Рішення

від 09.12.2022 по справі 565/302/21

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/302/21

Провадження № 2/565/64/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2022 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю: секретаря судового засідання Нафєєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Наталії Віталіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернувся Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик» (далі - ОК «ЖБК Енергетик») з позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, в якому просить:

-скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Кузнецовської (нині Вараської) міської ради Рівненської області Головач Наталії Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34529283 від 30.03.2017 року, час - 09:12:39, за яким було зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

-припинити право власності ОСОБА_1 на 1/1 частки однокімнатної квартири, загальною площею 45,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1210857056107, номер запису про право власності: 19715195.

ОК «ЖБК Енергетик» позовні вимоги обґрунтовує тим, що державним реєстратором Головач Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34529283, яким було зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . При цьому позивач зазначає, що вказана державна реєстрація права власності здійснена з порушенням вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, державному реєстратору не було подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру. Вказує на те, що відповідач Головач Н.В. не перевірила виконання сторонами договору про пайову участь у будівництві житла, учасником якого є ОСОБА_1 . Крім того зауважує, що ОСОБА_1 на підставі рішення суду набула лише майнове право на квартиру, технічний паспорт на квартиру не виготовлявся, спірна квартира останній не передавалась.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року закрите підготовче провадження в справі, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача ОК «ЖБК Енергетик», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання відповідачі - Державний реєстратор Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н.В., відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савонік Л.О., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились.

В матеріалах справи наявна заява від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савонік Л.О. про розгляд справи без їх участі, в якій представник просила відмовити у задоволенні позову ОК «ЖБК Енергетик» через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явився.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савонік Л.О. до суду надано письмові пояснення від 08.12.2022 року, в яких представник вказала, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року за ОСОБА_1 визнано право на набуття права власності на однокімнатну квартиру, що на період будівництва має АДРЕСА_3 . Після введення будинку в експлуатацію, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 . При цьому представник зазначила, що державному реєстратору Синькова С.Г. подала рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року, технічний паспорт, договір про пайову участь у будівництві житла, висновок про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна. На підставі цих документів державний реєстратор зареєструвала право власності на вказану квартиру за відповідачкою ОСОБА_1 . Також зазначила, що довідка про членство в кооперативі та про сплату пайових внесків реєстратору не подавалась, оскільки ці обставини були встановлені вище вказаним рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року. З огляду на викладене представник Савонік Л.О. вважає, що реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась відповідно до норм чинного законодавства, тому просила в задоволенні позову відмовити. Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савонік Л.О. зауважила, що відповідач - Державний реєстратор Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н.В. є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до вказаного відповідача.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

26.03.2008 року між позивачем ОК «ЖБК Енергетик» та ОСОБА_1 укладений договір №128 про пайову участь у будівництві житла. Предметом договору є узгодженість сторін про будівництво кооперативом житлового будинку АДРЕСА_4 і передача ОСОБА_1 визначеної договором квартири, якій на період будівництва присвоюється номер 128, загальною площею 47,73 кв.м., в даному будинку та оплата її замовником. Вказана обставина підтверджується копією договору про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року в справі №565/1216/15-ц скасовано рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.08.2016 року про відмову в задоволенні позову, в тому числі ОСОБА_1 , до ОК «ЖБК Енергетик», встановлено обставину, що ОСОБА_1 виконала свої грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку в повному обсязі, а саме сплатила обумовлені договорами вступні та пайові внески. Вказаним рішенням апеляційного суду визнано за ОСОБА_1 право на набуття права власності на однокімнатну квартиру, що на період будівництва має АДРЕСА_3 .

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №565/1216/15-ц, копія якої досліджена у судовому засіданні, скасовано рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.08.2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року з підстав того, що за встановлених судами обставин належним та ефективним способом захисту прав є визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири. Верховним Судом встановлено, що зокрема ОСОБА_1 свої зобов`язання за угодою про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року виконала в повному обсязі та сплатила обумовлені договором вступний та пайовий внесок на будівництво зазначеної у договорі квартири. Вказаною постановою визнано за ОСОБА_1 майнове право на квартиру в будинку АДРЕСА_4 , що на період будівництва має №128.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені судом у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Оскільки обставини щодо виконання відповідачем договору про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року та внесення нею плати у розмірі повної вартості квартири, а також визнання за ОСОБА_1 майнового права на спірну квартиру встановлено рішенням суду в справі, де брали участь як позивач ОСОБА_1 та як відповідач ОК «ЖБК Енергетик» і таке рішення набрало законної сили, суд визнає вище викладену обставину доведеною.

Відповідно до копії Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за №РВ 143170551220, 24.02.2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано вказану декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 (друга черга).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83802152 від 30.03.2017 року підтверджується, що 27.03.2017 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована однокімнатна квартира, загальною площею 45,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховної Ради України від 19.05.2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» місто Кузнецовськ перейменовано на місто Вараш.

ОК «ЖБК Енергетик» вважає, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано усіх документів, передбачених п.п.41,77,80 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.41 Порядку, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

За положеннями п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Савонік Л.О. до суду подана копія Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №РВ 143170551220, яка зареєстрована 24.02.2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області та відповідно до цієї декларації визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 (друга черга).

Відповідно до п.41 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Отже, викладені норми спростовують доводи позивача щодо обов`язкової подачі документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Зі змісту копії висновку №16 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 21.03.2017 року, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 , та будівництво якого здійснювалось на підставі договору про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року, ідентифіковано як квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . У висновку також зазначено, що даний висновок служить підставою для вчинення реєстраційно-правових дій по реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості.

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83802152 від 30.03.2017 року підтверджується, що підставою виникнення права власності слугували технічний паспорт від 21.03.2017 року, договір про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року, висновок про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна №16 від 21.03.2017 року.

Таким чином, доводи позивача про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 без подання документів, передбачених п.41 Порядку, спростовано вище вказаними письмовими доказами.

За змістом пункту 77 Порядку, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав:

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

- затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

З правового аналізу викладеного пункту слідує, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалось у результаті діяльності житлово-будівельного кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна.

Подання такої заяви ОСОБА_1 державному реєстратору підтверджується копією її заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 27.03.2017 року, яка подана до суду Виконавчим комітетом Вараської міської ради Рівненської області разом з іншими документами реєстраційної справи.

Отже, вимоги п.77 Порядку, відповідачем ОСОБА_1 також дотримані.

Перелік інших документів, визначених цим пунктом може подаватись кооперативом, тобто є правом кооперативу, а не обов`язком, та не стосується власників відповідних об`єктів нерухомості.

Згідно із п.80 Порядку, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються:

- довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

- технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії:

документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Судом, вище визнано доведеним подання ОСОБА_1 для реєстрації права власності на спірну квартиру технічного паспорта від 21.03.2017 року та висновку №16 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 21.03.2017 року, яким присвоєно адресу спірній квартирі.

Тобто, оскільки право власності за ОСОБА_1 реєструвалось на новостворений об`єкт нерухомості, а не реконструйований, необхідності подачі нею документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості до його реконструкції, у неї не було.

Суду не надано доказів подачі ОСОБА_1 реєстратору для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

На виконання вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_1 подані державному реєстратору договір №128 від 26.03.2008 року про пайову участь у будівництві житла, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року.

Зазначена обставина підтверджується копіями вказаних документів, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83802152 від 30.03.2017 року, в якому наводиться вказаний перелік документів, як підстава виникнення права власності.

У судовому засіданні встановлено, що з усього переліку документів, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком, ОСОБА_1 державному реєстратору не подана лише довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Проте, рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року в справі №565/1216/15-ц, яке подано державному реєстратору, встановлена обставина, що ОСОБА_1 виконала свої грошові зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку в повному обсязі, При цьому, суд звертає увагу, що позивач не оспорює членство ОСОБА_1 в кооперативі станом на день реєстрації за нею права власності та не зазначає про невиконання нею умов договору про пайову участь у будівництві житла.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №565/1216/15-ц скасовано рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року.

Проте, вказаною постановою Верховного Суду визнано за ОСОБА_1 майнове право на квартиру в будинку АДРЕСА_4 , що на період будівництва має №128.

При цьому, як апеляційною, так і касаційною інстанцією встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за угодою про пайову участь у будівництві житла №128 від 26.03.2008 року виконала в повному обсязі та внесла плату в розмірі повної вартості квартири, що передбачена договором.

Таким чином, обставини щодо членства ОСОБА_1 в кооперативі та внесення нею пайового внеску в повному обсязі, які мають підтверджуватись відповідною довідкою кооперативу, згідно з п.80 Порядку, фактично існували на час державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та підтверджувались відповідним рішенням суду (чинним на момент проведення реєстрації), яке було подане державному реєстратору.

Неподання ОСОБА_1 довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору носить формальний характер, оскільки такі обставини об`єктивно існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору.

Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року в справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04), будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 року в справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Європейський суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, №24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Відтак, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 лише з формальних підстав неподання відповідної довідки буде непропорційним втручанням у її право власності на вказану квартиру, враховуючи, що обставини, на підтвердження яких повинна була бути подана така довідка, об`єктивно існували та підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили. Також суд враховує, що позивач у своєму позові не вказав яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та у чому виразилась така шкода.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.04.2021 року, за змістом якої суд визнав безпідставною відмову державного реєстратора у проведенні державної реєстрації з формальних підстав у зв`язку непропорційністю, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи, яка звернулась до державного реєстратора і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення державного реєстратора.

Крім того, суд бере до уваги, що постановою Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №565/1216/15-ц, яка набрала законної сили, за ОСОБА_1 визнано майнове право на квартиру в будинку АДРЕСА_4 , що на період будівництва має №128.

Висновком №16 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 21.03.2017 року, вказаній квартирі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Отже, зазначеним судовим рішенням визнано майнове право ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 року в справі №6-318 цс 15, від 18.11.2015 року в справі №6-1858 цс 15 роз`яснено, що майнове право можна визначити як «право очікування», воно є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

З урахуванням викладеного, за постановою Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №565/1216/15-ц визнано право ОСОБА_1 набути у майбутньому право власності на спірну квартиру. Визначаючи юридичні факти, при настанні яких ОСОБА_1 набуває права власності на новостворене майно, майнові права на яке визнано за нею вище вказаним судовим рішенням, та цим рішенням встановлена обставина повного виконання Договору №128 про пайову участь у будівництві житла від 26.03.2008 року, як підстави набуття права власності, суд бере до уваги наступне.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Проте, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 року в справі №911/3594/17 та від 05.06.2019 року в справі №392/1829/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право. У постановах Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року в справі №680/214/16-ц та від 07.04.2020 року в справі №916/2791/13 викладена правова позиція про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

З урахуванням викладених правових позицій Верховного Суду, аналіз ч.2 ст.331 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка виконала в повному обсязі умови договору про пайову участь у будівництві житла та майнові права на нерухоме майно за якою визнані рішенням суду, набуває права власності на таке майно з моменту прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. Викладена норма є спеціальною у регулюванні набуття права власності на квартиру саме членом житлово-будівельного кооперативу. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року в справі №565/1216/15-ц, а в подальшому і постановою Верховного Суду від 23.10.2019 року, встановлена обставина повної оплати ОСОБА_1 вартості квартири.

За змістом ч.1 ст.382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. В той же час, під житловим будинком розуміється будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України). З аналізу викладених норм випливає, що квартира набуває ознак об`єкту права власності лише з моменту завершення будівництва житлового будинку та введення в експлуатацію. Отже, у разі викупу квартири членом житлово-будівельного кооперативу до введення будинку в експлуатацію, він, на підставі ч.3 ст.384 ЦК України, стає її власником з моменту введення будинку в експлуатацію.

Таким чином, оскільки будинок АДРЕСА_4 (друга черга) прийнятий до експлуатації 24.02.2017 року, суд визнає, що відповідач ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 з 24.02.2017 року.

Таким чином фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру до дня її державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність скасування рішення державного реєстратора лише з формальних підстав.

Викладені обставини в сукупності дають підстави суду для висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів- Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області, про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності.

Разом з цим, Державний реєстратор Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н.В. є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до вказаного відповідача (постанова Верховного Суду від 13.07.2022 року, справа №565/316/21).

У зв`язку з цим слід відмовити у задоволенні позову у цій частині до Державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Н.В. з мотивів, що він заявлений до неналежного відповідача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача - Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» від 09.07.2021 року про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 2270,00 грн., оскільки судовий збір позивачем сплачений відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Крім того, 08.12.2022 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савонік Л.О., в якій остання просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати, понесені на правничу допомогу у даній справі, в розмірі 6000,00 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши подані представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Савонік Л.О. докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зокрема: договір про надання правничої допомоги №181 від 25.03.2021 року, додаткову угоду до нього від 19.08.2022 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №015 на суму 6000,00 грн., виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, враховуючи те, що у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» відмовлено, а також те, що відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи понесла витрати на правничу допомогу, що документально підтверджено у судовому засіданні, суд вбачає наявність підстав для стягнення з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених на правничу допомогу у даній справі, в розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,137,141,263,264,265,268,352,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» (адреса місцезнаходження: 43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.Н.Бурчака, буд.№14, код ЄДРПОУ: 32743540) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Головач Наталії Віталіївни (адреса місцезнаходження: 34403, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності, буд.№1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області (адреса місцезнаходження: 34403, Рівненська область, м.Вараш, м-н Незалежності, буд.№1), про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на правничу допомогу у даній справі, в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя І.М.Незнамова