Рішення

від 26.12.2022 по справі 916/2754/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2754/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ремізенко Ю.Г. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „СК Хаджибей" до товариства з обмеженою відповідальністю „Ніоніл" про стягнення 46 451,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СК Хаджибей" (далі по тексту - ТОВ „СК Хаджибей") звернулося до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Ніоніл" (далі по тексту - ТОВ „Ніоніл") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 46 451,38 грн., яка складається із орендної плати у розмірі 10 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 780,00 грн., пені у розмірі 613,02 грн., 3% річних у розмірі 58,36 грн., штрафних санкцій у загальному розмірі 35 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. в частині сплати орендної плати за березень-червень 2022р. включно.

ТОВ „Ніоніл" було повідомлено про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал за його юридичною адресою: 65031, м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/4, яка була перевірена судом на дату відкриття провадження згідно даних системи LIGA360. Проте, ухвала суду, якою відповідач був повідомлений про розгляд даної справи була повернута до суду у зв`язку із відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „Ніоніл" про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

01.12.2021р. між ТОВ „СК Хаджибей" (Орендар) та ТОВ „Ніоніл" (Суборендар) було укладено договір суборенди №01-12-2021, відповідно до п. 1.1 Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 12,0 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/4. Об`єкт суборенди на момент передачі його в суборенду знаходиться в належному стані і придатний для використання за цільовим призначенням відповідно до п.2.1. договору. Орендар гарантує, що об`єкт суборенди прихованих недоліків не має, не перебуває під арештом, не обтяжений існуючими заборонами або обмеженнями на використання за призначенням або відчуження, не є предметом спору, прав третіх осіб щодо нього немає. У разі зміни форми власності (або власника) об`єкту суборенди умови договору можуть бути переглянуті. Орендар протягом терміну дії даного договору забезпечує Суборендареві безперешкодне користування об`єктом суборенди і вільний доступ.

Згідно з п. 3.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. суборендар вступає в тимчасове платне користування об`єктом суборенди в термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі об`єкту суборенди, який є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 4.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. передбачено, що строк суборенди за даним договором встановлюється до 31.12.2022р., який обчислюється з моменту передачі Суборендареві об`єкту оренди за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. плата за користування об`єктом суборенди є платежем, який Суборендар сплачує Орендарю за користування об`єктом суборенди незалежно від результату господарської діяльності Суборендаря. Орендна плата нараховується Орендарем з моменту передачі об`єкту суборенди Суборендареві. Плата за користування об`єктом суборенди за кожний календарний місяць суборенди складає 2500,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 416,67 грн., та додатково включає компенсацію вартості комунальних послуг, що спожиті Суборендарем протягом місяця. Суборендар зобов`язується щомісяця не пізніше кожного 5 (п`ятого) числа місяця, за який здійснюється платіж сплачувати Орендарю суборендну плату у розмірі, визначеному згідно з п.5.1.1. цього договору на розрахунковий рахунок Орендаря.

Згідно з пп. 8.1.3 п. 8.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. у разі прострочення перерахування орендної плати та / або інших платежів за договором Суборендар сплачує Орендарю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, нарахованої на суму боргу, за кожен день прострочення оплати, а також штраф у сумі 5000 (п`ять) тисяч гривень, якщо прострочення будь-якого платежу триватиме більше, ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів, за кожний факт прострочення перерахування орендної плати та / або інших платежів за договором.

Згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. у разі дострокового розірвання цього договору, Суборендар зобов`язаний сплатити Орендарю штраф еквівалентний розміру суборендної плати, за кожен місяць з дати дострокового розірвання договору до кінця строку дії договору передбаченого пунктом 4.1.

Положеннями п. 9.4 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. врегульовано, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Орендаря, якщо Суборендар прострочив оплату орендної плати, комунальних послуг, інших платежів за договором більш, ніж на 20 (двадцять) календарних днів.

Відповідно до п. 10.13 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. сторони погодили, що офіційне листування за даним договором між сторонами здійснюється за електронними адресами, вказаними у договорі. Сторони згодні з тим, що достатнім доказом вручення контрагенту листів, рахунків на оплату суборендної плати тощо є відправка стороною електронного повідомлення на адресу контрагента, зазначену у даному пункті. Документи, які відправлені електронною поштою мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. Сторони також погодили, що даний пункт договору розповсюджується на обмін сторонами додатковими угодами, додатками до даного договору тільки до моменту обміну сторонами у місячний термін оригіналами таких документів.

01.12.2021р. між ТОВ „СК Хаджибей" та ТОВ „Ніоніл" було підписано акт приймання-передачі до договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р., згідно якого позивачем було передано у користування відповідача нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 12,0 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/4.

21.06.2022р. ТОВ „СК Хаджибей" звернулось до ТОВ „Ніоніл" із листом, відповідно до якого позивач просив сплатити заборгованість за договором суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. у розмірі 45 944,93 грн. При цьому, позивачем, посилаючись на відсутність оплати орендних платежів з березня, було повідомлено відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 30.06.2022р. Вказаний лист був підписаний кваліфікованим електронним підписом та направлений на електронну пошту відповідача, вказану у договорі.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „СК Хаджибей" наголошено, що відповідачем у порушення зобов`язань за договором суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. не було сплачено орендної плати за березень-червень 2022р. включно, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.12.2021р. між ТОВ „СК Хаджибей" та ТОВ „Ніоніл" було укладено договір суборенди №01-12-2021, положеннями якого сторонами було передбачено, що орендна плата у розмірі 2500,00 грн. має сплачуватись відповідачем не пізніше кожного 5 (п`ятого) числа місяця, за який здійснюється платіж

01.12.2021р. між ТОВ „СК Хаджибей" та ТОВ „Ніоніл" було підписано акт приймання-передачі до договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання ТОВ „Ніоніл" грошових зобов`язань за договором суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. в частині сплати орендної плати за березень-червень 2022р. включно, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ „СК Хаджибей" позову у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 10 000,00 грн. (2500,00 грн. * 4 = 10 000,00 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної сплати орендних платежів позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „Ніоніл" до сплати збитки від інфляції у розмірі 780,00 грн., 3% річних у розмірі 58,36 грн., які були нараховані по 30.06.2022р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „СК Хаджибей" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Ніоніл" збитків від інфляції у розмірі 780,00 грн., 3% річних у розмірі 58,36 грн.

З посиланням на умови договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р. позивачем було нараховано до сплати відповідачу пеню у загальному розмірі 613,02 грн., яка була нарахована по 30.06.2022р., штраф у розмірі 20 000,00 грн. (5 000,00 грн. *4), нарахований за кожний факт прострочення перерахування орендної плати у зв`язку з простроченням оплати більше, ніж на 15 днів; штраф у розмірі 15 000,00 грн. (2500,00 грн. *6 місяців), який є еквівалентний розміру суборендної плати, за кожен місяць з дати дострокового розірвання договору до кінця строку дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „СК Хаджибей" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Ніоніл" пені у розмірі 613,02 грн. та штрафу у загальному розмірі 35 000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачем було реалізовано право на одностороннє розірвання договору у зв`язку з наявністю у відповідача простроченої заборгованості, ТОВ „СК Хаджибей" має право на нарахування штрафних санкцій згідно з пп. 8.1.4 п. 8.1 договору суборенди №01-12-2021 від 01.12.2021р.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „СК Хаджибей" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача орендної плати у розмірі 10 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 780,00 грн., пені у розмірі 613,02 грн., 3% річних у розмірі 58,36 грн., штрафу у загальному розмірі 35 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ніоніл" /65031, м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/4; ідентифікаційний код 39658499/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СК Хаджибей" /65013, м. Одеса, вуя. Локомотивна, буд. 38; ідентифікаційний код 39268646/ заборгованість за орендною платою у розмірі 10 000,00 грн. /десять тисяч грн. 00 коп./, збитки від інфляції у розмірі 780,00 грн. /сімсот вісімдесят грн. 00 коп./, пеню у розмірі 613,02 грн. /шістсот тринадцять грн. 02 коп./, 3% річних у розмірі 58,36 грн. /п`ятдесят вісім грн. 36 коп./, штрафні санкції у загальному розмірі 35 000,00 грн. /тридцять п`ять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 січня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна