Постанова

від 01.08.2022 по справі 922/4802/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року м. Харків Справа № 922/4802/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Лутаєва К.В.

та представників учасників справи: від позивача-Сіткевич Є.П., від відповідача-Стець М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ вх. №557 Х на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі № 922/4802/21;

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального виробництва" смт. Солоницівка, Харківська область,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" м. Київ (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального виробництва" смт. Солоницівка, Харківська область (далі-Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача суми основного боргу в розмірі 688 608,60 грн та 3% річних в розмірі 451,73 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оспорюване рішення скасувати та ухвалити у справі №922/4802/21 нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивачем зазначено наступне:

- зазначаючи про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту звернення Позивача до Відповідача після закінчення строку на виконання 2 та 3 етапів робіт за Договором про те, що таке не додержання вказівок Позивача як замовника, призвело до порушення строків виконання робіт, а лише через декілька років надіслав лист №1/02.1-1800, який датований 09.11.2021 року, суд першої інстанції не встановив, які саме вказівки зобов`язаний був надати Позивач Відповідачу та не послався на норми матеріального права та умови Договору;

- висновок суду про ненадання Позивачем жодного доказу в підтвердження того, що порушення строків настали саме з вини Відповідача, суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а саме листу Відповідача №14.06/2018-1 від 14.06.2018 року, зі змісту якого вбачається, що Позивачем виконано зобов`язання щодо передачі Відповідачу всіх вихідних даних в порядку п 1.2. Договору;

- Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву не заперечував факт належного виконання Позивачем зобов`язання за спірним Договором, не виконання якого унеможливлювало виконання Відповідачем (та/або призвело до порушення строку на виконання) 2 та 3 етапу робіт;

- зі змісту п. 6.8 Договору не вбачається залежність права Позивача на відмову від Договору лише після факту відмови останнього від прийняття робіт;

- незаконним є посилання суду першої інстанції на те, що Позивачем не надано обґрунтованого доказу на підтвердження факту невиконання Відповідачем робіт, передбачених п.п.2-3 Календарного плану в обумовлений сторонами строк та прийняття Позивачем робіт без підписання акту приймання передачі документів, так як станом на 09.11.2021 року між сторонами не підписано передбаченого п.3.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 08.09.2014 року) акту приймання-передачі документації, що свідчить про прострочення Відповідачем свого зобов`язання щодо виконання в цій частині робіт понад 10 календарних днів;

- оспорюване судове рішення не містить висновків щодо спростування обставин порушення Відповідачем строку на виконання умовно першого етапу робіт передбаченого пунктами 2-3 Календарного плану, що є порушенням п. 3 та п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України та недотримання рекомендацій викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року;

- твердження суду першої інстанції про наявність преюдиційного факту у справі №922/325/21 відносно дотримання строків виконання робіт за умовно першим етапом, передбаченим п.п.2-3 Календарного плану, є хибним, так як обставина порушення Відповідачем строків виконання означених робіт судом не досліджувалася.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 року у справі №922/4802/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/4802/21 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від сторін надійшли клопотання про проведення судового засідання у справі №922/4802/21 призначеного на 01.08.2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеозв`язку EasyCon.

До Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, за змістом якого останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оспорюване рішення залишити без змін.

Представник Позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції надав пояснення та доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники Відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні фактичні обставини справи:

- укладення між сторонами 08.01.2014 року договору виконання проектних та вишукувальних робіт №DES14.25 (далі - Договір), за змістом п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди додаткової угоди №1/DES14.25) Відповідач зобов`язався відповідно до завдання на проектування виконати вишукувальні роботи та роботи з проектування "Магістральна радіорелейна лінія зв`язку вздовж траси аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" від насосної станції НС12 (Херсонська обл., Високопільський район, с.Заградівка) до насосної станції НС13 (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.м.т.Ольшанське)" (далі - роботи), а Позивач зобов`язувався прийняти та оплатити їх;

