Рішення

від 23.12.2022 по справі 760/3129/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3129/22

2/760/7049/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мамаєва Слобода» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року позивач звернулась в суд до ПП «Мамаєва Слобода» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Посилається на те, що вона звернулась до відповідача для замовлення святкування дня народження в ресторані « Мамаєва Слобода » на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 квітня 2021 року між сторонами було досягнуто домовленості про проведення заходу. Нею було сплачено в якості авансу 20000 гривень, що підтверджується «Пам`яткою замовникові», підписана сторонами.

Разом з тим, за 2 дні до дати святкування відповідач відмовився від виконання своїх зобов`язань щодо проведення заходу без пояснення причин. Грошові кошті, сплачені в якості авансу у розмірі 20000 гривень, відмовився повертати, посилаючись на положення «Пам`ятки замовникові».

У результаті протиправного невиконання відповідачем домовленостей їй було заподіяно моральну шкоду.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- стягнути з ПП «Мамаєва Слобода» на її користь сплачений аванс у розмірі 20000 гривень;

- стягнути з ПП «Мамаєва Слобода» на її користь моральну шкоду в сумі 4000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ПП «Мамаєва Слобода» було досягнуто домовленості про проведення святкування дня народження в ресторані « Мамаєва Слобода ».

З позову вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено в якості авансу 20000 гривень, що підтверджується «Пам`яткою замовникові», підписана сторонами.

Разом з тим, за 2 дні до дати святкування відповідач відмовився від виконання своїх зобов`язань щодо проведення заходу без пояснення причин. Грошові кошті, сплачені в якості авансу у розмірі 20000 гривень, відмовився повертати, посилаючись на положення «Пам`ятки замовникові».

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач направила відповідачу претензію щодо невиконання замовлення.

04 жовтня 2021 року адвокатом повторно була направлена відповідачу претензія щодо повернення грошових коштів.

З позову вбачається, що зазначені вимоги відповідачем не виконані.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед , у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З позову вбачається, що станом на день подачі позовної заяви відповідачем умови договору не виконуються сума авансу не повертається.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виконання ним зобов`язання за замовленням позивача.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено в якості авансу 20000 гривень, що підтверджується «Пам`яткою замовникові», підписана сторонами.

У примітці у пам`ятці замовникові зазначено про те, що аванс вноситься заздалегідь та не повертається.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 8 цього закону визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору.

За таких обставин, вимога про стягнення коштів, сплачених в якості авансу, у розмірі 20000 гривень підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4000 гривень.

Виходячи з положень статей 16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц.

Суд вважає, що в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивач зазнала душевних страждань, оскільки вона отримала негативні емоції, порушення звичного способу життя, необхідності звернення до суду за захистом порушеного права.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені її права. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 1000 гривень.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення вимог позивача та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 27 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Зіньковим О.Ю., ордер від ОСОБА_1 на адвоката Зінькова О.Ю., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Зінькова О.Ю., детальний опис робіт (наданих послуг) від 08 лютого 2022 року, звіт виконаних робіт (наданих послуг) від 08 лютого 2022 року, довідка адвоката Зінькова О.Ю. від 08 лютого 2022 року на підтвердження сплати грошових коштів готівкою в сумі 6000 гривень.

Разом з тим, надана стороною позивача довідка адвоката Зінькова О.Ю. від 08 лютого 2022 року на підтвердження сплати грошових коштів не є підтвердженням оплати правничих послуг відповідно до чинного законодавства України.

Вбачається, що позивачем не надано суду доказів оплати наданих послуг (квитанції про сплату).

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 509, 526, 570, 611, 625, 629, 651, 901 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «Мамаєва Слобода» (м. Київ, вул. Михайла Донця, 2, код ЄДРПОУ 36716285) про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мамаєва Слобода» (м. Київ, вул. Михайла Донця, 2, код ЄДРПОУ 36716285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти в розмірі 20000 гривень та моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Мамаєва Слобода» (м. Київ, вул. Михайла Донця, 2, код ЄДРПОУ 36716285) на користь держави судовий збір у розмірі 992 гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: