся до Центру надання адміністративних послуг з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права, право оперативного управління на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: Львівська область, м. Самбір, вулиця Івана Франка, будинок 4. Проте рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюгою А.Я., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська область, від 11.05.2021 р. № 58057346 відмовлено державній установі «ДВК(№40)» у державній реєстрації іншого речового права, право оперативного управління на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що згідно з інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є внесені записи про арешт нерухомого майна. Вказане обтяження, арешт нерухомого майна за адресою: м.Самбір, вулиця Франка Івана, будинок 4, зареєстровано 05.07.2005 року за № 2156646 реєстратором Самбірська державна нотаріальна контора, 81400, Львівська область, м.Самбір, вул. Руська, 4 на підставі постанови АА №074681, 01.07.2005, Самбірського міськрайонного управління юстиції; власник: Підприємство виховної колонії м.Самбора.

Позивачем долучено до матеріалів справи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2021 р. за № 256019536 з якої вбачається, що 01.11.2006 р. за № 3982282 реєстратором: Самбірська державна нотаріальна контора зареєстровано обтяження - заборона (архівний запис) на підставі повідомлення, б/н, 26.11.1962, Самбірське відділення Держбанку. Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, комментарий: Самбір, адреса: Львівська область, м.Самбір, вулиця Івана Франка, будинок 4. Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Дата виникнення обтяження: 26.11.1962 р. Тип обтяження заборона (архівний запис). Реєстраційний номер обтяження 3982282. Тип обтяження арешт нерухомого майна.

На звернення державної установи «ДВК(№40)» від 14.07.2021 р. № 10/2571 до Львівського державного нотаріального архіву щодо надання інформації стосовно накладеної заборони відчуження на майно та відомостей про її зняття, Львівський державний нотаріальний архів листом від 15.07.2021 р. № 1986/01-17 повідомив, що в «Реєстрі Самбірської нотаріальної контори для реєстрації заборон, які надаються на будівлі за повідомленням банків про видані позики за 1955-1978 роки» на сторінці 101 є запис: пор. № 1488; назва банку - Самбірський Держбанк; дата одержання повідомлення 7.12.1962 р.; дата накладення заборони 26.11.1962р.; прізвище, ім`я по-батькові особи, на чию будівлю або право забудови накладено арешт (заборону) - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи позивачем долучено лист Львівського державного нотаріального архіву за вих. № 1986/01-17 від 15.07.2021 р. «Про надання інформації», в якому зазначено, що в «Алфавітній книзі до реєстру Самбірської нотаріальної контори для реєстрації заборон, які надаються на будівлі за повідомленням банків про видані позики за 1953-1977 роки» на сторінці № 42 є запис: прізвище, ім`я, по батькові особи, якій видано позику ОСОБА_1 , за реєстром 1488. Відмітка про зняття заборони відсутня (пункт 1). В «Реєстрі Самбірської нотаріальної контори для реєстрації заборон, які надаються на будівлі за повідомленням банків про видані позики за 1955 1978 роки » на сторінці 101 є запис пор. № 1488; Назва банку - Самбірський Держбанк; дата одержання повідомлення 7.12.1962 р.; дата накладення заборони 7.12.1962 р.; прізвище, ім`я по батькові особи, на чию будівлю або право забудови накладено арешт (заборону) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . Дата надіслання повідомлення до комунального відділу з записом про накладення заборони - 26 листопада 1962 р. (пункт 2). Службова відмітка про зняття заборони відчуження (обтяження) в даній справі відсутня. Додатково повідомлено, що інші відомості необхідні для ідентифікації ОСОБА_1 за даними архіву відсутні. Документи та інші відомості щодо накладення вищезазначеної заборони на державне зберігання до Львівського державного нотаріального архіву не передавалися.

27.01.2022 р. представник позивача - адвокат Коваль О.Р. звернулась до Національного банку України з адвокатським запитом щодо надання інформації стосовно правонаступника Держбанку СРСР, на що листом Національного банку України за вих. № 27-0006/9266 від 01.02.2022 року отримала відповідь, в якому зазначено, що Український республіканський банк Держбанк СРСР не має правонаступників.

Крім того, 27.01.2022 р. представник позивача звернулась до Самбірської державної нотаріальної контори з проханням про зняття заборони відчуження на майно за адресою: АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи долучено лист-відповідь Самбірської державної нотаріальної контори за вих. № 217/01-16 від 09.02.2022 р., в якому зазначено наступне: «На Ваше прохання припинити заборону відчуження на майно за адресою: АДРЕСА_1 повідомляємо, що відповідно до пункту 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 , нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, передбачених законом. Оскільки Вами не надано повідомлення кредитора про погашення позики (через відсутність у Державного банку СРСР правонаступника), рекомендуємо Вам звернутися до суду щодо вилучення обтяження (заборони/архівного запису) на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

Позивач зазначає, що наявність вказаного вище обтяження нерухомого майна позбавляє можливості державну установу «ДВК (№40)» реалізувати щодо такого свої права, визначені законодавством України. На підставі наведеного, позивач просить суд скасувати обтяження шляхом зняття арешту (заборони, архівного запису) з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та вилучити обтяження (заборону/архівний запис) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Оцінка суду.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав.

Судом встановлено, що майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві оперативного управління Державній установі Дрогобицька виправна колонія (№ 40) на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 25.10.2021 р. № 3664/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління» та наказу Міністерства юстиції України від 25.10.2021 р. № 3666/7 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління».

Проте відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2021 р. за № 256019536, яка долучена позивачем до матеріалів справи, наявне обтяження майна за місцезнаходженням - АДРЕСА_1 заборона (архівний запис); тип обтяження арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 2156646.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03.06.2016 № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Позивач не повинен повторно пред`являти вимогу про визнання права власності на майно одночасно з вимогою про зняття з нього арешту (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зазначена у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц) і вимога відповідає способу захисту, передбаченому ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України. Позов спрямовано на захист цивільних прав позивача, пов`язаний з володінням, користуванням та розпорядженням нежитловими приміщеннями та фактично є різновидом негаторного позову.

В той час, суд звертає увагу, що має місце ситуація, за якої в результаті існування запису про арешт, обмежує право власності позивача та покладає на нього ризики, невиконання своїх зобов`язань перед третіми особами, всупереч принципу правової справедливості та визначеності.

Приписами статті 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1051 від 27.09.2022 р.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати обтяження шляхом зняття арешту (заборони, архівного запису) з нерухомого майна за адресою: Львівська область, місто Самбір, вул. Івана Франка, буд. 4 та вилучити обтяження (заборону/архівний запис) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

3. Стягнути з відповідача: Самбірської державної нотаріальної контори (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Руська, 4; код ЄДРПОУ02899513) на користь позивача: Державної установи Дрогобицька виправна колонія (№ 40) (82100, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77; код ЄДРПОУ №08563918) 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.12.2022 р.

Суддя Долінська О.З.