Рішення

від 20.12.2022 по справі 677/1181/22

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/1181/22

Провадження № 2/677/614/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

20.12.2022 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді: Шовкуна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць Л.В.,

учасники справи (сторони):

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Горбач О.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Красилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

22.09.2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Щиголь В.В. звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 16.07.2019 року ОСОБА_2 обіймав посаду директора державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі - ДСП «Північна Пуща»), що підтверджується наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 15.07.2019 року № 124-ОС та наказом виконувача обов`язків директора ДСП «Північна Пуща» від 15.07.2019 року № 136-ОС. Термін дії контракту становив з 16.07.2019 року до 16.07.2024 року.15.09.2022 року голова ДАЗВ прийняв наказ № 95-ОС «Про розірвання контракту та звільнення з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 » (далі - Наказ № 95-ОС, Оскаржуваний наказ). Зазначеним Наказом достроково 15.09.2022 року розірвано Контракт з директором Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» ОСОБА_2 , та звільнено з зазначеної посади з підстав, передбачених Контрактом, п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає Наказ № 95-ОС протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У преамбулі Наказу № 95-ОС вказано, як правову підставу постановлення оскаржуваного наказу невиконання пунктів 7, 10 та 7.12 розділу 2 Контракту, що призвело до невиконання зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Відповідно до п. 8 ч. ст. 36 Кодексу Законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).

У пункті 8 частини 1 статті 36 КЗпП України серед підстав припинення трудового договору зазначені ті, що передбачені контрактом.

Відповідно до п. 16 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при прийомі на роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 19.03.1993 року, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті При цьому, розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

Так, для звільнення позивача відповідач вказує дві підстави, передбачені п.п. «в», «ж» п. 27 Контракту № 1 від 15.07.2019 року.

Підпунктом «в» п. 27 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади до закінчення терміну його дії у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів, та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.

Підпунктом «ж» п. 27 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади до закінчення терміну його дії у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Серед зазначених у оскаржуваному наказі підстав зазначено лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, лист Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 № 7-25/2671, службова записка від 15.09.2022 № СЗ-80-22, зміст даних документів на даний час позивачеві невідомий, однак є очевидним, що підставою для звільнення відповідачем не зазначено конкретні акти перевірок на дотримання норм підпунктів «в», «ж» пункту 27 розділу 5 Контракту позивачем, що свідчить про безпідставність оскаржуваного наказу. Відповідачем не надано доказів невиконання умов контракту позивачем, крім того жодних документів з приводу застосування до нього заходу дисциплінарного стягнення за визначені у оскаржуваному наказі порушення, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Позивачу не було надано можливість подати письмові пояснення з приводу обставин, у створенні яких фактично звинувачують позивача.

Крім того, істотним порушенням процедури звільнення позивача є розбіжність у підставах наказу у часовому відрізку, а саме: для погодження звільнення із місцевою державною адміністрацією відповідач звернувся 13.09.2022 року, лист Вишгородської районної військової адміністрації № 7-25/2671 датується 13.09.2022 р., а однією з підстав для звільнення є службова записка від 15.09.2022 року № СЗ-80-22, тобто фактично один з документів, який став підставою для звільнення був виготовлений вже після фактичного погодження державною адміністрацією звільнення позивача. Більш того, лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, який є основною підставою для оскаржуваного наказу датується 13.09.2022 року, тобто тим самим днем, що й погодження звільнення державною адміністрацією. Очевидним є порушення відповідачем порядку звільнення, а саме - погодження такого звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення ,з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи. У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставами для постановлення наказу були: лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 № 1-15/706/1, лист Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 № 7-25/2671, службова записка від 15.09.2022 № СЗ-80-22. З вищеназваними документами позивача не ознайомлювали, тому 16.09.2022 року в інтересах позивача адвокат Щиголь В.В. звернувсь із відповідними адвокатськими запитами до Державного агентства України з, управління зоною відчуження та Вишгородської районної військової адміністрації щодо надання копій вищевказаних документів.

У свою чергу, в статті 62 Конституції України втілена презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Більш того, дія презумпції невинуватості поширюється не лише на кримінальні провадження, а й на цивільні справи.

Позивач є законослухняним громадянином, з повагою ставиться до прав, свобод та законних; інтересів людини і громадянина, дотримується професійно-етичних вимог, відповідально, сумлінно та доброчесно виконує повноваження директора ДСП «Північна Пуща», постійно підвищує свій культурний рівень, рівень професійного розвитку, поліпшує свої вміння, знання і навички відповідно до функцій та завдань за посадою.

На підставі зазначеного, представник позивача просить визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження «Про розірвання контракту та звільнення з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 від 15 вересня 2022 року № 95-ОС; поновити ОСОБА_2 на посаді директора державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща».

26.09.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

09.11.2022 року задоволено клопотання голови Державного агентства України з управління зоною відчуження про участь представника відповідача Державного агентства України з управління зоною відчуження у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.12.2022 року задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Фоменка Д.А. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Аргументи учасників справи

17.10.2022 року до суду надійшов відзив на позов від 13.10.2022 року за № 2279/1-22 , представника відповідача Державного агентства України з управління зоною відчуження Горбача О.С., в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, неаргументованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що у зв`язку надходженням до ДАЗВ скарги громадської організації «НОН-СТОП» від 25.08.2022 року № 68-ГО/3Г-22, у якій наведені факти про можливе вчинення корупційних (пов`язаних з корупцією) правопорушень працівниками ДСП «Північна Пуща», з метою перевірки зазначеної інформації, відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, було призначено проведення службового розслідування стосовно директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 та створено відповідну комісію. 13.09.2022 року від ДСП «Північна Пуща» отриманий лист № 1-15/706/1, в якому зазначалося, що під час підготовки фінансових документів відповідно до доручення комісії, з проведення службового розслідування, встановлено наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості, а також заборгованості перед державним бюджетом. Заборгованість виникла внаслідок систематичного невиконання своїх службових обов`язків керівництвом підприємства. Зазначене призвело до невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам.

Стосовно звільнення позивача зазначив, що Контракт між ДАЗВ та ОСОБА_2 було укладено 15.07.2019 року строком на 5 років (по 16.07.2024 року). Відповідно до підпункту «в» пункту 26 Контракту, останній припиняється до закінчення терміну дії у випадках, передбачених п.п. 27, 28 Контракту. Пунктом «в» розділу 27 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний, до закінчення дії у разі невиконання ДСП «Північна Пуща» зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. Пунктом «ж» розділу 27 Контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний, до закінчення дії у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Наказом ДАЗВ від 15.09.2022 року № 95-ос було достроково розірвано контракт та звільнено з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 . Підставами для звільнення виступили лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, лист Вишгородської військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671 та службова записка від 15.09.2022 № СЗ-80-22. Зокрема, в пунктах 7.10 та 7.12 Контракту передбачено обов`язок для Позивача своєчасно інформувати ДАЗВ про проблеми, що потребують його втручання та надавати пропозиції для вирішення проблеми (пункт 7.10) та вживати заходи щодо погашення простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості та недопущення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам (пункт 7.12), що не були виконані Позивачем.

Листом Вишгородської військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671 було погоджено звільнення (розірвання контракту) з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 , відповідно статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року № 818 «Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших Центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203» (далі - Постанова). Службовою запискою головного спеціаліста відділу економіки та фінансів Прядко І.С. від 15 09 2022 № СЗ-80-22 до Голови ДАЗВ було висловлено пропозиції з вжиття заходів для розробки та надання плану робіт для погашення простроченої кредиторської заборгованості. Листом ДСП «Північна Пуща» від 13 09.2022 року № 1-15/706/1) повідомлено ДАЗВ про виявлення під час службового розслідування, при підготовці фінансових документів на доручення комісії, значної дебіторської та кредиторської заборгованості, а також заборгованості перед державним бюджетом.

Зокрема, в результаті дій позивача було виявлено заборгованості, а саме: перед Іванківським міжрегіональним відділенням ДВС - 201909,24 грн.; перед Північним офісом Держаудитслужби України - 1154092,43 грн., перед УПФУ в Іванківському р-ні - 1361534,47 грн.; по заробітній платі (серед яких - заробітна плата, лікарняні, декретні, премії) в розмірі 16 446 299, 15 грн.; компенсації продуктів харчування - в розмірі 176312,44 грн.; винагорода по ЦПД - в розмірі 5908956, 07 грн.; військовому збору - в розмірі 37218,87 грн.; ПДФО - в розмірі 446616,32 грн.; ЕСВ в розмірі 547205,57 грн.; профсоюзному збору в розмірі 124269,85 грн.; утримань за виконавчими листами в розмірі 178622,67 грн.; ПФУ (пільгові пенсії по списку №1) в розмірі 1316534,47 грн.; спецкористування лісових ресурсів в розмірі 639791,80 грн.; частина чистого прибутку в розмірі 2110452,00 грн.; податок на прибуток в розмірі 532281,50 грн.; по розрахункам з національними постачальниками дебіторська заборгованість становить 471497,98 грн., кредиторська заборгованість - 13411666,63 грн.; по розрахункам з національними покупцями дебіторська заборгованість становить 704076,67 грн., кредиторська заборгованість - 3330593,18 грн. Отже, дії Позивача на посаді директора Підприємства протягом останніх трьох років призвели до значних збитків, що заважають ефективному та безперебійному функціонування ДСП «Північна Пуща».

Зазначив, що висловлювання Позивача про порушення порядку звільнення не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що службова записка від 15.09.2022 року № СЗ-80-22 до Голови ДАЗВ, в якій висловлено пропозиції з вжиття заходів для розробки та надання плану робіт для погашення простроченої кредиторської заборгованості у зв`язку з виявленням заборгованості ДСП «Північна Пуща» та яка є однією з підстав для видачі наказу порушує порядок звільнення, а саме його погодження.Вищезазначене не відповідає дійсності. Службова записка від 15.09.2022 № СЗ-80-22 має на меті вжиття заходів для погашення заборгованості ДСП «Північна Пуща».Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

З приводу посилань Позивача на пункт 6 «Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» зазначив, що погодження отримано листом Вишгородської військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671, чим було дотримано вимоги статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Постанови. Отже, ДАЗВ було звільнено Позивача з займаної посади у встановленому законодавством порядку. У зв`язку з наведеним, представник відповідача ОСОБА_4 просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

21.10.2022 року представник позивача ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що оскаржуваний наказ суперечить викладеним у відзиві відповідачем фактичним обставинам, а саме: відзиві відповідач зазначає: «Заборгованість виникла внаслідок систематичного невиконання своїх службових обов`язків керівництвом Підприємства. Зазначене також призвело до невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам» (абзац 7 сторінки 2 відзиву). У такому разі, слідує, що позивач де-факто був звільнений з посади саме за систематичне невиконання своїх службових обов`язків, що відповідно є іншою підставою звільнення має свою специфіку реалізації. Чинним Кодексом законів про працю України передбачено, що строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Зазначив, що до дисциплінарної відповідальності позивач не притягався, докази протилежного відповідачем не надано. Крім того, факт систематичності невиконання позивачем своїх службових обов`язків у будь-якому розумінні передбачає - вчинення таких дій два і більше разів.Формулювання об`єктивного прояву систематичності порушень в трудових спорах закріплено у п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, який передбачає розірвання контракту (договору) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у разі систематичного невиконання особою без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до особи раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Систематичність в контексті даної норми трудового права означає, що працівник може бути визнаний таким, що систематично порушує трудову дисципліну, правила трудового розпорядку та/або покладені на нього трудові обов`язки, якщо він вже має не погашене дисциплінарне стягнення за вказані вище порушення трудового законодавства, накладене у відповідності до чинного трудового законодавства, і знову протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення за перше порушення, знову вчинив порушення трудового законодавства. Саме таке тлумачення систематичності у контексті п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підтвердив Верховний Суд України у пункті 23 постанови Пленуму № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпПП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. Тобто, щоб стверджувати про системність порушень позивача, крім належної фіксації факту кожного із порушень, наявною повинна бути не фактична (ідеальна) множинність таких порушень, а послідовна, з відстанню в часі не більше року належним чином зафіксована множинність порушень трудового законодавства.Звільнення працівника за систематичне не виконання покладених на нього обов`язків допускається виключно після застосування до нього першого дисциплінарного або іншого (наприклад, передбаченого контрактом) стягнення, яке на час звільнення повинно бути не погашеним та врахованим власником або уповноваженим ним органом у систему порушень працівника.Таким чином, звільнення за систематичне порушення посадових/трудових обов`язків можливе лише щодо працівників, які вже притягались до відповідальності, однак такі заходи відповідальності не мали належного впливу на працівника та порушення повторилось.Разом з тим, для підтвердження вини працівника роботодавцю необхідно не лише провести внутрішнє розслідування, а й зажадати та проаналізувати письмові пояснення працівника на підставі ст. 149 КЗпП, врахувати всі існуючі обставини виявлених порушень.Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження систематичності невиконання позивачем своїх обов`язків, покладених на нього контрактом, зокрема документів з приводу застосування до нього заходу дисциплінарного стягнення за наведені у відзиві порушення, з дотриманням вимог чинного законодавства. Також, відповідачем не надано самих матеріалів перевірок, проведених за фактами вказаних порушень, а також доказів забезпечення позивачу можливості подати письмові пояснення з приводу обставин, які стали підставою для його звільнення. У зв`язку з наведеним, просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного агентства України з управління зоною відчуження у справі № 677/1181/22, допустити негайне виконання судового рішення у справі про поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_2

01.11.2022 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив (№ 2430/11-22 від 31.10.2022 року), у яких представник відповідача зазначив, що ДАЗВ не погоджується з наведеними Відповідачем аргументами, поясненнями, викладеними у відповіді, з огляду на наступне. Твердження Позивача про суперечливість наказу ДАЗВ від 15.09.2022 року № 95-22, та заява про те, що він фактично був звільнений за систематичне невиконання обов`язків спростовуються наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливо. Формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі, дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 року по справі № 463/3091/15 вказав, що для припинення контракту, як особливою форми трудового договору наявність чи відсутність вини працівника не є визначальним фактором, має значення лише сам факт порушення та настання події, визначеної в контракті як додаткова підстава для звільнення, а «встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу». Контракт між ДАЗВ та ОСОБА_2 було укладено 15.07.2019 р. строком на 5 років (по 16.07.2024 р.). Наказом ДАЗВ від 15.09.2022 року № 95-ос було достроково розірвано контракт та звільнено з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 відповідно до умов Контракту, які передбачені пунктами «в», «ж» розділу 27 Контракту, пунктами 7.10, 7.12 Контракту. Позивач не спростовує факт виникнення заборгованості на Підприємстві, не надавав пропозиції з погашення та не надавав жодних пояснень під час службового розслідування, що передувало його звільненню. Також, Позивач укладав контракт з ДАЗВ, свідомо приймав на себе обов`язки, які несе посада керівника Підприємства та санкції, які він буде нести за їх невиконання. Розмір заборгованості, наведеної в листі ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1 свідчить про систематичне невиконання Позивачем своїх обов`язків. Отже, ДАЗВ, керуючись контрактом та трудовим законодавством звільнили ОСОБА_2 з займаної посади.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Фоменко Д.А. 11.11.2022 року надав пояснення третьої особи, у яких вказав, що вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню. Вказав, що звільнення ОСОБА_2 відбулось у зв`язку з невиконанням ним, як директором ДСП «Північна Пуща» пунктів 7.10 та 7.12 розділу 2 Контракту, що призвело до невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, невиконання обов`язків щодо виплати заробітної плати працівникам, допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Верховних суд в постанові від 08.04.2020 року у справі № 357/11936/18 зазначив, що у разі звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, незалежно від фактичної підстави розірвання контракту пріоритет мають положення контракту, а не норми КЗпП України. Верховний Суд зазначив, що звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового характеру, тому неправильним є застосування судами щодо спірних правовідносин положень ст. 148, 149 КЗпП України, а також надання оцінки діям роботодавця з урахуванням вказаних статей. В даному випадку звільнення директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 відбулось на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тому не носить характеру дисциплінарного стягнення а є звільненням за невиконання умов контракту. З огляду на зазначене, відсутність актів перевірок щодо позивача, а також відсутність документів з приводу застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення не може свідчити про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, оскільки його звільнено не за дисциплінарний проступок, а у зв`язку з порушенням умов контракту. Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 30.08.2018 року по справі № 463/3091/15, представник третьої особи вказав, що звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, з підстав, передбачених умовами Контракту; позивачем не надано суду жодного доказу, на підтвердження протиправності його звільнення, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Також, представником відповідача ОСОБА_4 14.11.2022 року подані додаткові пояснення по суті справи, згідно з якими, відповідач вважає необхідним підкреслити, що Позивача звільнено саме на підставі п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, пп. «в» п. 26 та пп. «в», «ж» п. 27 Розділу 5 Контракту, а не за результатами службового розслідування, призначеного Наказом ДАЗВ № 85-22 від 31.08.2022 року, не на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП - систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, як стверджує Позивач у відповіді на відзив. Згідно з позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 29.05.2019 року у справі № 452/970/17: «звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень». При звільнення позивача вимогу щодо визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник дотримано належним чином. Відповідач також звернув увагу, що у відповіді на відзив Позивач спотворює фактичні обставини справи та помилково стверджує, що його звільнення відбулось у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків. Таке твердження Позивача повністю суперечить змісту оскаржуваного наказу про звільнення та ґрунтується на вирваному з контексту реченні з відзиву на позовну заяву, а не на первинних адміністративних документах. Відповідач наголошує, що звільнення Позивача відбулось у зв`язку з порушенням останнім конкретних умов Контракту та з підстав, визначених Контрактом, а не систематичним невиконанням Позивачем без поважних причин посадових обов`язків. Твердження про «систематичне невиконання посадових обов`язків» не знаходить свого відображення в жодних адміністративно-розпорядчих документах Відповідача щодо звільнення. Відповідач звертає увагу, що належним та допустимим доказом допущення Позивачем порушень Контракту є лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, який безпосередньо відображено в наказі про звільнення. Відповідно до змісту вказаного листа, в.о. директора ДСП «Північна Пуща» повідомив відповідача про те, що ним було виявлено значну дебіторську та кредиторську заборгованість, а також заборгованість перед державним бюджетом. Обставини, наведені у листі від 13.09.2022 року № 1-15/706/1 підтверджені доданими до нього фінансово-господарськими та бухгалтерськими документами. Отже, лист ДСП «Північна Пуща» з додатком є належними та допустимими доказами наявності порушень умов Контракту, невиконання зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, допущення зростання обсягів простроченої заборгованості. Відповідач також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.08.2018 року № 463/3091/15, відповідно до змісту якої лист Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова від 20.03.2013 року та доповідна записка Департаменту взаємодії з підприємствами базових галузей щодо наявності заборгованості визнані належними підставами для звільнення. ОтжеЮ встановлення порушень умов Контракту не потребує окремого службового розслідування. Відповіда окремо наголошує, що підставою звільнення є саме лист ДСП «Північна Пуща», складений в процесі службового розслідування, а не акт (висновок) за результатами проведення перевірки. Лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року не є оформленим результатом службового розслідування. До даних відносин не застосовується «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затверджений постановою КМУ від 13.06.2000 р. № 950, зокрема в частині необхідності ознайомлення працівника з результатами розслідування та відібрання письмових пояснень. КЗпП також не передбачає обов`язку отримати пояснення працівника, у випадку звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КУпП. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. У разі задоволення позову, не вирішувати питання про стягнення середнього заробітку. Крім того, суду повідомив про те, що згідно листа в.о. директора ДСП «Північна Пуща» О. Журби від 13.09.2022 року жодним чином не можна визначити підстави для звільнення ОСОБА_2 викладені в наказі про звільнення від 15.09.2022 року, оскільки вказана сума заборгованості станом на 01.09.2022 року є поточною. З даного листа, а також з інших наданих суду письмових документів Відповідачем та третьою особою, жодним чином не доводиться факти порушення Позивачем умов контракту, а саме, підпункт «в» п. 26 та підпункти «в», «ж» п. 27 розділу 5 Контракту, який було укладено між Позивачем та Відповідачем. Згідно наданих Відповідачем та третьою особою не видно за який період проводилася перевірка, не встановлювалось яка заборгованість була у Відповідача на момент укладення контракту з Позивачем у 2019 році. Крім того, Відповідач не вірно трактує викладені обставини в листі від 13.09.2022 року, а саме в частині, заборгованість по заробітній платі (серед яких заробітна плата, лікарняні, декретні, премії) в розмірі 16446299 грн. 15 коп., оскільки лікарняні, декретні не відносяться до фонду заробітної плати, а сплачуються робітникам з інших фондів. З даного документу не можна встановити про утворення (зростання) кредиторської заборгованості. Також, представник позивача звернув увагу на те, що перевірка на підприємстві була призначена на підставі скарги громадської організації «НОН-СТОП» від 25.08.2022 року № 68/ГО/ЗГ-22, в якій були наведені начебто фактичні дані про можливе вчинення корупційних (пов`язаних з корупцією) правопорушень працівниками ДСП «Північна Пуща», його довірителя, на момент перевірки відсторонено від своїх посадових обов`язків на підставі відповідного наказу керівництва. Наказ про відсторонення вони намагалися оскаржити в суді, однак помилково позов було направлено не за підсудністю, а тому було повернуто їм без відкриття провадження. Намагаючись усунути перешкоди і звернутися повторно до суду з метою оскаржити незаконне відсторонення, вони дізналися про звільнення Позивача, а тому питання оскарження наказу про відсторонення само по собі відпало. Звернув увагу суду на те, що перевірка була призначена з одних підстав, а звільнення відбулося з інших підстав, що явно викликає сумніви в об`єктивності вчинених дій з боку Відповідача. Також звернув увагу на письмовий документ наданий Відповідачем, а саме, службову записку від 15 вересня 2022 року від головного спеціаліста відділу економіки та фінансів ОСОБА_5 на голову Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_6 , яка була взята до уваги при прийнятті рішення про звільнення Позивача з займаної посади, як недопустимий доказ, оскільки дана особа не була включена до комісії, яка здійснювала перевірку підприємства, а також вона знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні голови Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_6 ..

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, наполягав на відмові в задоволені позову з підстав, наведених у відзиві. Крім того, суду повідомив про те, що він особисто входив до складу комісії, яка проводила службову перевірку, однак стосовно цифр, які викладені у службовій записці № 11 від 07 вересня 2022 року, а також в листі в.о. директора ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року на адресу Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження він чітко пояснити не може, оскільки він не має економічної освіти. Крім того, суду не зміг повідомити про те, чи існувала заборгованість (кредиторська) у підприємства ДСП «Північна Пуща» на момент призначення директором ОСОБА_2 , а саме, на 16.07.2019 року. В ході перевірки була встановлена загальна сума заборгованості станом на 01.09.2022 року, а тому було прийняте рішення про дострокове розірвання контракту. Яким чином встановлювалося зростання кредиторської заборгованості на підставі чого, в тому числі, було достроково розірвано контракт з Позивачем по справі пояснити суду також не зміг. Також суду повідомив, що за період роботи на посаді директора ОСОБА_2 , підприємство не визнавалося банкрутом, позовів до підприємства ДСП «Північна Пуща» з боку Пенсійного фонду або інших бюджетних установ про стягнення заборгованості (будь-якої) не надходило. Підтвердив, що підприємство працююче. Представник Відповідача також не заперечив проти того, що дійсно лікарняні та декретні виплати не можуть бути покладені в основу як заборгованість по заробітній платі, оскільки вони виплачуються з інших фондів. Суду також повідомив, що оборот коштів на даному підприємстві за один місяць вимірюється мільйонами. Початок війни звісно вплинув на роботу підприємства. Позовів про стягнення заборгованості із заробітної плати також не пред`являлося.

Представник третьої особи ДСП «Північна Пуща», а також третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи також повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили. За погодженням із сторонами, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника ДСП «Північна Пуща», та третьої особи ОСОБА_3 на підставі зібраних у справі доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Після оголошення резолютивної частині рішення, суду стало відомо про те, що на адресу суду після 13 год. 00 хв. надійшла заява від представника третьої особи про розгляд справи без їхньої участі.

Позиція суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 15.07.2019 року № 124-ОС та наказом виконувача обов`язків директора ДСП «Північна Пуща» від 15.07.2019 року № 136-ОС - позивача ОСОБА_2 призначено на посаду та він приступив до виконання обов`язків з 16.07.2019 року директора ДСП «Північна Пуща». (а.с. 10,25).

Крім того, 15.07.2019 року між Державним агентством України з управління зоною відчуження в особі Голови ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали контракт на термін з 16 липня 2019 року по 16 липня 2024 рік. (а.с. 14-20, 178-185).

Наказом ДАЗВ № 95-ОС від 15.09.2022 року прийнято рішення про розірвання контракту та звільнення з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 (а.с.26,71).

Зазначеним Наказом: 1. Достроково 15.09.2022 року розірвано Контракт з директором Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» ОСОБА_2 , та звільнено з зазначеної посади з підстав, передбачених Контрактом, п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. 2. Відповідно до підпункту «в» п. 26 та підпунктів «в», «ж» п. 27 розділу 5 Контракту вважати його розірваним.

Крім того, ДАЗВ при винесенні оскаржуваного наказу № 95-ОС від 15.09.2022 року про розірвання контракту та звільнення з посади директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 також керувався ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», Положенням про Державне агентство з управління зоною відчуження, затвердженого постановою КМУ від 22.10.2014 року № 564, контрактом від 15.07.2019 року № 1, укладеного між ДАЗВ та ОСОБА_2 , у зв`язку з невиконанням пунктів 7.10 та 7.12 розділу 2 Контракту, що призвело до невиконання зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним Фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Так, укладаючи 15.07.2019 року контракт Державне агентство з управління зоною відчуження України та ОСОБА_2 визначили відповідні умови його дії та зобов`язання сторін за ним.

Зокрема, підпунктом «в» пункту 22 розділу 5 контракту визначено, що контракт припиняється до закінчення терміну його дії контракту у випадках, передбачених пунктами 27 і 28 цього Контракту.

Відповідно до підпункту «в», «ж» пункту 27 розділу 5 Контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірвано з ініціативи уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема:

в) у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також не виконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи не дотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

ж) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості.

Підставою для звільнення позивача з роботи та дострокового розірвання з ним контракту за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України став лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, лист Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671, службова записка від 15.09.2022 року № СЗ-80-22.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частинами першою та третьої статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Надаючи оцінку правовим підставам звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та розірвання укладеного з ним контракту суд виходить з наступного.

На підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України трудовий договір припиняється за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Судом, при перевірці наявності чи відсутності відповідних доказів невиконання позивачем пп. «в» п. 26, та пп. «в», «ж» п. 27 розділу 5 Контракту, на які послався відповідач, звільняючи позивача ОСОБА_2 з посади директора ДСП «Північна Пуща», встановлено наступне.

Стосовно призначеної перевірки на підставі скарги громадської організації «НОН-СТОП», суд зазначає про наступне.

Незважаючи на те, що Позивач в своїй позовній заяві не оспорює її призначення, (хоча під час судового розгляду було встановлено той факт, що Позивач звертався з відповідним позовом в т.ч. до суду, проте позов був повернутий, оскільки був поданий не за підсудністю, на момент коли недоліки повернення позову були усунені Позивача вже було звільнено, а тому відпала необхідність в її оскарженні) однак зважаючи на те, що в своїх письмових запереченнях (відзивах, поясненнях) представник Відповідача, а також і у судовому засіданні неодноразово на неї посилається, як і на те, що за наслідками призначеної перевірки було встановлені порушення умов контракту на підставі яких відбулося звільнення (дострокове розірвання Контракту) з посади Позивача, а тому суд, вважає за необхідне надати належну оцінку і цій обставині. Крім того, представник Відповідача у судовому засіданні вказав на той факт, що саме під час цієї перевірки отримувалися фінансові документи стосовно життєдіяльності підприємства ДСП «Північна Пуща».

Отже, як встановлено під час судового засідання, 31.08.2022 року згідно наказу № 85-22 від 31.08.2022 року було призначено проведення службового розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13 червня 2000 року № 950, у зв`язку з надходженням скарги громадської організації «НОН-СТОП» № 25/08/2022-1, з метою з`ясування наявності фактів невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень директором державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», враховуючи службову записку головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції від 30.08.2022 року № 73-22. (а.с. 50, 69).

Згідно наказу утворено комісію з проведення службового розслідування стосовно директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 у складі: ОСОБА_8 - головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції ДАЗВ; Дудар С.І. - заступник начальника управління - начальник відділу з питань забезпечення бар`єрної функції зони відчуження та природно-заповідного фонду ДАЗВ; Гавриленко О.В. - начальник відділу радіаційної безпеки, охорони праці та цивільного захисту управління з питань забезпечення бар`єрної функції зони відчуження, природно-заповідного фонду, радіаційної безпеки, охорони праці та цивільного захисту ДАЗВ; Горбач О.С. - головний спеціаліст сектору правового забезпечення ДАЗВ; Довгалюк С.В. - завідувач сектору з управління персоналом ДАЗВ; Ковальчук О.Л. - начальник відділу економіки та фінансів ДАЗВ; Хмирова О.І. - завідувач сектору бухгалтерського обліку та звітності (головний бухгалтер) ДАЗВ; Коваленко В.Е. - головний спеціаліст відділу архітектури, капітального будівництва, управління майном, роботи над інвестиційними проектами та земельних відносин ДАЗВ. Комісії провести службове розслідування в строк до 04.03.2021 року та за результатами перевірки скласти довідку (акт) в строк з 31.08.2022 року по 30.09.2022 р.; На період проведення службового розслідування відсторонити директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 від здійснення повноважень на посаді. (а.с. 50, 69).

Разом з тим суд зауважує, що процедура службового розслідування не врегульована КЗпП України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин. Вказані положення та норми, закріплені в Законі України «Про державну службу» та «Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13 червня 2000 року.

Так дійсно наказ про призначення службового розслідування містить посилання на Постанову КМУ № 950 від 13.06.2000 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Однак, при цьому пунктом 1 Порядку службове розслідування може бути проведено з наступних підстав: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки.

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Проте жодної обставини, визначеної вказаним Порядком, як можливої підстави для відсторонення ОСОБА_2 від роботи, наказ № 85-22 від 31.08.2022 року не містить, що свідчить про відсутність підстав для його видачі у відповідності з Постановою КМУ № 950 від 13 червня 2000 року. Більше того, у судовому засіданні було встановлено, що за наслідками службового розслідування викладені обставини у скарзі громадської організації «НОН-СТОП» не знайшли свого підтвердження, справу закрили. Про даний факт у судовому засіданні повідомив представник Відповідача ОСОБА_4 , який входив до складу комісії, згідно виданого наказу керівника.

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Враховуючи, що Позивача було звільнено з посади, шляхом розірвання Контракту, а тому суд вважає за необхідне зробити висновок і щодо законності призначеного службового розслідування, оскільки у своєму відзиві на позов (а.с.64-68), Відповідач посилається на те, що 13 вересня 2022 року від ДСП «Північна Пуща» отриманий лист № 1-15/706/1, в якому зазначалося, що під час підготовки фінансових документів відповідно до доручення комісії, з проведення службового розслідування, встановлено наявність значної дебіторської та кредиторської заборгованості, а також заборгованості перед державним бюджетом. Заборгованість виникла внаслідок систематичного невиконання своїх службових обов`язків керівництва Підприємства. Зазначене також привело до невиконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, тобто порушення умов Контракту (на думку Відповідача) виходячи з його відзиву були виявлені за наслідками призначеного раніше службового розслідування згідно наказу № 85-22 від 31.08.2022 року.

Разом з тим, суд зазначає, що в наказі № 95-ОС від 15.09.2022 року жодного посилання на результати перевірки не вбачається. (а.с. 51,71). Більше того, представник відповідача ОСОБА_4 14.11.2022 року у поданих додаткових поясненнях по суті справи заперечував той факт, що звільнення Позивача відбулося за результатами призначеної службової перевірки, що явно вказує на факт намагання ввести суд в оману. Під час судового засідання представник Відповідача взагалі намагався уникнути відповіді стосовно розпочатого службового розслідування та його результату. Проте додані до Відзиву на позов Відповідачем письмові документи були отримані в результаті службового розслідування, що було встановлено під час судового засідання, даний факт не заперечував і представник Відповідача Горбач О.С. Крім того, суд зазначає, що без призначення відповідної перевірки Відповідач просто і не зміг би отримати ті письмові докази (фінансові документи), які були надані суду для підтвердження своїх доводів, а також підстав для подальшого винесення наказу про дострокове припинення контракту з Позивачем.

Судом під час судового розгляду були досліджені письмові докази, які були надані сторонами, а саме, - лист ДСП «Північна Пуща» від 13.09.2022 року № 1-15/706/1, згідно якого в.о. директора ДСП «Північна Пуща» О. Журба інформує голову Державного агентства України з управління зоною відчуження про те, що під час підготовки фінансових документів на доручення комісії утвореної відповідно до наказу ДАЗВ № 85-22 від 31.08.2022 року та змін до нього № 89-22 від 05.09.2022 року, йому стало відомо, що на підприємстві наявна значна дебіторська та кредиторська заборгованість, а також заборгованість перед бюджетом, а саме:

-перед Іванківським міжрегіональним відділенням ДВС 201909,24 грн.;

-перед Північним офісом Держаудитслужби України 1154092,43 грн.;

-перед УПФУ у Іванківському районі 1361534,47 грн.;

-по заробітній платі (серед яких заробітна плата, лікарняні, декретні, премії) в розмірі 16446299,15 грн.;

-компенсації продуктів харчування в розмірі 176312,44 грн.;

-винагорода по ЦПД в розмірі 5908956,07 грн.;

-військовому збору в розмірі 37218,87 грн.;

-ПДФО в розмірі 446616,32 грн.;

-ЕСВ в розмірі 547205,57 грн.;

-профсоюзному збору в розмірі 124269,85 грн.;

-утримань за виконавчими листами в розмірі 178622,67 грн.;

-ПФУ (пільгові пенсії по списку № 1) в розмірі 1316534,47 грн.;

-спецкористування лісових ресурсів в розмірі 639791,80 грн.;

-частина чистого прибутку в розмірі 2110452,00 грн.;

-та податок на прибуток в розмірі 532281,50 грн.;

-по розрахункам з національними постачальниками дебіторська заборгованість становить 471497,98 грн., кредиторська заборгованість становить 13411666,63 грн.;

-по розрахункам з національними покупцями дебіторська заборгованість становить 704076,67 грн., кредиторська заборгованість становить 3330593,18 грн.

В результаті вищевказаного,для підприємства настали значні негативні наслідки, а саме: систематично не виконуються зобов`язання Підприємства перед бюджетом та ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам.

Разом з тим, під час детального розгляду викладених сум в даному листі під час розгляду судом встановлено наступне. Стосовно заборгованості перед Іванківським міжрегіональним відділенням ДВС 201909,24 грн. - дана заборгованість виникла не в період знаходження на посаді директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_2 , що підтверджується доданими до відзиву на позов самим Відповідачем по справі службовою запискою № 15 від 12.09.2022 року зі зведеними таблицями про заборгованість перед бюджетом та Пенсійним Фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також заборгованості по заробітній платі та інших розрахунків з працівниками(а.с.55-59), оскільки з даної інформації вбачається, що дана заборгованість виникла до 2019 року, виконавчі листи на суму 200409,24 та 1500 грн., а загальна сума 201909,24 грн. були видані 14.07.2020 року, але на підставі провадження № 320/2423/19 року, тобто очевидно, що дана заборгованість виникла ще до 2019 року, тобто до моменту призначення 16.07.2019 року на посаду директора Підприємства Позивача по справі, однак даного аналізу при розірванні контракту з Позивачем Відповідачем не було враховано.

Аналогічна ситуація згідно наданої Відповідачем зведеної таблиці мається і перед Північним офісом Держаудитслужби України на суму - 1154092,43 грн.; (тобто аналогічний виконавчий лист від 14.07.2020 року, а провадження № 320/2423/19 року - до призначення Позивача на посаду директора Підприємства).

Також у суду під час судового розгляду виникли обґрунтовані підстави щодо викладеної інформації Відповідач стосовно заборгованості по заробітній платі, яку вміняють Позивачу як неналежне виконання ним умов Контракту (серед яких заробітна плата, лікарняні, декретні, премії) в розмірі 16446299,15 грн.), оскільки дійсно в заборгованість із заробітної плати не можуть бути віднесені лікарняні та декретні виплати, так як вони відносяться до виплат з інших фондів соціального страхування, а тому в даному випадку дана сума підлягає коригуванню, що повинна була вчинити створена Комісія, яка проводила перевірку на підприємстві і відповідно дати належну оцінку, однак цього не було зроблено, а тому суд ставить під сумнів даний письмовий доказ, який наданий Відповідачем по справі і не може його прийняти як належний.

На думку суду, Відповідачу по справі, як мінімум, під час перевірки, щоб в повній мірі прийти до висновку щодо порушень умов Контракту, необхідно було відібрати письмові пояснення у головного бухгалтера та керівника підприємства стосовно можливої заборгованості підприємства, однак цього не було зроблено, натомість були прийнято як за основу заборгованості підприємства, яка була отримана дистанційно від заступника головного бухгалтера Т. Коляденко (а.с. 80).

Крім того, у судовому засіданні було встановлено (про це повідомив представник Відповідача), що на підприємстві ДСП «Північна Пуща» працює понад 100 осіб, оборот грошових коштів в місяць вимірюється декількома мільйонами. Період за який могла утворитися заборгованість також Комісією не встановлювалося, лише мається припущення, що це могло статися за останні 6 місяців. Війна і військовий стан, особливо на її початку суттєво вплинули на роботу підприємства, оскільки деякий час перебувало під окупацією, підприємству було завдано шкоди, однак на яку суму представник Відповідача суду повідомити не зміг.

Стосовно іншої заборгованості перед ПФУ щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також перед бюджетом, що на думку Відповідача стало підставою для розірвання Контракту з Позивачем по справі, суд також ставить під сумнів доводи Відповідача, оскільки в судовому засіданні було встановлено те, що за три роки перебування на посаді Позивача, жодних позовів до суду про стягнення з підприємства з вказаних вище підстав не надходило (це також підтвердив і представник Відповідача під запис у судовому засіданні), податкова застава до підприємства не застосовувалася, питань про банкрутство підприємства жодною бюджетною організацією та державою не ініціювалося, підприємство є працюючим, і навіть отримує прибуток. (даний факт не заперечував і представник Відповідача). Будь-яких стягнень до ОСОБА_2 за період його роботи керівником на Підприємстві ДСП «Північна Пуща» не застосовувалась.

Згідно бухгалтерської термінології, прострочена кредиторська заборгованість - сума кредиторської заборгованості, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов`язкового платежу згідно з укладеними договорами або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги. Комісія, яка проводила перевірку, жодним чином такі обставини не встановлювала. В чому проявилася систематичність в діях Позивача суду також доказів не надано. Також суд зазначає, що оскільки рух грошових (оборотних) коштів Підприємства в місяць вимірюється мільйонами, вказана в довідці сума заборгованості (яка ще й не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні) не є суттєвою для даного підприємства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що викладена заборгованість у листі від 13.09.2022 року № 1-15\706/1 відноситься до поточної заборгованості, як і вказує Позивач та його представник. Зростання заборгованості у судовому засідання також не було встановлено, оскільки Відповідач по справі не зміг надати суду доказів, по-перше за який період проводилася перевірка; по-друге: яка була заборгованість у Підприємства на момент призначення Позивача в липні 2019 року, а вона була, оскільки це випливає з вказаних вище виконавчих листів, які перебувають на виконанні в ДВС. А тому суд приходить до висновку, що керівництво Державного агентства України з управління зоною відчуження передчасно прийняло відповідне рішення про дострокове розірвання Контракту з Позивачем саме з тих підстав, які зазначені в оскаржуваному Наказі.

Крім того, в оскаржуваному наказі мається посилання, як на підставу для дострокового розірвання Контракту, на лист Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671. Тому суд також дає йому відповідну оцінку. Крім листа Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 року № 7-25/2671, представником Відповідача також долучено і картку погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, установи та організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, згідно якого жодних підстав (мотивувань) про необхідність звільнення (розірвання контракту) з посади директора ДСП «Північна Пуща» не наведено. (а.с. 51-52).

Відсутні будь-які мотивування згідно яких погоджується звільнення (розірвання контракту) з ОСОБА_2 і в самому листі Вишгородської районної військової адміністрації від 13.09.2022 року.

Також суд не приймає до уваги і визнає його неналежним доказом службову записку від головного спеціаліста відділу економіки та фінансів ОСОБА_5 (яка також була вказана в оскаржуваному наказі як на підставу для достроково розірвання Контракту), оскільки дана посадова особа не була включена до списку Комісії, яка проводила службову перевірку на підприємстві ДСП «Північна Пуща» (а.с. 59).

Велика палата Верховного Суду, у своїй Постанові від 29.05.2019 року у справі № 452/970/17: зазначила, що «звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень».

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Застосування постанов Верховного суду, на які посилаються відповідач та треті сторони в своїх відзивах та запереченнях в даній справі не застосовуються, оскільки в судовому засіданні були встановлені інші відповідні обставини. Факти, які були викладені Відповідачем та третьою стороною не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, з врахуванням наведеного суд доходить висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства.

При винесенні рішення, суд керується ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, щодо розгляду судом справ в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Представник Позивача, у судовому засіданні просив суд вирішити спір в межах тільки позовних вимог, а саме, визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» та поновлення його на роботі. Питання стягнення середнього заробітку, вони не ставили, і в судовому засіданні просили, суд у разі задоволення позову його не стягувати. За таких підстав, суд задовольняючи позов, питання про стягнення середнього заробітку з Відповідача не вирішує, оскільки позивач на цьому не наполягає.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю на користь Позивача, тому суд стягує з відповідача сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн. на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 36, 235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження «Про розірвання контракту та звільнення з посади директора ДСП «Північна Пуща» Кізюна Р.М. від 15.09.2022 року № 95-ОС.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща».

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного агентства України з управління зоною відчуження на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 992,40 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи (сторони):

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне агентство України з управління зоною відчуження, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37536183.

Третя особа: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща»,07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Леніна, буд. 148, код ЄДРПОУ 40247540.

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення (через проблеми з електропостачанням) складено 30.12.2022 року.

Суддя: В.О.Шовкун