Рішення

від 27.12.2022 по справі 682/48/22

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/48/22

Провадження № 2/682/177/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючої судді Зеленської В.І,

з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,

представника відповідача - адвоката Маринюка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "МАНЯТИН" про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Селянського фермерського господарства "Манятин" про усунення перешкод у розпорядженні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, шляхом скасування рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 03.06.2016 р індексний номер 29893459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016 р та стягнення з відповідача 20370,14 грн майнової шкоди (упущеної вигоди) і судових витрат.

У позовній заяві позивачка вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 3,7923 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, що розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області. В листопаді 2019 року вона отримала витяг з Державного земельного кадастру про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді у СФГ "Манятин" на підставі договору оренди від 10.03.2016 р. Проте, ніякого договору оренди з СФГ "Манятин" вона не укладала і не підписувала. Оскільки договір оренди земельної ділянки з СФГ "Манятин" не укладений, просить усунути перешкоди у розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 03.06.2016, індексний номер 29893459, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016 р та стягнути з відповідача 20370,14 грн шкоди (упущеної вигоди). Вважає, що упущена вигода - це сума, яку вона могла б отримати в якості орендної плати у разі, якщо б її право не було порушене, за період з 2019 по 2021 р включно з розрахунку 12% річних від нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки, яка становить 56583,73 грн. Просить також стягнути з відповідача в її користь позивачки сплачений при зверненні з позовом до суду судовий збір.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки в заяві до суду просить розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивачки.

Представник відповідача - адвокат Маринюк С.О. у вступному слові позовні вимоги визнав частково, не заперечує проти усунення перешкод для позивачки у розпорядженні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, шляхом скасування рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області від 03.06.2016 р індексний номер 29893459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016 р. Однак вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20370,14 грн шкоди (упущеної вигоди) необгрунтовані та не доведені. Але не заперечує і визнає, що позивачка має право на отримання грошової компенсації за використання відповідачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки в розмірі 5092,80 гр за період з 2019 по 2021 р включно з розрахунку 3% річних від нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки, яка складає 56583,73 грн.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7923 га, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області, що ствердужється державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 174657 від 02 березня 2009 року (а.с.26).

Відповідно до договору оренди від 10 березня 2016 року, зареєстрованого державним реєстратором Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області 03.06.2016, індексний номер 29893459, ОСОБА_1 передала СФГ "Манятин" у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 3,7923 га, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, розташовану на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області, строком на 15 років (а.с.24-25, 27-31).

Згідно з висновком криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи № 25569-25571/20-32 від 19.04.2021 підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у рядку "Орендодавець" у графі "Підписи сторін" на другому аркуші договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016, виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.8-22).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 28769/28770/21-32/26441/26447/22-32від 11.10.2022 підпис від імені ОСОБА_1 у рядку "Орендодавець" у графі "Підписи сторін" на другому аркуші договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016, укладеного від імені ОСОБА_1 та СФГ "Манятин" на земельну ділянку площею 3,7923 га, розташовану на території Бачманівської сільської ради (зареєстровано у Славутському РВ ХРФ ЦДЗК), виконаний не ОСОБА_1 (а.с.124-135).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20.

Тому, оскільки позивачка договір оренди земельної ділянки від 10.03.2016 р з СФГ "Манятин" не підписувала, то суд приходить до висновку, що такий договір є неукладеним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2016 року зареєстрований державним реєстратором Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області 03.06.2016, індексний номер 29893459, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.24-25).

Власником земельної ділянки із кадастровим номером 6823980700:02:013:0021 на час подання позову є ОСОБА_1 , про що свідчить наявний у матеріалах справи державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.26, 32).

Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 3,7923 га (кадастровий номер 6823980700:02:013:0021), яка розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на спірну земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин реєстрація права оренди СФГ "Манятин" на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21), від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування рішення про проведену державну реєстрацію, зареєстрованого 03.06.2016 року державним реєстратором Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, щодо земельної ділянки площею 3,7923 га (кадастровий номер 6823980700:02:013:0021), яка розташована на території Бачманівської сільської ради Славутського (Шепетівського) району Хмельницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об? єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20, від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.03.2016 р.

Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема , відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Таким чином, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Слід також зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачка визначила заподіяну їй шкоду у розмірі неодержавної орендної плати за безпідставне користування відповідачем належною їй земельною ділянкою за період з 2019 р по 2021 р включно в розмірі 20370,14 грн з розрахунку 12% річних від нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки, яка становить 56583,73 грн.

Судом встановлено, що відповідач щорічно з 2016 р по 2018 року включно виплачував ОСОБА_1 плату за користування земельною ділянкою з розрахунку 3% річних від нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки, яка становить 56583,73 грн (а.с. 64, 27-28). За період з 2019 р і станом на 04.02.2022 р орендної плати за землю ОСОБА_1 не отримувала (а.с.64).

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що вона могла і повинна була отримати доходи від використання належної їй земельної ділянки відповідачем в розмірі 20370,14 грн і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток, крім того, не довела вжиття нею певних заходів щодо одержання таких доходів.

Разом з тим представник відповідача в межах наданих йому повноважень визнав, що за період з 2019 р по 2022 р включно позивачці не виплачено відповідачем 5092,80 грн плати за користування земельною ділянкою з розрахунку 3% річних від нормативно грошової оцінки належної їй земельної ділянки, яка складає 56583,73 грн.

Тому суд приймає визнання представником відповідача СФГ "Манятин" позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 5092,80 грн. При цьому враховує, що право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача підлягає стягненню в користь позивачки 1135 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 22, 202, 203, 205, 207, 215, 391, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 90, 93 ЗК України, ст.ст. 1, 6, 13, 14, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розпорядженні земельною ділянкою, розташованою на території Бачманівської сільської ради Славутського району, кадастровий номер 6823980700:02:013:0021, та скасувати рішення державного реєстратора Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 29893459 від 03.06.2016 р.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Манятин" (код ЄДРПОУ 03728860) на користь ОСОБА_1 5092 грн 80 коп шкоди та 1135 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/.

Головуючий суддя Зеленська В. І.