Постанова

від 21.12.2022 по справі 361/3575/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/3575/18 Головуючий 1 інстанція -Радзівіл А.Г.

Провадження № 22-ц/824/10455/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова С.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня2022року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати уцивільних справах:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.,

за участю секретаря Лободи Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2022 року у справі за позовом Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Київської області до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

13 червня 2018 року позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської областііз позовом до відповідачів в якому просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 26.07.2007 року № 398-24-05 ''Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради" в частині надання у власність із земель міської ради ОСОБА_3 , проживаючій по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 .

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади Броварської міської ради Київської області в особі Броварської міської ради Київської області земельну ділянку загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816, яка знаходиться по АДРЕСА_2 .

Свій позов обгрунтував тим, що Броварською місцевою прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факти порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки у приватну власність на території м Бровари за рахунок земель водного фонду.

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.07.2007 № 398-24-05 ''Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради" із земель міської ради у власність ОСОБА_3 , проживаючій по АДРЕСА_1 , надано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 (підпункт 3.11 пункту 3 рішення міської ради).

На підставі вищезазначеного рішення міської ради ОСОБА_3 08.08.2007 року отримано державний акт серії ЯД № 904011 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2008 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816 на користь ОСОБА_1 . На підставі вказаного договору ОСОБА_1 20.11.2009 року отримав державний акт серії ЯЗ № ;346620.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №117287591 від 16.03.2018 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816 згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Київській області від 26.01.2018 року за№ 10-10-0.10-1095/2-18 станом на 2018 рік становить 445143,13 грн.

Разом з тим, за результатами опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено, що передача у власність вказаної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим рішення Броварської міської ради Київської області від 26.07.2007 року № 398-24-05 ''Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради" в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка - витребуванню в комунальну власність.

Так, аналіз законодавства України дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, реалізація відповідним органом місцевого самоврядування правомочностей щодо об`єктів комунальної власності, зокрема розпорядження майном всупереч положень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади (постанови Верховного Суду України від 25.01.17 року (справа№ 3 -15 З 3 гс 16), від 05.10.16 року (справа № 3-604гс16) та від 15.03.17 року (справа № 3-1515гс 16).

Натомість, надання у приватну власність земель водного воду для будівництва та обслуговування житлового будинку без врахування імперативної заборони щодо використання земель водного фонду з метою будівництва та відсутності передбачених законом підстав для перебуванні у приватній власності земель вказаної категорії, суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21,60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності всупереч встановленому законом порядку.

Тобто, в даному випадку спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч вимог закону та безоплатно, а тому існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тому, з огляду на те, що інтереси територіальної громади порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі територіальної громади, оскільки з огляду на вишевикладене, передача у приватну власність всупереч встановленого законом порядку земельної діляні водного фонду, істотно суперечить інтересам держави та територіальної громади, однак відсутній орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку у випадку їх порушення органом, який її представляє у спірних правовідносинах, а саме відповідною міською радою, що обумовлює необхідність звернення з даним позовом прокурора.

За таких обставин "суспільним", ''публічним" інтересом звернення Броварської місцевої прокуратури до суду з вимогою про визнання незаконним і скасування рішення Броварської міської ради та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконної передачі земель водного фонду у приватну власність для цілей несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, вод - національного багатства України та вод як джерел задоволення потреб суспільства у водних ресурсах.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише.один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність та п`ять випадків, коли їх може бути передано в користування, з урахуванням наявності імперативної заборони їх забудови.

Таким чином, законно набути в приватну власніть спірну земельну ділянку водного фонду із земель комунальної власності для будівництва не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі і відповідач.

Натомість, ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку у приватну власність у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування влади низки рішень, зокрема незаконного рішення Броварської міської ради від 26.07.2007 № 398-24-05 "Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради", відчуження спірної земельної ділянки особою, яка набула право власності всупереч вимог закону, та незаконної видачі державного акта на право власності на землю на цій підставі.

Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки водного фонду, яку було передано у приватну власність для забудови.

Незаконне вилучення земель водного фонду виявлено прокурором під час моніторингу Публічної кадастрової карти 22.09.2017, що стало підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР за№ 42017111130000334.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від 26 липня 2007 року № 398-24-05 Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради в частині надання у власність із земель міської ради ОСОБА_3 , проживаючій по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 .

Витребувано на користь держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Броварського району Київської області у ОСОБА_1 на користь територіальної громади Броварської міської ради Броварського району Київської області земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі по 4219 грн. 75 коп. з кожного відповідача.

Не погодившись з рішенням суду представником Броварської міської ради Броварського району Київської області подано апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню повністю із ухваленням нового рішення, яким у задоволенаі позовних вимог належить відмовити повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення фактично єдиним аргументом на який посилається суд першої інстанції є висновок експерта № 12/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року. Дане посилання є необґрунтованим, та з ним неможливо погодитися, оскільки експертиза стосовно земельної ділянки витребуваної у ОСОБА_1 не проводилася та взагалі не згадується у висновку експерта.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.07.2007 року № 398-24-05 ''Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради" із земель міської ради у власність ОСОБА_3 , проживаючій по АДРЕСА_1 , надано земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 (підпункт 3.11 пункту 3 рішення міської ради).

На підставі вищезазначеного рішення міської ради ОСОБА_3 08.08.2007 року отримано, державний акт серії ЯД № 904011 на право власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2008 року відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816 на користь ОСОБА_1 . На підставі вказаного договору ОСОБА_1 20.11.2009 року отримав державний акт серії ЯЗ № 346620.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №117287591 від 16.03.2018 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816 згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Київській області від 26.01.2018 року за № 10-10-0.10-1095/2-18 станом на 2018 рік становить 445143,13 грн.

У висновку експерта № 12/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертищи від 22 лютого 2018 року зазначається, що між вулицями Фельдмана- Абрикосова- Спортивна-Кобилянської-Сонячна в м. Бровари розташовані два водні об"єкти, які з огляду на вихідні дані є озерами. Між озерами проходить грунтова дорога. В цілому озера оточені кварталом індивідуальної житлової забудови.

Звертаючись до судуз позовом, прокурор в обгрунтування своїх вимог вказав, що спірна земельна належить до земель водного фонду і не могла надаватися у приватну власність.

Апеляційний суд не може погодитися з такими доводами позовної заяви, з огляду на слідуючі обставини.

Так, відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно ст. 186 Земельного кодексу України проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

У справі, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,1000 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель по АДРЕСА_2 належить до земель водного фонду.

Отже, така земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі висновку експерта Савчак Віторії Влвдиславівни № 12/8 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року.

Однак, суд не звернув у вагу, що його складено щодо: земельної ділянки загальною площею 1,8000 га. з кадастровим номером 32106000000:00:064:0521, яка перебуває в оренді ТОВ «Кондитер Інвест» згідно з договом оренди від 26 червня 2008 року: земельної ділянки загальною площею 3,2021 га., за кадастровим номером 3210600000:01:063:0012, яка перебуває в оренді ТОВ «Підприємство Будконтракт», згідно з договором оренди від 26 червня 2008 року, та яким встановлено, що зазначені земельні ділянки частково знаходяться в нормативних межах прибережних захисних смуг озер, розташованих у м. Бровари між вулицями Сонячна та Фельдмана.

При проведенні вказаної експертизи експерт не встановлював знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:0816 в нормативних межах прибережних захисних смуг озер, розташованих в м. Бровари Київської області між вулицями Сонячна та Фельдмана.

Судом першої інстанції не звернув увагу на той факт, що відповідно до Земельного кодексу України передача у власність земельних ділянок органами місцевого самоврядування приймаються на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до Генерального плану м. Бровари у межах міста знаходяться водні об`єкти: водоймище площею 3,5 га., на території парку «Приозерний», водоймище на території кварталу житлової забудови в районі Глінки та водоймище по вул.. Петропавлівській.

В матеріалах цивільної справи наявні докази, що водний об`єкт, який позивач вважає озером, саном на 1991 р. вважався копанню. Згідно з офіційною топографічною картою м. Бровари Київської області становм на 1991 р., будь-яких озер, де розташована спірна земельна ділянка немає.

Також, згідно з Генеральним планом м. Бровари, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області від 26 серпня 1999 року № 150-11-23, який є чинним, озер між вулицями Фельдмана та Ольги Кобилянської у м. Броварах немає.

Тому, на час передання ОСОБА_3 , земельної ділянки у приватну власність, водойма не була озером, і це підтверджується паспортом водного об`єкта виготовлений у 2019 році, а саме, що водойма є ставком.

У Постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у цивільній справі № 361/3407/18 провадження № 61-11327св21 зазначено, що генеральний план м. Бровари не може вважатися проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в м. Бровари, тому за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.. 88 ВК Україні.

Крім того, слід зауважити, що генеральний план м. Бровари був затверджений рішенням Броварської міської ради від 26 серпня 1999 року № 1159-64-05, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 року № 2740-VI, яким були внесені зміни до ст.. 60 ЗК Українии у редакції, чинній до набрання Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 року № 2740-VI, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалася з урахуванням містобудівної документації, що узгоджувалося б з положенням ст.. 88 ВК України.

Згідно зі статтями 19, 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Суд першої інстанції при розгляді справи і при прийнятті оскаржуваного рішенні помилково встановив таку обставину, як належність земельної ділянки площею 0,1000 га., по АДРЕСА_2 , до земель водного фонду. Проте, названа земельна ділянка не відносяться до земель водного фонду.

Відтак, оскаржуване рішення прийняте за недоведеності обставин, що мають значеннядля справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призве до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів встанволено, що суд першої інстанції не вірно застосував норми права, не повно встановив обставини справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а ті обставини, які суд вважав доведеними спростовуються наявними в справі доказами, а тому рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову взадоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

постановив :

Апеляційні скарги Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Київської області до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 26грудня 2022 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник