Ухвала

від 29.12.2022 по справі 160/5352/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/5352/22

адміністративне провадження № К/990/36459/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року у справі № 160/5352/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0013060705 від 24.01.2022 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4203058,75 грн. (3362447,00 грн. сума основного зобов`язання та 840611,75 грн. - сума штрафних санкцій). Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року у справі № 160/5352/22.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України у зв`язку із застосування судами попередніх інстанцій вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 та п. 201.1 статті 201 ПК України (враховуючи вимоги п. 44.1 статті 44 ПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 826/8114/15, від 04.09.2018 року у справі № 825/1153/17, від 31.03.2020 року у справі № 824/434/15-а, від 21.02.2020 року у справі № 826/17443/15, від 03.08.2020 року у справі № 825/7917/17, від 11.08.2020 року у справі № 560/48/19, від 03.09.2019 року у справі № 810/3790/17, від 08.12.2020 року у справі № 1.380.2019.005426, від 01.02.2021 року у справі № 826/12509/18, від 21.01.2021 року у справі № 813/2204/17, від 01.10.2019 року у справі № 816/434/18, а також у постановах у Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11, від 22.11.2016 року у справі № 826/11397/14, від 24.05.2016 року у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 року у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 року у справі 21-2430а16. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Касаційну скаргу у цій справі контролюючим органом подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 року через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України. Зокрема, за результатами перевірки поданої касаційної скарги судом встановлено, що обґрунтовуючи обрану підставу касаційного оскарження посилався на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження, а наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду були безпідставними і касаційну скаргу повернуто скаржнику. При цьому скаржнику було наголошено на необхідності дотримання вимог процесуального закону щодо належного викладення та обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також на необхідності доведення подібності правовідносин у справах.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення номерів та дат ухвалення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги з`ясовано, що вдруге подана касаційна скарга є ідентичною первісно поданій в частині викладення підстав касаційного оскарження і не усуває раніше встановлених ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 року у цій справі недоліків, оскільки побудована на цитуванні норм податкового й пов`язаного із ним законодавства, а також висновках акта перевірки, якими встановлені порушення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки. До того ж, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду є безпідставними. Загалом касаційна скарга побудована на незгоді із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам в частині підтвердження реальності господарських операцій і не містить доводів щодо подібності правовідносин, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

До того ж, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження неврахуванням судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду як таких загалом, є недоведеними, оскільки приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 09.03.2021 року у справі №826/7270/18, від 04.08.2021 року у справі №826/8900/17, від 14.09.2022 року у справі №580/2591/19, від 09.07.2020 року у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 року у справі № 817/992/15. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування таких висновків Верховного Суду судами попередніх інстанцій, та в чому полягає необхідність врахування інших висновків Верховного Суду, викладених в постановах, зазначених скаржником.

Отже скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалі Верховного Суду від 08.12.2022 року і не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону в частині належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року у справі № 160/5352/22 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва