Рішення

від 02.01.2023 по справі 927/938/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/938/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу №927/938/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ",

вул. Пирогова, 7А/55, м. Чернігів, 14005, e-mail: ukrimpostach@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС",

вул. Коцюбинського, 3, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552, e-mail: azs2@i.ua

про стягнення 219 434,90 грн.

без виклику представників учасників справи

Встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС" про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. боргу за поставлений товар; 3 119,18 грн. 3% річних; 27 521,16 грн. інфляційних втрат та 38 794,52 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № 1-01/2022-ПН від 28.01.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на позов.

Ухвала суду від 03.11.2022 направлена на адресу позивача, зазначену у позовній заяві (вул. Пирогова, 7А/55, м. Чернігів, 14005), повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала суду від 03.11.2022 отримана відповідачем 08.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.11.2022 №1400055672115.

24.11.2022, від представника відповідача - адвоката Коленченка О.О., засобами електронного зв`язку, надійшов відзив на позов, підписаний ЕЦП, у якому відповідач частково визнає позов в частині 150 000,00 грн. боргу, 3 119,18 грн. 3% річних, 27 521,16 грн. інфляційних втрат та просить зазначені суми стягнути на користь позивача. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені просить зменшити її розмір з 38794,52 грн. до 1000,00 грн., посилаючись на введення військового стану в Україні, бойові дії та окупаційний режим на території смт. Михайло-Коцюбинське, в якому знаходиться відповідач. Відповідач зазначає, що йому відомі правові наслідки визнання позову і визнання позову не порушує інтересів третіх осіб, в тому числі держави. Крім того, відповідач вказує на те, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримав 08.11.2022 і останнім днем для подання відзиву у даній справі є 23.11.2022, проте через масований ракетний обстріл 23.11.2022 та відключення електроенергії у Чернігівській області з 13:57 год не мав об`єктивної змоги подати своєчасно відзив у даній справі, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву у справі №927/938/22 та поновити такий строк і прийняти відзив на позовну заяву до розгляду.

02.12.2022 позивачем подано клопотання, за підписом директора ТОВ "УКРІМПОСТАЧ" Ніколаєва С.В., про ознайомлення з матеріалами справи, на якому міститься відмітка «з матеріалами справи ознайомився, фотокопії зняв 02.11.2022» та підпис Ніколаєва С.В.

07.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що про відзив на позов він дізнався 02.12.2022 після ознайомлення з матеріалами справи, відзив на позов позивачем отримано лише 06.12.2022, тому вважає за доцільне подати відповідь на відзив протягом 5-ти днів з дня ознайомлення з матеріалами справи в суді (по 07.12.2022 включно). Щодо клопотання відповідача про поновлення строку подання відзиву позивач заперечує та просить залишити відзив на позов без розгляду згідно з ч.1 ст. 118 ГПК України з огляду на те, що для пропущених строків, які встановлені законом застосовується процедура поновлення строку (ч.1 ст. 119 ГПК України), а для строків, які встановлені судом процедура продовження (ч.2 ст. 119 ГПК України). Строк для подання відзиву є строком встановленим судом, проте відповідач не звертався до суду з клопотанням про продовження строку ні до його закінчення, ні взагалі. Позивач наголошує, що відповідач був обізнаний про позовні вимоги та мав достатньо часу не тільки підготувати відзив, але й виконати договірні зобов`язання до введення воєнного стану. Посилання відповідача на відсутність світла 23.11.2022 з 13:57 год, як поважність пропуску строку для подання відзиву, є безпідставним, оскільки відзив на позов підписано 24.11.2022 представником відповідача на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.11.2022, і ніщо не перешкоджало відповідачу подати відзив до 23.11.2022 включно. Позивач ставить під сумнів дотримання відповідачем вимог ст.162,165 ГПК України при поданні відзиву, повноваження особи, яка його підписала, а також категорично заперечує щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені та вважає, що сума пені повинна бути стягнута в повному обсязі. Крім того, позивачем зазначено, що після порушення провадження у даній справі, відповідачем здійснено оплату на суму 30 000,00 грн. (згідно з платіжною інструкцією №1138 від 24.11.2022), а тому провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, що не впливає на заявлену до стягнення пеню.

Інших заяв та клопотань щодо суті заявлених позовних вимог від учасників справи до суду не надходило.

З`ясовуючи належність повідомлення позивача про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ухвала суду від 03.11.2022 направлена на адресу позивача, зазначену у позовній заяві (вул. Пирогова, 7А/55, м. Чернігів, 14005), повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За приписами ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв про зміну місцезнаходження під час розгляду справи від позивача, згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України, не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

У даному випадку судом також враховано приписи ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України та ту обставину, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом Чернігівської області справи №927/938/22. Подання позивачем відповіді на відзив також свідчить про його обізнаність щодо розгляду даної справи судом.

Щодо визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву та поновлення такого строку і прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.118 та ч.5 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Частиною 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, крім випадків, коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, строк для надання відзиву встановлюється судом. Відповідно, це не є строк, який встановлений законом.

За таких обставин, клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву у справі №927/938/22 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2,3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у даній справі, дотримання принципу верховенства права, рівності та змагальності сторін, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити встановлений відповідачу строк для надання на відзиву на позовну заяву до 24.11.2022.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Виходячи з приписів ст.1, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги - домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.3. Договору про надання правової допомоги №17/11/22-п від 17.11.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС" (клієнтом, відповідачем у даній справі) та адвокатом Коленченком О.О. передбачено, що для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має право з правом підпису від імені клієнта подавати від імені клієнта відзиви на позовні заяви.

До відзиву на позов додано також ордер про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «НК Саксесс» у Господарському суді Чернігівської області на ім`я адвоката Коленченка О.О. від 24.11.2022, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000052 на ім`я адвоката Коленченка О.О.

Таким чином, додані відповідачем до відзиву Договір про надання правової допомоги №17/11/22-п від 17.11.2022, ордер про надання правничої (правової) є документами, які належним чином посвідчують повноваження його представника - адвоката Коленченка О.О. на право підпису та подання від імені відповідача відзиву на позовну заяву.

Наявний в матеріалах справи відзив на позов від 24.11.2022 з додатками (копіями: доказів направлення даного відзиву з додатками на адресу позивача (опису вкладення, квитанції); Договору про надання правової допомоги №17/11/22-п від 17.11.2022; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1040741; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000052) надійшов до суду засобами електронного зв`язку з дотриманням вимог ч.8 ст.42 ГПК України та містить відмітку відділу документального забезпечення (канцелярії) суду "документ підписаний ЕЦП", підписувач Коленченко О.О. Створення та перевірка кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису підтверджена відповідним протоколом, сформованого 24.11.2022 о 14:36:03, цілісність даних підтверджено.

Зазначене спростовує доводи позивача про недотримання відповідачем вимог оформлення відзиву та повноважень особи представника відповідача, який підписав та направив до суду відзив.

Поданий відповідачем відзив на позовну заяву від 24.11.2022 з додатком, а також відповідь від 07.12.2022 на відзив позивача з додатком суд приймає до розгляду, спір вирішується з їх урахуванням.

Пунктом 1 частини 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до ч.1,4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини справи встановлені судом.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" (ідентифікаційний код юридичної особи 43581883) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 31.03.2020, номер запису 10641020000015081, про що внесено відповідну інформацію. Основний вид економічної діяльності: 46.71: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" видана Ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202000222 від 30.04.2020, з терміном дії до 30.04.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №2025264500110 з Реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС" (код ЄДРПОУ юридичної особи 43254592) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 27.09.2019, номер запису 10601020000001516, про що внесено відповідну інформацію.

28.01.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС" (покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 1-01/2022-ПН (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1.,1.2. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти (для комерційного використання в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку) і оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов Договору і Додаткових угод до нього (в разі їх підписання), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Номенклатура, кількість, ціна за Товар визначаються сторонами у видатковій документації або у додатку до даного Договору.

Загальна вартість і кількість товару, що поставляється за даною угодою, визначається згідно видаткових накладних (п.1.5. Договору).

Згідно з п.2.1., 2.3. Договору, товар поставляється покупцю партіями, у кількості і по ціні, які визначені у видаткових накладних.

Відпуск товару постачальником робиться тільки за наявності оригіналу належним чином оформленого доручення на отримання товару (форма № м-2), або при підтвердженні отримання товару печаткою покупця в видатковій накладній на відпуск товару.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.4., Договору передбачено, що ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії товару заздалегідь узгоджуються сторонами, з наступним відображенням в рахунку-фактурі на оплату і в додатках до цього Договору. Ціна також вказується в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна даного Договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

Покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів після отримання товару. Терміни плати за поставлений за цим договором товар можуть бути додатково погоджені сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод або додатків до цього Договору, що є його невід`ємною частиною. Сторони можуть погоджувати іншу форму розрахунків, не заборонену чинним законодавством України, про що оформляється додаткова угода до Договору.

Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

При здійсненні платежів за даним Договором, покупець в обов`язковому порядку вказує в графі «призначення платежу» платіжного доручення, номер і дату рахунку-фактури, який виставлений на оплату тієї партії товару, яка підлягає оплаті, а також номер і дату цього договору постачання та додаткової угоди (в разі її підписання), що є невід`ємною частиною Договору. У разі порушення цієї вимоги покупцем, постачальник має право зарахувати здійснений платіж в рахунок оплати будь-якої з поставлених партій товару на власний розсуд (п.3.7. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачена відповідальність покупця у вигляді нарахування пені за несплату або несвоєчасну плату за товар.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п.5.5. Договору).

За приписами п.9.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунку - до їх повного завершення.

У позовній заяві позивач вказує на те, що на виконання умов Договору ним було поставлено у власність покупця (відповідача) товар (паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-3-Євро5-80) у кількості 25000,00 кг на загальну суму 867 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 28.01.2022, підписаної сторонами та скріпленої їх печатками, копія якої додається.

Постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №1 від 28.01.2022 на суму 867 500,00 грн., копія якого додана до матеріалів справи.

За фактом поставки товару постачальником була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №1/ від 28.01.2022 на суму 867500,00 грн., яка відповідно до квитанції №2 від 28.01.2022 прийнята податковим органом 28.01.2022.

Також 28.01.2022 постачальником складено акцизну накладну форми «П» порядковий номер 1, на кількість проданого товару 25000 кг, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Позивач зазначив, що покупець (відповідач) здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 717 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №850 від 28.01.2022 на суму 110 000,00 грн., №854 від 02.02.2022 на суму 67500,00 грн., №858 від 04.02.2022 на суму 190 000,00 грн., №864 від 08.02.2022 на суму 100 000,00 грн., №868 від 10.02.2022 на суму 100 000,00 грн., №872 від 15.02.2022 на суму 150 000,00 грн., у яких зазначено призначення платежу: за дизельне пальне згідно рахунку 1 від 28.01.2022, у т.ч.ПДВ.

Матеріали справи містять претензію №09/06/2022 від 09.06.2022 на суму 150 000,00 грн., адресовану директору ТОВ "НК САКСЕСС", яка за твердженням позивача, була проігнорована відповідачем та залишена ним без відповіді.

Враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на 25.10.2022 становила 150 000,00 грн., яка заявлена позивачем до стягнення за даним позовом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 119,18 грн. 3% річних; 27 521,16 грн. інфляційних втрат та 38 794,52 грн. пені, обґрунтовані наведеними у позовній заяві розрахунками.

За доводами позивача, після порушення провадження у даній справі, відповідачем здійснено оплату на суму 30 000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №1138 від 24.11.2022, призначення платежу: за дизельне пальне згідно рахунку 1 від 28.01.2022, у т.ч.ПДВ., у зв`язку з чим позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Сума основного боргу за поставлений товар за спірним Договором становить 120 000,00 грн., яка підлягає стягненню разом з нарахованими інфляційними втратами, 3% річних та пенею.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено укладення між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 1-01/2022-ПН від 28.01.2022.

Щодо заявленого до стягнення боргу.

Судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару згідно з видатковою накладною №1 від 28.01.2022 на суму 867 500,00 грн., що підтверджується також податковою накладною №1/ від 28.01.2022 та акцизною накладною форми «П» порядковий номер 1 від 28.01.2022.

Оплата покупцем вартості товару постачальнику здійснюється з урахуванням п.3.2. Договору - на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів після отримання товару.

Тобто, відповідачу було достеменно відомо про умови та строки платежів по спірному Договору, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання оплачувати поставлені нафтопродукти.

Інших термінів плати за поставлений за цим договором товар, а також іншої форми розрахунків сторонами не погоджувалось.

Виставлений позивачем відповідачу рахунок на оплату №1 від 28.01.2022 на суму 867 500,00 грн. сплачено відповідачем частково на суму 717 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №850 від 28.01.2022 на суму 110 000,00 грн., №854 від 02.02.2022 на суму 67500,00 грн., №858 від 04.02.2022 на суму 190 000,00 грн., №864 від 08.02.2022 на суму 100 000,00 грн., №868 від 10.02.2022 на суму 100 000,00 грн., №872 від 15.02.2022 на суму 150 000,00 грн., у яких зазначено призначення платежу: за дизельне пальне згідно рахунку 1 від 28.01.2022, у т.ч.ПДВ.

Таким чином, на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідач мав заборгованість за поставлений по спірному Договору товар у розмірі 150 000,00 грн., яку було заявлено позивачем при поданні позову до стягнення та визнано відповідачем.

Після відкриття провадження у справі відповідачем було перераховано позивачу 30 000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжної інструкції №1138 від 24.11.2022 на суму 30 000,00 грн., призначення платежу: за дизельне пальне згідно рахунку 1 від 28.01.2022, у т.ч.ПДВ., доданою позивачем до матеріалів справи.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено 30 000,00 грн. основного боргу, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 30 000,00 грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. основної заборгованості підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням здійснених відповідачем оплат, залишок основої заборгованості за поставлений товар по видатковій накладніій №1 від 28.01.2022 становить 120 000,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено до стягнення 3 119,18 грн. 3% річних за період з 16.02.2022 по 26.10.2022 та 27 521,16 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2022 року, які нараховані позивачем на 150 000,00 грн. основної заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відповідачем визнано позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3 119,18 грн. 3% річних та 27 521,16 грн. інфляційних втрат.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.

Перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат відповідають заявленим періодам їх нарахування.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 119,18 грн. 3% річних за період з 16.02.2022 по 26.10.2022 та 27 521,16 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2022 року, які визнані відповідачем, а тому позов у цій частині з урахуванням приписів ч.1 ст.14 ГПК України, підлягає задоволенню саме на заявлені до стягнення суми.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 38 794,52 грн. пені за період з 16.02.2022 по 26.10.2022 на підставі п. 5.2. Договору, яка нарахована позивачем на 150 000,00 грн. основної заборгованості.

Сторони у п.5.2. Договору погодили, що у разі несплати, або несвоєчасної плати за товар покупець повинен виплатити постачальникові пеню, яка нараховується за кожен день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не сплаченої в строк вартості товару.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

За умовами п. 3.2. Договору покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів після отримання товару.

Оскільки товар по видатковій накладній №1 від 28.01.2022 на суму 867 500,00 грн. був поставлений відповідачу 28.01.2022, а тому з урахуванням п.3.2. Договору та приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, по зазначеній видатковій накладній відповідач зобов`язаний був розрахуватись по 01.02.2022 включно і зазначена дата є днем закінчення строку для оплати поставленого товару, прострочка оплати за поставлений товар починається з 02.02.2022.

Враховуючи приписи ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З наведеного у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені на суму боргу 150 000,00 грн. за період з 16.02.2022 по 26.10.2022.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, проте здійснивши перевірку зазначеного позивачем розрахунку пені, судом встановлено недотримання позивачем приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим за перерахунком суду пеня підлягає нарахуванню за період з 16.02.2022 по 02.08.2022 і за вказаний період складає 22 479,45 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на приписи ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1000,00 грн., зменшивши її на суму 37 794,52 грн., з огляду на те, що з 24.02.2022 по теперішній час в Україні введено воєнний стан, на території м. Чернігова велися активні бойові дії, а смт. Михайло-Коцюбинське, в якому знаходиться відповідач, перебувало в окупації.

Позивач у відповіді на відзив категорично заперечує щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені та зазначає, що факт введення військового стану на території України не є імперативною підставою для звільнення усіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, невчинення відповідачем будь-яких дій на погашення заборгованості свідчить про його небажання виконувати договірні зобов`язання.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, неустойка є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання); захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання; стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; обов`язковий характер для учасників правовідносин.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч приписів ст. 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наведених обставин для зменшення пені; доказів, які підтверджують неможливість здійснення відповідачем своєчасної оплати за поставлений товар по спірному Договору поставки нафтопродуктів № 1-01/2022-ПН від 28.01.2022 на підставі видаткової накладної №1 від 28.01.2022; не доведено, що розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Посилання відповідача на те, що з 24.02.2022 по теперішній час в Україні введено воєнний стан, на території м. Чернігова велися активні бойові дії, а смт. Михайло-Коцюбинське, в якому знаходиться відповідач, перебувало в окупації, не є належною підставою для зменшення пені, оскільки з урахуванням п.3.2. спірного Договору відповідач зобов`язаний був розрахуватись за поставлений товар до початку виникнення прострочки - до 01.02.2022 включно, тобто ще до початку введення військового стану на території України.

Суд зауважує, що укладаючи Договір поставки нафтопродуктів № 1-01/2022-ПН від 28.01.2022 відповідач діяв на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (ч.1 ст.42 Господарського кодексу України), а тому повинен був усвідомлювати наслідки несвоєчасного здійснення оплати одержаного товару у вигляді нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень спірного Договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на суму 37 794,52 грн. до 1000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 120 000,00 грн. боргу; 3 119,18 грн. 3% річних; 27 521,16 грн. інфляційних втрат та 22 479,45 грн. пені. У решті позову - відмовити. Провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. боргу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, 30 000,00 грн. основного боргу було сплачено відповідачем після відкриття провадження у справі, але клопотань про повернення судового збору у зв`язку зі сплатою частини основного боргу від позивача не надходило, а тому відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3046,80 грн.

Керуючись ст.74, 79, 86; п.2 ч.1 ст. 231; ст.236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. основної заборгованості закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК САКСЕСС" (вул. Коцюбинського, 3, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552, код ЄДРПОУ 43254592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІМПОСТАЧ" (вул. Пирогова, 7А/55, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 43581883) 120 000,00 грн. боргу; 3 119,18 грн. 3% річних; 27 521,16 грн. інфляційних втрат; 22 479,45 грн. пені та 3 046,80 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 02.01.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко