Постанова

від 05.09.2022 по справі 922/2136/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року м. Харків Справа № 922/2136/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Істоміна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

представників учасників справи: від позивача не з`явився; від відповідача - Чернишов К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21

за первісним позовом - Харківської міської ради м. Харків,

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків,

про стягнення 948 188, 28 грн,

та за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків,

до - Харківської міської ради м. Харків,

про - визнання протиправним рішення державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора, визнання права користування об`єктом нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року до господарського суду Харківської області звернулася Харківська міська рада м. Харків (далі-Позивач) з позовною заявою (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№16760 від 19 липня 2021 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків (далі-Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 1 238 149,54 грн.

Відповідач, в свою чергу 22 червня 2021 року звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, за змістом якої просив суд: визнати протиправним рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації ХМР Перебоєвої Тетяни Іванівни, від 29 жовтня 2019 року за індексним номером 49400991, про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право 33890159) та внесення про це відповідного запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1947921063101; скасувати означене рішення державного реєстратора; визнати за Відповідачем право користування об`єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 1947921063101, а саме земельною ділянкою по вулиці Леся Сердюка, будинок 13 в місті Харкові, загальною площею 0,1407 га, кадастровий номер 6310136600:13:031:0023 на підставі договору оренди землі зареєстрованому у Харківському міському управлінні земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 03 лютого 2003 року № 6610/03 та зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради внести про це відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявою від 19 липня 2021 року Позивачем зменшено розмір позовних вимог до 948 188,28 грн, яку прийнято до розгляду судом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 первісний позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 948 188,28 грн та 14 222,82 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову судом відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних - відмовити, а зустрічні позовні вимоги Відповідача до Позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на необґрунтованість оспорюваного рішення, його незаконність та неповне з`ясування судом при його ухваленні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 1212 ЦК України, так як між сторонами в даній спірній ситуації мали місце саме договірні правовідносини, в силу того, що 27.03.2017 року Відповідач набув право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 70,8 кв.м за адресою вул. Леся Сердюка,13 в м. Харкові від ТОВ "Харків-Петрол, відтак перехід права користування від останнього до Відповідача відбувався автоматично в силу приписів закону ч. 3 ст. 7 ЗУ Про оренду землі, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, а тому припинений 29.03.2017 року договір оренди спірної земельної ділянки між Позивачем та ТОВ "Харків-Петрол продовжує діяти на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості Відповідача;

- суд першої інстанції безпідставно посилався на висновки, викладені у постанові ВП ВС від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, у постановах ВС від 25.02.2020 року у справі №922/748/19, від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19 та у справі №922/2413/19, так як фактичні обставини означених справ не є аналогічними обставинам в межах даної справи;

- твердження Позивача про застосування Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08, для визначення розміру безпідставно збережених коштів є безпідставними, оскільки відповідно до приписів пункту 288.1. Податкового кодексу України, підставою до нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки;

- надані Позивачем в суді першої інстанції разом із позовною заявою розрахунки є недопустимими та недостовірними доказами в розумінні приписів статей 77 та 78 ГПК України;

- витяги щодо нормативно грошової оцінки від 21.01.2019 року №125/0/45-19 та від 04.12.2020 року №6231 не містять інформації про цільове призначення земельної ділянки, а саме код такого цільового призначення, що в свою чергу суперечить відомостям про спірну земельну ділянку, які містяться в Державному земельному кадастрі та визначені у витязі з означеного кадастру, де зазначено цільове призначення спірної земельної ділянки за кодом 1.11.6;

- рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №520/14278/21 задоволено позовні вимоги Відповідача, а саме зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області привести у відповідність (виправити) відомості, що містяться в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку розташовану за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка, 13 з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 щодо коду цільового призначення цієї землі, а саме сформувати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки із зазначенням коду 1.11.6.;

- підставою до застосування Коефіцієнту КФ за ставкою 3.0 є частина 2 примітки до Додатку 1 до Порядку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, в якій зазначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цивільного призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне призначення земель для земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3.0., що в свою чергу прямо впливає на розмір нормативно грошової оцінки землі, та є ключовою для визначення розміру орендної плати за землю, а тому надані Позивачем розрахунки є помилковими;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що з 11.08.2021 року (набрання чинності постановою КМУ від 28.07.2021 року №821) Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки (КВЦПЗ 2010) припинило свою чинність і тому не може бути застосована при проведенні розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, що свідчить про незаконність витягів про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки від 21.01.2019 року №125/0/45-19 та від 04.12.2020 року №6231, які були надані Позивачем;

- Відповідач діяв в межах порядку надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування визначеного ст. ст. 123-124 Земельного кодексу України, а тому не був зобов`язаний сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку до укладення договору оренди такої землі, оскільки інше не передбачено законом;

- дії директора департаменту земельних відносин Харківської міської ради Козлова А.О. зі складання в односторонньому порядку Акту №316/19 від 20.08.2019 року про прийняття земельної ділянки, яка була в користуванні ТОВ Харків - Петрол, згідно з договором оренди землі за реєстраційним номером 6610/03 від 03.02.2003 року до земель запасу міста прямо протирічать ст. 654 ЦК України та умовам означеного договору оренди;

- акт №316/19 від 20.08.2019 року є нікчемним, оскільки питання щодо припинення (повернення) та надання юридичним особам у користування (оренду) земельних ділянок є виключними повноваженням Харківської міської ради, які реалізуються шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, а тому рішення реєстратора про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право 33890159) прийнята не підставі нікчемного акту є незаконним та також підлягає скасуванню;

- другим відповідачем за зустрічним позовом є Департамент реєстрації Харківської міської ради, проте всупереч приписам чинного процесуального законодавства означена особа судом до участі в даній справі залучена не була, що в силу вимог ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2021 року у справі №922/2136/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено на 24.01.2022 року о 10:00 годині.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 року у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя Радіонова О.О., суддя - Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24 січня 2022 року відкладено розгляд справи №922/2136/21 до 28.02.2022 о 10:00 год.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX) - на території України діє режим воєнного стану.

З огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.08.2022 року призначив означену апеляційну скаргу до розгляду на 05.09.2022 року о 12:00 год з повідомленням всіх учасників справи.

В судовому засіданні Відповідач надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 скасувати.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не оспорюються наступні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2021 року за № 254070019, - Відповідач є власником нежитлової будівлі в літ. "А-1" загальною площею 70,8 кв. м. по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13, дане право зареєстровано з 27 березня 2017 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 25 березня 2017 року, договору купівлі продажу № 5015 від 22 листопада 2012 року, протоколу № 09-03-17 від 09 березня 2017 року.

Означена нежитлова будівля перебувала спочатку у власності ТОВ "Мега-Нафта", якому за рішенням Міськвиконкому від 22 березня 2000 року № 316 передано земельну ділянку в тимчасове користування на умовах оренди до 31 грудня 2002 року з метою проектування та будівництва у 2000-2002 роках стаціонарної АЗС.

Надалі, ТОВ "Мега-Нафта" оформило договірні правовідносини із ТОВ "Харків-Петрол" щодо продажу стаціонарної АЗС, яка розташована за означеною адресою, про що свідчить договір купівлі продажу № 1 від 01 листопада 2001 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 березня 2020 року № НВ-0006115112020 земельна ділянка площею 0,1407 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка) у місті Харкові зареєстрована 15 травня 2003 року із віднесенням до категорії землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення із видом використання для обслуговування стаціонарної АЗС, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Позивача.

У зв`язку з дублюванням кадастрового номеру до Державного земельного кадастру внесені виправлені відомості про земельну ділянку земельна ділянка площею 0,1407 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0004 по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка) у місті Харкові, внаслідок чого у відповідності до індексної кадастрової карти, затвердженої 24 грудня 2012 року, був змінений кадастровий номер земельної ділянки на 6310136600:13:031:0023.

При цьому, означена земельна ділянка, на підставі рішення Харківської міської ради від 27 листопада 2002 року та договору оренди № 6610/03 від 03 лютого 2003 року, перебувала в оренді у ТОВ "Харків-Петрол" зі строком дії орендних правовідносин до 01 грудня 2026 року.

В свою чергу, ТОВ "Харків-Петрол" передало нерухоме майно по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13 у власність ТОВ "Квадро Комерс" і останній вже 22 листопада 2012 року продав нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 70,8 кв. Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 5015.

Відповідач 07 травня 2019 року звернувся до Харківської міської ради із листом № 7/22, в якому прохав розірвати договір оренди № 6610/03 від 03 лютого 2003 року на земельну ділянку площею 0,1407 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0004 по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка) у місті Харкові через визнання банкрутом орендаря - ТОВ "Харків-Петрол".

В подальшому, а саме 20 серпня 2019 року за актом приймання № 316/19 спірна земельна ділянка повернута до земель запасу міста Харкова.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2021 року за № 254068533 право оренди ТОВ "Харків-Петрол" на земельну спірну земельну ділянку припинено з 25 жовтня 2019 року.

Листом № 28/0-1 від 28 березня 2019 року Відповідач звернувся до Позивача з проханням надати спірну земельну ділянку для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі літ. "А-1" (стаціонарного АЗС).

Відповідно до листа ГУ ДПС в Харківській області №276/5/20-40-04-01-13 від 16.01.2021 року Відповідач у 2019 році за період 01.11.10 -31.12.19 року сплатив 7 869,52 грн, а у 2020 році сплатив 43 282,40 грн податку за спірну земельні ділянку.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2021 року використовує спірну земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, що стало наслідком нарахування Позивачем Відповідачу до сплати безпідставно збережені останнім кошти у розмірі орендної плати в сумі 948 188,28 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволенні первісних позовних вимог заперечував, подав до суду зустрічний позов, за змістом якого зазначив, що договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 29 грудня 2002 року між Позивачем та ТОВ "Харків-Петрол" є припиненим з 27 березня 2017 року для попереднього орендаря, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості Відповідача на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", статі 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України (тобто, в силу прямої норми закону).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що здійснений Позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21 січня 2019 року № 125/0/45-19 та від 04 грудня 2020 року № 6231 щодо спірної земельної ділянки, а також з урахуванням норм Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року № 41/08.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд зазначив, що акт від 20 серпня 2019 року № 316/19 не є правочином, який складений в односторонньому порядку, а є актом, за яким орган місцевого самоврядування легалізував свої функції по оформленню та поверненню до місцевої влади до земель запасу земельної ділянки. Акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста не є правочином в розумінні положень діючого законодавства, а за своїм змістом є лише підтвердженням належного виконання прав та обов`язків органу місцевого самоврядування по оформленню припинення договірних правовідносин із стороною, яка за рішенням суду визнана банкрутом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до матеріалів справи, право власності Відповідача на нежитлову будівлю в літ. "А-1" загальною площею 70,8 кв. м. по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13 зареєстровано з 27 березня 2017 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 25 березня 2017 року, договору купівлі продажу № 5015 від 22 листопада 2012 року, протоколу № 09-03-17 від 09 березня 2017 року.

Сутність розглянутого місцевим судом даного спору за вимогами Позивача полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання кондиційних зобов`язань, а саме - у виплаті безпідставно збереженої суми орендної плати за означений Позивачем період за бездоговірне використання спірної земельної ділянки у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, а за зустрічним позовом - установлення чи є у Відповідача право автоматичної пролонгації договірних правовідносин, які були у попереднього орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Петрол").

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов`язаннях, обов`язковою умовою для її застосування передбачають одночасну сукупність трьох елементів:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у розглядуваному випадку стверджує Позивач).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи викладене, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Факт формування спірної земельної ділянки площею 0,1417 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 по вулиці Леся Сердюка у місті Харкові, як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, межами та кадастровим номером підтверджується наявними матеріалами справи доказами, зокрема Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 грудня 2020 року № НВ-006115112020 та сторонами не заперечується.

Згідно з положеннями частини 1 статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як вже зазначалося, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, що пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 цього Кодексу).

Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи вищезазначене судом першої інстанції вірно зазначено, що права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Вищезазначене нерухоме майно спочатку перебувало у власності ТОВ "Мега-Нафта", якому за рішенням Міськвиконкому від 22 березня 2000 року № 316 передано спірну земельну ділянку в тимчасове користування на умовах оренди до 31 грудня 2002 року з метою проектування та будівництва у 2000-2002 роках стаціонарної АЗС.

В подальшому, ТОВ "Мега-Нафта" оформило договірні правовідносини із ТОВ "Харків-Петрол" щодо продажу стаціонарної АЗС, яка розташована за адресою по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13 у місті Харкові.

Отже доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою на умовах оренди в період з 01 листопада 2019 року по 30 квітня 2021 року, зокрема, укладення відповідних договорів та державної реєстрації такого права, Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Судом першої інстанції зазначено, що твердження Відповідача в зустрічній позовній заяві та запереченнях на позовну заяву про відсутність будь-яких підстав для стягнення з нього безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, оскільки Відповідач є законним землекористувачем за Договором, проте, означене твердження не узгоджується із обставинами справи, оскільки за заявою самого Відповідача за первісним позовом від 07 травня 2019 року № 7/22 про розірвання договору оренди № 6610/03 від 03 лютого 2003 року був розпочатий правовий механізм по поверненню спірної земельної ділянки із оформленням 20 серпня 2019 року акту №316/19 приймання земельної ділянки площею 0,1417 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 по вулиці Леся Сердюка у місті Харкові до земель запасу міста Харкова. Даний акт складено в односторонньому порядку через припинення юридичної особи орендаря ТОВ "Харків-Петрол".

Означений акт не є правочином, який складено в односторонньому порядку, а є актом, за яким орган місцевого самоврядування легалізував свої функції по оформленню та поверненню до місцевої влади до земель запасу земельної ділянки. Звернувшись до змісту самого акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста вбачається, що він не є правочином в розумінні положень діючого законодавства, а за своїм змістом є лише підтвердженням належного виконання прав та обов`язків органу місцевого самоврядування по оформленню припинення договірних правовідносин із стороною, яка за рішенням суду визнана банкрутом.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційною скарги в частині безпідставності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

В подальшому, на підставі листа Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 вересня 2019 року за № 6785/0/225-19 державним реєстратором 25 жовтня 2019 року проведено активні дії по оформленню відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи означене, з 25.10.2019 року ТОВ "Харків-Петрол" офіційно припинив перебувати з Позивачем в орендних правовідносинах по оренді спірної земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Проте, Відповідач посилаючись на відсутність у нього обов`язку сплачувати плату за землю, жодним чином не довів факт наявності у попереднього власника нежитлових приміщень (Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Комес") права оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою вулиця Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13.

Вищезазначене спростовує заперечення Відповідача про нерелевантність висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3412/17 обставинам даної справи.

При укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, Відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави (постанова КГС ВС від 14 лютого 2019 по справі №922/1019/18).

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права (постанова ВП ВС від 20 листопада 2018 року по справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року по справі № 320/5877/17).

Отже, в силу положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також судової практики Верховного Суду, перехід права на землю до нового набувача нерухомості можливий за умови, якщо право користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача чинне.

Судом першої інстанції зазначено, що на момент укладення між ТОВ "Квадро-Комерс" та ТОВ "Енджел Капітал" договору купівлі продажу № 5015 від 22 листопада 2012 року, право на землю у ТОВ "Квадро-Комерс " ще не виникло (в силу статті 125 Земельного кодексу України), а тому не могло перейти до покупця (Відповідача), а відтак Відповідач є зобов`язаною особою у вказаних Позивачем земельних правовідносинах.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо існування між Позивачем та Відповідачем договірних відносин, а також доводи про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України.

Судом першої інстанцій встановлено обставину правомірного володіння і використання Відповідачем належної йому нежитлової будівлі в літ. "А-1" загальною площею 70,8 кв. м. по вулиці Леся Сердюка (колишня найменування вулиця Командарма Корка), будинок 13, що само по собі свідчить про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Сам по собі факт користування спірною земельною ділянкою в силу того, що на ній знаходиться майно Відповідача, останнім не заперечується.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Оскільки матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою Відповідачем, він користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Таким чином, обов`язок Відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати, і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В матеріалах справи наявні витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21 січня 2019 року № 125/0/45-19 та від 04 грудня 2020 року №6231 щодо земельної ділянки площею 0,1417 га з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 по вулиці Леся Сердюка у місті Харкові із визначенням оцінки земельної ділянки в грошовому еквіваленті.

В матеріалах справи наявні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2019 рік, 2020 рік, а щодо 2021 року, то у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, вказано на те, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Нормативно грошова оцінка тієї чи іншої земельної ділянки отримується шляхом застосування відповідно формули, яка затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим Наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489 "Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Так, рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року № 41/08 затверджений загальний порядок визначення розміру орендної плати при наданні земельних ділянок у платне користування та визначено, що базою для обчислення орендної плати є нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду. Нормативно грошова оцінка земель м. Харкова проводиться у відповідності з чинним законодавством України і підлягає затвердженню Харківською міською радою.

Рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2019 року № 1474/19 затверджена нормативно грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01 січня 2018 року та введена в дію з 01 січня 2020 року.

Оскільки нормативно грошова оцінка всіх земель міста Харкова змінювалась у 2013 році та у 2014 році (вводилась в дію з 2014 року та 2020 році), Позивачем представлено два окремих Витяги з технічної документації.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невідповідності даних в означених витягах з приводу відсутності виду цільового використання земельної ділянки з даними з Державного земельного кадастру в частині цільового призначенням із кодом 1.11.6 по спірній земельній ділянки, за наступних підстав.

Судом першої інстанції зазначено, що означені Витяги з технічної документації за 2019 рік та за 2020 рік в судовому порядку не визнанні недійсними, а відтак дані, які в них містяться, не можуть бути піддані сумніву.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач звертався до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в межах якого, зокрема, розглядалася питання щодо правомірності індексації нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за ставкою 1,89720602 при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з № 125/0/45-19 від 21.01.2019 року та зобов`язання означеної особи провести перерахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за ставкою 1.

У зв`язку з наявністю такого спору Відповідачем заявлялося клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті адміністративної справи №520/14278/21.

Ухвалою господарського суду від 06 вересня 2021 року в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено за мотивами того, що Відповідачем не доведено, що зібрані у даній справі докази не дозволять встановити та оцінити судом обставини, які є предметом судового розгляду в межах даної справи без урахування розгляду справи №520/14278/21. Натомість, на переконання суду, наявні в матеріалах справи №922/2136/21 докази дозволяють суду оцінити обставини, пов`язані з предметом спору, а тому суд не вбачає об`єктивної необхідності зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/14278/21.

Разом з тим, за змістом остаточного судового рішення, судом було відмовлено в аналізі заперечень Відповідача щодо неправомірного застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за ставкою « 1,89720602» при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з №125/0/45-19 від 21.01.2019 року замість ставки « 1», що прямо та значною мірою впливає на розмір стягуваної суми, проте суд зазначив, що дослідження виду цільового використання спірної земельної ділянки не має істотного значення для вирішення цього спору по суті, а також одночасно вказав, що витяги з технічної документації за 2019 рік та за 2020 рік в судовому порядку не визнанні недійсними, а відтак дані, які в них містяться, не можуть бути піддані сумніву.

За таких обставин судова колегія вважає, що заперечення Відповідача у відповідній частині залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №520/14278/21 вищезазначені вимоги Відповідача задоволено.

Судом в межах означеної адміністративної справи було встановлено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за 2018 та 2019 роки становить 1 і відповідно повинен був бути відображений у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки саме за ставкою (значенням) 1.

Суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка, 13 з кадастровим номером 6310136600:13:031:0023 із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за ставкою 1,89720602 при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; судом було зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області провести перерахунок нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки за 2019 рік із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки заставкою 1.

Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки у витязі з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку за номером: НВ-0006115112020 від 03.12.2020 вказано її цільове призначення за кодом 1.11.6 - іншої комерційної діяльності, згідно із Українським класифікатором цільового використання землі, який затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 р. № 14-1-7/1205, то Позивачем було протиправно вказано у витязі з нормативної грошової оцінки про те, що у відомостях з державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель стосовно даної земельної ділянки.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Харківській області при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за щодо зазначення в графі "Цільове призначення земельної ділянки" інформації що "У відомостях з державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель", зазначену особу зобов`язано привести у відповідність (виправити) відомості що містяться в Державному земельному кадастрі про спірну земельну ділянку щодо коду цільового призначення цієї землі, а саме - сформувати відповідний витяг із зазначенням коду 1.11.6.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі №520/14278/21 залишено без змін.

Означені обставини встановлені рішеннями адміністративного суду та в силу приписів ст. 75 ГПК України вони не потребують додаткового доведення, оскільки Позивач та Відповідач брали участь у зазначеній адміністративній справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо законності та обґрунтованості наданого Позивачем розрахунку безпідставно збережених Відповідачем коштів у розмірі орендної плати в сумі 948 188,28 грн в частині застосування вищенаведених коефіцієнтів.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи коректні відомості, що зазначені в витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 21 січня 2019 року № 125/0/45-19 та від 04 грудня 2020 року №6231 з урахуванням висновків викладених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №520/14278/21 (за спірний період в два місяця 2019 року - 12112,10 грн та за 16 місяців 2020-2021 років- 310183,84 грн), а також враховуючи факт сплати Відповідачем у 2019 році за період 01.11.10-31.12.19 року - 7 869,52 грн та у 2020 році - 43 282,40 грн податку за спірну земельні ділянку законною, обґрунтованою належним чином та арифметично вірною є сума безпідставно збережених коштів за використання Відповідачем спірної земельної ділянки за спірний період у розмірі 271 144,02 грн.

В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в решті суми в розмірі 677 044,26 грн.

Посилання Відповідача на порушення судом першої інстанції приписів чинного господарського процесуального законодавства, а саме незалучення до участі у справі за зустрічною позовною заявою Департаменту реєстрації Харківської міської ради, що на думку Відповідача в силу вимог ст. 277 ГПК України є обов`язково підставою до скасування судового рішення, колегією суддів не приймається до уваги, так як означеним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки означеної особи не віршувалося.

Інші доводи, наведені Відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції з урахуванням наведеного в даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судова колегія вважає, що в даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків на користь Харківської міської ради м. Харків безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 677 044,26 грн та розміру судових витрат за первісним позовом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи з прийняттям в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал про стягнення безпідставно збережених коштів за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року включно в розмірі орендної плати у сумі 271 144,02 грн та 4 067,16 грн судового збору.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 в частині зустрічних позовних вимог слід залишити без змін.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Харківської міської ради м. Харків на користь ТОВ "Енджел Кепітал" 6 100,74 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енджел Кепітал м. Харків на користь Харківської міської ради м. Харків безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 677 044,26 грн та розміру судових витрат за первісним позовом.

Викласти п.п. 1,2 рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 в наступній редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126/1, ідентифікаційний код юридичної особи 40774112) на користь Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 271 144,02 грн та 4 067,16 грн судового збору.

В задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити."

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2021 року у справі №922/2136/21 в частині зустрічних позовних вимог залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Харківської міської ради м. Харків (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджел Кепітал" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126/1, ідентифікаційний код юридичної особи 40774112) 6 100,74 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п. 17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.09.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 30.12.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна