Рішення

від 29.12.2022 по справі 440/470/17

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №440/470/17

Провадження № 2-а/943/15/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2022 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Романко В.Р. звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Буської РДА Львівської області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною. Зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 4730,00 грн. щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача покликається на те, що його довіритель є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що у 2016 році Управлінням соціального захисту населення Буської РДА Львівської області позивачу було нараховано та виплачено разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій у розмірі 920,00 грн. Однак, на думку представника позивача, у 2016 році його довіритель повинен був отримати 5650,00 грн. разової грошової допомоги, у зв`язку з чим недоплата такої допомоги за 2016 рік становить 4730,00 грн. На підтвердження указаних доводів зазначає, що щорічну разову грошову допомогу учасникам бойових дій встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної допомоги керувався постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року, якою встановлено, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920,00 грн. Також представник позивача вказує, що у відповідь на звернення до відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік в розмірі 4730,00 грн. позивач отримав відмову. Представник позивача вважає, що, керуючись принципом верховенства права, ураховуючи загальні засади пріоритетності прав людини, при призначенні щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році необхідно застосовувати положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, а не норми законодавства, якими керувався відповідач під час виплати позивачу грошової допомоги у значно меншому розмірі на підставі постанови КМУ, яка звужує права позивача та не могла бути застосована. Відтак, представник позивача просив указаний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 22.03.2017 така передана для розгляду судді Буського районного суду Львівської області ОСОБА_2 .

Після заміни складу суду в зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , вказану позовну заяву передано для розгляду судді Буського районного суду Львівської області Шендріковій Г.О.

Ухвалою судді від 16.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.

Крім того, сторонам було роз`яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого ГУ МВС України у Львівській області від 31.03.2015 року, а тому позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

17 лютого 2017 року позивач звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Буської райдержадміністрації Стецика В.І. з відповідним зверненням про здійснення йому перерахунку, нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2016 рік як учаснику бойових дій, оскільки йому було нараховано та виплачено разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій у розмірі 920,00 грн. до п`ятого травня щорічно. Проте він мав отримати разову грошову допомогу в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Відтак просив здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 4730,00 гривень щомісячної разової грошової допомоги, як у часнику бойових дій за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Проте, листом Управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області від 20 лютого 2017 року № 01-18/283/09 було відмовлено у вищевказаних вимогах позивача. При цьому, відповідач покликався на те, що при призначенні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Управління соціального захисту населення керується Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законами України про Державний бюджет на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до п`ятого травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановами Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та № 320 від 29 квітня 2016 року «Про збільшення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 05 травня деяким категоріям громадян» встановлено, що виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій проводиться через відділення зв`язку (або установи перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії) у розмірі 920,00 гривень. Згідно із статтею 117 Конституції України дані постанови є обов`язковими до виконання. У 2016 році Управлінням соціального захисту населення щорічна разова грошова допомога до 05 травня учасникам бойових дій перерахована та виплачена у розмірі 920,00 грн. Також у вказаному листі зазначено про те, що пунктом 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12 (пільги учасникам бойових дій та особам прирівняних до них), 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Призначення та виплата щорічної разової грошової допомоги до п`ятого травня учасникам бойових дій здійснювалось Управлінням соціального захисту населення з огляду на прийняте державою рішення про розміри допомог даного виду, а також з огляду на передбачені (передані) державою кошти державного бюджету для виконання цих делегованих повноважень. Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до п`ятого травня учасникам бойових дій у 2016 році у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснена відповідно до вимог законодавства.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік, протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Отже, предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 році в розмірі 920,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Частинами першою, четвертою статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року,розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, із набуттям чинності Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, встановленого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На виконання вищезазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» підпунктом другим пункту першого якої визначено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» неконституційними не визнавались, а положення постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 також є чинними.

Як убачається із матеріалів справи, що у 2016 році позивачу нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 05 травня, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме 920,00 грн.

Проте, на думку позивача, виплата щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій у 2016 році має бути виплачена йому відповідачем у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З цього приводу суд вважає за необхідне також зазначити, що Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім того, у рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2,3,6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Суд також наголошує, що закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено у рішенні цього ж суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім того, у рішенні в справі «Великода проти України» Європейський суд з прав людини висловив правову позицію відповідно до якої зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних положень законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», правомірно здійснена відповідачем в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Щодо посилань позивача на те, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, а частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року відновила її попередню редакцію: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком», суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

З приводу цього, суд звертає увагу на те, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України.

Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнятий пізніше ніж Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у даному випадку, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня, слід враховувати саме нормиЗакону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

Крім того, положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким визначено, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, є чинними, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а отже підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня у 2016 році.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 07 березня 2018 року в справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року в справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року в справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року в справі №564/189/17, що є обов`язковими для застосування судом в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

За таких обставин, ураховуючи все вищевикладене в сукупності, суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 920,00 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України та з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Буської РДА Львівської області щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік слід відмовити.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки в задоволенні основної позовної вимоги судом відмовлено, а також враховуючи те, що судом встановлено правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 920,00 грн., а тому похідна позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії не може бути задоволена.

Тобто, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 19, 21, 22, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (80510, Львівська область, Буський район с. Соколя).

Представник позивача: адвокат Романко Володимир Рудольфович (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Петрушевича, 8).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Буської РДА Львівської області (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Паркова, 8; код ЄДРПОУ 03194217).

Повне судове рішення складено: 29.12.2022 року.

Суддя Г. О. Шендрікова