Рішення

від 02.01.2023 по справі 910/10164/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2023Справа № 910/10164/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІЛАЙФ.ПВ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 97612,07 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача боргу та санкцій за договором поставки №17567/53-124-01-21-14607 від 12.05.2021, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10164/22 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Через загальний відділ діловодства суду 25.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві останній не заперечив факт отримання ним товару за Договором поставки №17567/33-124-01-21-14607 від 12.05.2021, однак у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з тих підстав, що відповідач опинився у скрутному матеріальному становищі через законодавчі зміни, що відбулися в енергетичному просторі країни та у сфері функціонування нового ринку електроенергії, наявність боргу перед ним у ДП "Енергоринок", що в свою чергу унеможливлює відповідачу своєчасно розрахуватися з позивачем за отриманий товар. Також, у своєму відзиві відповідач зазначив, що доводи позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат належним чином не доведено і не підтверджено належними і допустимими доказами, а також зазначив, що заявлений позивачем у позовній заяві розрахунок судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги є надмірно завищеним та належним чином не доведений.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2021 між позивачем і відповідачем укладено Договір поставки №-17567/33-124-01-21-14607 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити порошок пральний (далі - Товар) найменування, кількість, виробник, ціна та код згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та є невід`ємною частиною договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом поставки є товар: код 39830000-0 згідно ДК 021-2015 (продукція для чищення).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка замовленої партії товару здійснюється протягом 10 календарних днів з дати направлення письмового замовлення на електронну адресу постачальника. В подальшому письмове замовлення направляється поштою заказним листом на адресу: 51400, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., вул. Червона, буд.5.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна товару становить 65240 грн, крім того ПДВ 20%: 13048 грн. Всього ціна Договору: 78288 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплату товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Відповідно до п. 6.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

З матеріалів справи убачається, що на підтвердження поставки товару між сторонами була складена та підписана видаткова накладна № 941 від 22.06.2021, відповідно до якої постачальником було поставлено покупцю товар на суму 78288 грн.

Видаткова накладна підписана уповноваженими особами позивача та відповідача, що підтверджується підписами та відтисками печатки. Дата отримання товару вказана як 24.06.2021.

Відповідачем не заперечується факт поставки даного товару.

За умовами п.5.2 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством України порядку в електронній формі у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, не зважаючи на виконання позивачем вищевказаних умов Договору, відповідач свого обов`язку з оплати вищевказаного товару не виконав, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тому, враховуючи умови оплати, визначені сторонами у п. 5.1 Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача за видатковою накладною № 941 від 22.06.2021 товар на суму 78288 грн у строк до 10.08.2022 (включно).

Позивачем свої обов`язки з поставки товару за Договором було виконано у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару в період з серпня 2021 по вересень 2022 року. Доказів сплати грошових коштів у сумі 78288 грн за відповідним Договором станом на дату ухвалення рішення відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що останній не мав можливості своєчасно та повністю здійснити оплату за поставлений товар зумовлена наявністю попередніх боргів контрагентів перед відповідачем, судом не приймаються до уваги, оскільки кожний суб`єкт господарювання несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов`язань.

Положеннями ст. 617 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що прострочення відповідачем сплати вартості товару за Договором відбулося до настання воєнного стану в Україні, та нараховані позивачем інфляційні втрати і 3% річних за період ще до настання форс-мажорних обставин зумовлених військовою агресією російської федерації.

Факт наявності у відповідача заборгованості за вказаним Договором у сумі 78288 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами і відповідачем не спростовано. Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 78288 грн основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування на суму боргу трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення строків оплати поставленого товару, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 10.08.2021 до 22.09.2022 інфляційних втрат у сумі 16698, 77 грн та 3 % річних у сумі 2625,30 грн.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляції та 3% річних, визнано їх обґрунтованими і арифметично правильними, оскільки розраховані позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, яка включається у вартість неоплаченого товару, суд вважає необґрунтованим, оскільки законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, які нараховуються з суми основного боргу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не визначає, що податок на додану вартість виокремлюється із суми основного боргу, а відтак 3 % річних та інфляційні втрати нараховуються на всю суму основного боргу, в тому числі і на податок на додану вартість

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (30100, Хмельницька область, Шепетівський р-н, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; ідентифікаційний код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Червона, буд. 5, ідентифікаційний код 37252922) 78288 (сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн основного боргу, 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 30 коп. 3 % річних, 16698 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 77 коп. інфляційних втрат та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.