Рішення

від 26.12.2022 по справі 918/780/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р. Справа № 918/780/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп"

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 75 580 грн 94 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Парчук Н.І., довіреність № 08-2004 від 02.05.2022 р.;

від відповідача - Супрунюк С.М., керівник;

від прокуратури - Ковальчук І.Л., посвідчення № 067217 від 27.04.2022 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 26 грудня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 75 580 грн 94 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством 07.05.2015 року зареєстровано право власності на нерухоме майно - будівля, адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 332,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 07.05.2015 року № 365.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.06.2022 року Товариством передано у власність ОСОБА_1 будівлю, адміністративно-побутовий корпус, літ. "А-2", загальною площею 332,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор зазначає, що вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302.

Земельна ділянка площею 0,1231 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5610100000:01:040:0302 із кодом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

В подальшому за заявою нового власника будівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,1231 га, Радою підготовлено проєкт рішення "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою АДРЕСА_1 власнику розташованого на ній об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 ".

Прокурор вказує, що в період перебування у власності Товариства нерухомого майна по АДРЕСА_1 , останнє не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,1231 га, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

За твердженням прокурора, в період перебування будівлі, адміністративно-побутового корпусу, за адресою: АДРЕСА_1 , у власності Товариства, останнє не сплачувало кошти за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302. Відповідно, прокурор вважає, що Товариство зберегло у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт до моменту продажу його ОСОБА_2 , які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, прокурор зазначає, що загальна сума недоотриманого доходу у вигляді орендної плати з межах строку позовної давності до моменту продажу об`єкта нерухомості за період з 01.10.2019 року по 02.06.2022 року становить 75 580 грн 94 коп.

Крім того прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Також прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 3 жовтня 2022 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 22.09.2022 року № 50-5876вих-22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 7 листопада 2022 року.

5 жовтня 2021 року від керівника Рівненської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшла заява від 04.10.2022 року № 50-6229вих-22 про виправлення описки, в якій просив виправити описку в ухвалі суду від 03.10.2022 року у справі № 918/780/22, зазначивши правильну суму, що підлягає стягненню - 75 580 грн 94 коп.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2022 року заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 04.10.2022 року № 50-6229вих-22 про виправлення описки задоволено та виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали Господарського суду Рівненської області від 3 жовтня 2022 року у справі № 918/780/22 та вважати правильною суму стягнення безпідставно збережених коштів: 75 580 грн 94 коп.

Ухвалою суду від 7 листопада 2022 року підготовче засідання відкладено на 28 листопада 2022 року.

28 листопада 2022 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення щодо позовної заяви від 28.11.2022 року № 08-4039, в яких Рада зазначає, що Товариство як фактичний користувач земельної ділянки за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості до моменту продажу його ОСОБА_2 , без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, зобов`язаний ці кошти власнику земельної ділянки, тобто позивачу, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року розгляд справи по суті призначено на 26 грудня 2022 року.

У судовому засіданні 26 грудня 2022 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Ради у судовому засіданні 26 грудня 2022 року також підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник Товариства у судовому засідання 26 грудня 2022 року позов заперечив. Зокрема зазначив, що звертався до Ради для вирішення питання щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників Ради та Товариства, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у нераціональному та неефективному використанні бюджетних коштів.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Ради, використання відповідачем без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку комунальної власності під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належав відповідачу, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Ради та порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу, як власника спірної земельної ділянки.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, є Рівненська міська рада.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що останній, будучи безпосередньо обізнаним про використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди земельної ділянки, без сплати орендної плати та земельного податку, не вчиняв належні дії щодо захисту інтересів держави по стягненню безпідставно збережених коштів орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп" з 07.05.2015 року зареєстровано право власності на нерухоме майно - будівля, адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 332,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп" зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 07.05.2015 року № 365.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна, власником будівлі, адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 332,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.06.2022 року є ОСОБА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2022 року № 252.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт нерухомого майна - будівля, адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 332,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого до 02.06.2022 року включно було Товариство, на даний час - ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,1231 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5610100000:01:040:0302, із кодом цільового призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та категорією - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та перебуває у комунальній власності.

В подальшому за заявою власника будівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,1231 га, Радою підготовлено проєкт рішення "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою АДРЕСА_1 власнику розташованого на ній об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 ".

Прокурор вказує, що відповідно до інформації позивача, що за період перебування об`єкта нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302, у власності Товариства, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладався, орендну плату та земельний податок останнім не сплачувалися.

Таким чином, за твердженням прокурора з 07.05.2015 року по 02.06.2022 року відповідач фактично використовував земельну ділянку площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302, у зв`язку з розміщенням на ній належного йому на праві власності нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.08.2022 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:040:0302 становила:

- станом на 01.01.2019 року по 01.01.2020 року - 778 654 грн 41 коп.;

- станом на 01.01.2020 року - 778 654 грн 41 коп.;

- станом на 01.01.2021 року - 1 055 587 грн 21 коп.;

- станом на 01.01.2022 року - 1 161 145 грн 93 коп.

Відповідно до розрахунку прокурора, розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302 за період з 01.10.2019 року по 02.06.2022 року становить 75 580 грн 94 коп.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи зазначені положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою Товариством за період перебування об`єкта нерухомості в його власності зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Радою та державної реєстрації такого права, а отже, при набутті права власності нерухомості право користування земельною ділянкою до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

В свою чергу, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене Товариство як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.147, п. 147 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Слід зазначити, що відповідач не був власником та постійним землекористувачем земельної ділянки в період перебування у його власності об`єкта нерухомості, розміщеного на спірній земельній ділянці, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України)

Згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

У відповідності до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Таким чином, ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Рішенням Рівненської міської ради від 19 жовтня 2017 року № 3427 затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до Розділу 2 Положення, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

2) не може перевищувати дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

Мінімальна величина розміру орендної плати (крім земельних ділянок, зазначених у пункті 5 розділу 2) за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, встановлюється на рівні 3% від нормативної грошової оцінки.

Щодо аргументів відповідача, суд зазначає, що вони жодними доказами не підтверджені, а відтак відхиляються як такі, що необґрунтовані та не доведені.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що відповідач у період з 07.05.2015 року по 02.06.2022 року користувався земельною ділянкою площею 0,1231 га кадастровий номер 5610100000:01:040:0302, однак плату за землю не вносив, тим самим фактично збільшивши свої доходи, а позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), а тому перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Ради 75 580 грн 94 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді плати за землю за період з 01.10.2019 року по 02.06.2022 року.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Прокурор просив стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2481 грн 00 коп.

У позовній заяві прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп" (45632, Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Березова, буд. 22, код ЄДРПОУ 33755300) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) безпідставно збережені кошти в розмірі 75 580 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 94 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвестгруп" (45632, Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Березова, буд. 22, код ЄДРПОУ 33755300) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба, м. Київ,) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2022 року.

Суддя Політика Н.А.