Постанова

від 16.12.2022 по справі 910/14519/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2022 р. Справа№ 910/14519/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021

у справі № 910/14519/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Лайн»

про стягнення 21 178, 81 грн

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зігзаг Лайн» про стягнення 21 178, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не виконав свої зобов`язання за договором №13811-Гс від 01.10.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» 16.12.2021 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/14519/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/14519/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14519/21, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/14519/21.

10.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14519/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 залишено без руху. Надано апелянту строк на усунення недоліків.

10.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/14519/21, справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 21 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/14519/21 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відзив не подав.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

За приписами ч. 1 та ч. 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №13811-Гс від 01.10.2016 у розмірі 21178,81 грн. з яких: 10927,46 грн. основного боргу, 2116,06 грн. інфляційні втрати, 930,02 грн - 3% річних та 7205,27 грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, а також апеляційну скаргу, позивач зазначав, що ним були надані послуги з вивезення побутових відходів відповідно до умов договору, на підтвердження чого ним направлялись відповідачеві рахунки для оплати послуг та акти надання послуг, проте відповідачем оплачені частково, а саме, утворився борг за період з 30.06.2018 по 31.12.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання послуг по вивезенню ТПВ відповідачу на виконання умов договору.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з вивезення побутових послуг №13811-Гс, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачеві послуги з вивезення (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів, а відповідач прийняти та оплатити послуги.

Відповідно до п.2.2. та п.2.3. договору послуги надавались за контейнерною схемою. Для вивезення ТПВ за контейнерною схемою використовувались технічно-справні контейнери місткістю 1,1 м3. Конкретні обсяги та вартість наданих відповідачеві послуг мали визначатись на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в м3 та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць.

Згідно з п.4.3. договору що оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається кожного місяця позивачем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється відповідачу. У разі не підписання відповідачем акту надання послуг протягом 5 днів з моменту його отримання, при відсутності мотивованої відмови, акт вважається підписаним.

Так, на підтвердження надання послуг позивач посилається на акти надання послуг, які долучені ним до позовної заяви, а саме, № 26489 від 30.06.2018 на суму 1815,53 грн., № 26694 від 31.07.2018 на суму 1815,53 грн., № 30067 від 31.08.2018 на суму 1536,22 грн., № 33407 від 30.09.2018 на суму 2137,10 грн., № 36880 від 31.10.2018 на суму 1972,72 грн., № 43754 від 30.11.2018 на суму 2137,10 грн., № 50739 від 31.12.2018 на суму 328,79 грн.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти надання послуг, які в розумінні пункту 4.3 договору № 13811-Гс від 01.10.2016 та ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, є належними та допустимими доказами надання послуг. Крім того, позивачем не доведено, що такі акти надсилалися на адресу відповідача, але той ухилився від їх підписання.

Також, не можуть бути прийняті апеляційним судом доводи скаржника, що доказами направлення актів та рахунків наданих послуг є витяги з реєстру системи M.E.Doc, оскільки зазначена система є лише системою документообігу. Сама ж роздруківка з вказаної системи не дає змогу суду встановити, що саме спірні акти та рахунки були направлені відповідачеві, і чи отримував відповідач їх, чи мав заперечення щодо наданих послуг тощо. Більше того, як вбачається з вказаної роздруківки з системи M.E.Doc документи за спірний період мають інший код «OSA», ніж ті, які оплачені, та не мають посилання на номер договору.

З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним послуг по вивезенню твердих побутових відходів за договором у спірний період, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/14519/21, прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/14519/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі №910/14519/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/14519/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

М.Л. Яковлєв