Рішення

від 27.12.2022 по справі 148/1454/22

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 148/1454/22

Провадження № 2/148/498/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.,

представника відповідача 1 Дунаєва І.Б.

представника відповідача 2 Коротій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Тульчинм`ясо", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про стягнення моральної шкоди, завданої злочином і ушкодженням здоров`я.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 12.07.2021 близько 08:00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем - спеціалізованим вантажним фургоном - рефрижератором «ISUZU NOR 71Р» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є TOB «Тульчинм`ясо», рухався у лівій смузі руху автодороги М-12 зі сторони м. Хмельницький в напрямку смт. Війтівці Хмельницького району Хмельницької області та наближаючись до Т-подібного перехрестя у напрямку с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості або для безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на задню праву частину автомобіля марки «ВАЗ - 2109» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився у лівій смузі руху в попутному напрямку для виконання маневру лівого повороту для подальшого руху в напрямку до с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області. Під час дорожньо-транспортної пригоди позивач, перебував в автомобілі марки «ВАЗ - 2109» державний номерний знак НОМЕР_2 в якості пасажира і знаходився на задньому правовому пасажирському сидінні та під час зіткнення, останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді політравми, поєднаної травми, забою органів грудної клітини, переломів поперечних відростків І-ІІІ поперекових хребців (LI, L2, L3) справа, рваних ран нижньої третини правого плеча, та верхньої третини правого передпліччя з пошкодженням біцепса та ліктьового м`яза згинача зап`ястя. Вказані тілесні ушкодження виникли від неодноразової, комбінованої дії тупих твердих предметів з обмеженою, та переважаючою травмуючими поверхнями, та при ударах різними частинами тіла об такі, якими могли бути конструктивні частини салону легкового автомобіля, та їм подібні предмети, що могло мати місце при такому виду ДТП, як зіткнення вантажного і легкового автомобілів, де ОСОБА_1 міг знаходитися в якості пасажира заднього пасажирського сидіння легкового автомобіля, по строку свого виникнення можуть відповідати 12.07.2021 року, що цілком могло мати місце в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи, по своєму характеру, та в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби).

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/21030/21 від 13.04.2022 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначене покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ч.ч.1,3 ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком, терміном 1 (один) рік.

Внаслідок спричинених травм, позивача з місця ДТП автомобілем швидкої допомоги доставлено в приймальне відділення комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня», та останній був госпіталізований в ортопедо-травматологічне відділення, з якого 21.07.2021 був виписаний за власним бажанням з діагнозом: Політравма. Поєднана травма. Забій ОГК. Переломи поперечних відростків 1-3 поперекових хребців. Рвана рана н/з правого плеча та в/з правого передпліччя з пошкодженням біцепса та ліктьового м`яза згинача зап`ястя, щоб проходити лікування за місцем проживання.

Під час лікування позивачу проведено операцію під наркозом, виконано гіпсову імобілізацію. Травми спричиняли постійні сильної болі і за рекомендацією лікарів останній приймав ліки, в тому числі, знеболювальні лікарські препарати.

В послідуючому з 21.07.2021 по 23.08.2021 позивач продовжив лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Красилівська багато профільна лікарня» з приводу травм отриманих при ДТП на ліжковому режимі лікування.

З 23.08.2021 по 30.09.2021 лікувався амбулаторно в Комунальному некомерційному підприємстві «Красилівська багато профільна лікарня» з діагнозом: перелом поперечних відростків І ІІ ІІІ поперекових хребців.

На лікування отриманих травм в ДТП були витрачені кошти на придбання ліків та медичних препаратів, проведення медичного обстеження та отримання інших послуг, необхідних для відновлення здоров`я. Відповідач ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу у сумі 18 000 грн.

За отриманої травми в ДТП з 12.07.2021 по 20.08.2021 позивач не міг самостійно пересуватися, знаходився в ліжковому режимі лікування та потребував допомоги сторонніх осіб. Із-за травми відчував сильну фізичну біль і змушений був тривалий період знаходитися лише в лежачому положенні. Після проведення стаціонарного лікування в медичних закладах позивач з 21.08.2021 по 30.09.2021 перебував на амбулаторному лікуванні, оскільки не міг вільно рухатися, відчував біль при ходьбі та коли тривалий час знаходився у сидячому положенні. Тому, відповідачами позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у перенесені сильного фізичного болю, протиправній по відношенню до останнього поведінці та пов`язаних із цим душевних стражданнях, хвилюванні за своє життя і здоров`я, порушення звичного ритму та способу життя, переживанні за майбутнє повноцінне життя та своє здоров`я, а також необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення душевного спокою. Просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди. Стягнути з ТОВ "Тульчинм`ясо" (місцезнаходження 23600 м. Тульчин вул. Желюка 22 Вінницька область, код ЄДРПОУ 33125301 на користь ОСОБА_1 також 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву з проханням провести судовий розгляд без його участі, на задоволені позову наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 , за дорученням адвокат Дунаєв І.Б. у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідно до копії полісу №203155101 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власник автомобіля «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ТОВ «Тульчинм`ясо» на момент дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2021 року, уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» від 15.03.2021 року, строк дії договору з 26.03.2021 року по 25.03.2022 року включно. Ліміт відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна життю та здоров`ю ( на одного потерпілого) становить 260 000 грн., шкоду заподіяну майну 130 000 грн.

ОСОБА_2 дійсно працював на підприємстві ТОВ «Тульчинм`ясо» на посаді водія автотранспортних засобів з 03.01.2020 року, переведений на посаду агент комерційний з 16.05.2022 року по даний час. Таким чином, між сторонами виникли трудові відносини на підставі норм КЗпП України. Згідно цивільного законодавства України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим чином, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже відповідач ОСОБА_2 не був власником автомобіля марки «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому вчинив дорожньо-транспортну пригоду та не володів ним на підставі будь-якого речового права, а в момент заподіяння шкоди виконував трудові обов`язки водія, відповідно до укладеної трудової угоди.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають. Більше того, слід зазначити, що в своїй позовні заяві позивач вказує, що відповідач у справі надав йому матеріальну допомогу в сумі 18 000,00 грн, які стали частиною потрачених коштів на лікування.

Разом з тим, згідно вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі - Хмельницької обласної ради Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 14585 грн. 05 коп., а так саме цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої злочином в сумі 50000 грн. - залишено без розгляду, задовольнивши тим самим відповідну заяву прокурора, у зв`язку із добровільною сплатою обвинуваченим зазначених витрат, а також відповідну заяву потерпілого.

Таким чином, ще до винесення 13 квітня 2022 року вироку у кримінальній справі ОСОБА_2 добровільно сплатив усі витрати по лікуванню ОСОБА_1 , а також надав йому грошову допомогу у розмірі 18 000, 00 грн, що, з урахуванням відсутності доказів по понесенню позивачем будь-яких інших витрат на придбання ліків та медичних препаратів для відновлення його здоров`я, є виключно моральною шкодою, яку ОСОБА_2 сплатив в повній мірі, що, в свою чергу, стало підставою для написання ОСОБА_1 заяви про залишення цивільного позову, поданого ним в межах розгляду кримінальної справи №686/21030/21, без розгляду.

Просив відмовити в задоволені позову, оскільки моральна шкода була відшкодована ОСОБА_2 в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Тульчинм`ясо», за дорученням Коротій О.П. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 дійсно працював на підприємстві ТОВ «Тульчинм`ясо» на посаді водія автотранспортних засобів з 03.01.2020 року, переведений на посаду агент комерційний з 16.05.2022 року де працює по даний час. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ТОВ «Тульчинм`ясо» на момент дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2021 року була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал страхування», яка і повинна була відшкодовувати спричинену шкоду як матеріальну так і моральну позивачу, але з невідомої причини позивач не звертався до страхової компанії для відшкодування йому шкоди. Крім цього під час розгляду кримінальної справи Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, ОСОБА_2 відшкодував позивачу витрати на лікування та моральну шкоду, у зв`язку з чим позов останнього було залишено без розгляду. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник ПрАТ «СК «Арсенал страхування» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи, на адресу суду надійшло пояснення, згідно якого між Страховиком та TOB «ТУЛЬЧИНМ`ЯСО» було укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії 203155101, забезпечений транспортний засіб «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

12.07.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ISUZU NOR 71 Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Позивач, який був пасажиром транспортного засобу ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП зазнав тілесних ушкоджень.

Згідно вироку ХМЕЛЬНИЦЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у справі № 686/21030/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Правовідносини, що виникають підчас дії полісу № 203155101, регулюються спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Процедура отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом, детально регламентована на законодавчому рівні та передбачає вчинення потерпілим і страховиком ряду взаємних, послідовних, кореспондуючих одне одному юридично значимих дій, до переліку яких належить, у тому числі подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів, передбачених Законом.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тобто, настанню обов`язку Страховика прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування передує звернення потерпілої особи до Страховика із повідомленням про настання події, заявою про страхове відшкодування та документами, передбаченими Законом.

Таким чином очевидно, що для отримання страхового відшкодування потерпілій особі належить здійснити відповідне волевиявлення у вигляді звернення до Страховика із відповідною заявою та документами.

В той же час, Позивач до Страховика не звертався ні з повідомленнями ні з заявами щодо настання випадку не звертався, жодних документів не надавав.

Відтак, у Страховика не виникло обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Щодо вирішення позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди до відповідачів жодним чином не залежить від того, чи було здійснене страхове відшкодування Позивачу страховиком в порядку Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані позивачем матеріали та докази по справі в їх сукупності, суд виходить зі слідуючого.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що 12.07.2021 року близько 8:00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем - спеціалізованим вантажним фургоном - рефрижератором «ISUZU NOR 71Р» державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є TOB «Тульчинм`ясо» рухався у лівій смузі руху автодороги М-12 зі сторони м. Хмельницький в напрямку смт. Війтівці Хмельницького району Хмельницької області та наближаючись до Т-подібного перехрестя у напрямку с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості або для безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на задню праву частину автомобіля марки «ВАЗ - 2109» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився у лівій смузі руху в попутному напрямку для виконання маневру лівого повороту для подальшого руху в напрямку до с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області.

Під час дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі марки «ВАЗ - 2109» державний номерний знак НОМЕР_2 в якості пасажира і знаходився на задньому правовому пасажирському сидінні, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді політравми, поєднаної травми, забою органів грудної клітини, переломів поперечних відростків 1-111 поперекових хребців (LI, L2, L3) справа, рваних ран нижньої третини правого плеча, та верхньої третини правого передпліччя з пошкодженням біцепса та ліктьового м`яза згинача зап`ястя. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби). (а.с.13-16)

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.04.2022 року у справі № 686/21030/21 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено останньому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ч.ч.1,3 ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком терміном 1 (один) рік. (а.с.7-8)

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

На час скоєння ДТП 12.07.2021 року ОСОБА_2 працював на підприємстві ТОВ «Тульчинм`ясо» на посаді водія автотранспортних засобів.(а.с. 48-49)

Відповідно до копії полісу №203155101 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власник автомобіля «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ТОВ «Тульчинм`ясо» на момент дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2021 року, уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» від 15.03.2021 року, строк дії договору з 26.03.2021 року по 25.03.2022 року включно. Ліміт відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна життю та здоров`ю (на одного потерпілого) становить 260 000 грн., шкоду заподіяну майну 130 000 грн. (а.с. 17)

Отже відповідач ОСОБА_2 не був власником автомобіля марки «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а в момент заподіяння шкоди виконував трудові обов`язки водія, відповідно до укладеної трудової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз норм статей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення статей 1187, 1188 ЦК є спеціальними по відношенню до статей 1166, 1167 ЦК, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «Тульчинм`ясо» (працював водієм) та керував технічно справним автомобілем «ISUZU NQR 71Р», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 що належить вказаному підприємству. Правомірність використання ОСОБА_2 транспортного засобу під час скоєння ДТП сторонами не оспорювалося. В результаті порушення ОСОБА_2 п. 12.3 Правил дорожнього руху, автомобіль «ISUZU NQR 71Р» зіткнувся із автомобілем марки «ВАЗ - 2109», внаслідок чого пасажир автомобіля марки «ВАЗ - 2109» ОСОБА_1 отримав середнього ступеня тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби).

Таким чином, в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 було завдано шкоди у робочий час, діями, які пов`язані з виконанням ним своїх трудових (службових) обов`язків у ТОВ «Тульчинм`ясо», яке є власником джерела підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах ВС у справі № 570/1531/17 від 02.07.2020 року; № 462/970/18 від 16.12.2020 року; № 760/28302/18 від 25.11.2020 року; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020 року.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки під час ДТП, внаслідок якої з вини водія ОСОБА_2 , була завдана шкода позивачу, вказаний водій перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Тульчинм`ясо», а відповідальність за шкоду на підставі частини першої статті 1172 ЦК України несе ТОВ «Тульчинм`ясо», як роботодавець та законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Тульчинм`ясо», суд виходить зі слідуючого.

В обґрунтування заподіяної моральної шкоди позивач зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачку було заподіяно середнього ступеня тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоров`я (більше 21 доби), останній знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Під час лікування позивачу проведено операцію під наркозом, виконано гіпсову імобілізацію. Травми спричиняли постійні сильні болі і за рекомендацією лікарів останній приймав ліки, в тому числі, знеболювальні лікарські препарати. За отриманої травми в ДТП з 12.07.2021 по 20.08.2021 позивач не міг самостійне пересуватися, знаходився в ліжковому режимі лікування та потребував допомоги сторонніх осіб. Із-за травми відчував сильну фізичну біль і змушений був тривалий період знаходитися лише в лежачому положенні. Після проведення стаціонарного лікування в медичних закладах позивач з 21.08.2021 по 30.09.2021 перебував на амбулаторному лікуванні, оскільки не міг вільно рухатися, відчував біль при ходьбі та коли тривалий час знаходився у сидячому положенні, у зв`язку з чим йому спричинена моральна шкода, яка полягає у перенесені сильного фізичного болю, протиправній по відношенню до останнього поведінці та пов`язаних із цим душевних стражданнях, хвилюванні за своє життя і здоров`я, порушенні звичного ритму та способу життя, переживанні за майбутнє повноцінне життя та своє здоров`я, а також необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, яку він оцінює в 50000,00 грн.

Питання про відшкодування моральної шкоди, вирішується відповідно до ст. 23 ЦК України, а саме при визначенні розміру грошового відшкодування враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, і інші обставини, що заслуговують уваги.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовам відшкодування шкоди» під час розгляду судами цивільних справ за позовами і відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку із виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, яка була спричинена ОСОБА_2 була завдана позивачеві ОСОБА_1 , під час виконання ним своїх трудових обовязків, оскільки він керував транспортним засобом, належним відповідачеві ТОВ «Тульчинм`ясо», перебуваючи на маршруті та перевозив товар.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про законодавчу обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди до відповідача ТОВ «Тульчинм`ясо», з огляду на те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач є власником транспортного засобу у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Згідно роз`яснення Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 5 від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями від 25.05. 2001 року в п.5 абзацу 2 вказано, що в обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отримання позивачем ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підтверджено матеріалами справи, і не оспорюється сторонами.

Крім цього у судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Тульчинм`ясо» як власника вищевказаного транспортного засобу на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» від 15.03.2021 року згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203155101. (а.с.17)

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203155101. (а.с.17) страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Правилами статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, коли страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, і ці випадки характеризуються не лише виною водія забезпеченого транспортного засобу у настанні ДТП, а і його навмисною протиправною поведінкою щодо заволодіння забезпечуваним транспортним засобом, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів тощо.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Встановивши, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Тульчин м`ясо» була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування», та на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди в розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, оскільки 5 % від 260 000,00 грн складає 13 000 грн, то лише в межах цієї суми страхова компанія може нести відповідальність з відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази на підтвердження розміру шкоди, заподіяної його здоров`ю внаслідок ДТП, то в цьому конкретному випадку суд вважає за необхідне зменшити визначений позивачем загальний розмір моральної шкоди на максимальну суму відповідальності страховика.

Оскільки ОСОБА_1 не заявляв вимог до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про відшкодування заподіяної йому в результаті ДТП моральної шкоди, а страховик не є відповідачем цього спору, то суд позбавлений можливості вирішити питання про стягнення із страхової компанії на користь потерпілого визначеної статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суми відшкодування вказаної шкоди.

Враховуючи висновки експерта № 351, № 352 (а.с. 13-16), а також виписку із медичної картки стаціонарного хворого № ІХ-210101/4479, згідно якої хворий ОСОБА_1 виписався з відділення за власним бажанням, про можливі наслідки та ускладнення попереджений, а також оцінюючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 20000,00 грн., що відповідає характеру й обсягу моральних страждань позивача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви про стягнення моральної шкоди завданої злочином і ушкодженням здоров`я.

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, із відповідача ТОВ "Тульчинм`ясо" на користь держави слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1172,1187 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-82, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Тульчинм`ясо" , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про стягнення моральної шкоди, завданої злочином і ушкодженням здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Тульчинм`ясо" (місцезнаходження 23600 м. Тульчин вул. Желюка 22 Вінницька область, код ЄДРПОУ 33125301 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає в АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_5 , 20000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ "Тульчинм`ясо" (місцезнаходження 23600 м. Тульчин вул. Желюка 22 Вінницька область, код ЄДРПОУ 33125301 на користь держави 496,20 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницької апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02 січня 2023 року.

Суддя О.О.Дамчук