Рішення

від 02.01.2023 по справі 904/3876/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3876/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Плюс", м. Кам`янське, Дніпропетрвська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Авенсіс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 33 255, 30 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пак-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Авенсіс" про стягнення заборгованості за договором №29/04/21 поставки від 29.04.2021 у розмірі 33 255, 30 грн., з яких:

- 32 000, 69 грн. - основний борг;

- 1 183, 59 грн. - пеня;

- 71, 02 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 03.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

11.11.2022 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. просив стягнути з відповідача 22 000,69 грн. основного боргу, 1 183, 59 грн. пені, 71, 02 грн. - 3 % річних.

02.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов.

23.12.2022 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 4 020,00 грн. просив стягнути з відповідача 17 980,69 грн. основного боргу, 1 183, 59 грн. пені, 71, 02 грн. - 3 % річних.

02.01.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №29/04/21 поставки від 29.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару в розмірі 33 255, 30 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості товару, позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача:

1 183, 59 грн. - пені за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022,

71, 02 грн. 3% річних за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що, у зв`язку із неотриманням позовної заяви від позивача 25.11.2022 ознайомився з матеріалами справи в суді.

Відповідач підтвердив, що отримав товар згідно видаткової накладної № 291 від 09.08.2022. на суму 107 990,71 грн., однак заперечує, що поставка товару була на підставі договору поставки № 29/04/21 від 29.04.2021, оскільки даний договір з його боку не підписувався.

Також відповідач зазначив, що, оскільки договір не підписувався, то і стягнення пені є неправомірним.

Із наявністю заборгованості в розмірі 17 980,69 грн. відповідач погодився.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору поставки, встановлення факту поставки товару та встановлення факту порушення умов договору відповідачем в частині оплати купованого товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пак-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Авенсіс" укладено договір №29/04/21 поставки від 29.04.2021.

На виконання вказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 107 990,71 грн., що підтверджується видатковою накладною № 291 від 09.08.2022.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого (враховуючи зменшення позовних вимог) виникла заборгованість у розмірі 17 980,69 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував 1 183, 59 грн. - пені за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022, 71, 02 грн. 3% річних за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022.

Відповідач проти підписання вказаного договору заперечив.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію договору №29/04/21 поставки від 29.04.2021 (а.с. 10-12).

Однак, він не місить підпису та печатки відповідача.

Матеріали справи також містять супровідний лист № 29/1 від 29.04.2022 про направлення позивачем договору відповідачу для підписання.

Однак, докази направлення листа та договору відсутні.

Таким чином, приймає до уваги заперечення відповідача та зазначає, що зважаючи на те, що договір №29/04/21 поставки від 29.04.2021 не підписаний, а тому є неукладеним.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив рахунок на оплату товару на суму № 236 від 02.08.2022 (а.с. 16).

Позивачем на виконання домовленості поставлено відповідачеві товар на суму 107 990,71 грн., що підтверджується видатковою накладною №291 від 09.08.2022.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Підписана позивачем та відповідачем вищевказана видаткова накладна, яка одночасно підтверджує факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк на оплату є таким, що настав.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 32 000,69 грн.

Після звернення позивача до суду, відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 1137 від 28.10.2022 на суму 7 000,00 грн., № 1150 від 03.11.2022 на суму 3 000,00 грн., № 1159 від 11.11.2022 на суму 4020,00 грн.

Таким чином заборгованість становить 17 980, 69 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач наявність заборгованості не заперечує, тим більше, частковою сплатою заборгованості погоджується з її наявністю.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 17 980,69 грн. підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути пеню за порушення строків поставки замовленого товару у розмірі 1 183, 59 грн. пені за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Статтями 546 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З матеріалів справи не вбачається, та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Правомірність нарахування 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 71, 02 грн. 3% річних за період прострочення з 28.09.2022 по 24.10.2022

Відповідач контррозрахунок 3% річних не надав.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 71,02 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 17 980,69 грн., 3% річних у розмірі 71,02 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 1 183,59 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232,233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Авенсіс" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 33 255, 30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничої Фірми "Авенсіс" (Ідентифікаційний код: 25529575, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 38, кв.37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пак-Плюс" (Ідентифікаційний код: 35594442, місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Далекосхідна, буд. 18) 17 980,69 грн. основного боргу, 71,02 грн. 3% річних, 2 392,68 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко