Рішення

від 07.12.2022 по справі 495/8135/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/8135/21

Номер провадження 2/495/849/2022

07 грудня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Саханова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, у якій позивач просить суд:

-встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини;

-визнати за ОСОБА_1 , право власності на: земельну ділянку з кадастровим номером 5125082700:001:001:0597 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2439 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада; земельну ділянку з кадастровим номером 5125082700:001:001:0596 для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він позбавлений можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку через те, що у ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини та ним не було подано докази сумісного проживання зі спадкодавцем.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 01.10.2021 року зазначену вище позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року було витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. копію спадкової справи до майнапомерлої ІНФОРМАЦІЯ_3 Священко ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.09.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.08.2022 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Анісімової Н.Д. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року дану справу було прийнято до свого провадження суддею Боярським О.О.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутністю, просить задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2005 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №16.

Те, що померла ОСОБА_2 є матір`ю позивача, підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16 жовтня 2019 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №47 та Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 14 травня 1992 року Лиманською сільською радою Татарбунарсбкого району Одеської області, актовий запис №4.

За життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено заповіт, який посвідчений 20 травня 2004 року секретарем Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, зареєстровано в реєстрі за №121. Згідно даного заповіту, усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, померла заповіла позивачу ОСОБА_1 .

За життя спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , належали: земельна ділянка з кадастровим номером 5125082700:001:001:0596 для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5101175962014 від 12.06.2014 року та земельна ділянка з кадастровим номером 5125082700:001:001:0597 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2439 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5101175922014 від 12.06.2014 року.

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. від 22.09.2021 року було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення права власності на спадкове майно після смерті спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копії спадкової справи №313/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 Священко ОСОБА_3 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звернувся тільки позивач ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні.

Згідно Довідки №265 від 16.11.2022 року, виданої Кароліно-Бугазькою сільською радою, померла ОСОБА_2 , мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно Довідки №266 від 16.11.2022 року, виданої Кароліно-Бугазькою сільською радою, померла ОСОБА_2 , фактично мешкала з 2003 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки №415, виданої Лиманською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно обліку по господарської книги №1 за 2001-2005 роки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15,16ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 23 постанови №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» звернув увагу на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд звертає увагу на роз`яснення, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст.3СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За ч. 2 ст.3СК України,сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому ст.2СК містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім`ї.

Як передбачено ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року №5-рп/99, в якому зазначив, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (п. 6 рішення).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а самеіснування достатніх і тривалих звязків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Отже, юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду. Нотаріус не має можливостей для того, щоб безспірно встановити зазначені обставини.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220,1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1ст. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно дост. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Відповідно до ч. 2ст.14 Конституції України та ч. 2ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі №910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зістаттею 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістомстатті 15 ЦК Україниправо кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннямистатті 20 Господарського кодексу України(далі -ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 року зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так,у рішенні від 15листопада 1996 року усправі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людинизазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українита статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який є чинним, не скасованим, інші спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку спадщини відсутні, права позивача ОСОБА_1 підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,5,10,12,13,19,49,200,206,247,258,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5125082700:001:001:0597 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2439 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5125082700:001:001:0596 для ведення особистого селянського господарства площею 1,9999 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Лиманська сільська рада, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський