Рішення

від 14.11.2022 по справі 450/2934/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2934/21 Провадження № 2/450/266/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"14" листопада 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б,

при секретарі Гев`як Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору : визнання за позивачем права власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, що розташована в с. Семенівка, Пустомитівського району, Львівської області, призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель на споруд (присадибна ділянка),-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову(позиціяпозивача : рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.01.2021 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , визнано спільною сумісною власністю сторін, визнано за позивачем право власності на 1/2 ідеальну частку вказаного будинку. Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, що розташована в с. Семенівка, Пустомитівського району, Львівської області, призначена для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель на споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту. Вважає, що оскільки вона є власником житлового будинку їй належить 1/2 частина земельної ділянки.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити, щодо постановлення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі відповідача чи відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку позивача висловлену у письмовій заяві, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст.280ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3879/19 від 22.01.2021 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили 23.02.2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.12.2002 року, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.08.2019 року, між ними розірвано.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до довідки виданої Семенівським старостинським округом Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області 10.06.2022 року № 252 житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок).

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 від 29.06.2022 року № 303842626, ОСОБА_2 окрім іншого належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Семенівка, Пустомитівський район, Львівської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною ч. 1 ст. 377 ЦК України передбачено що, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пунктом 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) передбачено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду №199/2099/17 від 25.02.2019.

Враховуючи викладені положення вимог закону, у кожного з подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування житлового будинку.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.01.2021 року житловий будинок АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, суд враховуючи те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, тому приходить до висновку, що за позивачем, слід визнати право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.

З врахуванням наведеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 2139 га, кадастровий № 4623685900:01:003:2828, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Семенівка, Львівського (Пустомитівського) району, Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , 908, 00 (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК Українине подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач : ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 14.11.2022 року.

СуддяН. Б. Добош