Рішення

від 28.12.2022 по справі 169/592/17

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/592/17

Провадження № 2/169/10/22

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря судового засідання Мисюка П.З.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миляновичівської сільської ради Турійського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, посилаючись на те, що він з 1997 року до 2010 року проживав у житловому будинку, що по АДРЕСА_1 , який немає власника. Так як він добросовісно, відкрито та безперервно володів та користувався спірним житловим будинком більше десяти років, то просив визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Суддя своєю ухвалою заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

Суд своєю ухвалою замінив у вказаній справі первісного відповідача Миляновичівську сільську раду Турійського району Волинської області на відповідача Луківську селищну раду Ковельського району Волинської області.

В судовомузасіданні 20грудня 2022року позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

У судовезасідання 28грудня 2022року позивач ОСОБА_1 нез`явився,хоча продату,час імісце розглядусправи бувналежним чиномповідомлений,однак подав до суду заяву, в якій вказав, що він позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та судове засідання у вказаній справі проводити за його відсутності.

Представник відповідача Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області у судове засідання не з`явився, однак селищний голова Климук А.Я. подав адресовану суду заяву, в якій вказав, що просить судове засідання у вказаній справі проводити за відсутності представника селищної ради.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Як установив суд, що позивач ОСОБА_1 з 23 липня 1997 року зареєстрований у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у його паспорті (а. с. 9).

Відповідно до довідки Миляновичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 12 травня 2017 року № 537 ОСОБА_1 згідно погосподарської книги с. Тупали за 2006 2010 роки дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 13 травня 2017 року №1397 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а. с. 11).

Як видно з технічного паспорта, загальна площа спірного житлового будинку складає 62.3 кв. м., житлова площа 38.4 кв. м. (а. с. 12-16).

На ім`я позивача ОСОБА_1 видана абонентська книжка для оплати за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , та позивач здійснював її оплату відповідно до квитанцій (а. с. 17, 18).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач, як на правову підставу своїх вимог, посилався на положеннястатті 344 ЦК України.

Відповідно достатті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина першастатті 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження№12-291гс18).

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За змістом частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою вказаної статті процесуального закону передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 у 1997 році вселився у житловий будинок, що по АДРЕСА_1 , який не має власника, та відкрито і безперервно володів та користувався ним більше десяти років.

Про вказані обставини в судовому засіданні 20 грудня 2022 року ствердили свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки позивач є добросовісним набувачем, який відкрито і безперервно користувався спірним майном більше десяти років, що є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правиламистатті 344 ЦК України.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, статей316, 317, 328, 344 ЦК України,та керуючись статтями141,263 -265,268,273,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 62.3 кв. м, житловою площею 38.4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Стягнути з Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер і серія паспорта невідомі.

Найменування відповідача - Луківська селищна рада Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 7, смт Луків, Турійський (тепер Ковельський) район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 04333046.

Повне рішення складено 28 грудня 2022 року

Головуючий