Рішення

від 28.12.2022 по справі 300/1596/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2022 р. справа № 300/1596/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженян адміністративну справу за позовом ТОВ "Коса ЛТД" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним наказу та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2022

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Коса ЛТД" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просить: визнати протиправним Наказ № 2361-п від 01.12.2021; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 000049/0706 від 04.01.2022, згідно якого платника притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій у сумі 500 000,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000016/0706 від 04.01.2022 згідно якого, платника притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ та податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.06.2022 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 01.12.2021 №2361-п та направлень від 01.12.2021 № 3318 та № 3319 проведена фактична перевірка щодо дотримання вимог чинного законодавства при проведенні розрахунків у сфері торгівлі пальним на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Коса ЛТД" за адресою вул. Надрічна 46/А, м. Івано-Франківськ, з питань контролю за дотриманням суб"єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами проведеного заходу контролю складено Акт № 090884 (7138/09/15/РРО/40738252) від 10.12.2021 в якому встановлено наступні порушення:

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання, для підакцизних товарів (пальне), режиму попереднього програмування коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для пального, а саме згідно контрольної стрічки (ф/н 3000281975) з 03.08.2021 по 07.10.2021 реалізовувалося пальне без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД;

- проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидача розрахункового документа встановленого зразка;

- не обладнання (відсутність) рівнемірів - лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарів для реалізації пального, розташованих на акцизному складі 1017790, який знаходиться за адресою вул. Надрічна 46/А, м.Івано-Франківськ в кількості 4 штуки;

- відсутність реєстрації в "Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі" двох витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу розташованого за адресою вул. Надрічна 46/А, м.Івано-Франківськ (Уніфікований номер 1014450);

- зберігання пального без наявності ліцензії в період з 08.10.2021 по 11.10.2021, а саме: згдіно даних реєстру СЕА РПСЕ ТОВ "Коса ЛТД" 08.10.2021 отримано на акцизний склад 1017750 розташований за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Надрічна 46/А, а саме:

- акцизна накладна № 705 від 08.10.2021 (реєстраційний номер 9296599232) обсяг отриманого пального (скраплений газ) становить 1610,85 л.;

- акцизна накладна № 707 від 08.10.2021 (реєстраційний номер 9296599708) обсяг отриманого пального (бензин) становить 2058,08 л.;

- акцизна накладна № 709 від 08.10.2021 (реєстраційний номер 9296600839) обсяг отриманого пального (важкі дистиляти) становить 935,98 л.

За результатами розгляду матеріалів перевірки які стосуються акту перевірки № 7138/09/15/РРО/40738252 - ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій, а саме:

- податкове повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій № 000049/0706 від 04.01.2022 на суму - 500 000 грн., зберігання пального без наявності ліцензії в період з 08.10.2021 по 11.10.2021, а саме: згідно даних реєстру СЕА РПСЕ ТОВ "Коса ЛТД" 08.10.2021 отримано на акцизний склад 1017750 розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна 46/А. Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового , алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до суб"єктів господарювання (у тому числі іноземних суб"єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії;

- податкове повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій № 000016/0706 від 04.01.2022 на суму - 120 000,00 грн., за необладнання (відсутність) рівнемірів - лічильників рівня пального на введених в експлуатацію резервуарів для реалізації пального, розташованих на акцизному складі 1017790, який знаходиться за адресою вул. Надрічна 46/А, м.Івано-Франківськ в кількості 4 (чотири) штуки та відсутність реєстрації в "Єдиному держаному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі" двох витриматорів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу розташованого за адресою вул. Надрічна 46/А, м.Івано-Франківськ (уніфікований номер 1017750) чим порушено п. 230.1.2 ст. 230 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, із змінами та доповненнями.

Позивач не погоджуючись із застосованими штрафними санкціями, вважаючи їх безпідставними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом встановлено таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав визначеної даним пунктом.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 ПК України).

Згідно пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 ПК України).

Суд зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки вручено платнику копія наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.12.2021 за №2361-п та пред`явлено направлення на проведення перевірки від 01.12.2021 №3318 та № 3319, а також відповідні службові посвідчення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що посадовими особами відповідача дотримано вимог чинного законодавства щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (пункту 86.1 статті 86 ПК України).

У відповідності до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної контролюючим органом фактичної перевірки позивача складено акт 10.12.2021 № (090884) 7138/09/15/РРО/40798252. З вказаним актом перевірки ОСОБА_1 ознайомлений, один примірник акту ним отримано, що підтверджується його підписом (а.с.141).

Що стосується порушення відсутності реєстрації в "Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі", податкове повідомлення - рішення № 000016/0706 від 04.01.2022 на суму 120000, грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядником акцизного складу є суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно з підпунктом 230.1.4. пункту 230.1 статті 230 ПК України порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Норми статті 128-1 Кодексу застосовуватимуться: 1) з 01 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів; 2) з 01 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів; 3) з 01 січня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (пункт 18 підрозділ 5 розділ XX Кодексу).

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються з 01 квітня 2020 року.

Отже, за змістом вказаних норм, для здійснення реалізації пального, розпорядники акцизних складів, де розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, з 01 січня 2020 року зобов`язані обладнати їх витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а також зареєструвати їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Відповідальність за порушення вказаного обов`язку застосовується з 01 квітня 2020 року.

ТОВ "Коса ЛТД" відповідно до даних системи електронного адміністрування реалізації пального 05.10.2021 зареєструвало паливний склад (уніфікований номер 1017750) за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 46А.

Суд звертає увагу, що відповідно до поданої довідки 05.10.2021 "Довідки розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального витратоміри та рівнеміри" у Таблиці 1 "Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів" відсутня інформація про встановлення рівнемірів на резервуари на акцизному складі (уніфікований номер 1017750) за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 46/А.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про правомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 128.1-1 статті 128 ПК України, за яким відповідальність настає саме за необладання акцизного складу витратомірами-лічильниками, а в розумінні підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України у разі відсутності позитивного результату повірки акцизний склад вважається необладнаним витратомірами-лічильниками.

Що стосується відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі, податкове повідомлення - рішення № 000049/0706 від 04.01.2022 на суму 500000, грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва.

Зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у частині запровадження ліцензування усіх видів діяльності у сфері обігу пального (виробництва, оптової/роздрібної торгівлі та зберігання) були внесені Законом України віл 23 листопада 2018 року №2628-VIII та набрали чинності з 01.07.2019. При цьому, притягнення порушників до фінансової відповідальності за недотримання норм Закону №481 у частині зберігання пального без ліцензії було відтерміновано до 31.03.2020 (порушники притягуються до відповідальності лише починаючи з 01.04.2020).

Тобто, законодавець визначив усі без виключення операції у сфері обігу пального, такими, що підлягають ліцензуванню.

Метою ліцензування діяльності вищевказаних видів господарської діяльності є припинення фактів обігу на території України паливно-мастильних матеріалів нелегального походження, виключення випадків їх незаконного обігу.

Випадки, коли суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отриманий ліцензії на право зберігання пального чітко визначені у ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Так, суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Отже, суб`єкт господарювання, який має ліцензію на виробництво пального та/або право оптової/роздрібної торгівлі пальним, звільняється від обов`язку додатково отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Що стосується суб`єктів господарювання, які придбавають пальне з метою його використання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та не реалізують його іншим особам, то вони повинні в обов`язковому порядку отримані ліцензію на право зберігання пального.

Виключенням з цього правила є наступні випадки:

- ліцензій на право зберіганнн пального не отримується за умови його зберігання виключно у споживчій гарі до 5 літрів;

- ліцензія на право зберігання пального не отримується суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається ними для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім того, від обов`язку отримання ліцензії на право зберігання пальною законодавець звільнив:

- підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємства, установи та організації системи державної о резерву.

Інших умов для звільнення суб`єктів господарювання від отримання ліцензії на право зберігання пального Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" не місіть.

Відтак, суб`єкти господарювання, які придбавають пальне для потреб власного споживаний, здійснюючи при ньому відпуск пального відразу у паливні баки транспортних засобів, повинні отримати ліцензію на право зберігання пального за адресою фактичного місця знаходження таких транспортних засобів.

Для таких суб`єктів законодавством встановлена спрощена процедура отримання ліцензії, вони повинні подати лише заяву на отримання ліцензії, у якій зазначити про використання пального для потреб власного споживання, загальну місткість ємностей (паливних баків транспортних засобів), що використовуються для зберігання пального, га їх фактичне місцезнаходження.

На підтвердження обґрунтованості даного висновку свідчить наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячною і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" встановлено, що місцем зберігання пального вважається місце (територія), на якому розташовані споруди та або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

При цьому, під зберіганням пального розуміється діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Паливний бак є складовою конструкції паливної системи автомобіля та призначений для зберігання запасу палива, необхідного для роботи двигуна.

Те, що паливний бак слід розглядати саме як ємність для зберігання пального свідчать також положення пп. 14.1.6 п. 14 1 ст. 14 Податкового кодексу України, у якому надається визначення акцизному складу. Так, зокрема у вказаній нормі зазначається, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Відповідно до наявний баз даних ДПС - ТОВ "Коса ЛТД" 05.10.2021 зареєстровано акцизний склад уніфікований № 1017750 за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 46/А.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Коса ЛТД" 12.10.2021 отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 09150314202100035 термін дії з 12.10.2021 по 12.10.2016 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 46/А.

Однак, згідно єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ "Коса ЛТД" в період з 08.10.2021 по 11.10.2021 отримувало пальне, а саме скраплений газ в кількості 1610,85 л., бензин в кількості 2058,08 л., важкі дистиляти в кількості 935,98 л., на акцизний склад: уніфікований номер № 1017750 за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Надрічна, 46/А.

Проте, за вищевказаною адресою розташування акцизного складу уніфікований номер № 1017750 у період з 08.10.2021 по 11.10.2021 ТОВ "Коса ЛТД" ліцензії на право зберігання пальним не отримувало.

Вищевказане дозволяє дійти до висновку, що позивач беззаперечно допустив правопорушення у вигляді зберігання пального без ліцензії, а тому відповідачем цілком правомірно, на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481, до ТОВ " "Коса ЛТД" було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу розміром 500000,00 гривень.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та неупереджено.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ "КОСА ЛТД" (код ЄДРПОУ 40738252, вул. В.Стуса, 41, офіс № 4, м. Івано-Франківськ, 76006);

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул.Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Шумей М.В.