Ухвала

від 03.01.2023 по справі 461/9543/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2023 року

м. Київ

справа № 461/9543/20

провадження № 51-4340ск22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 березня

2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року

щодо нього,

встановив:

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 березня

2022 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України - на строк 10 років з конфіскацією належного йому

на праві власності майна; ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361 КК України - на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог

п. 4 ч. 2 зазначеної статті.

Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,

що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

(ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого

(ст. 414 КПК України).

Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно

до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Однак, всупереч вищевказаному касаційна скарга захисника не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.

Зокрема, захисник, посилаючись у мотивувальній частині скарги на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу

для скасування оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 КПК України не наводить.

Натомість, захисник, надаючи доказам свою оцінку, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається

на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України

не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, захисник не наводить конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали, які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України були б підставами для її скасування, про що сформульовані її вимоги.

До того ж касаційна скарга не містить обґрунтування вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення статей 284, 440 КПК України

у їх взаємозв`язку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається

без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Галицького районного суду

м. Львова від 21 березня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати їй для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу їй буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3