Рішення

від 02.01.2023 по справі 910/9157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2023Справа № 910/9157/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Ліфтсервіс» простягнення 166368,73 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Ліфтсервіс» 242045,17 грн, з яких: 146907,26 грн основного боргу, 16710,60 грн інфляційних втрат, 2373,01 грн 3% річних, 27814,37 грн пені, 146,91 грн штрафу, 48093,02 грн курсової різниці.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами генерального договору транспортного експедирування №0401-05/22gtw від 04.01.2022 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9157/22; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Суд зазначає, що ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/9157/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 04108, місто Київ, проспект Свободи, будинок 2). Іншої адреси відповідача суду повідомлено не було.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення, яким відповідачу направлялася ухвала від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі, не було вручене під час доставки, причина невручення - «не розшукано».

Суд зазначає, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та які відповідно до положень ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Таким чином суд у встановленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

21.11.2022 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 166368,73 грн, з яких: 46907,26 грн основного боргу, 40411,50 грн пені, 3128,84 грн 3% річних, 27781,20 грн інфляційних втрат, 46,90 грн штрафу та 48093,02 грн курсової різниці.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Ліфтсервіс» (клієнт) було укладено генеральний договір транспортного експедирування №0401-05/22gtw (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у відповідності до цього договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками клієнта.

За змістом п. 2.2.1 Договору, експедитор зобов`язаний забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України і за її межами відповідно до заявок клієнта.

Відповідно до п.п. 2.4.9 Договору клієнт зобов`язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом протягом 14 календарних днів з моменту отримання сканкопії рахунку та розмитнення на території порту і завантаження на транспорт при контейнерних перевезеннях та/або протягом 14 календарних днів з моменту отримання сканкопії рахунку і розмитнення при тентових перевезеннях. Погоджені в заявках ставки за перевезення в іноземній валюті виставляються на клієнта в гривневому еквіваленті, сплачуються клієнтом в гривневому еквіваленті за середнім курсом продажу валюти на міжбанківському валютному ринку на день виставлення рахунку (www.mezhbank.org.ua). У разі збільшення курсу долару до гривні більше ніж на 5% клієнт зобов`язується сплачувати рахунки з урахуванням зміни курсу без додаткових рахунків. Підставою для сплати є рахунки-фактури, отримані за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку, у будь-якому разі обов`язок сплатити різницю курсу застосовується до платежів клієнта з 15-го дня, після спливу 14-ти днів на оплату рахунку експедитора. У разі несплати курсової різниці в рамках даного пункту, експедитор залишає за собою право виставити курсову різницю протягом 2 місяців.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторони домовилися використовувати при виконанні умов цього договору електронні документи (акти про надання послуг (далі - акт), рахунки, додатки до рахунків) для підтвердження описаних в них господарських операцій.

За змістом п. 8.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 156907,26 грн.

Факт надання послуг підтверджується Актом надання послуг №123 від 14.02.2022, підписаним електронними цифровими підписами представників сторін. У вказаному акті зафіксовано, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Також для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію виставленого відповідачу 17.02.2022 рахунку на оплату №123 від 14.02.2022 на суму 156907,26 грн.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та положення п.3.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги у строк до 03.03.2022 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, а з простроченням строку здійснив лише часткову оплату - у сумі 110000,00 грн (згідно з платіжними дорученнями №5801 від 22.07.2022 на суму 10000,00 грн та №5902 від 07.11.2022 на суму 100000,00 грн), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, розмір якої станом на момент розгляду справи становить 46907,26 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» заперечень проти позову не наведено, обставин, повідомлених позивачем не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 46907,26 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 40411,50 грн пені, 3128,84 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 04.03.2022 по 11.11.2022, та 27781,20 грн інфляційних втрат за період з березня по вересень 2022 року включно. Розрахунок проведено з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 46,90 грн (0,1 % від суми заборгованості на підставі п.п. 4.3.7 Договору) та курсову різницю у розмірі 48093,02 грн.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що за прострочення оплати рахунку експедитора клієнт оплачує експедитору пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та компенсує курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.

При цьому, згідно з п.п. 4.1.8 Договору сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовуються і пеня може нараховуватися протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.

Також Договором встановлено, що за прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань по оплаті суми боргу, клієнт додатково оплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, а також курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати (п.п. 4.3.7 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 40411,50 грн, 3% річних у розмірі 3128,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 27781,20 грн, а також штрафу у сумі 46,90 грн (0,1 % від суми заборгованості) є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом та не оспореним відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 48093,02 грн суд зазначає таке.

З положень п. 3.1 Договору слідує, що обов`язок сплатити різницю курсу (розраховану згідно вказаним пунктом Договору) виникає у клієнта у разі, коли ставки за перевезення в іноземній валюті були погоджені в заявках. Будь-якого іншого порядку розрахунку курсової різниці, аніж визначеного у п. 3.1, умови Договору не містять (в тому числі і п.п. 3.3 та 4.3.7 Договору, на які посилається позивач).

Відтак, оскільки узгоджених з клієнтом заявок на перевезення (або будь-яких інших документів), які б свідчили про погодження сторонами ставок за перевезення саме в іноземній валюті, позивач суду не надав, вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 48093,02 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору (розмір якого з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог становить 2495,53 грн) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Ліфтсервіс» (Україна, 04108, місто Київ, проспект Свободи, будинок 2, ідентифікаційний код 39354279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» (Україна, 67500, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Доброслав, пр.40-річчя Визволення, будинок 2, корпус Б, ідентифікаційний код 38534302) заборгованість у розмірі 46907 (сорок шість тисяч дев`ятсот сім) грн 26 коп., пеню у розмірі 40411 (сорок тисяч чотириста одинадцять) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 3128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 27781 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 20 коп., штраф у розмірі 46 (сорок шість) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 1774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова