Рішення

від 04.01.2023 по справі 420/16167/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16167/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з ТОВ "ЛІБРА" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області - Банк ГУК в Одеській області, Одержувач ГУК в Од.обл./смт Овідіополь/50070000, МФО 899998, р/р UA798999980313131230000015704, код ЄДРПОУ 37607526, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 136138,06 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21346,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач порушив вимоги ст.19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні " і не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.

Ухвалою від 11.11.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно довідки начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 р. № 03.4.28-16691/22 "Про припинення відправки поштової кореспонденції", з 23.02.2022р. в Одеському окружному адміністративному суді припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю коштів на оплату послуг поштового зв`язку.

У відповідача відсутня офіційна електронна адреса та за наданими у позовній заяві засобами телефонного зв`язку неможливо зв`язатися з відповідачем, тому відповідача було повідомлено про розгляд справи судом шляхом розміщення 15.11.2022 р. на сайті "Судова влада" відповідного оголошення.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин не повідомив, незважаючи на те, що копія позовної заяви направлена позивачем 09.11.2022 р. (а.с.8).

Станом на 21.11.2022 р. відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА" подано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПІ).

Відповідно до цього Звіту у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 155 осіб, з них кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 4 особи; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 6 осіб; фонд оплати праці штатних працівників становив 10550,70 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 68096,03 грн.; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місяць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 136138,06 грн.

Таким чином, з даного звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 2 осіб з інвалідністю та сам зазначає про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 136138,06 грн.

23.08.2022 р. за вих. № 677/05 Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю направило боржнику розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2021 звітний рік, де повідомило про необхідність сплатити відповідні санкції у сумі 136138,06 грн. та можливість нарахування пені виходячи із 120% річних облікової ставки НБУ, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, у разі їх несплати.

Вважаючи, що відповідачем всупереч вимог ст.19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні " не працевлаштовано двох осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі за текстом - Закон № 875-XII).

Відповідно до ст.17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону № 875-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону № 875-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону № 875-XII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частинами 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, п.п.5 та 6 Порядку (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнена.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 р. у справі № 806/1368/17, від 28.05.2019 р. у справі № 820/2287/17 та від 31.07.2019 р. у справі № 817/724/17.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Отже, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 28.05.2019 р. у справі № 807/554/17 та від 28.05.2019 р. у справі № 820/2287/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16 зазначив, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Разом з тим, матеріли справи не містять доказів подання відповідачем інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, шляхом подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПІ, поданого до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, самостійно зазначив про факт невиконання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю і як наслідок зазначив суму коштів адміністративно-господарських санкцій, які має сплатити, а саме: 136138,06 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, та самостійно не сплатив адміністративно-господарських санкцій за невиконану нормативу робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, вимоги позивача про примусове стягнення суми санкцій є правомірними.

Крім того, обґрунтованими є також вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на рівні 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що станом на момент складання позивачем позовної заяви облікова ставка НБУ дорівнювала 25 %, та керуючись Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, розрахунковий розмір пені за один день прострочення сплати санкцій складає 0,08 % (25,0 х 120 : 100 : 365). Отже, сума пені за 196 днів дорівнює 21346,36 грн. ((136138,06 грн. х 0,08:100) х 196).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у цьому розмірі, внаслідок чого суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА" (65107, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Базова, буд.20, код ЄДРПОУ 25042229) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІБРА" (65107, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Базова, буд.20, код ЄДРПОУ 25042229) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271) на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області - Банк ГУК в Одеській області, Одержувач ГУК в Од.обл./смт.Овідіополь/50070000, МФО 899998, р/р UA798999980313131230000015704, код ЄДРПОУ 37607526, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 136138 (сто тридцять шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 06 коп. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21346 (двадцять одна тисяча триста сорок шість) грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 108010000