Рішення

від 28.12.2022 по справі 925/686/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/686/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології агро культур" про стягнення 141494,94 грн

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Позивач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо зернова корпорація України" (ідентифікаційний код 37243279, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології агро культур" (ідентифікаційний код 39570100, адреса місцезнаходження: 19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2) з вимогою про стягнення 141494,94 грн боргу за зберігання зерна відповідно до договору від 05.09.2016 №1-К/ЗБ/2016. У позові позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн та в порядку частини 1 статті 249 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що 05.09.2016 між сторонами укладено договір складського зберігання кукурудзи №1-К/ЗБ/2016, відповідно до умов якого відповідач (поклажодавець) передав зерно, а позивач (зерновий склад) прийняв його на зберігання на умовах, визначених цим договором. Позивач свої зобов`язання виконав, про що сторони склали акти приймання-передачі наданих послуг. Відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг зі зберігання зерна не виконав. Заборгованість відповідача становить 141494,94 грн.

Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 141494,94 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху документів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, якими є оригінал опису вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо); що підтверджує сплату до Державного бюджету України судового збору у розмірі 2481 грн за позовною вимогою майнового характеру.

25 липня 2022 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До заяви позивачем додано докази на підтвердження сплати до Державного бюджету України судового збору у розмірі 2481 грн за подання до господарського суду позовної заяви та докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

26.07.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/686/22, ухвалив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідач є: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, буд. 2 (а. с. 119).

Ухвалу суду від 26.07.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який відповідачу не вручено та повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта": "адресат не існує за вказаною адресою" (а. с. 115-118).

Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, днем вручення ухвали суду від 26.07.2022 є день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про не вручення судового рішення 28.07.2022 (а. с. 115).

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

27.07.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології агро культур" бути поінформованим про розгляд справи №925/686/22 оприлюднив інформацію на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 105).

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю. Отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач був поінформований про розгляд справи, предмет спору.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором зберігання.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує укладення між сторонами договору зберігання, виконання договору позивачем та надання послуг відповідачу із зберігання зерна, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема не сплати за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 141494,94 грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; виконання свого обов`язку у зобов`язанні позивачем; невиконання відповідачем грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

05.09.2016 Акціонерне товариство "Державна продовольчо зернова корпорація України" (зерновий склад) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології агро культур" (поклажодавець) уклали договір складського зберігання кукурудзи № 1-К/ЗБ/2016 (а. с. 9-13) з додатковими угодами №1, №2, №3 (а.с. 63-65), відповідно до умов якого домовилися про наступне:

п. 1.1 - поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором;

п. 1.2 - зерно, згідно цього договору - кукурудза в зерні, яка використовуються на продовольчі та непродовольчі потреби, і для експортування;

п. 1.3 - кількість зерна, що передається на зберігання, його, якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов цього договору;

п. 3.3 - поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна;

п. 5.5. - якщо впродовж строку зберігання зерна зерновим складом будуть надані послуги, спрямовані на підтримання та зберігання якості зерна, то протягом 3 (трьох) робочих днів по закінченню таких послуг зерновий склад повідомляє про це поклажодавця, та на вимогу поклажодавця надсилає витяг з актів (згідно вимог п.п. 2.9, п.2 Розділу III "Оформлення зберігання зерна" Інструкції);

п. 9.4. - поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаній у такому акті;

п. 9.6. зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього договору, не звільняє поклажодавця від обов`язку по оплаті вартості послуг зернового складу, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін;

п. 9.8 - сторони укладають, і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. У випадку непідписання поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання в зазначений вище строк, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги, зазначені в акті, наданими без зауважень з боку поклажодавця;

п. 12.1. - строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення; але, в усякому разі, повернення зерна покдажодавцю відбувається не пізніше « 31» травня 2017 р. (граничний строк зберігання);

п. 12.2. - граничний строк зберігання зерна, передбачений п. 12.1 даного договору, у межах загального строку дії даного договору, може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до даного договору;

п. 12.5. у разі коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно, зерновий склад має право продати його в порядку, передбаченому чинним законодавством для не витребуваного зерна, а саме: продаж зерна поклажодавця, який у запропонований зерновим складом строк, після спливу граничного строку зберігання, не забрав зерно, відбувається на конкурентних засадах, на торгах будь якої акредитованої товарної біржі, у визначенні п.1 стю.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна" за вибором зернового складу;

п. 12.6 - кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, в тому числі пов`язаних з його продажем;

п. 14.1 - договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 травня 2017 року. Договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із зберіганням зерна на загальну суму 633751,40 грн відповідно до актів наданих послуг: № 561 від 31.12.2016, №23 від 31.01.2017, №87 від 28.02.2017, № 154 від 31.03.2017, № 99 від 30.04.2017, №167 від 31.05.2017, № 208 від 30.06.2017 (а. с. 27-33). Відповідач не оплатив надані позивачем послуги за грудень 2016 - червень 2017 р. та не забрав зі зберігання зерно після закінчення строку його зберігання за договором, тобто після 31.05.2017.

13.05.2017 позивач надіслав відповідачу лист № 205 (а. с. 51) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якому повідомив про закінчення строку зберігання зерна за договором та просив забрати зерно в термін до 31.05.2017 включно. Однак відповідач вказаний лист не отримав, даний лист повернутий позивачу з довідкою АТ "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 52).

Відповідач зерно не забрав та не сплатив позивачу за послуги із зберігання зерна за період після закінчення строку дії договору за липень - листопад 2017 року згідно актів наданих послуг №236 від 31.07.2017 р, № 331 від 31.08.2017, № 396 від 30.09.2017, № 454 від 31.10.2017, № 505 від 30.11.2017 на загальну суму 28520,82 грн (а. с. 34-38).

Відповідно борг відповідача перед позивачем за зберігання зерна в період грудень 2016 - листопад 2017 року склав 662272,22 грн (633751,40 грн за грудень 2016 - червень 2017 року + 28520,82грн за липень - листопад 2017 року).

01.06.2017 позивач надіслав відповідачу лист від № 228 (а. с. 61) про заборгованість за договором, наявність правових підстав для реалізації зерна, яке відповідач не забрав після закінчення строку зберігання за договором, та про задоволення вимог до відповідача щодо погашення заборгованості за договором за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього зерна.

Лист від 01.06.2017 № 228 позивач в той же день направив з електронної адреси elewator2012@ukr.net на електронну адресу відповідача zoloto.netak@ukr.net, яка зазначена в Договорі (а. с. 62).

01.08.2017 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 28.07.2017 № 308 (а. с. 66) рекомендованим листом з описом вкладення (а. с. 67), в якому вимагав від відповідача погасити заборгованість за договором. До вказаного листа-вимоги Позивач повторно додав оригінали: додаткових угод №№1-3 до договору (у зв`язку зі зміною тарифів); рахунків на оплату: №420 від 31.12.2016, № 95 від 31.01.2017, № 161 від 28.02.2017, № 160 від 31.03.2017, № 102 від 30.04.2017, № 107 від 31.05.2017, № 120 від 30.06.2017 р. та актів наданих послуг №561 від 31.12.2016, №23 від 31.01.2017, № 87 віл 28.02.2017, № 154 від 31.03.2017, № 99 від 30.04.2017, № 167 від 31.05.2017, № 208 від 30.06.2017.

Відповідач заборгованість за договором не сплатив, зерно зі зберігання не забрав, підписані примірники актів або мотивовану відмову від їх підписання позивачу не надав.

Відповідно до умов п. 9.8 договору вказані акти вважаються підписаними, а зазначені в них послуги наданими без зауважень з боку відповідача.

Відповідно до пунктів 12.5 та 12.6 договору у разі, коли поклажодавець в запропонований Зерновим складом строк не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах на торгах будь-якої акредитованої товарної біржи, а одержані кошти передати поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу (в т.ч. пов`язаних з продажем зерна).

На виконання пунктів 12.5 та 12.6 договору з метою реалізації на конкурентних засадах на товарній біржі не витребуваного відповідачем зерна позивач на підставі наказу від 10.11.2017 № 134 (а. с. 70) та складської квитанції на зерно № 596 від 10.11.2017 (а. с. 71) переоформив зерно відповідача для реалізація на конкурентних засадах на товарній біржі; придбав біржове місце на Житомирській товарній агропромисловій біржі; на підставі договору № 127-БП від 10.04.2018 (а. с . 39-40), рахунку на оплату № 71 від 29.12.2017 (а.с. 41) та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 20.09.2018 (а. с. 42) оплатив 150,00 грн, що підтверджується випискою АТ "Ощадбанк" (а. с. 44) за інформаційну довідку від 11.04.2018 №6 про оцінку вартості зерна (а.с. 43); на підставі рахунку на оплату № 18 від 25.05.2018 (а. с. 45), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 18.09.2018 (а. с. 46) та наказу Житомирської товарної агропромислової біржі № 1 від 02.01.2018 (а. с. 48) оплатив реєстраційний збір за спотовим біржовим контрактом в сумі 2617,72 грн, що підтверджується випискою АТ "Ощадбанк" (а. с.47).

Обставини, які не підлягають доказування у справі.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд бере до уваги, що преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Правомірність дій позивача щодо переоформлення на себе на підставі наказу від 10.11.2017 та складської квитанції на зерно № 596 від 10.11.2017 з метою його подальшої реалізація на конкурентних засадах на товарній біржі встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/394/18, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2018 у справі № 910/394/18 та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

25.05.2018 Акціонерне товариство "Державна продовольчо зернова корпорація України" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Німбус " (покупець) уклали спотовий біржовий контракт № S-l/145-П (а.с. 49), відповідно до п. 2 якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар: кукурудзу некласифіковану згідно ДСТУ 4525-2006 (врожаю 2016 року) у кількості 137775 тон написом за ціною за за одиницю на базисі поставки з ПДВ 3800, 00 грн, вартість контракту з ПДВ склала 523545,00 грн.

Відповідно після реалізації не витребуваного відповідачем зерна, заборгованість відповідача перед позивачем становить 141494,94 грн, яка є предметом позову (662272,22 грн (заборгованість відповідача за зберігання зерна) - на 523545,00 грн (продане позивачем зерно за спотовим біржовим контрактом від 25.05.2018 № S-l/145-П) + 150,00 грн (витрати, понесені позивачем на оплату довідки про оцінку вартості зерна) + 2617,72 грн (витрати, понесені позивачем на оплату реєстраційного збору за спотовим біржовим контрактом від 25.05.2018) .

24.03.2022 позивач надіслав відповідачу претензію № 88 від 10.03.2022 (а. с. 53-55) цінним листом з описом вкладення (а.с. 56-58) з вимогою про погашення в семиденний строк заборгованості в сумі 141494,94 грн.

10.05.2022 позивач повторно направив претензію № 88 від 10.03.2022 та додані до неї документи на електронну пошту відповідача zoloto.netak@ukr.net,яка зазначена в договорі (а. с. 59).

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

Суд не встановив, що докази подані позивачем, отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

Відповідач, на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, доказів не подав.

3. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими такі обставини:

- виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору складського зберігання кукурудзи № 1-К/ЗБ/2016 від 05.09.2016 з додатками №1, №2, №3;

- виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні та надання послуг відповідачу на підставі актів надання послуг: № 561 від 31.12.2016, №23 від 31.01.2017, №87 від 28.02.2017, № 154 від 31.03.2017, № 99 від 30.04.2017, №167 від 31.05.2017, № 208 від 30.06.2017 (а. с. 27-33); №236 від 31.07.2017 р, № 331 від 31.08.2017, № 396 від 30.09.2017, № 454 від 31.10.2017, № 505 від 30.11.2017 на загальну суму 28520,82 грн (а. с. 34-38);

- виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу за надані послуги;

- розмір грошових вимог позивача до відповідача становить 141494,94 грн боргу за надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та неналежне виконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору складського зберігання кукурудзи № 1-К/ЗБ/2016 від 05.09.2016.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та надав послуги відповідно до умову договору, про що сторони склали та підписали акти надання послуг.

Відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав та не сплатив борг у встановлений договором строк.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі з підстав, встановлених договором або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за надані послуги у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання коштів позивачем за надані послуги у строки, передбачені умовами договору. Розмір боргу відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання, суд визнає встановленим, а вимоги про його стягнення обґрунтованими.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 141494,94 грн суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини надання послуг зі зберігання.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного договору складського зберігання кукурудзи.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481 грн (а. с. 99).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології агро культур" (ідентифікаційний код 39570100, адреса місцезнаходження: 19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2) на Акціонерного товариства "Державна продовольчо зернова корпорація України" (ідентифікаційний код 37243279, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1) користь 141494,94 грн (сто сорок одну тисячу чотириста дев`яносто чотири гривні 94 копійки) боргу, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун