Ухвала

від 28.12.2022 по справі 460/14854/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 460/14854/21

адміністративне провадження № К/990/35521/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Опорного закладу «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №460/14854/21 за позовом Опорного закладу «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Імпульс" про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2021 року опорний заклад «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія Імпульс», в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 20 жовтня 2021 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-08-19-000176-b.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Опорний заклад «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 12 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №460/14854/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 вересня 2022 року у справі №400/5170/21, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/17797/20, від 21 січня 2021 року у справі №120/1297/20-а. Однак, в порушення вимог цього пункту, скаржник чітко не вказує, які саме норми права судами попередніх інстанцій були застосовані без урахування таких висновків.

Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Згідно фактичних обставин справ №400/5170/21, №640/17797/20, №120/1297/20-а зі справою №460/14854/21 убачається, що позивачами було оскаржено до суду висновок Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі, яким виявлені порушення процедури таких закупівель.

В усіх наведених вище справах позивач не погоджується з виявленим фактом порушення законодавства, вбачає процедуру проведення публічних торгів дотриманою, а висновок відповідача необґрунтованим.

Однак, в усіх цих справах оскаржувані висновки про результати моніторингу процедури закупівлі містять різні порушення процедури таких закупівель.

Так, у цій справі, за результатами аналізу розгляду тендерних пропозицій установлено порушення пункту 3 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі, який не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У справі №400/5170/21 за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель встановлено порушення абзацу 2 пункту 1 частини першої та частини третьої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: не оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі англійською мовою та, як наслідок, встановлено строки для подання тендерних пропозицій з недотриманням пункту 10 частини другої статті 21 Закону України «Про публічні закупівлі».

У справі №640/17797/20 за результатами проведеного моніторингу процедури закупівлі виявлено порушення вимог пунктів 1 та 4 частини першої статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме Замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ», як таку, що не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим статтею 16 Закону та умовам тендерної документації, та допустив її до оцінки.

У справі №120/1297/20-а за результатами аналізу питання щодо відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», установлено порушення абзацу 2 частини другої статті 23 Закону.

Як неодноразово зауважував Верховний Суд у своїй практиці, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності з урахуванням обставин кожної конкретної зазначеної справи, Верховний Суд резюмує, про помилковість означених доводів касаційної скарги, оскільки наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також в касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Однак, всупереч вимогам статей 328 та 330 КАС України скаржником не зазначено конкретного підпункту частини другої або третьої статті 353 КАС України, не надано належного обґрунтування такого посилання у взаємозв`язку із частиною четвертою статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, формальне посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження без зазначення конкретного підпункту частини другої або третьої статті 353 КАС України не може вважатись належним виконанням обов`язку скаржника щодо зазначення підстав касаційного оскарження, встановленого КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Опорного закладу «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №460/14854/21.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Опорного закладу «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №460/14854/21 за позовом Опорного закладу «Малошпаківський ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Імпульс" про визнання протиправним та скасування висновку повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду