Рішення

від 27.12.2022 по справі 904/9794/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2022м. ДніпроСправа № 904/9794/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Тімочкіна М.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Дніпровської міської ради, 49000, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514

до відповідача - 1: РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕЛІГІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ЦЕРКВИ ІСУСА ХРИСТА СВЯТИХ ОСТАННІХ ДНІВ В УКРАЇНІ", 01004, м.Київ, вул. Терещенківська, 19А, код ЄДРПОУ 21655840

відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 49006, м.Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код ЄДРПОУ 39835428

про скасування державної реєстрації земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: Дроздова Тетяна Леонідівна

від відповідача-1: ОСОБА_1

від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - 1: РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕЛІГІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ЦЕРКВИ ІСУСА ХРИСТА СВЯТИХ ОСТАННІХ ДНІВ В УКРАЇНІ", відповідача - 2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 1, кадастровий номер 1210100000:02:135:0295, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень);

- судові витрати по справі стягнути на користь позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані самовільним зайняттям земельної ділянки.

Ухвалою суду від 30.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем була подана заява про забезпечення позову. Ухвалою суду від 10.02.2022 в задоволенні заяви Дніпровської міської ради від 21.12.2021 про забезпечення позову відмовлено в повному обсязі.

31.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. В задоволенні клопотання позивача було відмовлено, оскільки позивачем не витримано строк для надання відповіді приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П., про що було винесено протокольну ухвалу 10.02.2022.

19.01.2022 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, а у випадку встановлення судом порушених прав Дніпровської міської ради, застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що 10.06.2004 Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів Релігійному управлінню був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 080992, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000035. Державний акт був виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2003 № 2806, площа якої складає 0,3640 га, розташованої на території Бабушкінського району м.Дніпропетровська, Запорізьке шосе, кадастровий номер 1210100000:02:135:0295. Відповідач-1 звертає увагу на те, що земельна ділянка на момент її придбання Релігійним управлінням за договором купівлі-продажу не перебувала у комунальній власності.

31.01.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що згідно з даними Національної кадастрової системи України, як програмного забезпечення Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:135:0295 по шосе Запорізькому, 1 у м.Дніпрі зареєстрована 16.06.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державного акту від 10.06.2004 № 000035. Відповідач-2 звернув увагу суду на неможливість перевірки наявних відомостей про земельні ділянки у повному обсязі з причини пожежі в приміщенні будівлі ДП "Дніпроцивільпроект", де було розміщено фонд документації із землеустрою відділу у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та за наслідками якої була частково знищена документація.

31.01.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 в якій зазначено, що рішень міської ради щодо передачі земельної ділянки по шосе Запорізькому-1 у власність юридичній або фізичній особі - не виявлено. Позивач не знав та жодним чином не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, оскільки вона не була обізнана про існування договору купівлі-продажу та того факту, що відповідач-1 був не первісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку, що належить до комунальної власності міста.

09.02.2022 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача в яких зазначив, що позивачем був пропущений трирічний строк позовної давності.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі воєнний стан в Україні продовжені строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року. Відповідний Закон від 16.11.2022 № 2738-ІХ набрав чинності 18 листопада 2022 року.

02.03.2022 року Рада суддів України на своєму офіційному веб-сайті опублікувала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у відповідності до яких судам було рекомендовано (пункт 5): по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

У зв`язку з вищеозначеними обставинами 19.05.2022 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області слухання по справі було призначене на 09.06.2022 року.

09.06.2022 року ухвалою суду було відкладено слухання по справі на 07.07.2022 року. Судове засідання 07.07.2022р. не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному з 15.06.2022р. по 05.10.2022р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2022 слухання по справі було призначене на 17.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 року підготовче засідання по справі було призначене на 22.11.2022 року.

22.11.2022р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (повторно) у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Тетяни Павлівни правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та заява про продовження строків підготовчого провадження, у зв`язку з повторним поданням позивачем клопотання про витребування доказів.

22.11.2022р. від представника відповідача-1 надійшла заява про продовження строків підготовчого провадження.

На вимогу ухвали суду від 22.11.2022р. від представника позивача в судовому засіданні, 08.12.2022р., надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Тетяни Павлівни копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:135:0266, частина якої була предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 19.12.2003р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. та зареєстрованого за № 2806, укладеного між гр. ОСОБА_2 та Релігійним Управлянням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в України, які просить суд врахувати при розгляді даної справи.

Ухвалою суду від 08.12.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2022р.

21.12.2022р. до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з відсутністю порушених прав та інтересів позивача.

В судове засідання, 27.12.2022р., з`явились представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить електронний лист.

В судовому засіданні, 27.12.2022р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2003 між громадянином України ОСОБА_2 (продавець) та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність і сплачує визначену цим Договором договірну ціну частину земельної ділянки, загальною площею 0,364 га, розташованої на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, Запорізьке шосе (далі за текстом - «Земельна ділянка»). Земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 0,6177 га, яка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДВ № 117660, виданого 10 грудня 2003 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2003 року №11, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №041812, кадастровий номер 1210100000:02:135:0266. Згідно п.1.2 договору, за цим договором покупець одержує право власності на Земельну ділянку з моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Продавець свідчить і заявляє, що він є власником земельної ділянки і має на неї право власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ДВ № 117660, виданого 10 грудня 2003 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2003 року № 11, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 041812. (п.2.1. договору)

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2003р. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Камеко Т.П. 19.12.2003р. за реєстровим номером 2806. (а.с. 61-68)

10.06.2004 Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів був виданий Релігійному управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів в Україні державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 080992, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000035 (а.с.70)

З вказаного вище державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що він був виданий на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2003р. за №2806 щодо земельної ділянки площею 0,3640 га, розташованої на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська Запорізьке шосе. (а.с.70)

З плану меж земельної ділянки вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:135:0295. (а.с.71)

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що на особистому прийомі громадян під час виїзних зустрічей до представників міської ради звернувся гр. ОСОБА_3 (вх. № Б-3344/1 від 24.12.2020) з питання благоустрою території між «Епіцентром», ТЦ «АгроАльянс» та Комунальним закладом освіти «Навчально-виховний комплекс № 99 «багатопрофільна гімназія - школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Дніпровської міської ради.

Відповідно до листа департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради від 13.07.2021 № Б-744/1-1/09-21 у процесі перевірки стану цієї земельної ділянки було встановлено, що мова йде про ділянку, яка знаходиться з тильної сторони «Епіцентру», територія огороджена парканом та захаращена, ворота заперті на замок. За інформацією, наданою департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:135:0295, перебуває у приватній власності.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:135:0295, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,364 га, належить на праві приватної власності Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих останніх Днів в Україні, код ЄДРПОУ 21655840.

При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку відсутні.

Відповідно до листа відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.11.2021 № 18-4-0.38-1250/107-21, згідно з даними Національної кадастрової системи України, як програмного забезпечення Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:135:0295 по шосе Запорізькому, 1 у м. Дніпрі зареєстрована 16.06.2004 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та державного акту від 10.06.2004 № 000035.

Крім того, листом повідомлено, що у зв`язку з тим, що 04.08.2008 в приміщенні будівлі ДП «Дніпроцивільпроект» за адресою: АДРЕСА_2 , де було розміщено фонд документації із землеустрою відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, сталась пожежа, даний фонд було частково знищено, у тому числі Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, примірники державних актів на право приватної власності на землю, примірники державних актів на право постійного користування землею, примірники договорів оренди землі, примірники документації із землеустрою. Виконати перевірку наявних відомостей про земельні ділянки в повному обсязі не вбачається можливим.»

Матеріалами справи встановлено, що відчуження земельної ділянки № 1210100000:02:135:0266 площею 0,6177 га на аукціоні на користь ОСОБА_2 відбулося на підставі та у відповідності до рішення Дніпропетровської міської ради (XXIV скликання) від 08.10.2003 року № 22/12 «Про продаж земельної ділянки на аукціоні». (а.с.231)

Продаж земельної ділянки № 1210100000:02:135:0266 площею 0,6177 га було оформлено протоколом № 1 ходу торгів на аукціоні з продажу земельної ділянки від 17.11.2003р., затвердженого головою комітету комунальної власності міської ради - В.М.Федоренко (а.с.232-234)

Правовідносини між ОСОБА_2 (покупцем) та Дніпровською міською радою (продавцем) були оформлені шляхом укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2003 року № 11, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 15679. (а.с.226-229)

В подальшому частина земельної ділянки № 1210100000:02:135:0266 площею 0,364 га, яка належала на праві приватної власності, була відчужена ОСОБА_2 (продавець) на користь Релігійного управління (покупець) на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2003р. № 2806, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Камеко Т.П.

10.06.2004р. Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів відповідачу-1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 080992, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000035. Земельна ділянка має площу 0,3640 га, розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, Запорізьке шосе, має кадастровий номер 1210100000:02:135:0295.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються. (ст.78 Земельного кодексу України)

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Згідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч.1 ст.126 Земельного кодексу України)

Отже, відчуження земельної ділянки № 1210100000:02:135:0266 площею 0,6177 відбулось на підставі власного рішення позивача на користь ОСОБА_2 , який в подальшому здійснив відчуження частини даної земельної ділянки відповідачу-1, який набув право власності на земельну ділянку у порядку та у межах норм, визначених положеннями ст.ст.78, 80, 125 та отримав документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, передбачений ч.1 ст.126 Земельного Кодексу України.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правовий висновок викладено в пунктах 55-56 постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18)

Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження Позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У пункті 8.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/183 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З наведеного вище судом вбачається, що у позивача відсутнє порушене право та/або майновий інтерес, оскільки відчуження земельної ділянки було здійснено позивачем.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги Дніпровської міської ради є безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, а тому в задоволенні позовних вимог підлягають відмові.

Щодо застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору, заявленою відповідачем-1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17).

Відповідно до статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі «ЄСПЛ») як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) (постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відтак, при застосуванні позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю через відсутність порушеного права, позовна давність у цій справі не застосовується.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2022

Суддя С.П. Панна