Рішення

від 23.10.2007 по справі 20-5/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2007 р.

справа № 20-5/387

За позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

до Дочірнього підприємства

„Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України „Ресурси” (99011

м. Севастополь, вул. Пушкіна, 10); 

Відкритого акціонерного товариства

„Райффайзен Банк „Аваль” в особі Севастопольської філії ВАТ  „Райффайзен Банк „Аваль” (99011 м.

Севастополь,  вул. Володарського, 10)

          про визнання недійсним договору

застави

                             Суддя:   І.В. Євдокимов

Представники сторін:

Позивач - не з'явився,  ФОП ОСОБА_1;

Відповідач - Черних Віктор

Іванович, представник, довіреність № 22 від 22.05.07, ДП "Севастополь -

Ресурси" Державного підприємства МВС України "Ресурси";

Відповідач - Лавров Олексій

Володимирович, представник, довіреність № 3530 від 29.11.06, ВАТ

"Райффайзен Банк Аваль" в особі Севастопольської філії;

          Суть спору:

Позивач, СПД ОСОБА_1,

звернувся   до господарського суду м.

Севастополя  з позовом  до відповідачів, Дочірнього підприємства

„Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України „Ресурси”; Відкритого

акціонерного товариства „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Севастопольської філії

ВАТ  „Райффайзен Банк „Аваль”, про

визнання недійсним договору застави № 04/137-05 від 22.06.2005, укладеного на

забезпечення кредитної лінії за договором № 04/137-04 від 27.12.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

спірний договір протиріччіть діючому законодавству України, у зв'язку з тим, що

дії відповідачів були спрямовані на позбавлення права власності позивача на

майно, що стало предметом застави.

Відповідачі позовні вимоги не

визнали, мотивуючі свої заперечення тим, що обладнання, яке належить позивачу

нікому у заставу не передавалось.

Представник позивача  на оголошення вступної та резолютивної

частини рішення не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представникам сторін в судовому засіданні

роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22

Господарського процесуального кодексу 

України.

Заслухавши представників сторін,

дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2005 між позивачем та ДП

„Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України „Ресурси” був

укладений договір № 200420-АО на оренду обладнання, згідно з яким позивач

передав, а ДП „Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України

„Ресурси” прийняло обладнання для здійснення проведення технічного огляду

автомобілів та зобов'язався щомісячно сплачувати оренду плату.

27.12.2004 між ДП

„Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України „Ресурси” та  ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі

Севастопольської філії ВАТ  „Райффайзен

Банк „Аваль” був укладений кредитний договір № 04/137-04 про надання

невідновлюваної кредитної лінії та додаткової угоди до нього від 22.06.2005,

про збільшення кредитного ліміту до 749085,00 грн.

На виконання зобов'язань позивача

по вказаному договору 22.06.2005 був укладений договір застави основних

засобів.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 574 Цивільного

кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.  До застави, яка виникає на підставі закону,

застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі

договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного

кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні

папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути

звернене стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи

у заставу Севастопольської філії ВАТ 

„Райффайзен Банк „Аваль” було передано технологічне обладнання лінії

інструментального контролю технічного обладнання. Обладнання, передане в

заставу банку, належало на праві власності ДП „Севастополь-Ресурси” Державного

підприємства МВС України „Ресурси” та перебувало у підприємства на балансі.

Обладнання, яке було орендовано по

договору оренди між ДП „Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС

України „Ресурси” та позивачем, відповідно до акту прийому-передачі, є

власністю позивача, та до майна, яке було у заставі не відноситься, що

підтверджується актом прийому-передачі 

від 30.03.2005, наданим позивачем та переліком заставного майна до

договору № 04/137/05 (а.с. 24-28).

Таким чином, суд дійшов висновку

про те, що право позивача на володіння та розпорядження його  власністю порушено не було.

Згідно з частиною 3 статті 215

Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена

законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах,  встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний

правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216

Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,

крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала

на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

Згідно з 6. 20 Роз'яснень Вищого

господарського суду України №  02-5/111

від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням угод недійсними” недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне

за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений у

законі (стаття 45 Цивільного кодексу). Виходячи з цього, господарський суд,

приймаючи рішення про недійсність угоди, укладеної сторонами з порушенням

установленої законом форми, повинен керуватися законодавчим актом, який прямо

передбачає такі наслідки порушення форми даного виду угод.

Крім того, на даний момент

зобов'язання ДП „Севастополь-Ресурси” Державного підприємства МВС України

„Ресурси” по кредитному договору від 27.12.2004 виконані повністю, на підставі

чого, договір застави припинив свої дію.

Згідно зі ст. 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на 

які  вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд 

приймає  тільки  ті 

докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає позов не

обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 22, 33, 34, 49,  82 -85

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                   

І.В.  Євдокимов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

29.10.2007

Розсилка:

1.          СПД ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

2.          ДП „Севастополь-Ресурси” Державного

підприємства МВС України „Ресурси” (99011 м. Севастополь, вул. Пушкіна, 10);

3.          ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі

Севастопольської філії ВАТ  „Райффайзен

Банк „Аваль” (99011 м. Севастополь,  вул.

Володарського, 10)

4.          Справа

5.          наряд