Рішення

від 13.01.2022 по справі 759/26253/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26253/21

пр. № 2/759/1568/22

13 січня 2022 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва, в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 через представника адвоката Воронова Є.Є. звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що працює в Центрі позашкільної роботи Святошинського району міста Києва на посаді керівника гуртка.

Від директора Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва Н. Савенко ОСОБА_1 отримала повідомлення

від 02 листопада 2021 року № 187 щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 з проханням до 05 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення або довідку про наявність медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. У разі ненадання відповідних документів, позивачку буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Так, згідно з наказом директора Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва Н. Савенко від 05 листопада 2021 року

№ 105-К ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Позивачка вважає незаконним відсторонення її від роботи та припинення виплати заробітної плати, а тому просить суд визнати неправомірним та скасувати наказ від 05 листопада 2021 року № 105-к.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва

від 23 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від керівника Центру позашкільної надійшов відзив, в якому зазначено, що директор закладу діяла відповідно до вимог законодавства України та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог як безпідставних та необґрунтованих.

У відповіді на відзив позивачка зазначила, що з доводами відповідача не погоджується, оскільки вимоги законодавства України, на підставі яких діяв відповідач, суперечить Конституції України.

Дослідивши докази та інші матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний наказ від 05 листопада 2021 року № 105-К був виданий на виконання пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

(далі - Постанова КМУ № 1236), наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ МОЗ № 2153).

Відповідно до пункту 416 Постанови КМУ № 1236, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я

від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Зі змісту абзацу другого пункту 416 Постанови КМУ № 1236 вбачається, що керівникам потрібно забезпечити відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, зокрема, на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ (далі - Закон № 1645).

Згідно зі статтею 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами частини першої статті 12 Закону № 1645 обов`язковими профілактичними щепленнями, що включаються до календаря щеплень є щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

Разом з цим, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону № 1645).

Наказом МОЗ України № 2153 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням підлягають, зокрема, працівники закладів загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти незалежно від типу та форми власності.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (частина перша статті 4 Цивільного кодексу України).

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень розділу II «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» Конституції України, зокрема, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (частини перша, друга статті 43).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України)

Згідно з частиною першою статті 64 Основного Закону України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За юридичною позицією Конституційного Суду України, обмеження можуть встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (рішення КСУ від 1 червня

2016 року № 2-рп/2016).

Відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати відповідач СНВК «ДНЗ-ЗНЗ «Лісова казка» здійснив на підставі зазначеного матеріального законодавства, метою якого було забезпечення епідемічного благополуччя населення України та запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак, внаслідок такого відсторонення позивачка була позбавлена професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що є порушенням її права на працю, гарантованого Основним Законом України та непропорційним втручанням держави.

Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони і інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України).

Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

від 01 листопада 1996 року № 9 у разі, якщо діючий закон чи нормативно-правовий акт суперечить Конституції України в усіх необхідних випадках слід безпосередньо застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу директора Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва Н. Савенко «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05 листопада 2021 року № 105-К підлягає задоволенню.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати та відповідно отримувати заробітну плату і відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»).

Середньомісячна заробітна плата позивачки становить 23296 грн 45 коп. (нарахована заробітна плата за: вересень 2021 року - 22494 грн 45 коп.; жовтень - 24098 грн 45 коп., що підтверджено довідкою Центру позашкільної роботи Святошинського району в місті Києві від 09 листопада 2021 року).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата позивачки становить 1109 грн 35 коп. ((22494,45+24098,45):42).

Кількість робочих днів з часу відсторонення позивачки від роботи та дати постановлення судового рішення становить 70 днів. Сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 77654 грн 50 коп., яка підлягає стягненню з відповідача Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва на користь позивачки.

Позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5700 гривень.

Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачкою до позову долучено Акт виконаних робіт від 11 листопада 2021 року №1/21 вартість яких склала 3000 гривень.

Отже вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, відповідно до наведених вище висновків суду.

На підставі статей 3, 8, 43, 64 Конституції України статті 235 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 5, 10-13, 137, 259, 263-265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Центра позашкільної роботи Святошинського району міста Києва «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05 листопада 2021 року № 105-К.

Стягнути з Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва (ЄДРПОУ 22869738, адреса: місто Київ, вулиця Леся Курбаса, будинок № 7-Г) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 77654 (сімдесят сім тисяч шістсот п"ятдесят чотири) грн 50 коп. з урахування необхідності сплати обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва (ЄДРПОУ 22869738, адреса: місто Київ, вулиця Леся Курбаса, будинок № 7-Г) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сенько М.Ф.