Рішення

від 02.01.2023 по справі 120/7689/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2023 р. Справа № 120/7689/22

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого рішення Мурованокуриловецькою селищною радою № 2305 від 31.08.2022 року, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області кадастровий номер 0522881600:04:001:0068.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 29.09.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що бажана для позивача земельна ділянка, не включена до переліку земельних ділянок, що надаються громадянам у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, які визначені рішенням 11 сесії селищної ради № 398. При цьому, відповідно рішення 28 сесії селищної ради 8 скликання від 31.08.2022 року № 2298 "Про створення громадських пасовищ", відповідно до якого бажана для позивача земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0068, включена до переліку земельних ділянок, які відводяться під пасовища.

Відповідач наголошує, що повторно позивач з клопотанням про отримання земельної ділянки із зазначенням актуальної інформації щодо бажаної земельної ділянки з урахуванням рішення 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 року № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" на адресу селищної ради не звертався.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій зауважує, що рішенням селищної ради № 2305 від 31.08.2022 року, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 року № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" № 399 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах". При цьому рішення № 2298 від 31.08.2022 року не було предметом оскаржуваного рішення № 2305 від 31.08.2022 року та підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 02.12.2021 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522881600:04:001:0068.

Відповідач 31.08.2022 року прийняв рішення № 2305, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу. Підставами для відмови у задоволенні клопотання зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішення зауважив на прийнятих рішеннях 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 року № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства", № 399 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, виходячи з наданих пояснень органу місцевого самоврядування, у цьому рішенні оцінюється відмова позивачу у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою з підстав того, що бажана для останнього земельна ділянка за кадастровим номером 0522881600:04:001:0068 не відповідає вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме у зв`язку з тим, що земельна ділянка не включена до переліку ділянок, що надаються громадянам у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевикладеного встановлено, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 420/914/19, від 13.11.2019 року у справі №756/6448/16-а та від 21.11.2019 року у справі № 812/1268/17.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У той же час відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, що рішенням 11 сесії 8 скликання селищної ради № 398 від 25.06.2021 року "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства", було затверджено перелік з 34 земельних ділянок с/г призначення комунальної власності, що будуть безоплатно передані громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Також, затверджено перелік із 9 земельних ділянок, які будуть передані у власність особам, які мають статус учасника бойових дій.

Про те, бажана для позивача земельна ділянка за кадастровим номером 0522881600:04:001:0068 загальною площею 9,2637 га у межах якої позивач просить надати дозвіл у наведених переліках відсутня.

Крім того, відповідно до другої частини наданої відмови, що стосується прийнятого селищною радою рішення № 399 від 25.06.2021 року "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах" визначено, що відповідачем затверджено 50 земельних ділянок. При цьому, бажана для позивача земельна ділянка також не була включена до зазначеного переліку.

Отже, із зазначено можна дійти висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0068 загальною площею 9,2637 га у межах якої позивач просить надати дозвіл не була та не є предметом даних рішень.

У зв`язку з чим, слід зауважити, що оскаржуване рішення не містить конкретної підстави, визначеної ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, з посиланням на відповідні докази, які слугували підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому з матеріалів справи слідує, що відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Разом з тим, згідно статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Отже, отримання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17, від 22 травня 2018 року по справі № 468/1263/17-а, від 11 червня 2019 року по справі № 826/841/17, від 31 жовтня 2019 року по справі №607/4538/16-а.

Таким чином суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно - правових актів селищної ради.

Окремо слід зазначити, щодо посилання відповідача на те, що селищною радою на 28 сесії 8 скликання 31.08.2022 року прийнято рішення № 2298 "Про створення громадських пасовищ", відповідно до якого бажана для позивача земельна ділянка включена до переліку ділянок, які виділяються під громадські пасовища.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням № 2298 від 31.08.2022 року вирішено створити громадські пасовища в адміністративних межах Вищеольчедаївського старостинського округу.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У межах спірних правовідносин, відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

При цьому, суд зазначає, що рішення 28 сесії восьмого скликання від 31.08.2022 року є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті.

Таким чином, посилання відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав необхідності віднесення бажаної земельної ділянки до місцевого пасовища (без завершеної процедури), відповідач діяв у супереч наявним документам, оскільки жодного належного та допустимого доказу того, що бажана земельна ділянка є пасовищем, яке створене на підставі рішення відповідача суду надано не було.

При цьому, окремо слід наголосити, що прийняте рішення № 2298 "Про створення громадських пасовищ" не було предметом оскаржуваного рішення № 2305 від 31.08.2022 року та не було підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. А тому посилання відповідача на зазначенні обставини, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову є необгрунтованими.

У зв`язку із вище викладеним, суд прийшов до переконання, що рішення Мурованокуриловецької селищної ради № 2305 від 31.08.2022 року, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 у справі № 826/568/19, від 28.05.2020 у справі № 819/654/17, від 02.07.2020 за № 825/2228/18 та інших.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У свою чергу, як уже встановлено судом вище, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з оскаржуваного рішення здійснена з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачами документів та недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, інших обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовним розміром 2 га на території Мурованокуриловецької селищної ради, кадастровий номер 0522881600:04:001:0068, згідно з поданим клопотанням від 02.12.2021 року.

Також, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено до 19.02.2023 року.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану, але не пізніше ніж до 02.01.2024 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн, суд зазначає, що на момент розгляду справи по суті, а ні позивачем, ані його представником не було долучено жодного належного та допустимого доказу щодо підтвердження таких витрат. У зв`язку з чим розподіл таких не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Мурованокуриловецької селищної ради (вул. Соборна. 45, смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04325974) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мурованокуриловецької селищної ради від 31.08.2022 року № 2305 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2 га на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, за кадастровим номером 0522881600:04:001:0068, згідно з поданим клопотанням від 02.12.2021 року.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, але не пізніше ніж до 02.01.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесенні витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович