Ухвала

від 02.01.2023 по справі 440/11056/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02 січня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/11056/22Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРТ-АГРО" до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРТ-АГРО" до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, Державної податкової служби України, у якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 07.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6976875/40839698 від 29.06.22; про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 07.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6976878/40839698 від 29.09.22; про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 10.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6999869/40839698 від 05.07.22; про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 15.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6976877/40839698 від 29.06.22;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ «АРТ-АГРО» податкові накладні: № 8 від 07.02.2022; № 9 від 07.02.2022; № 11 від 10.02.2022; № 13 від 15.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У ході з`ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено наступне.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено частиною четвертою статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленого в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119 (адміністративне провадження № К/9901/13872/20), за яким у справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Так, відповідно до доданих до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що позивач скористався правом досудового врегулювання, за результатами якого рішеннями за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 19 липня 2022 року № 24498/40839698/2, № 24496/40839698/2, №25141/40839698/2 та 24537/40839698/2 залишено скарги без задоволення та оскаржувані позивачем рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Полтавській області про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

При цьому, з даним позовом звернувся до суду лише 22 грудня 2022 року (відповідно до відмітки поштового відділення), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, враховуючи рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги.

До позовної заяви долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до якого наголошував, що відповідно до наказу від 15.07.2022 оголошено простій у Товаристві, а також зауважував на активізації реальних загроз ракетних ударів, у тому числі на території Полтави та Полтавської області.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає наступне.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Суд наголошує, що згідно згаданого представником позивача наказу ТОВ "ТД "Арт-Агро" від 15.07.2022 №15-07-в "Про оголошення простою" оголошено простій працівникам бухгалтерії у кількості однієї особи та відділу логістики, а саме шести водіям.

При цьому, такий простій припинено згідно наказу від 09.11.2022 № 09-11-в.

Суд зауважує, що оголошення простою стосовно визначеного вище переліку осіб не може бути визнано судом об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, у тому числі враховуючи той факт, що простій оголошено лише водіям та одному працівнику бухгалтерії, що в свою чергу не може бути достатнім доказом неможливості керівника товариства звернутися до суду або до адвоката. Крім того, суд звертає увагу заявника, що саме у цей період так званого простою позивач скористався своїм правом досудового врегулювання даного спору, тобто оскарживши контролюючого органу рішення, керівник товариства чітко усвідомлював про існування незавершеного спору із таким контролюючим органом та необхідністю вжиття відповідних заходів в частині контролю за відповіддю та її оскарження, у разі отримання відмови на вказану скаргу.

Також суд звертає увагу заявника, що ні наказ №15-07-в від 15.07.2022 року, ні наказ №09-11-в від 09.11.2022 року не містять відомостей про фактичне доведення змісту вказаного наказу до відома вказаних в них працівників, зокрема відсутні докази ознайомлення працівників із вказаними наказами. Також, ні позов, ні заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містять належних та допустимих доказів в частині штату товариства за відповідний рік та звітності за формою №1-ДФ в частині підтвердження кількості працівників та назви їх посад за відповідний період роботи.

Крім того, варто звернути увагу, що Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі N 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі N 380/7251/21, у справі N 520/8674/2020 та у справі N 440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Водночас, позивач у заяві про поновлення пропущеного строку лише посилається на введення воєнного стану та не обґрунтовує, яким чином запровадження цього стану унеможливило своєчасне звернення до суду. Позивачем не надані докази, що з початку введення воєнного стану юридичний відділ чи юрист позивача та керівник не здійснював свої повноваження, або здійснював обмежено, або існували якісь інші перешкоди для дотримання строку, пов`язані із запровадженням воєнного стану, як не надано доказів, коли такі перешкоди перестали існувати (були припинені), а також не надано доказів неможливості звернення керівника товариства до адвоката з метою отримання відповідної кваліфікованої правової допомоги.

Враховуючи, що позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку звернення до суду з позовною заявою та не надає суду належних документальних доказів на обґрунтування такої позиції, суд вважає, що наведені у заяві твердження належним чином не обґрунтовані, документально не підтверджені та не свідчать про наявність поважних причин пропуску позивачем такого строку.

Зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії та звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відтак позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АРТ-АГРО" до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.Г. Ясиновський