Постанова

від 07.12.2022 по справі 296/13141/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/13141/15-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/13141/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка»

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2016 року, яке ухвалене під головуванням судді Галасюка Р.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» (далі - ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» або боржник). Із урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21 грудня 2015 року, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у сумі 156 313,02 грн. за договорами позики та поруки від 19 квітня 2013 року, 25 квітня 2013 року та 16 травня 2013 року (а.с.28).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року і 16 травня 2012 року між Кучмаром Олексієм Володимировичем (позикодавець) та Приватним акціонерним товариством «Ярунська сільгосптехніка» (позичальник) укладені договори позики грошових коштів, за умовами яких Кучмар О.В. передав у власність ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» грошові кошти відповідно на суми 60 000 грн., 30 000 грн. і 45 000 грн., а ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» зобов`язалося повернути кошти в порядку, передбаченому договорами, тобто - одного року з моменту підписання договорів позики. На забезпечення виконання вищезазначених договорів позики грошових коштів між Кучмаром Олексієм Володимировичем (кредитором) та ОСОБА_2 (поручитель) 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року і 16 травня 2012 року укладені договори поруки, за умовами яких остання поручилася перед кредитором за виконання ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» зобов`язань, що виникли з основних договорів у сумі 1 000 грн. щодо кожного договору позики грошових коштів. Позичальник коштів не повернув. Він ( ОСОБА_1 ) 10 грудня 2015 року уклав із Кучмаром О.В. договір уступки права вимоги за договорами позики грошових коштів та поруки від 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року і 16 травня 2012 року, за умовами якого набув права вимоги до ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» та ОСОБА_2 . Оскільки позичальник та поручитель своїх зобов`язань не виконали, то загальна сума заборгованості за договорами поруки грошових коштів та позики із урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 156 313,02 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2016 року позов задоволений частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 153 313,02 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що товариству не було відомо про розгляд даної справи у суді, а заява про визнання позову, яка міститься у матеріалах справи, подана особою, яка не мала повноважень на вчинення такої процесуальної дії. Укладенням договорів позики, керівник цього товариства фактично передав кошти для забезпечення виплати працівникам заробітної плати і сплати господарюючим суб`єктом податків. Уступка права вимоги суперечила домовленостям між товариством та його керівником, оскільки договорами позики не була передбачена можливість уступати права вимоги на третіх осіб, що не мають жодного відношення до товариства. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин позивач був адвокатом Кучмара О.В., який ввів свого клієнта в оману щодо природи і наслідків укладення договору уступки права вимоги.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2020 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №296/8816/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» до Кучмара Олексія Володимировича та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору уступки права вимоги б/н від 10 грудня 21015 року. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційне провадження у справі поновлено у зв`язку з залишенням без розгляду позову ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» до Кучмара О.В. та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору уступки права вимоги в справі №296/8816/19.

.

У судовому засіданні ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечив. Просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Інші учасники справи до суду не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували та про причини неявки не повідомили. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (а.с.175,177).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частин першої, третьої ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2012 року між Кучмаром Олексієм Володимировичем (позикодавець) та ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» (позичальник) укладений договір позики грошових коштів у сумі 60 000 грн, із терміном надання позики на один рік із моменту підписання договору (пункти 1.1,3.1 відповідного договору, а.с.8). У пункті 2.2 договору сторони, зокрема, прописали, що позика надається шляхом внесення готівки в касу позичальника за прибутковим ордером для оплати рахунків позичальника. На виконання вимог договору Кучмар О.В. перерахував ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» 23 квітня 2012 року 60 000 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 (а.с.15).

25 квітня 2012 року між Кучмаром Олексієм Володимировичем (позикодавець) та ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» (позичальник) укладений договір позики грошових коштів у сумі 30 000 грн, із терміном надання позики на один рік із моменту підписання договору (а.с.9). Також п.2.2 цього договору, зокрема, передбачено, що позика надається шляхом внесення готівки в касу позичальника за прибутковим ордером для оплати рахунків позичальника. На виконання вимог договору Кучмар О.В. перерахував ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» всього 19 000 грн, а саме: 16 травня 2012 року - 2 000 грн та 30 травня - 17 000 грн, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №№3,4 (а.с.15,18).

16 травня 2012 року між Кучмаром Олексієм Володимировичем (позикодавець) та ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» (позичальник) укладений договір позики грошових коштів в сумі 45 000 грн, із терміном надання позики на один рік із моменту підписання договору (а.с.10). Аналогічні умови у п.2.2 цього договору внесення готівки в касу товариства за прибутковим ордером. На виконання вимог договору Кучмар О.В. перерахував ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» всього 4 300 грн, а саме: 31 травня 2012 року - 1 300 грн та 05 червня 2012 року - 3 000 грн, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера №№5,6 (а.с.18).

У матеріалах справи відсутні докази повернення позичальником ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» позикодавцю Кучмару О.В. грошових коштів у сумі 83 300 грн (60 000 +19 000 +4 300), що були передані останнім до каси товариства квитанціями до прибуткового касового ордеру №№1-6, в строк та в порядку, що встановлені договорами позики грошових коштів від 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року та 16 травня 2012 року.

За положеннями першого речення частини першої ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Також усі п.6.1 усіх договорів позики грошових коштів унормовують, що, якщо позичальник в порушення умов договору своєчасно не повернув суму позики він зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми.

Із метою належного виконання зобов`язань за договорами позики грошових коштів між Кучмаром Олексієм Володимировичем (позикодавець) та ОСОБА_2 (поручитель) 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року та 16 травня 2012 року були укладені договори поруки, тобто на виконання кожного основного договору був укладений свій договір поруки, умови яких аналогічні (а.с.11-14, 16-17).

Так, за положеннями підпункту 3.1 пункту 3 та пункту 4 договорів поруки від 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року та 16 травня 2012 року поручитель ОСОБА_2 та позичальник ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання позичальником забезпеченого зобов`язання, але за жодних обставин розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру, зазначеного в п.4 цього договору. У свою чергу п.4 кожного договору поруки передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником згідно з основним договором у сумі, що дорівнює 1 000 грн, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що передбачається п.1 частини першої ст.512 ЦК України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Окрім того, за положеннями ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язані, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

10 грудня 2015 року між Кучмаром Олексієм Володимировичем (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір уступки права вимоги, за умовами якого первісний кредитор уступив новому кредитору право вимоги до позичальника ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» та поручителя ОСОБА_2 за договорами позики грошових коштів, укладеними 19 квітня 2012 року на суму 60 000 грн, 25 квітня 2012 року - 30 000 грн, 16 травня 2012 року - 45 000 грн, а також за договорами поруки, укладеними 19 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року та 16 травня 2012 року (а.с.19).

У матеріалах справи відсутні докази про визнання договору уступки права вимоги від 10 грудня 2015 року або його окремих частин недійними, а тому діє презумпція правомірності правочину. Також не доведено належними та допустимими доказами виконання ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» обов`язку перед первісним кредитором, що могло бути враховано, як належне виконання зобов`язань. Отже, матеріали справи не містять доказів, що позичальник повернув первісному кредитору Кучмару О.В. позичені кошти у сумі 83 300 грн, а тому такі належать до стягнення на користь нового кредитора, тобто позивача, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують набуття новим кредитором права вимоги до відповідачів за договорам уступки права вимоги.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, строк повернення грошових коштів за договором позики від 19 квітня 2012 року - 19 квітня 2013 року, за договором позики від 25 квітня 212 року - 25 квітня 2013 року, а за договором позики від 16 травня 2012 року - 16 травня 2013 року, як зазначалося вище.

Відповідно до положень частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитор зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір відповідальності ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за порушення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 19 квітня 2012 року в сумі 60 000 грн в порядку частини другої ст.625 ЦК України складає: 47 048,42 грн - інфляційні втрати, 4 753,97 грн - три процента річних від простроченої суми. Всього заборгованість ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за договором позики грошових від 19 квітня 2012 року складає: 60 000 грн (сума основного боргу) + 47 048,42 грн (інфляційні втрати) + 4 753,97 грн. (три процента річних від простроченої суми) = 111 802,39 грн.

Розмір відповідальності ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за порушення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 25 квітня 2012 року в сумі 19 000 грн в порядку частини другої ст.625 ЦК України складає: 14 898,66 грн - інфляційній втрати, 1 522,85 грн - при процента річних від простроченої суми. Всього заборгованість ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за договором позики грошових від 25 квітня 2012 року складає: 19 000 грн (сума основного боргу) + 14 898,66 грн (інфляційні втрати) + 1 522,85 грн (три процента річних від простроченої суми) = 35 421,51 грн.

Розмір відповідальності ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за порушення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 16 травня 2012 року в сумі 4 300 грн в порядку частини другої ст.625 ЦК України складає: 2 829,44 грн - інфляційні втрати, 355,02 грн - три процента річних від простроченої суми. Всього заборгованість ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» за договором позики грошових від 16 травня 2012 року складає: 4 300 грн (сума основного боргу) + 2 829,44 грн (інфляційні втрати) + 355,02 грн (три процента річних від простроченої суми) = 7 484,46 грн.

Загальний розмір заборгованості ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» з врахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних складає 154 708,36 грн: 111 802,39 грн - за договором позики грошових коштів від 19 квітня 2012 року + 35 421,51 - за договором позики грошових коштів від 25 квітня 2012 року + 7 484,46 грн - за договором позики грошових коштів від 16 травня 2012 року, який підлягає стягненню з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» як позичальника за договорами позики на користь ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 в сумі 3000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що вона як поручитель позичальника несе солідарний обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором у цій сумі.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції й у цій частині рішення, оскільки вони не відповідають положенням частини четвертої ст.559 ЦК України, яка існувала у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто укладення договорів поруки.

Відповідно до частини четвертої ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і не залежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі №2-1169/11 викладений правовий висновок про те, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Вже йшлося про те, що у договорах позики грошових коштів сторони визначили термін надання позики на один рік з моменту підписання договору.

Отже, строк повернення коштів за договором позики грошових коштів від 19 квітня 2012 року -19 квітня 2013 року, за договором позики грошових коштів від 25 квітня 2012 року - 25 квітня 2013 року, за договором позики грошових коштів від 16 травня 2012 року - 16 травня 2013 року, а тому порука за договором поруки від 19 квітня 2012 року припинилася - 20 жовтня 2013 року (20 квітня 2013 року + 6 місяців); порука за договором поруки від 25 квітня 2012 року припинилася - 26 жовтня 2013 року (26 квітня 2013 року +6 місяців), а порука за договором поруки від 16 травня 2012 року припинилася - 17 листопада 2013 року (17 травня 2013 року +6 місяців), оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

ОСОБА_1 із позовом до поручителя звернувся в грудні 2015 року, тобто після припинення поруки, а тому в задоволенні позову до Кучмар О.В. слід відмовити, бо на час звернення нового кредитора до суду із позовом до поручителя порука припинилася. Суд першої інстанції на вищевказані обставини справи уваги не звернув та безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої ст.559 ЦК України у відповідній редакції.

Апеляційний суд відповідно до положень ст.376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення, яким стягує з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 154 708,36 грн, а у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовляє, оскільки порука припинилася.

Судовий збір відповідно до положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог покладається на ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» та стягується в дохід держави, приймаючи до уваги, що позивач, як особа з інвалідністю 2-ої групи, звільнений від його сплати при зверненні до суду. Скаржнику витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» (с.Степове, Новоград-Волинський район, Житомирська обл., ЄДРПОУ 00903728) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 154 708 грн 36 коп.

У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» в дохід держави 1 547 грн 08 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: