Ухвала

від 27.12.2022 по справі 527/3413/22

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/3413/22

провадження № 1-кс/527/709/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Глобине

Слідчий суддя Глобинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине клопотання начальника Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження за № 42022172010000044 від 31 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання начальника Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження № 42022172010000044, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 жовтня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України про арешт майна.

Відповідно до якого, у провадженні сектору дізнання ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування №42022172010000044 від 31.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактами того, що невстановлена особа здійснила самовільне зайняття, розорювання та посів кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького району Полтавської області.

Встановлено,що згіднонаказу ГУДержгеокадастру уПолтавській області №3969-СГвід 04.06.2018передано укомунальну власністьСеменівської селищноїради (юридична адреса: 38200, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області,ЄДРПОУ 22538295) земельну ділянку кадастровий номер: 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області.

28.10.2022 під час огляду земельної ділянки к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га., розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, було виявлено посіви кукурудзи площею 55,8333 га.

31.10.2022 Семенівську селищну раду (юридична адреса: 38200, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області, ЄДРПОУ 22538295) визнано потерпілим по даному кримінальному провадженні.

Під час показів представника юридичної особи, яка є потерпілою, ОСОБА_4 , остання повідомила, що їй невідомо хто міг засіяти земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га.

Також, згідно листа Семенівської селищної ради № 01-17/1226 від 14.11.2022 земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га для ведення фермерського господарства, встановлено, що станом на 14.11.2022 не перебуває у користуванні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 316786743від 05.12.2022 право користування на земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, не значиться, що дає достатні підстави вважати, що діями невстановленої особи допущено порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України та статті 37 Закону України «Про охорону земель».

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Внаслідок допущених порушень під час використання даних земельних ділянок державі заподіяно збитки.

Наразі земельна ділянка к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, яка розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, із посівом на ній кукурудзи, постановою від 04.11.2022 визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Згідно відповіді Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної військової адміністрації станом на 01.10.2022 року середня вартість кукурудзи по Полтавській області становила 67,4 ц/га, по Кременчуцькому районі 75,8 ц/га, середня закупівельна ціна по району з площі 55,8333 га можливо отримати виручку близько 1,9 млн. грн.

Таким чином вартість урожаю орієнтовною площею 55,8333 га сільськогосподарської культури кукурудзи, яка знаходиться на земельній ділянці із к.н. 5324587600:00:007:0393 орієнтовно складає 1,9 млн. грн.

Разом з цим згідно протоколу допиту свідка як спеціаліста головного агронома Веселоподільської дослідно селекційної станції ІБК ІЦБ НААН України ОСОБА_5 , останній показав, що с/г культури кукурудза відноситься до однорічних злакових культур.

При належних погодних умовах посів кукурудзи зможе находитися в польових умовах до збирання урожаю до весняних польових робіт із втратою урожайності до 30 %.

При неналежних погодних умовах (буревій, сильні снігопади, дощі, обледеніння)та тваринного фактору (диких тварин) урожай кукурудзи буде знищено повністю, що призведе до додаткових втрат для подальшого використання такої земельної ділянки.

При теперішніх погодних умовах (станом на 07.12.2022) урожай кукурудзи деякий час ще зможе находитися в польових умовах до збирання урожаю без суттєвих втрат урожайності.

Оскільки вкримінальному провадженніє достатньоданих вважати,що земельнаділянка к.н.5324587600:00:007:0393площею 55,8333га,яка протизаконновикористовуються невстановленоюособою єдоказом вчиненнякримінального правопорушеннята збереглана собійого сліди,з метоюзбереження речовихдоказів,запобігання можливостіїх передачі,відчуження виникланеобхідність унакладенні арештуна вказануземельну ділянкуіз розміщенимна нійпосівом кукурудзи,якіналежить державів особіСеменівської селищноїради (юридична адреса: 38200, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області,ЄДРПОУ 22538295), розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, шляхом заборони власнику та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися вказаними земельними ділянками та майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Абзацом 7 частини 6 статті 100 КПК України передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходівз управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових.

Відповідні законодавчі приписи та процесуальний порядок встановлений пунктом 2 та абзацом сьомим частини шостої, частиною сьомою статті 100 КПК України.

Відповідно до положень частини восьмої статті 21 Закону, у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до правової позиції висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87 від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, може бути застосований як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального висновку стосовно останнього, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім цього, враховуючи положення статті 24 Закону, надходження в результаті вжиття заходів щодо управління арештованим майном, сприятимуть наповненню державного бюджету, відтак застосування відповідних заходів обумовлено захистом економічних інтересів держави.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямовані на захист інтересів підозрюваних, оскільки гарантує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Зважаючи на викладене, з метою досягнення цілей накладення арешту на майно, виходячи з наявності об`єктивної необхідності, а також забезпечуючи досягнення завдань кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просив суд:

1.накласти арештна земельнуділянку к.н.5324587600:00:007:0393площею 55,8333га,яка розташованана територіїСеменівської ОТГпоблизу с.Слюзівка Кременчуцького(колишньогоСеменівського)району Полтавськоїобласті,де буловиявлено посівикукурудзи площею55,8333га,яка належатьдержаві вособі Семенівськоїселищної ради (юридична адреса: вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області,ЄДРПОУ 22538295) шляхом заборони власнику та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та майном на ній.

2.Передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації відповідних речових доказів або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, яка розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, на якій розміщений посів кукурудзи площею 55,8333 га.

3.Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити реєстрацію прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333га, на якій розміщений посів кукурудзи площею 55,8333 га.

В судове засідання прокурор не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.

У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Як зазначено в ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Приймаючи до уваги викладене, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку, по необхідність накладення арешту на земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, на якій розміщений посів кукурудзи площею 55,8333 га.

Відповідно достатті 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 1 першоїстатті 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При винесенні даного рішення судом враховано правову позицію висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями1,9,10,19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»тастаттею 100 КПК України.

Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:вони визнані речовим доказом; на них накладено арешт у кримінальному провадженні; арешт має передбачати заборону розпорядження (обов`язково), або користування майном (бажано); їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

Незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків у разі винесення обвинувального вироку, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав осіб у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім цього, враховуючи положення ст. 24 указаного Закону, надходження в результаті вжиття заходів щодо управління арештованим майном, сприятимуть наповненню державного бюджету, відтак застосування відповідних заходів обумовлено захистом економічних інтересів держави.

Так, згідно з абзацом сьомим частини шостоїстатті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно зЗаконом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном - забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, оскількистаттею 21 вказаного Законупередбачено, що управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 10 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»Національне агентство з метою виконання своїх функцій має рахунки в органах Державної казначейської служби України та державних банках.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Слід зазначити, що Закон, зокрема, у ст. 21, встановлює дискреційні повноваження Національного агентства, які полягають у компетенції Національного агентства самостійно установлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку (затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685), та в залежності від цього визначати, з урахуванням принципу верховенства права, який шлях управління активами є найбільш ефективний, тобто найбільше дозволяє забезпечувати збереження вартості активів, а також її збільшувати (за можливості).

Також, слід зауважити, що положеннями ч. 11статті 170 КПК Українивизначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таким чином, незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження та підтримання стану арештованого майна утруднить або зробить застосування негативних наслідків до осіб у разі винесення обвинувального висновку стосовно останніх, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Для повної реалізації цілей, для яких було накладено арешт на вищевказане майно, для виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання осіб на арештоване майно, виключення ймовірності неправомірного використання майна, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність здійснити передачу арештованого майна до Національного агентства, адже, у сторони обвинувачення відсутні засоби та ресурси для управління вказаним майном, на відміну від Національного агентства, яке було створене з відповідною метою та діяльність якого детально регламентована законодавством.

Вищезазначене арештоване майно потребує спеціальних заходів з управління ним, спрямованих на збереження та збільшення його вартості тощо. Вирішення цих питань можливе лише з повноваженнями, наданими Національному агентству.

У провадженні сектору дізнання ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування №42022172010000044 від 31.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактами того, що невстановлена особа здійснила самовільне зайняття, розорювання та посів кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького району Полтавської області. ( а.с. 8)

Згідно наказуГУ Держгеокадаструу Полтавськійобласті №3969-СГвід 04.06.2018передано укомунальну власністьСеменівської селищноїради (юридична адреса: 38200, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області,ЄДРПОУ 22538295) земельну ділянку кадастровий номер: 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту села Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області ( а.с.10).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.10.2022 під час огляду земельної ділянки к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га., що розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, було виявлено посіви кукурудзи площею 55,8333 га. ( а.с.13-15)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 316786743від 05.12.2022 право користування на земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, не значиться. ( а.с.19-20)

Прокурором у кримінальному провадженні визнано речовими доказами земельну ділянку к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, яка розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області, із посівом на ній кукурудзи. (а.с.16)

Згідно відповіді Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної військової адміністрації станом на 01.10.2022 року середня вартість кукурудзи по Полтавській області становила 67,4 ц/га, по Кременчуцькому районі 75,8 ц/га, середня закупівельна ціна по району з площі 55,8333 га можливо отримати виручку близько 1,9 млн. грн. ( а.с.21)

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя враховує, що земельну ділянку та культуру кукурудзи яка перебуває на ній, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, на вказаний об`єкт накладається арешт, можуть бути передані в управління Національному агентству, так як це не завдасть шкоди кримінальному провадженню, а навпаки забезпечить досягнення завдань кримінального провадження, сприятиме збереженню речових доказів у ньому та збільшенню їх економічної вартості, убезпечить від прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, попередить його можливу розтрату у разі можливої ліквідації, де воно на даний час знаходиться, чи у разі вчинення інших дій, які можуть сприяти розтраті такого майна, а також для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення невідворотності настання негативних наслідків за вчинення кримінального правопорушення через позбавлення осіб економічних переваг, одержаних внаслідок протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такими особами будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього, та для забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.

Вказане в сукупності свідчить, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна саме посівів кукурудзи на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та одночасно враховує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання,які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадженняпо суті, зокремане вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лишезобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, що узгоджується з вищевказаними приписами національного законодавства, слідчий суддя приходить до переконання про часткове задоволення клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, як об`єкт нерухомості, яка на праві власності належить державі не може передаватися в управління для подальшої реалізації речових доказів, навіть якщо вона постановою і визнана речовим доказом.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що частиною 8 статті 21 Закону, передбачено, що у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

На підставі викладеного керуючись ст. ст.2,9,100,131,132, 167, 167, 170-173,372309 КПК України, ст.ст.1,9,19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

УХВАЛИВ :

Клопотання начальника Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження за № 42022172010000044 від 31 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, задовольнити частково.

Накласти арештна земельнуділянку к.н.5324587600:00:007:0393площею 55,8333га,яка розташованана територіїСеменівської ОТГпоблизу с.Слюзівка Кременчуцького(колишньогоСеменівського)району Полтавськоїобласті,та посівикукурудзи площею55,8333га,яка належатьдержаві вособі Семенівськоїселищної ради (юридична адреса: вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка Полтавської області,ЄДРПОУ 22538295) шляхом заборони власнику та іншим особам володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою та майном на ній.

Передати в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для реалізації відповідних речових доказів або передачі в управління за договором на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», посів кукурудзи площею 55,8333 га, який знаходиться на земельній ділянці к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га, що розташована на території Семенівської ОТГ поблизу с. Слюзівка Кременчуцького (колишнього Семенівського) району Полтавської області.

Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити реєстрацію прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт посів кукурудзи площею 55,8333 га, який знаходиться на земельній ділянці к.н. 5324587600:00:007:0393 площею 55,8333 га.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1