- перерахування Позивачем відповідно до платіжного доручення від 23.05.2014 року №796 на користь Відповідача грошових коштів (попередньої оплати) в сумі 688 608,60 грн, які є вартістю робіт відповідно до п.3.1 Договору;

- укладення між сторонами додаткової угоди №1/DES 14.25 від 08.09.2014 року до Договору, якою з поміж іншого змінено ціну Договору з 688 608,60 грн на 709 215,70 грн;

- направлення Позивачем на адресу Відповідача листа від 09.11.2021 року №1/02.1-1800, за змістом якого Позивач повідомив Відповідача про відмову від Договору та зазначив про необхідність повернення останнім сплаченого Позивачем аванс у розмірі 688 608,60 грн;

- неповернення Відповідачем отриманих за умовами Договору від Позивача грошових коштів у розмірі 688 608,60 грн.

Позовні вимоги в суді першої інстанції обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов спірного Договору в частині порушення останнім строків виконання робіт за Договором більш ніж на 10 (десять) днів, що в свою чергу в силу п. 6.8 Договору надає право Позивачу з поміж іншого відмовитися від Договору та вимагати від Відповідача повернення сплачених Позивачем грошових коштів у розмірі 688 608,60 грн.

Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Позивач в даній ситуації не мав права на односторонню відмову від спірного Договору, так як Відповідач виконав роботи за Договором у повному обсязі, а факт порушення строків виконання робіт стався виключно з вини Позивача, оскільки останній в порушення норм Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи не замовив проведення державної експертизи спірного проекту будівництва.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що Позивачем не виконано покладеного на нього обов`язку щодо замовлення державної експертизи проектно-кошторисної документації, а тому в даному випадку має місце відстрочення обов`язку Відповідача виконати роботи у передбачений Договором строк.

Судом наголошено, що 08.01.2014 року між сторонами укладено аналогічні п`ять договорів на проектування "Магістральної радіорелейної лінії зв`язку вздовж траси аміакопроводу УДП "Укрхімтрансаміак" по одному договору на кожну ділянку: №DES14.22, DES14.23, DES14.24, DES14.25, DES14.26, при цьому, проектна документація по двом ділянкам, а саме відповідно до договорів №DES14.22, DES14.23 від 08.01.2014 року, пройшла державну експертизу, яка була замовлена та оплачена саме Позивачем. Таким чином, Позивач вже був замовником державної експертизи в спірних відносинах між сторонами, що відповідає приписам Порядку та умовам Договору.

Враховуючи означене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на 08.12.2020 року та 14.01.2021 року Відповідач не був таким, що прострочив виконання зобов`язання, а тому у Позивача не було підстав для односторонньої відмови від Договору, а отже і не виникло право вимагати від Відповідача повернення сплачених Позивачем грошових коштів у розмірі 688 608,60 грн.

Також, судом першої інстанції зазначено про наявність рішень суду, як першої так й апеляційної інстанції, зокрема, №922/325/21 (які набрали законної сили), що мають преюдиціальне значення по даному спору, а тому фактичні обставини, встановлені в означених судових рішеннях, не потребують повторного доведення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Водночас, відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічну вимогу має норма ст.188 ГК України.

Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм Цивільного та Господарського кодексів України, судова колгеія зазначає, що одностороння відмова від договору не може бути безумовною, а можлива лише у випадку порушення іншою стороною взятих на себе зобов`язань, та за умови встановлення договором такого права.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 року у справі №922/325/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 року, встановлені обставини укладення між сторонами 08.01.2014 року вищенаведеного Договору на виконання проектних та вишукувальних робіт №DES14.25, перерахування Позивачем за платіжним дорученням від 23.05.2014 року №796 передоплати в сумі 688 608,60 грн, а також повідомлення Позивачем Відповідачу листами від 08.12.2020 року №1/02.1-1514 та від 14.01.2021 року №1/02.1-44 про відмову від договору та вимогу повернути сплачений ним аванс через невиконання Відповідачем робіт у передбачений договором строк.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення на свою користь безпідставно отриманих коштів у розмірі 688 608,60 грн, 3% річних у розмірі 1581,05 грн та інфляційних втрати у розмірі 6197,48 грн в межах господарської справи №922/325/21 по спрору між тими ж сторонами, суд визнав їх необґрунтованими, встановивши, що Позивачем не виконано дій щодо замовлення державної експертизи проектно-кошторисної документації і прострочення Відповідача сталось у зв`язку з бездіяльністю самого Позивача.

Суд дійшов висновку, що станом на 08.12.2020 року та 14.01.2021 року Відповідач не був таким, що прострочив виконання зобов`язання, а тому відповідно у Позивача не було підстав для односторонньої відмови від договору за мотивами прострочення виконавця, суд визнав Договір діючим на момент розгляду справи, оскільки сторони не виконали всіх своїх зобов`язань за договором.

Судом в зазначеному рішенні встановлено, що календарним планом в редакції додаткової угоди №4/DES 14.25 від 06.07.2017 року передбачений останній етап робіт - проходження всіх необхідних експертиз у тому числі Державної експертизи проектно-кошторисної документації, проте Відповідач листом №14.06/2018-1 від 14.06.2018 року повідомляв Позивача про виконання робіт за Договором та готовність до передачі проектної документації, але за виключенням експертного звіту, оскільки замовником та платником експертизи є Позивач. Вказаний лист був отриманий Позивачем, але матеріали не містять доказів того, що на такий лист надавалась відповідь.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в межах даної справи, що зазначені обставини є преюдиційними та не потребують доведення в силу ст. 75 ГПК України.

Разом з тим, в межах даної справи Позивач, вимагаючи стягнути суму в розмірі 688 608 грн 60 коп, яку він сплатив у якості передоплати за Договором, вважає договір розірваним в силу реалізації ним права на відмову від договору на підставі його п.6.8 Договору через порушення Відповідачем строку виконання умовно першого етапу робіт, що визначений в п.п.2.3 Додатку №4 до Договору Календарного плану виконання робіт, що сплинув 07.02.2014 року.

Позивач вважав, що оскільки станом на 09.11.2021 року між сторонами не підписано акту-прийому документації, вказаної в п.п.2-3 Календарного плану, прострочення виконання Відповідачем зобов`язання складає більше 10 днів, тому листом від 09.11.2021 року Позивач відмовився від Договору, що зумовило виникнення у Відповідача обов`язку повернути отримані за Договором кошті протягом 5 робочих днів. Невиконання Відповідачем зазначеного обов`язку зумовило звернення Позивача до суду про стягнення відповідної суми.

Як вбачається зі змісту укладеного Договору, приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, 2 (два) примірника якого Виконавець передає Замовнику в день завершення останнього етапу виконання робіт відповідно до календарного плану виконання робіт. Разом з Актом Виконавець передає Замовнику проект "Магістральна радіорелейна лінія зв`язку вздовж траси аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" від насосної станції НС12 (Херсонська обл., Високопільський район, с.Заградівка) до насосної станції НС13 (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.м.т.Ольшанське)" та позитивний висновок державної експертизи щодо розробленої відповідно до даного Договору проектно-кошторисної документації (п.5.1).

Згідно з п.5.2. Договору Позивач протягом 15 робочих днів з дня отримання від Відповідача акту та позитивного висновку державної експертизи перевіряє його і здійснює одну з таких дій: - відправляє Виконавцю підписаний акт, що свідчить про прийняття Замовником від Виконавця відповідних робіт за Договором; - надає письмову вмотивовану відмову та відправляє Виконавцю обґрунтовані зауваження щодо виконаних робіт за цим Договором. Виконавець зобов`язаний усунути недоліки виконаних робіт без додаткової оплати у визначений Замовником строк. Без позитивного висновку державної експертизи щодо наданої проектно-кошторисної документації приймання робіт Замовником не здійснюється.

Датою прийняття робіт вважається дата підписання обома сторонами акту (п.5.3. Договору).

Виходячи зі змісту Додатку №4 до Договору «Календарний план виконання робіт» в редакції додаткової угоди від 09.07.2015 року, його пунктами 2 та 3 дійсно передбачено проведення розроблення технологічної частини проектоперевіркою раніше проведених розрахунків певно визначеного інтервалу траси з обов`язковим розрахунком кількості обладнання та зазначенням його типу і виробника, необхідного до закупівлі та подальшого встановлення на вказаному інтервалі, а також розроблення технічних завдань для подальшої оцінки технічного стану конструкцій існуючих щогл з розробкою звітів, технічних рішень тощо, зі строком виконання робіт 30 календарних днів з моменту підписання Договору.

Проте, як вбачається зі змісту наведених умов Договору, сторонами не узгоджено порядку здачі-прийняття саме зазначених проміжних робіт, зокрема, обов`язку Відповідача у засвідченні їх виконання шляхом складання та направлення Позивачу актів-прийому передачі, немає такого акту й в переліку п.5.2 Договору.

Щодо посилання Позивача у якості доказу наявності спірного обов`язку Відповідача на зміст п.3.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 08.09.2014 року щодо порядку перерахування авансового платіжу в розмірі 688608,60 грн Відповідачу протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі документації, вказаної в п.п.2,3 Календарного плану виконання робіт, то судова колегія вважає таке посилання безпідставним, оскільки: по перше-ці зміни стосуються порядку розрахунків, а не прийму-передачі робіт; по друге - на момент внесення цих змін спірні грошові кошти вже були перераховані Позивачем, отже зазначені в цьому пункті обставини мали настати; по третє - зміст зазначених пунктів 2 та 3 Календарного плану було радикально змінено за Додатковою угодою від 09.07.2015 року- як в часті зазначених в ньому робіт, так і строків їх виконання.

Крім того, як встановлено судами в межах справи №922/325/21, Позивач, звертаючись до Відповідача з листами від 08.12.2020 року №1/02.1-1514 та від 14.01.2021 року №1/02.1-44 про відмову від договору та вимогою про повернення сплаченого авансу, не вказував про порушення етапів робіт, а зазначав про не складення актів приймання-передачі виконаних робіт за розділом 5 Договору.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вимог Позивача до Відповідача щодо надання доказів виконання саме частини робіт за Договором, що передбачені в п.п.2,3 Плану, з урахуванням того, що умовами Договору порядок здачі цієї частини робіт не був передбачений, а на час складення нової редакції Календарного плану від 09.07.2015 року зазначений в ньому строк виконання щодо такої частини давно сплинув.

Судовими рішенням у справі №922/325/21 встановлено, що спір виник з вини самого Позивача, що не виконав відповідні умови Договору станом на червень 2018 року, що засвідчено в листі Відповідача №14.06/2018-1 від 14.06.2018 року, де він повідомляв Позивача про виконання робіт за Договором та готовність до передачі всієї проектної документації, але за виключенням експертного звіту, оскільки замовником та платником експертизи є Позивач.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази намагання Позивача отримати виконану Відповідачем проектну документацію (за винятком незамовленої Позивачем з власної вини експертизи), а навпаки, всі звернення Позивача зводяться до намагання неправомірно та з надуманих підстав відмовитись від обов`язків за Договором та повернути сплачені за його умовами кошти.

Отже звернення Позивача до Відповідача з повідомленням про відмову від Договору вже 09.11.2021 року за порушення Відповідачем умов Договору, яке мало місце начебто в лютому 2014 року (ще навіть до узгодження в липні 2015 року нової редакції Календарного плану) свідчить не про намагання Позивача захистити право, яке він вважає порушеним, а про намагання повернути виконане ним за договірним зобов`язанням за рахунок Відповідача, доказів порушення зобов`язання яким не встановлено.

Протягом розгляду справи ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не встановлено порушення з боку Відповідача прав та законних інтересів Позивача за спірним Договором, за захистом яких останній звернувся до суду в межах заявлених позовних вимог, отже вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих належним чином висновків суду першої інстанції у даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/4802/21 про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у розмірі 688 608,60 грн ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ вх.№557 Х на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/4802/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року у справі №922/4802/21 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" м.Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 01.08.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 28.12.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.І. Склярук