Рішення

від 30.12.2022 по справі 369/3403/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3403/22

Провадження № 2/369/3968/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.12.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Смушко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариств з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажна компанія «Софіївська», товариство з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 09 лютого 2020 року сталась ДТП за участь автомобілів Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Mercedes-Benz GLE 43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_2 . Ділянка дороги була погано освітлена та не працював світлофорний об`єкт, відповідальність за експлуатацію якого покладено на ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» та ТОВ БМК «Софіївська». У результаті ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а він отримав ушкодження, ступінь тяжкості яких він не визначав. За постановами суду директора ВТО «Барселона Ю ЕЙ» (справа 369/3890/20) та директора ТОВ БМК «Софіївська» (справа 369/3888/20) було визнано винними за ч.4 ст.140 КУпАП. У подальшому апеляційний суд скасував постанову по справі 369/3890/20, провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Вказав, що у результаті ДТП йому завдано збитки в розмірі вартості автомобіля Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 155 308,62 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу). Для визначення вартості матеріального збитку, він поніс витрати в розмірі 3600 грн.

Крім того, через неправомірні дії відповідачів було пошкоджено його транспортний засіб, ушкодження його здоров`я, що завдало йому душевних страждань, завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 30 000 грн. за пошкоджений автомобіль, та 30000 грн. за отримане ушкодження здоров`я.

Просив суд стягнути солідарно ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» та ТОВ БМК «Софіївська» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 155 308,62 грн., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за пошкоджений транспортний засіб, моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за ушкодження здоров`я, вартість проведеного дослідження в розмірі 3600 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2022 року розгляд справи визначено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Заперечень проти такого розгляду сторони не направили.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2022 року здійснено перехід на розгляд справи у спрощеному порядку з викликом сторін.

10 серпня 2022 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Вказав, що ДТП сталась у 2020 році, розмір шкоди був визначений станом на 29 липня 2020 року в розмірі 155 308,62 грн. У період з лютого 2020 року по квітень 2022 року шкода йому не була відшкодована відповідачами у добровільному порядку. На даний час курс долара становить 36,5686 грн., тому і розмір шкоди становить вже 210 888,56 грн.

Просив суд стягнути солідарно ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» та ТОВ БМК «Софіївська» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 210 888,56 грн., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за пошкоджений транспортний засіб, моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за ушкодження здоров`я, вартість проведеного дослідження в розмірі 3600 грн.

25 серпня 2022 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Вказав, що ДТП сталась 2020 році, розмір шкоди був визначений станом на 29 липня 2020 року в розмірі 155 308,62 грн. У період з лютого 2020 року по квітень 2022 року шкода йому не була відшкодована відповідачами у добровільному порядку. Він звернувся до експертної компанії про актуалізацію вже поданого ним звіту, за що сплатив додатково 2200 грн. Так, на даний час розмір матеріального збитку становить 215 348,56 грн.

Просив суд стягнути солідарно ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» та ТОВ БМК «Софіївська» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 215 348,56 грн., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за пошкоджений транспортний засіб, моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. за ушкодження здоров`я, вартість проведеного дослідження в розмірі 5800 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував. Просив позов задоволити.

У судове засідання представники ТОВ БМК «Софіївська» та ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» не з`явились. Ухвала про відкриття, позовну заяву з додатками направлено відповідачам на юридичну адресу. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Письмовий відзив суду не подано. Причини неможливості подати відзив та докази суду не повідомили. Додатково відповідачі викликались на судове засідання через розміщення оголошення на сайті суду.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наведених нижче підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 09 лютого 2020 року сталась ДТП за участь автомобілів Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та Mercedes-Benz GLE 43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на погано освітленій ділянці дороги при непрацюючому світлофорному об`єкті на перехресті вулиць Соборної та Шалімова в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району (на даний час Бучанський район) Київської області. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

За наслідками цієї ДТП складено два протоколи про адміністративне правопорушення на директора ТОВ БМК «Софіївська» ОСОБА_3 та директора ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» ОСОБА_4 за ч.4 ст.140 КУпАП, а саме: будучи відповідальною особою не забезпечили належний експлуатаційний стан світлофорного об`єкту на перехресті вулиць Соборної та Шалімова в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району (на даний час Бучанський район) Київської області.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

За правилом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року ОСОБА_3 , як директора ТОВ БМК «Софіївська», тобто посадову особу, відповідальною за належний експлуатаційний стан світлофорного об`єкту на перехресті вулиць Соборної та Шалімова в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, чим порушила норми та стандарти, що забезпечують безпеку дорожнього руху, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди, - притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол серії ОБ № 214146 від 18.03.2020 року про адміністративне правопорушення) та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. на користь держави (справа 369/3888/20).

З єдиного реєстру судових рішень та матеріалів справи вбачається, що постанова набрала законної сили та не оскаржувалась.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2020 року ОСОБА_4 , як директора ТОВ «Барселона Ю ЕЙ», тобто посадову особу, відповідальною за належний експлуатаційний стан світлофорного об`єкту на перехресті вулиць Соборної та Шалімова в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, чим порушила норми та стандарти, що забезпечують безпеку дорожнього руху, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди, - притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол серії ОБ № 214145 від 18.03.2020 року про адміністративне правопорушення) та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. на користь держави (справа 369/3890/20).

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу та просила її скасувати та закрити справу на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що станом на дату ДТП вона не працювала на ТОВ «Барселона Ю ЕЙ», та згідно наказу №13 03 В від 13.03.2020 року вона призначена за сумісництвом на посаду директора ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» із 16.03.2020 року, тобто вона не є суб`єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» за власні кошти здійснило тільки проектування світлофорного об`єкту та затвердило його проект, на баланс ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» світлофорний об`єкт не ставило та не укладало договір із спеціалізованою організацією на обслуговування, тому ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» та його посадові особи не є суб`єктами відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 11вересня 2020 постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.04.2020 року щодо ОСОБА_4 - скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП (справа 369/3890/20). При цьому, апеляційний суд вказав, що: «У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, притягуються особи, які здійснили порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, за цією статтею КУпАП може бути притягненою до відповідальності лише службова або посадова особа, до кола повноважень якої входить дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху.

Структуру складу адміністративного правопорушення становлять такі її складові: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Одним із обов`язкових елементів складу ч. 4 ст. 140 КУаП є суб`єкт, тобто особа, яка здійснила проступок і до якої може бути застосовано адміністративне стягнення.

Як видно із матеріалів справи (постанови суду від 27.04.2020 року),08 лютого 2020 року ДТП за участю автомобілів «Ford Transit Connect», та «Mersedes-Benz GLE 43 AMG» відбулася на погано освітленій ділянці дороги при непрацюючому світлофорному об`єкті, відповідальність за експлуатацію якого покладена на ТОВ «Барселона Ю ЕЙ».

Відповідно до наказу ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» від 13.03.2020 року, ОСОБА_4 приступила до виконання службових обов`язків за сумісництвом виконуючої обов`язки директора ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» із 16.03.2020 року, тобто ОСОБА_4 станом на дату ДТП не працювала у ТОВ «Барселона Ю ЕЙ», а тому вона не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Враховуючи, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення достатніми та належними доказами не підтверджені, тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП».

У постанові 24 липня 2019 року у справі № 316/1654/15-ц Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП та завданні шкоди у цивільній справі підлягає доведенню у загальному порядку. Обов`язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на особу, яка завдала шкоду.

Враховуючи постанову суду по справі 369/3888/20 суд приходить до висновку, що вина відповідача ТОВ БМК «Софіївська» доведена, а саме те, що 09 лютого 2020 року відбулась ДТП за участю автомобілів «Ford Transit Connect», та «Mersedes-Benz GLE 43 AMG», на погано освітленій ділянці дороги при непрацюючому світлофорному об`єкті, відповідальність за експлуатацію якого покладено на ТОВ БМК «Софіївська», тобто в діях директора ОСОБА_3 судом встановлений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та за вчинене на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Щодо відповідача ТОВ «Барселона Ю ЕЙ», то в цій частині суд приходить до висновку про недоведеність вини. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення посадової особи до відповідальності за ст.140 КУпАП. Наявність складеного протоколу не підтверджує таку вину. При розгляді справи позивач не подав доказів того, що світлофорний об`єкт на перехресті вулиць Соборної та Шалімова в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району (на даний час Бучанський район) Київської області, перебуває на балансі ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» і воно відповідає за його експлуатацію. Тому вимоги в частині стягнення шкоди з вини відповідача ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» суд відмовляє.

За ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Згідно положень п.8 ч.2 ст.16 ЦК України майнова шкода відшкодовується, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, на підтвердження розміру завданих збитків, позивач надав суду звіт ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» №320-2020 від 29 липня 2020 року, за яким вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження в ДТП - 155 308,62 грн. За даний звіт позивач сплатив 3600 грн.

Також суду надано звіт ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» №320-1-2020 від 23 серпня 2022 року, за яким вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження в ДТП - 215 348,56 грн. За даний звіт позивач сплатив 2200 грн.

При вирішенні спору суд враховує висновок, складений у 2022 році, він є актуальним щодо визначення дійсної шкоди власнику автомобіля Ford Transit Connect, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідач жодних заперечень щодо розміру шкоди не надав, тому суд приходить до висновку, щодо розмір шкоди становить 215 348,56 грн. та 5800 грн. (за проведені позивачем дослідження), що підлягають стягненню з відповідача ТОВ БМК «Софіївська».

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов`язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, позивач просив суд відшкодувати йому моральну шкоду через пошкодження його транспортного засобу та через ушкодження його здоров`я.

Разом з тим, ні у позовній заяві, ні у приєднаних доказах до справи, позивач не обґрунтував в чому саме полягає таке шкода, які саме ушкодження він отримав, чи звертався до медичних закладів, чи купував ліки, чи довготривале було лікування, проводив інші дії на відновлення стану здоров`я, не вказав як саме змінився його уклад життя, обставини після пошкодження автомобіля. Суд зважає, що сам по собі факт неправомірних дій не може автоматично доводити завдання моральної шкоди особі. А позивач зобов`язаний навести обґрунтування не лише в чому полягає така шкода, а й чому саме такий розмір.

На підставі наведеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження завдання моральної шкоди, її розміру, наслідків, тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст.141 ЦПК України пропорційно до частини задоволених вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 22, 979, 1187, п. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 1190, ст.ст. 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариств з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажна компанія «Софіївська», товариство з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю будівельно монтажна компанія «Софіївська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 215 348,56грн. (двісті п`ятнадцять тисяч триста сорок вісім грн. 56 коп.), на відшкодування витрат на проведення дослідження 5800 грн. (п`ять тисяч вісімсот грн.) та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2153,48 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят три грн. 48 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 30 грудня 2022 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