Рішення

від 12.12.2022 по справі 331/4449/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

12.12.2022 Справа № 331/4449/19

Провадження № 2/331/28/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» грудня 2022 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого - судді Антоненко М.В.

при секретарі - Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 2017 року працює на посаді заступника начальнику відділу надання адресної допомоги Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради.

За весь час роботи жодних дисциплінарних стягнень до неї не застосовувалося, вона належним чином виконувала свої трудові обов`язки.

Але наказом Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради від 10.09.2019 № 43-п її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Як вбачається з тексту наказу, вона нібито порушила трудову дисципліну, а саме, була відсутня на роботі 23 серпня 2019 року, у зв`язку з чим до неї застосували стягнення у вигляді догани.

З вказаним наказом вона ознайомлена 10.09.2019, та зазначила, що не згодна з таким наказом. В цей же день вона отримала копію вказаного наказу.

Вважає, що цей наказ є протиправним, вона не порушувала трудову дисципліну, а отже наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

В період з 22.07.2019 по 20.08.2019 р. включно вона перебувала у щорічній відпустці. В період цієї відпустки вона захворіла та перебувала на лікарняному 2 календарні дні. У зв`язку з чим, 21.08.2019 нею подано заяву на ім`я директора комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради про продовження щорічної відпустки на 2 календарних дня, а саме на 21.08.2019 та 22.08.2019.

Таке продовження її відпустки регулюється ст. 11 Закону України «Про відпустки». Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону, щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Відповідно до візи її безпосереднього керівника - начальника відділу надання адресної допомоги ОСОБА_2 , остання не заперечувала проти продовження щорічної відпустки.

Окрім цього, 21.08.2019 нею було подано ще одну заяву на ім`ї директора комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центрі Запорізької обласної ради про надання відпустки без збереження заробітної платі тривалістю 1 календарний день 23.08.2019.

Таке право на відпустку без збереження заробітної плати регулюється ст. 26 Закону України «Про відпустки», а сааме, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою мін працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днії на рік.

Відповідно до візи безпосереднього керівника - начальника відділу надання адресної допомоги ОСОБА_2 , остання не заперечувала проти надання відпустки без збереженні заробітної плати строком на 1 один день, а саме 23.08.2019.

Відповідно до структури комунальної установи в якій вона працює, а також своєї посадової інструкції, вона за посадою безпосередньо підпорядковується начальнику відділу надання адресної допомоги - ОСОБА_2 .

Оскільки, начальник ОСОБА_2 погодила відпустку без збереження заробітної плати, то 23.08.2019 вона вийшла на роботу, оскільки, перебувала у відпустці беї збереження заробітної плати та перебувала в цей день в м. Києві.

Водночас, вийшовши на роботу, вона раптом дізналась про те, шо нібито заяву від 21.08.2019 в якій вона просила надати відпустку без збереження заробітної плати не буле погоджено директором комунальної установи, хоча 21.08.2019 коли вона перебувала на роботі та подавала дві заяви про продовження щорічної відпустки та надання відпустки без збереження заробітної плати, директор комунальної установи ОСОБА_3 погодив дві заяви. Вона особисто була в кабінеті директора, який не заперечував проти двох заяв та після чого, вона особисто була в кабінеті відділу кадрів, в яких залишила дві заяви.

23.08.2019 вона була відсутня на робочому місці з поважних причин, оскільки перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що свідчить про те, що вона не порушувала трудову дисципліну, а ця відпустка була погоджена з керівництвом.

27.08.2019 о 9:55 вона отримала прохання надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі 23.08.2019. В своїх поясненнях вона повідомила всі обставини та зазначила, що 23.08.2019 р. була відсутня на робочому місці з поважних причин, оскільки, перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що свідчить про те, що вона не порушувала трудову дисципліну, а ця відпустка була погоджена з керівництвом.

В подальшому, 30.08.2019 вона отримала запрошення на засідання профспілкового комітету по розгляду подання директора комунальної установи про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. В цей же день, 30.08.2019 профспілкова організація вирішила дати згоду на винесення їй догани.

Своїми діями директор комунальної установи змушує її звільнитись за власним бажанням, постійно намагається зробити все, що б вона звільнилась самостійно.

Всі вищеперелічені дії директора є дискримінаційними відносно неї, він має до неї особисті неприязні відносини, що призводить до маніпулювання фактами, які насправді не мали місця.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради від 10.09.2019 № 43-п «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »

Ухвалою судді від 07.10.2019 року відкрите провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2020 року, у зв`язку із закінченням строку відрядження судді Гнатик Г.В. та припиненням виконання повноважень по здійсненню правосуддя у Жовтневому районному суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 331/4449/19.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року цивільну справу прийнято до свого провадження, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Сосніна Л.І. позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позову заперечувала. Надала суду письмовий відзив в якому зазначено, що 21.08.2019 до директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Коломойця С.Л. звернулась заступник начальника відділу надання адресної допомоги ОСОБА_1 з двома заявами. У першій заяві йшлось про перенесення щорічної основної відпустки на період з 21.08.2019 р. по 22.08.2019р. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у період відпустки. Директором було погоджено перенесення такої відпустки. У другій заяві йшлось про надання 23.08.2019 р. відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з сімейними обставинами. На питання про суть сімейних обставин, які потребують надання відпустки без збереження заробітної плати після щорічної основної відпустки, ОСОБА_1 відповіла, що ці сімейні обставини її особиста справа та вона не зобов`язана про них доповідати.

23.08.2019 р. було заплановано засідання комісії з надання адресної допомоги. На найближчій бюджетній комісії Запорізької обласної ради заплановано розгляд питання з незадовільної виплати адресної допомоги, а від депутатів надходили скарги щодо проблем із виплатою адресної допомоги, в зв`язку з чим керівник установи прийняв рішення відмовити у наданні такої відпустки. Про таке рішення він зазначив на заяві ОСОБА_1 , не погодившись з думкою начальника відділу надання адресної допомоги ОСОБА_2 . Жодних дій, які б свідчили про його згоду із наданням відпустки без збереження заробітної плати на 23.08.2019 р. ним вчинено не було.

При опрацюванні заяв ОСОБА_1 було підготовлено наказ про перенесення частини щорічної відпустки ОСОБА_1 на період з 21.08.2019 р. по 22.08.2019 р., який він підписав та з яким ОСОБА_1 ознайомилась під особистий підпис 21.08.2019 р.. Наказ щодо надання відпустки ОСОБА_1 на 23.08.2019 не створювався, відповідно, їй для ознайомлення та підпису не надавався. 23.08.2019 ОСОБА_1 повинна була приступити до роботи, але цього не сталося, про що є доповідна записка начальника відділу ОСОБА_2 З метою з`ясування обставин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці було здійснено зв`язок з останньою (що зафіксовано у системі управління зв`язком установи: 23.08.2019 о 09:13:08 тривалістю 1 хв. 34 сек.), на що було отримано повідомлення про те, що ОСОБА_1 знаходиться у м. Київ.

Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці було складено відповідний акт. ОСОБА_1 вийшла на роботу 27.08.2019. У цей день у неї було запитано пояснення щодо її невиходу на роботу, у якому вона зазначила, що 23.08.2019 знаходилася за межами м. Запоріжжя і приймала участь у міжнародних виставках собак у м. Київ, на які її було запрошено суддею. У якості доказів продемонструвала довідку про участь у роботі міжнародних виставок собак та надала її копію. Оскільки, установа не отримувала ніяких запрошень від будь-яких організацій щодо участі ОСОБА_1 у робочий час у будь-яких заходах, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 безпідставно та без поважних причин не вийшла на роботу 23.08.2019 р., поставивши свою участь у виставці собак вище за виконання своїх обов`язків в установі, в якій вона працює та займає відповідальну посаду.

Враховуючи те, що:

- раніше ОСОБА_1 допускались випадки відмови від виконання підписаних нею документів (про що свідчить її заява про відкликання підпису під посадовою інструкцією від 20.06.2019), які вона обгрунтовувала тим, що начебто не читала документи, які підписувала;

- ОСОБА_1 самостійно, не підкоряючись правилам внутрішнього трудового розпорядку та наказам керівництва, прийняла рішення фактично про продовження своєї відпустки без законних підстав;

- бездіяльність керівника у випадку не реагування на ситуацію з невиходом на роботу створить прецедент для інших працівників установи, які зможуть мотивувати свій невихід на роботу тим, що вони неуважно ознайомились з наказом, який підписали,

- директором КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» було прийнято рішення щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Для незалежного розгляду ситуації було вирішено запитати дозвіл щодо застосування дисциплінарного стягнення у профспілкової організації установи, яка погодилась з позицією керівника установи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , з 17.02. 2017 року працює на посаді заступника начальника відділу надання адресної допомоги Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради, що підтверджується завіреною копією трудової книжки (а.с.10-13).

23.08.2019 р. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці на протязі всього дня. Вказана обставина не заперечувалась ані позивачкою, ані представником відповідача. Відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , також, підтверджується:

- доповідною запискою начальника відділу надання адресної грошової допомоги ОСОБА_4 , в якій зазначено, що 23.08.2019 р. заступник начальника відділу ОСОБА_1 не вийшла на роботу. Причини відсутності ОСОБА_1 не відомі (а.с.29).

- актом від 23.08.2019 р. КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» про відсутність ОСОБА_1 на роботі, в якому зазначено, що заступник начальника відділу ОСОБА_1 23.08.2019 р. не вийшла на роботу. В акті вказано, що начальник бюро ОСОБА_5 особисто зв`язалась по мобільному телефону зі ОСОБА_1 , де в усній формі ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться у м.Київі, що при поданні заяви від 21.08.2019 р. про відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з сімейними обставинами на 23.08.2019 р. вона не помітила візу керівника, в якій було відмовлено у відпустці (а.с.30 ).

- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 27.08.2019 р. на ім`я директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» щодо невиходу на роботу, у якому вона зазначила, що 23.08.2019 р. знаходилася за межами м. Запоріжжя і приймала участь у міжнародних виставках собак у м. Київ, на які її було запрошено суддею (а.с.23).

- довідкою ВГО «Кінологічна спілка України», в якій зазначено, що ОСОБА_1 приймала участь в якості судді національного рівня в роботі міжнародних виставок собак «Золота Пектораль», «Злато Скіфів», «Софія Київська» з 23.08.2019 р. по 25.08.2019 р., які відбувались в Києві (а.с.14).

В судовому засіданні вивчено та оголошено письмові докази, надані сторонами:

Заяву ОСОБА_1 від 21.08.2019 р. на ім`я директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» про надання щорічної основної відпустки на два календарних дні 21.08.2019 та 22.08.2019 р. у зв`язку з хворобою під час відпустки. На заяві міститься віза «Не заперечую, нач. відділу ОСОБА_4 » (а.с.8).

Заяву ОСОБА_1 від 21.08.2019 р. на ім`я директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з сімейними обставинами тривалістю один календарний день 23.08.2019 На заяві міститься віза «Не заперечую, нач. відділу ОСОБА_4 » та віза «відмовити» директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» (а.с.9).

Наказ директора Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради від 10.09.2019 № 43-п, згідно з яким ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 23.08.2019 р.) оголошено догану. Підстави: доповідна записка начальника відділу ОСОБА_4 про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 23.08.2019 р.; протокол засідання профспілкового комітету від 30.08.2019 № 11 (а.с.6).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП ( 322-08 ), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Резюмуючи вищенаведене, суд зауважує, що прогулом вважається відсутність працівника на роботі весь день або більше трьох годин безперервно, або ж сумарно.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачка ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника відділу надання адресної допомоги КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр», весь робочий день 23.08.2019 року була відсутня на роботі, тобто скоїла прогул.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ч.1 статті 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність оголошення, відповідно до ст.147 КЗпП догани позивачці, є з`ясування поважності причин її відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема:

- пожежа, повінь (інші стихійні лиха);

- аварії або простій на транспорті;

- виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху);

- догляд за захворілим зненацька членом родини;

- відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;

- відсутність за станом здоров`я.

Тобто, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Свою відсутність на роботі 23.08.2019 р. ОСОБА_1 обґрунтувала участю в роботі міжнародних виставок собак «Золота Пектораль», «Злато Скіфів», «Софія Київська» з 23.08.2019 р. по 25.08.2019 р., які відбувались в Києві.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставина, вказана позивачкою як причина прогулу - її участь у виставках собак, не є істотною. З цього слід, що нез`явлення ОСОБА_1 на робочому місці відбулось без будь-яких поважних причин.

Статтею 90 ЦПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона працює в КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» ЗОР на посаді начальника копіювально-розмножувального бюро 23.08.2019 р. ОСОБА_1 21.08.2019 р. вийшла з кабінету директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» з двома заявами. ОСОБА_1 надала їй заяву про надання щорічної основної відпустки на два календарних дні 21.08.2019 та 22.08.2019 р., яка була погоджена директором установи. На підставі цієї заяви вона підготувала проект наказу директора КУ про надання відпустки. Друга заява ОСОБА_1 про надання відпустки без збереження заробітної плати не була погоджена директором.

На заяві ОСОБА_1 від 21.08.2019 р. на ім`я директора КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» про надання відпустки на 23.08.2019 р. міститься віза директора «відмовити».

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на тому, що візу «Не заперечую, нач. відділу Азаркова І.С.» на її заяві від 21.08.2019 р. вона сприймала як дозвіл на відпустку.

Відповідно до ч.1 статті 147-1 КЗпП, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до Положення про установу від 23.02.2012 № 48 директор несе персональну відповідальність за стан і діяльність установи згідно з контрактом, підписаним ним із Запорізькою обласною радою, від 09.04.2015 (а.с.25).

Як слід з а матеріалів справи, начальник відділу надання адресної допомоги ОСОБА_2 не є особою, яка приймала на роботу або посаду ОСОБА_1 , а тому таке тлумачення позивачкою її візи на заяві, суд розцінює як хибне.

Навпаки, те, що ОСОБА_1 21.08.2019 р. після отримання від директора власної заяви про відпустку з візою «відмовити», скоїла прогул, свідчить про те, що її дії мали умисний характер.

За правилами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Прогул було вчинено ОСОБА_1 23.08.2019 р., а наказ № 43-п про оголошення їй догани було видано директором КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр», 10.09.2019 р., тобто із додержанням строків передбачених законом.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Встановлено, що директор КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» отримав 27.08.2019 р. від ОСОБА_1 письмові пояснення з приводу порушення нею трудової дисципліни.

Твердження ОСОБА_1 про її дискримінацію з боку директора установи не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, а тому, суд розцінює таке твердження як голослівне.

Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 до КУ «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» є необґрунтованим, в зв`язку з чим, у в позовних вимогах слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Комп`ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко